20.10.2025м. СумиСправа № 920/789/25
Господарський суд Сумської області у складі:
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Бублик Т.Д.,
розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі позивача: Сумської міської ради (площа Незалежності, 2, м. Суми, 40034, код ЄДРПОУ 23823253)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Брейв» (просп. Лушпи Михайла, буд. 5, корп. 9, кв. 71, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ41370478)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про зобов'язання звільнити земельну ділянку, скасування державної реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення
За участю представників сторін:
від позивача: не прибув
від відповідача: Джепа Г.В.
від третьої особи: не прибув
прокурор: Гладенко Я.Ю.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Сумської міської ради з позовом до ТОВ «Брейв», в якому просить зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва біля буд. 167 шляхом демонтажу розміщеної на ній тимчасової споруди (міні-магазину), загальною площею 32,6 м.кв. та скасувати державну реєстрацію права приватної власності відповідача на нежитлове приміщення (міні магазин “А-1») загальною площею 32,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна 2171043259101) із закриттям відповідного розділу у Державному реєстрі права на нерухоме майно та реєстраційної справи.
Позов обґрунтовано тим, що земельна ділянка за адресою: м. Суми, вул. Кірова біля буд. 167 (далі по тексту - земельна ділянка), на якій розташована тимчасова споруда, що належить відповідачу на праві власності (далі по тексту - тимчасова споруда), не передавалася відповідачу у власність або в користування, не сформована у спосіб, визначений законом. Тому, на думку прокурора, земельна ділянка є самозайнятою.
Крім цього, державним реєстратором з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі по тексту - Порядок) було проведено державну реєстрацію тимчасової споруди як об'єкта нерухомого майна.
Відповідач проти позову заперечує та вважає, що прокурор обрав невірний спосіб захисту та невірно визначив відповідача.
Позивач подав суду заяву (вх. №5012 від 17.10.2025) про розгляд справи без участі його представника та повідомив суд, що позов підтримує в повному обсязі.
Третя особа позицію у справі суду не подавала, представник у судових засіданнях участі не приймав.
Рух справи. Процесуальні дії, що вчинялися судом.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначене на 09.07.2025, 11:45 год.; залучено до участі в розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .
Розгляд справи 09.07.2025 не відбувся, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та оголошенням повітряної тривоги.
Ухвалою суду від 09.07.2025 підготовче засідання відкладено на 11.08.2025.
В судовому засіданні 11.08.2025 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 08.09.2025, 12:55.
У судовому засіданні 08.09.2025 закрите підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 01.10.2025, 11:00 год.
Розгляд справи 01.10.2025 не відбувся, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та оголошенням повітряної тривоги.
Ухвалою суду від 01.10.2025 розгляд справи по суті відкладено на 20.10.2025, 11:50 год.
Щодо підстав звернення з даним позовом до суду прокурора в інтересах держави в особі Сумської міської ради.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
За приписами частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Керівник Окружної прокуратури міста Суми звернувся з позовом в інтересах держави в особі Сумської міської ради з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Аналогічні положення містяться і у ст. ст. 1, 2 ЗК України, відповідно до яких земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Аналіз норм Конституції України, Земельного кодексу України свідчить, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у земельних правовідносинах діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи ці повноваження, вказані органи вступають у правовідносини з юридичними та фізичними особами.
Реєстрація органом місцевого самоврядування права власності на земельні ділянки, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області з порушенням земельного законодавства та без належних на те законодавчих підстав, створює передумови використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та порушує інтереси держави в особі Сумської міської ради.
З огляду на викладене, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на припинення незаконної діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, зміцнення авторитету держави, а також відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників, оскільки прийняття незаконних рішень органами виконавчої влади порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету та правопорядку в суспільстві.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким чином, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому надано повноваження органу виконавчої влади.
Частини 2 статті 19 Конституції України визначається, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, серед іншого, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Крім того, згідно статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до ст. 18-1 Закону, орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування. При цьому, відповідно до положень ст. 4 вищевказаного Закону одним із принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.
У зв'язку з цим, уповноваженим органом у спірних правовідносинах, є Сумська міська рада, як орган, який наділений повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками комунальної власності.
Окружна прокуратура міста Суми 13.05.2025 звернулася до Сумської міської ради з листом, в якому повідомлено про встановлення факту безпідставного користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності, а також незаконної реєстрації тимчасової споруди як нерухомого майна.
У вказаному листі прокуратура, з урахуванням повноважень Сумської міської ради як законного власника земельної ділянки, просила повідомити про вжиті заходи до усунення перешкод у її користуванні, а у випадку їх не застосування - про причини, які цьому перешкоджають.
Листом від 28.05.2025 позивач повідомив прокуратуру про неможливість самостійно звернутися з позовною заявою до суду.
Таким чином, Сумська міська рада як орган, уповноважений на захист інтересів громади у сфері використання спірної земельної ділянки, будучи належним чином поінформована про суть порушеного права у окреслених запитом спірних правовідносинах, відмовилась від захисту таких інтересів.
Інших доказів, які б свідчили про вжиті заходи чи намір щодо їх вжиття в майбутньому міською радою надано не було.
З огляду на зазначене, судом встановлено, що саме пасивна поведінка позивача після отримання повідомлення про порушення інтересів держави і стала підставою для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду з таким позовом.
Таким чином, прокурор, звертаючись з позовом, зазначив підстави для представництва прокурором інтересів держави та підтвердив їх наявність.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
29.12.2011 ФОП Дибкою Т.О., на підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 20.12.2011 № 830 отримано дозвіл Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради на розміщення тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_3 строком 20.12.2016.
01.03.2012 між Сумською міською радою та ФОП Дибкою Т.О. укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту № 029/12 на користування місцем для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (далі -Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору предметом договору є особистий строковий сервітут на об'єкт благоустрою, на якому буде розміщуватися тимчасова споруда, площею 29,62 кв. м.
Об'єктом особистого строкового сервітуту є територія (об'єкт благоустрою), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , площею 29,62 кв. м. (п. 1.2 Договору).
Пунктом 1.3. Договору передбачено, що особистий строковий сервітут встановлено ФОП Дибці Т.О.
Даний договір укладається строком на 5 років, а саме до 01.03.2017 (п. 2.2. Договору).
25.08.2020 виготовлено технічний паспорт на вказане приміщення (міні-магазин) за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до інформації зазначеної у даному технічному паспорті, площа приміщення складає 32,6 кв.м.
Відповідно до договору купівлі-продажу міні-магазину від 26.08.2020 Дибка Т.О. продала Сільченку А.Л. міні-магазин за адресою: АДРЕСА_2 .
18.09.2020 на підставі рішення державного реєстратора Стецьківської сільської ради Сумського району - Білолюбської І.В. № 54120879 внесено запис № 38236193 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та зареєстровано як об'єкт нерухомого майна тимчасову споруду (міні магазин), загальною площею 32,6 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 .
Згідно з актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 25.09.2020 № 1521, 1522 учасник ТОВ «БРЕЙВ» - ОСОБА_1 передав до Статутного капіталу ТОВ «БРЕЙВ» нежитлове приміщення (міні-магазин), площею 32,6 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
28.09.2020 державним реєстратором Стецьківської сільської ради Сумського району - Білолюбською І.В. зареєстровано право власності на нежитлове приміщення (міні-магазин), площею 32,6 кв.м, що розташоване за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 167/1 за ТОВ «БРЕЙВ».
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер відомостей про речове право: 38407382) наразі ТОВ «БРЕЙВ» є власником вказаного міні-магазину, площею 32,6 кв.м за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 167/1.
Відповідно до інформації з Головного управління Держгеокадастру в Сумській області та Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради земельна ділянка під вказаним міні магазином не сформована, договір оренди вказаної земельної ділянки не укладався.
Тому прокурор звернувся до суду із даним позовом з вимогою демонтувати незаконну тимчасову споруду та скасувати державну реєстрацію зазначеної споруди як нерухомого майна.
Законодавство, що підлягає застосуванню.
Щодо вимоги про звільнення земельної ділянки.
Відповідно до ст. 80 Земельного Кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, незалежно від місця їх розташування (ч. 1, 2 ст. 83 Земельного Кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
За змістом статей 123, 124 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, а також передача таких земельних ділянок в оренду здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).
При цьому ст. 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже, єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.
За відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку комунальної форми власності, а тому розміщення тимчасової споруди за відсутності документів, які підтверджують право користування земельною ділянкою комунальної власності, право розпорядження якою належить до компетенції Ради, не можна визнати законним.
Аналогічна правова позиція щодо користування земельними ділянками під тимчасовими спорудами викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 920/447/18 (пункт 6.28) та постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 918/633/16.
Відповідно до інформації Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 20.03.2025 земельна ділянка, на якій розташований міні-магазин, належний ТОВ «Брейв» на праві приватної власності, на цей час не сформована та у власність чи користування останнього не передавалась.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Таким чином, в силу вимог ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» земельна ділянка розташована по вул. Герасима Кондратьєва, 167/1 у м. Суми на якій розташована тимчасова споруда є самовільно зайнятою.
Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Щодо вимоги про скасування державної реєстрації.
Судом установлено, що на підставі рішення державного реєстратора Стецьківської сільської ради Сумського району - Білолюбської І.В. від 18.09.2020 № 54120879, внесено запис № 38236193 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та зареєстровано як об'єкт нерухомого майна тимчасову споруду (міні магазин), загальною площею 32,6 кв. м, що розташований за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 167/1 за Сільченко А.Л.
Документом, що став підставою для внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є договір купівлі-продажу № 1275 від 26.08.2020.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Пунктом 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок) визначено, що цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону державної реєстрації прав, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Згідно з п. 41 Порядку (в редакції, чинній на момент прийняття рішення державним реєстратором) для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються:
1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;
2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;
3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси;
4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);
5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
Разом з тим, державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію всупереч вимог п. 41 Порядку.
Відповідно до інформації Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради від 03.03.2025, Управління дозвільних документів на будівельні роботи за адресою: м. Суми, Герасима Кондратьєва, 167/1 не надавало.
Окрім цього, в реєстрі будівельної діяльності, невід'ємною архівною складовою частиною якого є єдиний реєстр документів, (який діє з 2011 року), що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів інформація щодо введення в експлуатацію об'єкта нерухомості, що розташований за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 167/1 - відсутня.
Також згідно листа Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 28.04.2024, відомості щодо присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна, що розташований за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 167/1 - відсутні.
Також, судом установлено, що дозвіл 29.11.2011 надавався саме на розміщення тимчасової споруди з функціональним призначенням - торгівля продовольчими товарами та непродовольчими товарами на земельній ділянці за адресою: м. Суми, вул. Кірова біля будинку 167.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент прийняття рішення державним реєстратором) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі: якщо заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.
Також, згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Таким чином, державна реєстрація в державному реєстрі прав на нерухоме майно про право власності на нерухоме майно (міні магазин), що розташоване за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 167/1 є незаконною.
Щодо обраного способу захисту.
Загальні способи захисту порушених прав та інтересів судом визначені у ст. 16 ЦК України. Зокрема, до таких способів належать: визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України).
Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Велика Палата Верховного Суду у своїх висновках звертає увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20).
Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.09.2022 у справі № 697/2434/16-ц уточнила, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння.
Слід зазначити, що предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.
Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.
При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв'язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.
Окрім цього, у даному випадку права власника землі - територіальної громади міста Суми порушені також незаконною реєстрацією у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на об'єкт нерухомого майна. Ці порушення створюють перешкоди власнику у вільному користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, адже мають наслідком ряд обмежень, зокрема щодо її передачі у платне користування іншим особам.
Крім того, відповідно до висновків, викладених у постанові ВП ВС № 914/1785/22 від 18.09.2024, зокрема у п 65: якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача на земельну ділянку було порушено незаконною реєстрацією права власності на нерухоме майно за відповідачами, з якими позивач не перебував у зобов'язальних відносинах, державний реєстратор на підставі судового рішення про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке набрало законної сили, проводить державну реєстрацію припинення права власності відповідачів, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїми земельними ділянками (схожі висновки викладено у постанові ВП ВС від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18).
П. 66 зазначеної постанови передбачено, що відомості про право власності відповідачів не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Натомість державний
реєстратор вчиняє нову реєстраційну дію - внесення до Державного реєстру відомостей про припинення права власності відповідачів на нерухоме майно на підставі судового рішення див. mutatis mutandis висновки ВП ВС, викладені в пунктах 132, 133 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20).
Враховуючи, що державна реєстрація прав приватної власності на нежитлові приміщення як на нерухоме майно була здійснена помилково, а зазначене майно не є нерухомим, така державна реєстрація підлягає скасуванню із закриттям відповідного розділу Державного реєстру (п. 67 вказаної постанови).
Як зазначено у п. 78 вказаної постанови, нежитлові приміщення, які є тимчасовими спорудами і не відносяться до нерухомого майна, у разі використання земельних ділянок, на яких вони розташовані без установлених законом підстав, до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 391 ЦК України.
Таким чином, задоволення позовних вимог щодо звільнення земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 167/1, шляхом демонтажу розміщеної на ній тимчасової споруди (міні магазину), загальною площею 32,6 кв. м, та скасування державної реєстрації права власності на вказаний об'єкт, призведе до відновлення становища, яке існувало до порушення, в тому числі поверне позивачу можливість користування та розпорядження такою ділянкою.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що спір про скасування рішення, запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно потрібно розглядати як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (зокрема, висновки у постанові від 07.04.2020 у справі №904/3657/18 (пункт 71).
Зважаючи на те, що спір стосується прав на земельну ділянку, а не оскарження рішень чи дій державного реєстратора, він не вважається таким, що порушує права третіх осіб на земельну ділянку, тому залучення реєстратора до участі у справі як співвідповідача не вимагається.
Подібні за змістом правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 361/4307/16.
Висновки суду.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про правомірність вимог прокурора та задоволення позову у повному обсязі.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно із ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом позовні вимоги задоволені повністю, витрати по сплаті судового збору в розмірі 3633 грн 60 коп. підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов Керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі Сумської міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Брейв», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про зобов'язання звільнити земельну ділянку, скасування державної реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення - задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Брейв» (просп. Лушпи Михайла, буд. 5, корп. 9, кв. 71, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 41370478) звільнити земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва біля буд. 167, шляхом демонтажу розміщеної на ній тимчасової споруди (міні-магазину), загальною площею 32,6 м.кв.
3. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Брейв» (просп. Лушпи Михайла, буд. 5, корп. 9, кв. 71, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 41370478) на нежитлове приміщення (міні магазин “А-1») загальною площею 32,6 кв.м. за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 167/1 (реєстраційний номер нерухомого майна 2171043259101) із закриттям відповідного розділу у Державному реєстрі права на нерухоме майно та реєстраційної справи.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брейв» (просп. Лушпи Михайла, буд. 5, корп. 9, кв. 71, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 41370478) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Г.Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 03527891) 3633 грн 60 коп. витрат по сплаті судового збору.
5. Видати Сумській обласній прокуратурі наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п.п. 2-4 резолютивної частини даного рішення.
Повне судове рішення складено 23.10.2025.
Суддя О.Ю. Резніченко