23.10.2025м. СумиСправа № 920/265/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,
за участю секретаря судового засідання Гордієнко Ж.М.,
Розглянувши матеріали справи № 920/265/25:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергосервіс» (42703, Сумська область, м. Охтирка, вул. Армійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 39126190),
до відповідача Фізичної особи - підприємця Пересадька Романа Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 50499 грн 91 коп.,
Представники учасників справи в судове засідання не з'явились
Рішенням від 28.04.2025 у справі № 920/265/25 Господарський суд Сумської області позов задовольнив частково; стягнув з Фізичної особи - підприємця Пересадька Романа Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергосервіс» (42703, Сумська область, м. Охтирка, вул. Армійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 39126190) 9791 грн 99 коп. пені, 5897 грн 89 коп. 3% річних, 31017 грн 50 коп. інфляційних втрат, 2442 грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову - відмовив.
09.05.2025 до суду надійшла заява представника ТОВ «Торговий дім «Енергосервіс» Зіньковської Т.І. про ухвалення додаткового рішення у справі № 920/265/25 (вх. № 2680 від 09.05.2025), відповідно до якої заявник просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн 17 коп.
Ухвалою від 12.05.2025 Господарський суд Сумської області призначив заяву представника ТОВ «Торговий дім «Енергосервіс» Зіньковської Т.І. про ухвалення додаткового рішення у справі № 920/265/25 (вх. № 2680 від 09.05.2025) до розгляду в судовому засіданні на 21.05.2025, 12:00.
12.06.2025 на адресу Господарського суду Сумської області надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 (ел. п.) про витребування у Господарського суду Сумської області матеріалів справи № 920/265/25
Ухвалою від 23.06.2025 Господарський суд Сумської області зупинив провадження у справі з розгляду заяви ТОВ «Торговий дім «Енергосервіс» про ухвалення додаткового рішення у справі № 920/265/25 до апеляційного перегляду рішення Господарського суду Сумської області від 28.04.2025.
Постановою від 09.09.2025 Північний апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Пересадька Романа Івановича; рішення Господарського суду Сумської області від 28.04.2025 у справі № 920/265/25 залишив без змін.
26.09.2025 до суду надійшла заява позивача про видачу наказу № 10 від 26.09.2025, згідно якої просить суд видати наказ на руки уповноваженому представнику ТОВ «Торговий дім «Енергосервіс», Іваненко Н.О.
30.09.2025 матеріали справи № 920/265/25 повернуті до Господарського суду Сумської області.
01.10.2025 Господарський суд Сумської області видав наказ на примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області від 28.04.2025 у справі № 920/265/25, яке набрало законної сили 09.09.2025.
Ухвалою від 01.10.2025 Господарський суд Сумської області поновив провадження у справі № 920/265/25 з розгляду заяви ТОВ «Торговий дім «Енергосервіс» про ухвалення додаткового рішення (вх. № 2680 від 09.05.2025); призначив заяву ТОВ «Торговий дім «Енергосервіс» про ухвалення додаткового рішення у справі № 920/265/25 до розгляду в судовому засіданні на 15.10.2025, 09:15; запропонував учасникам судового процесу скористатися своїми правами, зокрема, звернутися до суду із заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у порядку передбаченому ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, клопотанням про розгляд справи без участі сторін, з урахуванням того, що явка представників сторін не є обов'язковою, та за наявності потреби в участі в судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області повідомити про це суд.
15.10.2025 представник позивача подав до суду заяву (вх. № 4961 від 15.10.2025), згідно якої просить суд розглянути справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання 15.10.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Розглянувши матеріали справи, суд установив:
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 5, 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа Гімайдуліна і інші проти України від 10.12.2009, справа Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; Лавентс проти Латвії від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Згідно зі ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 13 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного суду у справах № 199/3508/21, № 369/4912/18, № 761/21006/21 тощо).
Згідно ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 632 Цивільного кодексу України унормовано поняття ціни договору. Так, за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Відповідно ст. 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару. Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення.
Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та конкретної ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Близька за змістом правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 року в справі № 914/359/18, від 06.03.2019 року в справі № 922/1163/18.
Розглянувши доводи позивача та надані докази на підтвердження понесення судових витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з огляду на наступне.
Суд установив, що у позовній заяві позивач надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесені та очікується понести у зв'язку з розглядом справи, в тому числі, вартість послуг адвоката в розмірі 8000 грн 17 коп.
У поданій заяві (вх. № 2680 від 09.05.2025) позивач вказує на те, що питання щодо витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн 17 коп. не вирішено, тому просить суд ухвалити додаткове рішення.
Послуги з правничої допомоги у справі № 920/265/25 були надані позивачу - ТОВ «Торговий дім «Енергосервіс» адвокатом Литвиненко Олександром Олександровичем.
На підтвердження витрат на правничу допомогу ТОВ «Торговий дім «Енергосервіс» подало копії: договору № 67 про надання правової допомоги від 14.11.2024, укладеного між ТОВ «Торговий дім «Енергосервіс» та адвокатом Литвиненко Олександром Олександровичем; додаткової угоди № 1 від 14.11.2024; платіжної інструкції № 1922 від 20.11.2024.
Згідно п. 3.1 договору про надання правової допомоги, розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремо додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору про надання правової допомоги, договір діє з моменту погодження сторонами всіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору та додатків (додаткових угод) до нього. Дія договору припиняється через один рік з дня його укладення.
Додатковою угодою № 1 від 14.11.2024 до договору про надання правової допомоги № 67 від 14.11.2024, сторони визначили порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвоката за надання правової допомоги у наданні інформаційно-консультативних послуг, підготовці та подачі позовних заяв про стягнення інфляційних втрат, пені, процентів за користування чужими коштами, за договором оренди нежитлового приміщення № 54 від 30.09.2020 та договору оренди нежитлового приміщення № 20 від 01.09.2022, відповіді на відзив, складення заяв по суті справи, процесуальних та інших документів правового характеру.
Пунктом 2 додаткової угоди сторони погодили вартість послуг:
- аналіз практики Верховного Суду - 8 годин,
- аналіз законодавства - 8 годин,
- послуги надання правової інформації - 1 година,
- надання консультацій і роз'яснень з правових питань - 1 година,
- підготовка та подача позовної заяви про стягнення інфляційних втрат та неустойок - 8 годин,
- складання заяв по суті справи, процесуальних та інших документів правового характеру - 5 годин.
Вартість однієї години роботи адвоката складає 258,07 грн.
Відповідно до п. 3.1 додаткової угоди, оплата послуг адвоката здійснюється на умовах передплати; 100% вартості послуги сплачується клієнтом адвокату не пізніше наступного дня після укладення цієї додаткової угоди у безготівковій формі на рахунок адвоката, зазначений у цій угоді.
Оплата послуг адвоката в сумі 8000 грн 17 коп. підтверджується копію платіжної інструкції № 1922 від 20.11.2024.
Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є розумним та обґрунтованим.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не лише компенсацією стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених нею витрат, але й у певному сенсі має спонукати іншу сторону, утримуватися від подання безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб (постанови від 05.09.2019 у справі № 826/841/17, від 24.10.2019 у справі № 820/4280/17, від 25.10.2019 у справі № 826/13270/16).
В рішенні Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) (щодо справедливої сатисфакції) від 01.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" суд послався на те, що угоди про виплату адвокату частки від виграшу об'єднують лише заявника і його адвоката. Проте така угода не є обов'язковою для ЄСПЛ, який має не лише оцінити розмір судових витрат з точки зору їх дійсності, але й дати оцінку умові розумності їх розміру. Внаслідок цього, ЄСПЛ зробив висновок про те, що він буде ґрунтуватися на інших доказах, зокрема на кількості годин, витрачених на роботу, кількість адвокатів, які знадобилися для ведення справи, а також на розмірах їх гонорарів.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду).
Виходячи з наданих ТОВ «Торговий дім «Енергосервіс» доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд виходить із загальних критеріїв оцінки послуг з надання правової (правничої) допомоги з урахуванням обсягу та змісту підготованих адвокатом документів.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі. Враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права з власної ініціативи вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу.
Разом з цим, у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейський суд з прав людини у справі East/WestAllianceLimited проти України від 23.01.2014, Горковлюк та Кагановський проти України від 04.10.2018).
В кожній конкретній справі суд оцінює розмір витрат на правничу допомогу у сукупності з іншими критеріями (зокрема, розумність, необхідність, чи були вони фактично понесені). Критерій розумності у спірному випадку оцінюється у співвідношенні із виконаною роботою, обставинами справи, тощо. Суд не вбачає розумної потреби у таких витратах для цієї справи, не вважає, що вони відповідають критерію необхідності.
Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі № 908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Суд установив, що згідно додаткової угоди до договору № 1 від 14.11.2024 адвокатом надано такі послуги: - аналіз практики Верховного Суду - 8 годин, аналіз законодавства - 8 годин, послуги надання правової інформації - 1 година, надання консультацій і роз'яснень з правових питань - 1 година, підготовка та подача позовної заяви про стягнення інфляційних втрат та неустойок - 8 годин, складання заяв по суті справи, процесуальних та інших документів правового характеру - 5 годин. На загальну суму 8000 грн 17 коп. Вказана сума оплачена позивачем.
Разом з цим суд дійшов висновку, що аналіз практики Верховного Суду, аналіз законодавства, послуги надання правової інформації є складовими частинами інших послуг, наданих адвокатом, а саме: надання консультацій і роз'яснень з правових питань, підготовка та подача позовної заяви про стягнення інфляційних втрат та неустойок, складання заяв по суті справи, процесуальних та інших документів правового характеру.
З огляду на вищевикладене, враховуючи предмет спору, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, з урахуванням договору про надання правової допомоги від 14.11.2024 та додаткової угоди № 1 від 14.11.2024 до нього, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, враховуючи судову практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Торговий дім Енергосервіс» у справі № 920/265/25 є завищеним, отже, не вбачається розумна необхідність понесення судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 8000 грн 17 коп., тому суд дійшов висновку, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню в сумі 3612 грн 98 коп.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Пересадька Романа Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергосервіс» (42703, Сумська область, м. Охтирка, вул. Армійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 39126190) 3612 грн 98 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
2. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне додаткове рішення підписане суддею 23.10.2025.
Суддя Є.А. Жерьобкіна