вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"22" жовтня 2025 р. Справа № 918/840/24(448/1465/24)
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О., за участю секретаря судового засідання Хролець І.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД"
про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю члена сім'ї на виробництві
у межах справи № 918/840/24 за заявою фізичної особи-підприємця Козловської Ірини Валеріївни
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД"
За участю представників сторін:
від позивача: Качмар Анна Іванівна;
від відповідача (арбітражний керуючий): Менчак В'ячеслав Володимирович
ОСОБА_1 (Позивач) звернулась до Мостиського районного суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД" (Відповідач) про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю члена сім'ї на виробництві в сумі 600 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку зі смертю чоловіка Позивачу завдана моральна шкода, яка полягала у передчасній втраті близького родича. При цьому Позивач зазначає, що вона зазнала душевні страждання у зв'язку зі смертю чоловіка, значний душевний біль від втрати найріднішої людини, який вона відчуває і до тепер, позбавлення необхідної моральної та матеріальної підтримки, а їх спільні діти назавжди позбавлені любові рідного батька. Вказані обставини викликають відчуття постійного хвилювання, порушення нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, крім того значно погіршився стан здоров'я.
Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 04.09.2024 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 10.06.2025 постановлено передати цивільну справу №448/1465/24 (провадження №2/448/71/25) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю члена сім'ї на виробництві до Господарського суду Рівненської області на розгляд у межах справи №918/840/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД".
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2025 справу № 448/1465/24 розподілено судді Селівону А.О. (у провадженні якого перебуває справа № 918/840/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД" та присвоєно номер 918/840/24(448/1465/24).
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.10.2024 відкрито провадження у справі №918/840/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД" (33036, м. Рівне, вул. Млинівська, 25, код ЄДРПОУ 41179849).
Згідно з частиною першою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частиною другою статті 7 Кодексу передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Відтак, з огляду на зазначене та те, що стороною у справі №448/1465/24 є боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД", про банкрутство якого відкрито провадження у справі № 918/840/24, то відповідно, розгляд майнового спору у справі №448/1465/24 повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах такої справи.
Постановою суду від 02.04.2025 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД" ; відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД" строком на 12 місяців до 02 квітня 2026 року включно.
На даний момент боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД" у межах справи № 918/840/24 про банкрутство перебуває в процедурі ліквідації.
Враховуючи викладене, позовна заява ОСОБА_1 , з якою остання звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю члена сім'ї на виробництві в сумі 600 000,00 грн. підлягає розгляду у межах справи № 918/840/24 за заявою фізичної особи-підприємця Козловської Ірини Валеріївни про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД".
Абзацом третім частини другої статті 7 Кодексу передбачено, що господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.07.2025 справу №448/1465/24 прийнято до свого провадження та постановлено здійснювати її розгляд у межах справи №918/840/24 про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД", підготовче засідання призначено на 31.07.2025.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.07.2025 задоволено заяву Позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та вирішено судове засідання у даній справі призначене на 31.07.2025 провести в режимі відеоконференції за участю представника Позивача.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 31.07.2025 відкладено підготовче засідання на 21.08.2025.
Ухвалами Господарського суду Рівненської області від 11.08.2025 та 14.08.2025 задоволено заяви Відповідача (арбітражного керуючого) та Позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та вирішено судове засідання у даній справі призначене на 21.08.2025 провести в режимі відеоконференції за участю представників Відповідача (арбітражного керуючого) та Позивача.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.08.2025 відкладено підготовче засідання на 11.09.2025.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.09.2025 задоволено заяву Відповідача (арбітражного керуючого) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та вирішено судове засідання у даній справі призначене на 11.09.2025 провести в режимі відеоконференції за участю представника Відповідача (арбітражного керуючого).
Від представника Відповідача (арбітражного керуючого) 09.09.2025 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у ньому.
До суду 15.09.2025 від представника Позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.09.2025 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 25.09.2025.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.09.2025 задоволено заяву Відповідача (арбітражного керуючого) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та вирішено судове засідання у даній справі призначене на 19.09.2025 провести в режимі відеоконференції за участю представника Відповідача (арбітражного керуючого).
Від представника Відповідача 24.09.2025 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25.09.2025 закрито підготовче провадження у справі № 918/840/24(448/1465/24) та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.10.2025.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.10.2025 задоволено заяву Відповідача (арбітражного керуючого) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та вирішено судове засідання у даній справі призначене на 22.10.2025 провести в режимі відеоконференції за участю представника Відповідача (арбітражного керуючого).
Представниця Позивача у судовому засіданні 22.10.2025 підтримала позицію викладену у позовній заяві, відповіді на відзив та просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник Відповідача у судовому засіданні 22.10.2025 заперечив проти задоволення позовних вимог, підтримав позицію викладену у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, судом встановлено, що ОСОБА_1 , є дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час виконання своїх трудових обов'язків в наслідок нещасного випадку, що стався у приміщенні цеху сушіння яблучних вичавок ТОВ "Т.Б. ФРУТ" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД"), що підтверджується відповідними свідоцтвом про смерть та актом розслідування.
Відповідно до акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося /сталася) 21 вересня 2021 року о 12 год. 30 хв. на (в) Товаристві з обмеженою відповідальністю "Т.Б. ФРУТ", код згідно з ЄДРПОУ 41179849 (форми Н-1/П), затвердженого 01.08.2023 заступником начальника Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці А.Я. Вакула (далі - Акт), комісією утвореною наказом Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 16.02.2023 № 258/ЗХ (зі змінами, внесеними наказом від 07.03.2023 № 257/ЗХ) за участю ОСОБА_1 , дружини потерпілого було встановлено, що 21.09.2021, о 12 годині 30 хвилин, з ОСОБА_2 трапився нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого потерпілий помер. Діагноз: тупа черепно-мозкова травма у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепа з крововиливами в оболонки та в речовину головного мозку, котра ускладнилась набряком-набуханням речовини головного мозку.
У пункті 5 Акта, зокрема, зазначено:
- вид події: падіння потерпілого під час пересування;
- причини:
основна: особиста необережність потерпілого, порушення пункту 3.1 Договору про надання послуг від 01.09.2021;
супутні: організаційна - невиконання посадових обов'язків, порушено пункти 3 та 4 наказу генерального директора ТОВ "Т.Б. ФРУТ" від 08.06.2021 №16.
Згідно з пунктом 7 Акта проаналізувавши матеріали попереднього спеціального розслідування цього нещасного випадку, лист № 1527/45/70-23 від 08.02.2023 СВ ВНП № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області та матеріали досудового розслідування, інші документи, комісія встановила, що травмування потерпілого сталося під час перебування його на робочому місці, на території підприємства при виконанні ним своїх обов'язків згідно з договором надання послуг від 01.09.2021, без немеру, і шляхом голосування відповідно до пункту 34 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, профзахворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, одноголосно прийняла рішення визнати даний нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом, на підставі підпункту 25 з урахуванням підпункту 2 пункту 52 Порядку.
Члени комісії зі спеціального розслідування нещасного випадку мали зустріч з дружиною потерпілого, роз'яснили їй її права у зв'язку з настанням нещасного випадку згідно з чинним законодавством.
Відповідно до пункту 8 Акта "Особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці або органу, який проводить досудове розслідування (у разі складення тимчасового акта за формою Н-1)":
- ОСОБА_2 , який виконував роботи відповідно до цивільно-правової угоди від 01.09.2021 з ТОВ "Т.Б. ФРУТ", у м. Городок, вул. Артишівська, 9, порушив пункт 3.1. Договору про надання послуг, а саме: самостійно нести повну відповідальність за дотримання Виконавцем вимог нормативно-правових актів з охорони праці, правил пожежної безпеки, санітарії.
- ОСОБА_3 , теплотехнік не забезпечив належним чином виконання посадових обов'язків, чим порушив вимоги пунктів 3 і 4 наказу "Про призначення відповідальних за вантажопідіймальні машини та механізми" затвердженого генеральним директором ТОВ "Т.Б. ФРУТ" від 08.06.2021 № 16.
Предметом спору у даній справі є відшкодування моральної шкоди, завданої члену сім'ї потерпілого від нещасного випадку, який трапився при виконанні загиблим трудових обов'язків.
Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22.06.981 № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є діючою в Україні, встановлено, що високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Згідно із статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Встановлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені статтею 16 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Згідно із статтею 153 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) на всіх підприємствах установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесі, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовується працівником, а також, санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів з питань охорони праці.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачці у зв'язку з втратою чоловіка, завдає душевних та психологічних страждань, позивачка позбавлена можливості спілкування з рідною близькою людиною, що тягне за собою порушення їх нормальних життєвих зв'язків та докладання з її боку додаткових зусиль для організації свого життя. Смерть рідної людини, це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання.
Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Частиною першою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 23 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім'єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров'я на виробництві.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 №20-рп/2008 (справа про страхові виплати), передбачено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та статтею 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є діючою в Україні, встановлено, що високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції.
Згідно із статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка знаходиться у розділі 1, встановлює, що право кожного на життя охороняється законом.
Статтею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, мас бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Отже, зобов'язання України перед своїми громадянами щодо права на життя, до якого у контексті Конституції України входить і право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника (стаття 46 Конституції України), мають виконуватися у повному обсязі, право позивача на соціальний захист, а саме отримання грошової компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди як членом сім'ї працівника, який загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві, безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Відповідно до статті 13 Закону України ?Про охорону праці? саме на роботодавця покладено обов'язок створення на кожному робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці, відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог.
Позивачка обґрунтовує свої вимоги тим, що травмування її чоловіка на виробництві підтверджується Актом та вказує на те, що внаслідок втрати чоловіка їй завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що вона зазнала душевні страждання у зв'язку із смертю чоловіка, значний душевний біль від втрати найріднішої людини, який вона відчуває тепер, позбавлення необхідної моральної та матеріальної підтримки, а їх спільні діти назавжди позбавлені любові рідного батька. Вказані обставини викликають відчуття постійного хвилювання, порушення нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, бо смерть рідної людини, не відновлювана втрата що безумовно спричиняє страждання та хвилювання, крім того значно погіршився стан здоров'я, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені медичні документи (т.1 а.с. 56-75).
У свою чергу Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилається на те, що Позивачка додала до своєї заяви докази, які на її думку, підтверджують обґрунтованість її позовних вимог. Частина цих доказів (документів) стосується підтвердження смерті чоловіка Позивачки та перебування померлого в подружніх відносинах з нею, частина лікарські документи, які стосуються стану здоров'я Позивачки.
Однак, щодо факту настання нещасного випадку, внаслідок якого чоловік Позивачки зазнав травм, що потягнули смерть, то Позивачем надано лише Акт та постанову про закриття кримінального провадження Старшого слідчого СВ ВНП №1 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області капітана ОСОБА_4 .
На думку Позиваки вказані документи повинні довести вину Відповідача в нанесенні їй моральної шкоди внаслідок смерті її чоловіка.
У той же час, в тексті позовної заяви жодним чином не зазначено, яким саме чином в завданні моральної шкоди є вина Відповідача і якими доказами це підтверджується. Або якими доказами підтверджується, що смерть чоловіка Позивача настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яке належало б відповідачеві, або мав якийсь інший, передбачений законом випадок, коли настає відповідальність за нанесення моральної шкоди незалежно від наявності вини.
В Акті зазначено, що чоловік Позивачки не перебував у трудових відносинах з Відповідачем, а надавав Відповідачеві послуги згідно з договором від 01.09.2025, предметом якого є надання послуг з прибирання виробничих приміщень Відповідача. При цьому виконавець за договором самостійно визначав конкретний час надання послуг, а на виконавця не поширювались Правила внутрішнього трудового розпорядку та норми Кодексу законів про працю України (стор. 7). Також в Акті зазначено, що згідно з висновком КЗ експерта ЛОР ?Львівське обласне бюро судово-медичних експертиз? у крові потерпілого виявлений етиловий спирт в кількості 0,41% (промілле), що відповідає легкому ступеню сп'яніння (стор. 3 Акта).
Додані до позовної заяви докази жодним чином не свідчать та не доводять наявність з боку Відповідача, його працівників неправомірних рішень, дій чи бездіяльності які потягнули за собою настання нещасного випадку, внаслідок якого наступила смерть чоловіка Позивачки, моральну шкоду за настання якої вимагає Позивачка. Вказані документи жодним чином не підтверджують вини Відповідача в настанні нещасного випадку, або того, що настання нещасного випадку зумовлено дією джерела підвищеної небезпеки чи те, що мав місце будь-якій інший передбачений законом випадок, який передбачає настання відповідальності незалежно від вини.
Однак суд відхиляє такі доводи Відповідача, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме Актом:
- у пункті 5 якого, зокрема, зазначено причини:
основна: особиста необережність потерпілого, порушення пункту 3.1 Договору про надання послуг від 01.09.2021;
супутні: організаційна - невиконання посадових обов'язків, порушено пункти 3 та 4 наказу генерального директора ТОВ "Т.Б. ФРУТ" від 08.06.2021 №16;
- у пункті 7 - комісія встановила, що травмування потерпілого сталося під час перебування його на робочому місці, на території підприємства при виконанні ним своїх обов'язків згідно з договором надання послуг від 01.09.2021, без немеру, і шляхом голосування одноголосно прийняла рішення визнати даний нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом, на підставі підпункту 25 з урахуванням підпункту 2 пункту 52 Порядку;
- у пункті 8 - ОСОБА_2 , який виконував роботи відповідно до цивільно-правової угоди від 01.09.2021 з ТОВ ?Т.Б. ФРУТ?, у м. Городок, вул. Артишівська, 9, порушив пункт 3.1. Договору про надання послуг, а саме: самостійно нести повну відповідальність за дотримання Виконавцем вимог нормативно-правових актів з охорони праці, правил пожежної безпеки, санітарії. ОСОБА_3 , теплотехнік не забезпечив належним чином виконання посадових обов'язків, чим порушив вимоги пунктів 3 і 4 наказу ?Про призначення відповідальних за вантажопідіймальні машини та механізми? затвердженого генеральним директором ТОВ ?Т.Б. ФРУТ? від 08.06.2021 № 16.
Тобто Актом підтверджується виконання потерпілим трудових обов'язків за договором надання послуг від 01.09.2021, укладеним з Відповідачем, під час настання нещасного випадку та порушення відповідальними особами Відповідача трудового законодавства, що підтверджується наявністю супутньої причини, яка призвела до настання нещасного випадку, а саме організаційної - невиконання посадових обов'язків, порушено пункти 3 та 4 наказу генерального директора ТОВ ?Т.Б. ФРУТ? від 08.06.2021 №16 ( ОСОБА_3 , теплотехнік не забезпечив належним чином виконання посадових обов'язків, чим порушив вимоги пунктів 3 і 4 наказу ?Про призначення відповідальних за вантажопідіймальні машини та механізми? затвердженого генеральним директором ТОВ ?Т.Б. ФРУТ? від 08.06.2021 № 16).
Крім того суд звертає увагу на те, що в Акті міститься пункт 9 ? Заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам, гострим професійним захворюванням (отруєнням), аваріям?, в якому наведено 6 заходів, які повинні бути виконані відповідальним працівником Відповідача, щоб уникнути настання подібних випадків.
Також суд звертає увагу на практику Верховного Суду щодо надання оцінки відомостям, які містяться в актах розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, зокрема, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.06.2022 у справі № 599/645/21, якою залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивачів моральну шкоду без стягнення податків та обов'язкових платежів, які (рішення судів попередніх інстанцій) були обґрунтовані саме актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що Позивачка має право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з встановленням причинного зв'язку смерті ОСОБА_2 та отриманими смертельними ушкодженнями на виробництві під час виконання ним трудових обов'язків, а також істотності вимушених змін у життєвих стосунках Позивача, її переживань та страждань, пов'язаних із втратою чоловіка, оскільки остання назавжди втратила близьку людину, що змінило їх звичне життя.
Водночас Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип ?процесуальної рівності сторін? передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Інші доводи представника відповідача зводяться до переоцінки доказів отриманих під час розгляду справи, тому суд не бере їх до уваги.
Відповідно до роз'яснень пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 ?Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)? з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Також суд звертає увагу на те, що долучені до матеріалів справи медичні документи не є підтвердженням розміру моральної шкодо, а є підтвердженням погіршення стану здоров'я Позивачки у зв'язку із смертю її чоловіка і саме така обставина завдала їй моральної шкоди, яка полягала у передчасній втраті близького родича.
З урахуванням розумності, виваженості та справедливості, зважаючи, що смертю чоловіка Позивачці завдано глибоких моральних страждань, оскільки був порушений нормальний сімейний уклад її життя, остання втратила підтримку близької людини, наявністю вимушених змін у житті, та враховуючи, що Актом встановлено наявність порушень, які призвели до нещасного випадку, як зі сторони потерпілого так і зі сторони відповідальних працівників Відповідача, суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 200 000,00 грн., що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які Позивачка пережила і які переживатиме надалі через смерть близької людини.
Крім того суд враховує те, що відповідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 Податкового кодексу України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 Податкового кодексу України).
Підпункт14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначає податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею18та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
У пункті 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).
Відповідно до пункту ?а? підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16.01.2020 № 466 ІХ ?Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві?, який набрав чинності 23.05.2020, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Отже, з 23.05.2020 пункт ?а? підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами ?а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом?, тобто суми відшкодування моральної шкоди підлягають оподаткуванню.
Водночас суд враховує правові позиції Верховного Суду, вкладені у постанові від 21.06.2022 у справі № 599/645/21 за позовом батьків загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві сина до його роботодавця про відшкодування моральної шкоди в розмірі по 500 000,00 грн. кожному без стягнення податків та обов'язкових платежів, в якій зазначено, що оскаржуваними у цій справі судовими рішеннями суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позов задовольнив частково, стягнув з АТ ?Українська залізниця? на користь кожного з позивачів по 100 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди без стягнення податків та обов'язкових платежів. За результатами розгляду касаційної скарги АТ ?Українська залізниця? у справі № 599/645/21 Верховний Суд зробив висновки про те, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю. Враховуючи те, що у справі, рішення в якій переглядається Верховним Судом, спір стосувався відшкодування моральної шкоди, завданої платникам податків (батькам) внаслідок смерті їхнього сина, тобто відшкодування шкоди найвищого ступеня, заподіяної життю та здоров'ю, тому Верховний Суд виснував, що зміни в податковому законодавстві не поширюються на оподаткування сум, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам внаслідок смерті їхнього сина.
Отже, у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 599/645/21 викладено висновок про застосування нової редакції підпункту ?а? підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується, зокрема її батькам, згідно з яким такі суми не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку.
За таких обставин, суд у даній справі дійшов висновку, що сума моральної шкоди завданої Позивачці підлягає стягненню без відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів, оскільки зміни до податкового законодавства не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих Позивачці внаслідок смерті її чоловіка під час виконання ним трудових обов'язків.
Таким чином, за результатами з'ясування обставин, на які сторони посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були долучені до матеріалів справи, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами статей 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено доведення Позивачкою належними та допустимими доказами завдання їй моральної шкоди, яка полягала у передчасній втраті близького родича та підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною другою статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
З огляду на викладене та враховуючи, що Позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з Відповідача у розмірі, діючому на день звернення позивача до суду, за подання позовної заяви майнового характеру фізичної особою та відповідно до задоволених позовних вимог, який становить 2 999,70 грн.
Керуючись статтями 129, 130, 191, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД" (33036, м. Рівне, вул. Млинівська, 25, код ЄДРПОУ 41179849) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) 200 000 грн. (двісті тисяч гривень 00 копійок) моральної шкоди, без урахування податків та інших обов'язкових платежів.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД" (33036, м. Рівне, вул. Млинівська, 25, код ЄДРПОУ 41179849) в дохід Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України судовий збір у розмірі 2 999,70 грн. (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 70 копійок).
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Позивач (стягувач): ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ).
Відповідач (боржник): Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД" (33036, м. Рівне, вул. Млинівська, 25, код ЄДРПОУ 41179849).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 23 жовтня 2025 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя А.О. Селівон