адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
21.10.2025 Справа № 917/1467/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Сьомкіній А.В. представники учасників справи не з'явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, провул. Підлісний, 6, с. Новоселівка, Полтавський район, Полтавська область, 38732
до відповідача фізичної-особи підприємця Китриша Сергія Юрійовича, АДРЕСА_1
про усунення перешкод у користуванні майном
28.07.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до відповідача фізичної-особи підприємця Китриша Сергія Юрійовича про усунення перешкоди у користуванні майном шляхом виселення фізичної особи-підприємця Китриша Серія Юрійовича (Індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) з приміщення загальною площею 145,9 кв.м., яке розташоване за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Пасківка, вул. Липнева, 64 г (вх. №1518/25).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно займає одне з приміщень нерухомого майна комунальної власності, що розташоване за адресою: Полтавська область, Полтавський район село Пасківка, вул. Липнева, 64г та розмістив там пилораму (розміщено відповідні станки та інше технічне обладнання), а також інші будівельні та господарські матеріали. Позивач звертався до відповідача з вимогами звільнити вказане приміщення. Однак ФОП Китриш С.Ю. станом на час звернення до суду не звільнив приміщення нерухомого майна комунальної власності, що розташоване за адресою: Полтавська область, Полтавський район село Пасківка, вул. Липнева, 64г., що змусило позивача звернутися до суду із даним позовом.
До позову позивач як докази подав: копії виписок з ЄДР, Акту обстеження від 23.04.2025 року з фото, вимог від 21.04.2021 та від 28.04.2025, лист відповідача від 05.05.2025, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, витягів з Державного реєстру речових прав, технічного паспорту.
Ухвалою від 04.08.2025 року суд залишив позовну заяву Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області без руху та надав строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.
07.08.2025 року до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява на виконання вимог ухвали суду від 04.08.2025 року про залишення позовної заяви без руху (вх. № 10392).
Ухвалою від 11.08.2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі. Суд ухвалив справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 02.09.2025 року на 09:00 год. Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.167, 184 ГПК України. Встановити позивачеві строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов. Попередити відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.2 ст.178 ГПК України). При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об'єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. ч.3,4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України).
Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 02.09.2025 року судом оголошено протокольну ухвалу про перерву у підготовчому засіданні до 23.09.2025 року до 09:30 год.
Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 23.09.2025 року судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 21.10.2025 року на 10:30 год.
21.10.2025 року від позивача надійшла заява про підтримку позовних вимог та розгляд справи в судовому засіданні 21.10.2025 року без участі його представника.
Відповідач відзив на позов не надав, в судові засідання не з'явився.
Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.
При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач належним чином та завчасно повідомлявся судом про дати і час судових засідань.
Однак ухвали суду, які направлялися на адресу, наявну в матеріалах справи, та яка співпадає із зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернулися до Господарського суду Полтавської області з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання" (арк. справи 58-61,68,73-80).
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Повідомлення про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання відповідач суду не надав.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).
За змістом ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно ст. 232 ГПК України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.
Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 28.09.2020 у справі № 910/9791/18, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 14.04.2021 у справі № 876/74/20, від 26.05.2021 у справі № 916/1176/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 25.11.2021 у справі № 873/41/21, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 14.01.2022 у справі № 910/2042/21, від 23.06.2022 у справі № 914/2265/20, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13).
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Новоселівська сільська рада Полтавського району Полтавської області (позивач) з 02.06.2022 року є власником нерухомого майна, яке розташоване за адресою Полтавська область, Полтавський район село Пасківка, вул. Липнева, 64г, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником майна та техпаспортом (арк. справи 24-30).
Судом встановлено, що Новоселівська сільська рада звернулася до відповідача з вимогою від 21.04.2023 року, в якій просила ФОП Китриш С.Ю. до 01.05.2023 року звільнити приміщення за адресою Полтавська область, Полтавський район село Пасківка, вул. Липнева, 64г (арк. справи 17) у зв'язку з реєстрацією 02.06.2022 року права комунальної власності та ненадання відповідачем документів, які б надали підстави для знаходження відповідача у спірному приміщенні.
На вказаний лист відповідач надав відповідь від 05.05.2023 року, в якій просив позивача продовжити термін для виселення до 10.06.2023 року (арк. справи 18).
У квітні 2025 року позивачем було проведено візуальне обстеження території та будівель, які розташовані за адресою: Полтавська область, Полтавський район село Пасківка, вул. Липнева, 64, про що складено Акт від 23.04.2025 року (арк. справи 8-9).
Актом обстеження технічного стану будівель і споруд та інших об'єктів інфраструктури на предмет встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам, їхнього оновлення та на предмет необхідності проведення поточного чи капітального ремонту від 23 квітня 2025 року встановлено, що в одному з приміщень нерухомого майна комунальної власності, що розташоване за адресою: Полтавська область, Полтавський район село Пасківка, вул. Липнева, 64г знаходиться пилорама (розміщено відповідні станки та інше технічне обладнання), поруч з приміщенням лежить велика куча тирси, складено дерев'яні дошки, стоять гірки та інші елементи для дитячих майданчиків, а також інші будівельні та господарські матеріали, на підтвердження чого позивач надав відповідні фото (арк. справи 10-15).
Позивач у позові вказував, що на усне прохання комісії надати копії документів, які б підтверджували факт використання нерухомого майна комунальної власності, відповідно до вимог чинного законодавства, власником - ФОП Китриш С.Ю. (відповідач) було повідомлено що вони відсутні.
Новоселівська сільська рада знову звернулася до відповідача з вимогою від 28.04.2025 року №02.7.1-29/509, в якій просила ФОП Китриш С.Ю. звільнити в повному приміщення за адресою Полтавська область, Полтавський район село Пасківка, вул. Липнева, 64г (арк. справи 16).
Однак відповідач приміщення не звільнив, вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статей 316, 317 та 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За приписами статей 15, 16 цього Кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Захист права власності врегульований главою 29 Цивільного кодексу України. Зокрема, захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, передбачений статтею 391 зазначеного Кодексу, згідно з якою власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
Верховний Суд неодноразово (зокрема в постановах від 17.04.2018 у справі №924/623/16, від 29.08.2019 у справі №910/551/18) звертав увагу, що звернутися з передбаченим наведеною нормою негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем може бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника).
Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей.
Суд враховує висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 30.07.2019 у справі №926/3881/17, згідно з яким умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця).
У постанові Верховного Суду від 16.01.2019 р. у справі № 917/733/14 зазначено, що власник майна має право шляхом подання негаторного позову вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном. Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої Відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - особа, яка перешкоджає Позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Ця норма регулює захист права власності не в будь-якому випадку, а в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження-майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов'язані з позбавленням володіння майном. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
Отже, об'єктом захисту в даному випадку є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, що відповідно є підставою дня звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Разом із тим усунення перешкод власнику у користуванні своїм майном як спосіб захисту цивільного права чи інтересу фактично передбачає покладення на відповідача обов'язку припинити дію, яка порушує право, та можливе лише щодо триваючого правопорушення.
В матеріалах справи відсутні докази, які б надавали відповідачу право перебування та користування спірними приміщеннями.
Верховний Суд неодноразово вказував, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Адже, рішенням суду має вирішуватись питання про захист свого цивільного права та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права та інтересу.
Під час розгляду справи суд має перевірити вищевказане у розрізі доводів та доказів, як позивача, так і відповідачів, з огляду на тягар доказування, ураховуючи принцип змагальності та диспозитивності, завдань господарського судочинства в цілому.
Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань, аби убезпечити особу повторно звертатись до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності визначених, конкретних порушених прав чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з'ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).
Згідно із частинами першою та другою статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Як способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.
Разом із цим у пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19 вказано, що, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах його позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог (за яким позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту, визначений Цивільним кодексом України) суперечить завданням цивільного судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом цивільних спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Об'єктом захисту в даному випадку є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, що відповідно є підставою дня звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Разом із тим усунення перешкод власнику у користуванні своїм майном як спосіб захисту цивільного права чи інтересу фактично передбачає покладення на відповідача обов'язку припинити дію, яка порушує право, та можливе лише щодо триваючого правопорушення.
У даній справи позивачем обрано ефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення фізичної особи-підприємця Китриша Серія Юрійовича з приміщення загальною площею 145,9 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , відновить порушене право позивача, як власника вказаного приміщення.
Обставини користування відповідачем спірним нерухомим майном станом на дату ухвалення рішення не спростовані та не заперечуються відповідачем у своєму листі від 05.05.2023 року.
З огляду на відсутність доказів повернення відповідачем спірного об'єкта нерухомості позивачу за актом приймання-передачі, суд дійшов висновку що такі дії відповідача є незаконними та такими, що порушують права власника такого об'єкта користуватися майном.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень у заяві по суті спору відповідач суду не надав.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані і не заперечуються, а тому підлягають задоволенню.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення Фізичної особи-
підприємця Китриш Сергія Юрійовича (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з приміщення загальною площею 145,9 кв.м., яке розташоване за адресою Полтавська область, Полтавський район, село Пасківка. вул. Липнева, 64г на користь Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21046791, провул. Підлісний, 6, с. Новоселівка, Полтавський район, Полтавська область, 38732 ).
3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Китриш Сергія Юрійовича (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21046791, провул. Підлісний, 6, с. Новоселівка, Полтавський район, Полтавська область, 38732 ) 3028 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати накази із набранням цим рішенням законної сили.
Повне рішення складено і підписано 23.10.2025 року
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тимощенко О.М.