79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
23.10.2025 Справа № 914/2081/25
за позовом: Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інститут гірничо-хімічної промисловості», м. Львів
про: стягнення заборгованості
Суддя Коссак С.М.
за участі секретаря Полюхович Х.М.
Від учасників справи:
Від позивача: Трофимчук Оксана Вікторівна - представник;
Від відповідача: Мацегорін Андрій Олександрович (в режимі відеоконференції) - представник
На розгляд Господарського суду Львівської області через систему “Електронний суд» представником позивача Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго», м. Львів подано позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Інститут гірничо-хімічної промисловості», м. Львів, в якій позивач просить стягнути з відповідача 982 410,11грн. заборгованості.
Також позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 12 253,35грн., який просить стягнути з відповідача, який обрахований із застосуванням коефіцієнту 0,8.
Ухвалою суду від 14.07.2025 року позовну заяву Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго», м. Львів до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Інститут гірничо-хімічної промисловості», м. Львів про стягнення заборгованості - залишено без руху. Встановлено позивачу строк у 10 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для усунення позивачем зазначених в цій ухвалі недоліків, а саме: уточнити прохальну частину позовної заяви із зазначенням сум до стягнення, а у разі зміни сум, здійснити доплату судового збору; повідомити про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Зобов'язано позивача, у випадку виправлення зазначених у цій ухвалі недоліків, подання додаткових доказів, невідкладно надіслати відповідні документи відповідачу. Докази такого надіслання надати суду.
21.07.2024 року через систему “Електронний суд» представником позивача подано заяву за вх.№19245/25 про усунення недоліків позовної заяви: просить суд вважати прохальну частину позовної заяви наступного змісту: стягнути з відповідача на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго» заборгованість за період з 01.11.2023 по 30.04.2025р. в розмірі 982 410,11грн. в т.ч.: основний борг - 882 683,74грн., 3% річних - 20 319,71грн., інфляційні втрати - 79 406,66грн. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 11 788,92грн. та повернути решту надміру сплаченого судового збору.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 14.08.2025 року на 10:00 год.
Рух справи в ухвалах суду.
08.09.2025 року представником відповідача подано відповідь на відзив за вх.№ 23587/25.
Ухвалою суду від 01.10.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 16.10.2025 року о 10:15 год. та постановлено ддя представника відповідача судове засідання проводити в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні 16.10.2025 року суд перейшов до стадії ухвалення рішення, вступна та резолютивна частина якого буде оголошена в судовому засіданні 23.10.2025 року о 11:55год.
В судове засідання 16.10.2025 року позивач та відповідач явку представників забезпечили.
В судовому засіданні 23.10.2025 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 жовтня 2002 року між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» та Відкритим акціонерним товариством «Інститут гірничо-хімічної промисловості» укладено договір №5009/Р про постачання теплової енергії в гарячій воді. Додатковою угодою від 04 березня 2013 року, в зв'язку з проведеним уточненням обсягів споживання теплової енергії, сторони: ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ТзОВ «ГІРХІМПРОМ», погоджуються додатки №1, №2 до договору №5009/Р від 01.10.2002р. про постачання теплової енергії в гарячій воді викласти в редакції, вказаній в додатках №1, №2, які є невід'ємною частиною даної додаткової угоди і вважати зобов'язання, які випливають з даної угоди, чинними з 01 березня 2013 року. Додаткова угода підписана та скріплена печатками обома сторонами.
Відтак, позивач стверджує, що відповідач не сплачував за послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, внаслідок чого виникла заборгованість згідно доданого розрахунку за період з 01.11.2023 року по 30.04.2025року, яка складає 882 683,74грн., яку просить стягнути відповідача.
На суму простроченої заборгованості позивач нарахував відповідачу помісячно 3% річних у розмірі 20 319,71 грн. за період з 01.01.2024 року по 31.05.2025 рік та помісячно інфляційні втрати у розмірі 79 406,66грн. за період з 01.01.2024 року по 31.05.2025 рік.
Позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 11 788,92грн., який обраховано із застосуванням коефіцієнту 0,8. Також просить суд повернути надміру сплачений судовий збір, оскільки фактично ним сплачено за подання позовної заяви до суду судовий збір у розмірі 12 253,35грн.
Аргументи відповідача.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву за вх. № 23506/25 від 08.09.2025 року, представник відповідача зазначає, що в долучених Позивачем рахунках вказано тариф на опалення в розмірі 2726,18 грн. (без ПДВ), проте в рішенні Виконавчого комітету Львівської міської ради №972 від 01.11.2021р. «Про встановлення ЛМКП «Львівтеплоенерго» даний тариф взагалі не встановлено, а отже взагалі незрозуміло, яким чином здійснено розрахунок пред'явлених Позивачем вимог, зазначаємо, що вказані тарифи до Відповідача не були доведені належним чином.
Окремо представник зазначає, що Відповідачем частково були сплачені грошові кошти на рахунок Позивача в розмірі 40 000,00 грн.
Щодо розміщеної в системі Електронний суд проекту мирової угоди, зазначає, що Відповідачем не отримано її примірник в письмовому вигляді, в зв'язку з чим ТзОВ “Інститут гірничо-хімічної промисловості» позбавлено можливості надати, вказаному проекту мирової угоди оцінку та розглянути належним чином.
Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Обставини, встановлені судом.
01 жовтня 2002 року між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» та Відкритим акціонерним товариством «Інститут гірничо-хімічної промисловості» укладено договір №5009/Р про постачання теплової енергії в гарячій воді.
Додатковою угодою від 04 березня 2013 року, в зв'язку з проведеним уточненням обсягів споживання теплової енергії, сторони: ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ТзОВ «ГІРХІМПРОМ», погоджуються додатки №1, №2 до договору №5009/Р від 01.10.2002р. про постачання теплової енергії в гарячій воді викласти в редакції, вказаній в додатках №1, №2, які є невід'ємною частиною даної додаткової угоди і вважати зобов'язання, які випливають з даної угоди, чинними з 01 березня 2013 року. Додаткова угода підписана та скріплена печатками обома сторонами.
У відповідності до умов Договору, теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами)в терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до додатку №1 ЛМКП«Львівтеплоенерго» здійснювало постачання теплової енергії до об'єктів Споживача, а саме, за адресою: м. Львів, вул.Стрийська,98.
Відповідно до п.6.3 договору, Споживач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує вартість фактично спожитої теплової енергії.
До позовної заяви долучено деталізований розрахунок із зазначенням виду нарахувань, тарифу, розміру послуги, вартість послуги, в графі «оплачено» позивач відобразив отримані оплати.
Згідно Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 розраховано і затверджено двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії. Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.
Перша ставка (умовно-змінні витрати) -плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.
Друга ставка (умовно-постійні витрати) -плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії.
Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця lmkp.lte.lviv.ua У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Судом з'ясовано, що з 01 грудня 2021 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» здійснює розрахунки кількості спожитої теплової енергії на опалення для споживачів, які отримують послуги з постачання теплової енергії на опалення за порядком, визначеним статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», вимогами «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих і будівлі комунальних послуг», затвердженої Наказом Мінрегіонбуду та ЖКГУ №315 від 22.11.2018 року зі змінами та доповненнями, затвердженими наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 року №358 та рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №972 від 01.11.2021 року «Про встановлення ЛМКП«Львівтеплоенерго» тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуг з постачання теплової енергії та гарячої води».
Відповідно до вищезазначених нормативно-правових актів, послуги складаються з: фактично спожитої теплової енергії (опалення згідно показів приладу обліку, обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (ФВБСО), обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем гарячої води (ФВБСГВ); приєднане теплове навантаження; абонентське обслуговування.
Відповідно до матеріалів справи, позивачем 17.06.2025 року надіслано лист № 08-6298-06/25, яким надіслано відповідачу акт звірки взаєморозрахунків за теплову енергію від 11.06.2025 року за договором №5009/Р від 01.10.2022 року про постачання теплової енергії в гарячій воді.
Відповідно до матеріалів справи, позивачем у відповідь на лист відповідача, надіслано лист від 29.08.2025 року за №09-8719-08/25, в якому повідомлено відповідача, що заборгованість за період з 01.11.2023 року по 30.04.2025 рік, що утворилась у зв'язку з невиконанням умов договору №5009/Р укладеного 01.10.2002 року між сторонами, складає 982 40,11грн. та запропоновано здійснити погашення заборгованості рівними частинами терміном на шість місяців, шляхом укладення мирової угоди у справі №914/2081/25. Проте відповіді на даний лист не отримано, запропоновану мирову угоду відповідачем не підписано, такі докази в матеріалах справи відсутні. Доказом надіслання даного листа разом з проектом мирової угоди є наявне у матеріалах справи відстеження поштового відправлення за №7905202690996, відповідно до якого дане відправлення вручено за довіреністю 03.09.2025 року.
Щодо часткової оплати відповідачем заборгованості у розмірі 40 000,00грн., то ця сума оплачена після подання позовної заяви до суду без вказівки на період оплати із призначенням платежу "по Договору№5009/Р" 18 серпня 2025 року, що підтверджується платіжною інструкцією №200262. В судовому засіданні представником позивача жодних заяв процесуального характеру щодо суми основного боргу не заявлено. Представник зазначив, що ці кошти зарахуються в погашення поточної заборгованості, яка утворилась після звернення до суду з позовною заявою.
Відтак, позивач стверджує, що відповідач не сплачував за послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, внаслідок чого виникла заборгованість згідно доданого розрахунку за період з 01.11.2023 року по 30.04.2025року, яка складає 882 683,74грн., яку просить стягнути відповідача.
Відповідач взятих на себе зобов'язань з оплати за спожиту теплову енергію в гарячій воді за договором у встановлений строк не виконав.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати за спожиту теплову енергію в гарячій воді за договором, утворилась заборгованість з 01.11.2023 року по 30.04.2025року, яка відповідно до розрахунку позивача становить 882 683,74грн.
На суму простроченої заборгованості позивач нарахував відповідачу помісячно 3% річних у розмірі 20 319,71 грн. за період з 01.01.2024 року по 31.05.2025 рік та помісячно інфляційні втрати у розмірі 79 406,66грн. за період з 01.01.2024 року по 31.05.2025 рік.
Норми права та висновки суду.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
За умовами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Між сторонами виникли правовідносини із надання та споживання комунальних послуг з теплопостачання, які врегульовано договором та Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг. Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
01 жовтня 2002 року між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» та Відкритим акціонерним товариством «Інститут гірничо-хімічної промисловості» укладено договір №5009/Р про постачання теплової енергії в гарячій воді.
Додатковою угодою від 04 березня 2013 року, в зв'язку з проведеним уточненням обсягів споживання теплової енергії, сторони: ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ТзОВ «ГІРХІМПРОМ», погоджуються додатки №1, №2 до договору №5009/Р від 01.10.2002р. про постачання теплової енергії в гарячій воді викласти в редакції, вказаній в додатках №1, №2, які є невід'ємною частиною даної додаткової угоди і вважати зобов'язання, які випливають з даної угоди, чинними з 01 березня 2013 року. Додаткова угода підписана та скріплена печатками обома сторонами.
Відповідно до додатку №1 ЛМКП«Львівтеплоенерго» здійснювало постачання теплової енергії до об'єктів Споживача, а саме, за адресою: м. Львів, вул.Стрийська,98.
Факт постачання теплової енергії в спірний період року підтверджується наявними в матеріалах справи актами про включення системи теплопостачання за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 98, рахунками за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води .
Відповідно до п.6.3 договору, Споживач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує вартість фактично спожитої теплової енергії.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 882 683,74грн.
Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної та повної оплати за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, позивачем нараховано відповідачу 3% річних від прострочених сум помісячно, які підлягали сплаті за період з 01.01.2024 року по 31.05.2025 рік у розмірі 20 319,71 грн.
Cплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, дійшов висновку, що позивачем зазначено правильний період прострочення грошового зобо'язання з врахуванням п.6.3 договору та суми від яких нараховувались 3% річних. Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в сумі 20 319,71 грн.
Щодо стягнення інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 79 406,66грн. - інфляційних нарахувань, які обраховувались від прострочених сум, які підлягали сплаті за період з 01.01.2024 року по 31.05.2025 рік, з врахуванням вимоги п.6.3 договору прийшов до висновку, що позивачем зазначено правильні суми боргу від яких здійснювалось нарахування інфляційних втрат та період, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 79 406,66грн.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів позовної заяви, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а стягненню підлягає заборгованість у сумі 982 410,11грн., з якої: 882 683,74грн. - основний борг, 20 319,71грн. - 3% річних та 79 406,66грн. - інфляційні втрати.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 12 253,35грн., що підтверджується платіжною інструкцією №15210 від 03.07.2025 року, який обраховано із застосуванням коефіцієнту 0,8.
Позивач просить у поданій заяві про усунення недоліків, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 11 788,92грн., який обраховано із застосуванням коефіцієнту 0,8. Відтак, просить суд повернути надміру сплачений судовий збір, оскільки ним помилково сплачено за подання позовної заяви до суду судовий збір у розмірі 12 253,35грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 11 788,92грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Зважаючи на зазначене, клопотання позивача про повернення надміру сплаченого судового збору підлягає задоволенню.
Оскільки, фактично сплачена сума судового збору у даній справі в загальному становить 12 253,35грн., а сума судового збору, що підлягає до стягнення становить 11 788,92грн., яка розрахована відповідно суми заявленого до стягнення боргу, то надмірно сплачений судовий збір складає 464,43грн.
Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, заявлене клопотання позивача про повернення надміру сплаченого судового збору у даній справі підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інститут гірничо-хімічної промисловості» (79026, м. Львів, вул. Стрийська, будинок 98, код ЄДРПОУ 00206339) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, будинок 1, код ЄДРПОУ 05506460) заборгованість у сумі 982 410,11грн., з якої: 882 683,74грн. - основний борг, 20 319,71грн. - 3% річних та 79 406,66грн. - інфляційні втрати та 11 788,92грн. судового збору.
3. Повернути Львівському міському комунальному підприємству “Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, будинок 1, код ЄДРПОУ 05506460) з Державного бюджету України 464,43 грн. судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №15210 від 03.07.2025 року.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Коссак С.М.