23.10.2025 Справа № 914/841/25
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Рима Т. Я. за участю секретаря судових засідань Титли О. І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави (надалі - Прокурор) в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі - ДЕР ЛМР),
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Лев Девелопмент" (надалі - ТОВ "Лев Девелопмент" або Відповідач),
третя особа:Львівська міська рада (надалі - Львівська МР або Третя особа),
про:стягнення 3' 948' 522,53 гривень.
У судовому засіданні взяли участь представники:
прокурора:Цинайко Н. І.,
позивача:Полійчук С. Р.,
відповідача:Жук Р. С.,
третьої особи:Полійчук С. Р.
I. ПРОЦЕДУРИ
1. Прокурор в інтересах держави в особі Позивача звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Відповідача про стягнення 3' 948' 522,53 гривень.
2. Ухвалою від 24.03.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 30.04.2025. Сторони отримали цю ухвалу 24.03.2025 в електронних кабінетах, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а. с. 108, 109, 110).
3. Через підсистему "Електронний суд" 29.04.2025 від ТОВ "Управляюча компанія "Сервіс Хауз" надійшла заява про залучення його до участі у справі третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
4. На час проведення судового засідання 30.04.2025 на території Львівської області оголошено тривогу, крім того надійшло повідомлення про замінування приміщення суду. Зважаючи на ці обставини, судове засідання не відбулось. Ухвалою від 02.05.2025 суд призначив підготовче засідання на 21.05.2025.
5. Ухвалою від 02.05.2025 суд оцінив подану 29.04.2025 ТОВ "Управляюча компанія "Сервіс Хауз" заяву як заяву про залучення його до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору та відмовив у її задоволенні.
6. Ухвалою від 21.05.2025 суд залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Львівську МР. Крім того, відклав підготовче засідання на 04.06.2025.
7. Ухвалою від 04.06.2025, відображеною у протоколі судового засідання, суд відклав підготовче засідання на 18.06.2025.
8. Ухвалою від 09.06.2025 суд відмовив в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лев Девелопмент" про поновлення строку для подання зустрічного позову та повернув його заявнику.
9. Ухвалою від 26.06.2025 суд зупинив провадження у цій справі до перегляду в апеляційному порядку ухвали від 09.06.2025. Постановою Західного апеляційного Господарського суду від 21.07.2025 оскаржувану ухвалу залишено без змін.
10. Ухвалою від 29.07.2025 суд поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 06.08.2025.
11. Ухвалою від 06.08.2025 суд відклав підготовче засідання на 27.08.2025.
12. Суд створив усі можливості учасникам справи для висловлення своїх доводів і заперечень, повідомлення усіх відомих їх обставин та подання усіх можливих доказів, вирішив усі подані клопотання, а також виконав решта завдань підготовчого провадження. Зазначене стало підставою для того, що суд ухвалою від 27.08.2025 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.09.2025.
13. Ухвалою від 24.09.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання Відповідача про повернення до розгляду справи в підготовчому засіданні та залишив без розгляду клопотання про зупинення провадження у справі. Цією ж ухвалою суд відклав розгляд справи на 15.10.2025.
14. Ухвалою від 15.10.2025 суд відклав проголошення рішення на 23.10.2025.
15. Після закриття судових дебатів та перехід до стадії ухвалення судового рішення Відповідач 21.10.2025 подав додаткові пояснення. Проте суд такі не враховує з огляду на завершення процесуальних підстадій розгляду справи по суті, що включають у себе встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, а також судові дебати.
16. В судовому засіданні 23.10.2025 суд ухвалив рішення у справі, проголосивши його вступну та резолютивну частини.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція Прокурора
17. Відповідач з червня 2019 року по квітень 2022 року будував багатоквартирний житловий будинок з технічним поверхом, вбудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом в урочищі "Голоско", обслуговуючому кооперативі "Садове товариство "Промінь Голоско" (ділянки № № 25-30).
18. Відповідач не виконав обов'язку сплатити у місцевий бюджет пайову участь (кошти на розвиток інфраструктури населеного пункту) до прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію. Тому такі кошти підлягають до відшкодування в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.
19. Повноваженнями здійснювати розрахунок коштів пайового внеску та, відповідно, розміру безпідставно збережених замовником будівництва коштів внаслідок несплати ним пайового внеску наділений ДЕР ЛМР. Отже, він є належним позивачем у справі.
20. Витрати, які Відповідач здійснив на інші роботи, не можуть вважатися виконанням обов'язку зі сплати пайової участі, оскільки вони не були проведені на передбачених для забудови земельних ділянках.
21. Предметом позову є стягнення з Відповідача 3' 948' 522,53 грн, з яких:
21.1. 2'652'242,24 грн безпідставно збережених грошових коштів.
21.2. 1'065'644,21 грн інфляційних утрат.
21.3. 230'636,08 грн - 3% річних.
22. Підставою позову є безпідставне збереження Відповідачем грошових коштів пайової участі з будівництва житлового будинку. Невиконання зазначеного грошового зобов'язання є підставою для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.
23. Прокурор зазначив у позові, що очікує зазнати 47'382,27 грн витрат на оплату судового збору.
Позиція Позивача
24. Аргументи Позивача за змістом збігаються з доводами, наведеними Прокурором.
25. Позивач додатково зазначає, що факт добровільного фінансування ТОВ "Лев Девелопмент" робіт з капітального ремонту вул. Малоголосківської не може вважатися підставою для звільнення його від зобов'язання сплатити пайову участь. Укладення договору із Шевченківською районною адміністрацією та ТОВ "Сіті Комфорт Львів", а також ініціатива щодо благоустрою території не скасовують обов'язку замовника будівництва укласти договір про пайову участь і здійснити відповідну сплату до моменту введення об'єкта в експлуатацію.
26. Крім цього, чинне законодавство не передбачає можливості перегляду або коригування розміру пайової участі без належно укладеного договору.
Заперечення Відповідача
27. З 01.01.2020 набули чинності зміни до законодавства, якими скасовано обов'язок замовників будівництва укладати договори про пайову участь. Об'єкт будівництва Відповідача введений в експлуатацію у 2022 році, без укладення відповідного договору, а отже обов'язок зі сплати пайового внеску на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України в бюджет міста Львова відсутній.
28. Позов подано ДЕР ЛМР, який не наділений повноваженнями звертатися до суду з вимогами про стягнення пайових внесків за відсутності договору. Врегулювання порядку пайової участі належить до виняткової компетенції Львівської МР як органу місцевого самоврядування.
29. Оскільки відсутні договірні правовідносини, а вимоги стосуються сплати коштів до бюджету (на користь ДЕР ЛМР), спір не є господарським, а підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
30. Зважаючи на це, посилання на статтю 1212 Цивільного кодексу України як на підставу для стягнення пайового внеску є необґрунтованим, оскільки ця норма не регулює публічно-правові (зокрема бюджетні) відносини.
31. Відповідач профінансував інфраструктурні роботи у м. Львові на загальну суму 8'144'825,80 грн на підставі:
31.1. Договору підряду № 26/11/20 від 26.11.2020, укладеним з ТОВ "Девелопмент Сіті" (сплачено 1'594'825,80 грн за відновлення тимчасової під'їзної дороги до будинків № 30 та № 30а по вул. Малоголосківській).
31.2. Договору підряду № 19/4/24 від 19.04.2024, укладеним на виконання рішення ЛМР № 554 від 06.06.2023 (сплачено 6'550'000,00 грн на користь ТОВ "Сіті Комфорт Львів" за капітальний ремонт вул. Малоголосківської).
32. Ці витрати перевищують заявлені позовні вимоги та свідчать про добросовісну участь Відповідача у розвитку інфраструктури міста.
33. У разі задоволення позову ТОВ "Лев Девелопмент" просить суд зменшити нараховані 3% річних та інфляційні втрати на 95%, посилаючись на їх неспівмірність із сумою боргу (49%) та відсутність шкоди, завданої Позивачу. Крім того, підприємство перебуває у складному фінансовому становищі через воєнний стан і пандемію, що може призвести до його банкрутства у разі задоволення позову в повному обсязі.
Пояснення Третьої особи
34. Львівська МР підтримала заявлений Прокурором позов.
III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Підстави звернення Прокурора з позовом
35. Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у 2 випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
36. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
37. Прокурор зазначив, що порушення інтересів держави в цій справі полягає ненадходженні коштів до місцевого бюджету, що перешкоджає належному функціонуванню органу місцевого самоврядування та порушує інтереси держави в цілому.
38. Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який належить до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (див. пункт 7.23 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
39. Вирішення питання щодо того, який орган уповноважений державою виконувати певні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні такого органу, який, користуючись наданими йому законом повноваженнями, зобов'язаний вживати правові заходи для захисту інтересів держави. Це передбачає вплив на права та обов'язки учасників спору з метою припинення порушень та усунення їхніх наслідків, зокрема через подання відповідного позову до суду.
40. Статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакцій, чинній до 01.01.2020) було передбачено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього закону.
41. Згідно зі статтями 1 та 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
42. ДЕР ЛМР є виконавчим органом Львівської МР.
43. Відповідно до статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать … залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища…
44. Відповідно до пункту 7 підрозділу 1.2 розділу V ухвали ЛМР від 08.07.2021 № 1081 "Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради" до повноважень ДЕР ЛМР належить відтермінування (розтермінування) сплати пайового внеску та проведення перерахунку згідно з діючими договорами про пайову участь за зверненням замовника/забудовника до прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію.
45. Пунктами 1.2 та 1.4 Положення про департамент економічного розвитку Львівської міської ради та його структури, затвердженого рішенням Львівської міської ради № 92 від 31.01.2025 (надалі - Положення від 31.01.2025) передбачено, що департамент є підзвітним і підконтрольним міській раді, виконавчому комітету міської ради, Львівському міському голові і підпорядкованим першому заступнику міського голови - заступнику міського голови з економічного розвитку. Департамент є юридичною особою, має… право виступати позивачем і відповідачем, третьою особою, яка заявляє / не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача / відповідача у судах від свого імені...
46. Згідно з підпунктом 4.1.16 пункту 4.1 Положення від 31.01.2025 до компетенції департаменту належать повноваження щодо залучення на договірних засадах у порядку, визначеному законодавством України, коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення на будівництво, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони довкілля та історичного середовища.
47. Для реалізації завдань та виконання повноважень, передбачених цим Положенням, іншими нормативними актами, департамент має право звертатись до суду у порядку, встановленому законодавством України… (пункт 5.1.9 Положення від 31.01.2025).
48. Верховний Суд у постанові від 26.06.2025 у справі № 910/18540/23 зазначив, що стягнення пайової участі за договірними зобов'язаннями та позадоговірних зобов'язань не змінює самої суті повноважень департаменту на стягнення суми пайової участі.
49. Отже, ДЕР ДМР є органом, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Тому доводи Відповідача, що вказані у пункті 28 цього рішення, є безпідставними.
50. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (див. пункт 79 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
51. Невжиття компетентним органом жодних заходів упродовж розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності…), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (див. пункт 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
52. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (див. пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
53. Прокурор у цій справі звертався до Львівської МР з листами від 16.01.2025 № 14.51/97-509 вих-25 (а. с. 42-44) та від 17.02.2025 № 14.50/97-1690 вих-25 (а. с. 45), у яких, серед іншого, просив повідомити чи вживалися нею заходи представницького характеру щодо стягнення щодо стягнення з забудовника безпідставно збережених грошових коштів.
54. ДЕР ЛМР листом № 2301-вих-17052 від 05.02.2025 ( а. с. 46-47) та № 2301-вих-29471 від 27.02.2025 (а. с. 49-50) повідомив, що такі заходи не здійснювались.
55. Прокурор Листом № 14.50/97-2804 вих-25 ( а. с. 83) повідомив Позивача про звернення до суду з цим позовом.
56. Прокурор подав позов до суду 19.03.2025.
57. Отже, знаючи тривалий час про порушення інтересів держави, Позивач не вжив заходів щодо стягнення з Відповідача пайової участі. Враховуючи, що Прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", суд установив наявність підстав для представництва ним інтересів держави в суді.
Щодо підсудності спору
58. Відповідно до пункту 15 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (за винятком справ, прямо віднесених до юрисдикції інших судів), а також інші спори між суб'єктами господарювання у випадках, визначених законом. Це свідчить про те, що юрисдикція господарських судів охоплює не лише спори щодо виконання господарських договорів, а й інші категорії правовідносин, пов'язаних із здійсненням підприємницької чи іншої господарської діяльності.
59. Спір у цій справі виник між юридичними особами у зв'язку із зобов'язаннями замовника будівництва брати участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова. Такі правовідносини мають приватноправовий характер, оскільки пов'язані з реалізацією господарської діяльності забудовника та майновим інтересом органу місцевого самоврядування.
60. Велика Палата Верховного Суду неодноразово підкреслювала, що спір набуває публічно-правового характеру лише у разі, коли одна зі сторін реалізує владні управлінські повноваження щодо іншої сторони, тобто коли хоча б один учасник спору має законодавчо визначене право здійснювати примусовий вплив, видавати приписи або встановлювати обов'язкові до виконання вимоги (постанови ВП ВС від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 02.04.2019 у справі № 137/1842/16-а, від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18).
61. У цій справі орган місцевого самоврядування не діє як суб'єкт владних повноважень. Позов не стосується оскарження адміністративного акта чи припису. Суть спору зводиться до встановлення факту існування або відсутності грошового обов'язку зі сплати пайової участі.
62. Враховуючи характер спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін, справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Отже, безпідставними є доводи Відповідача, що вказані у пункті 29 цього рішення.
Щодо суті спору
63. Рішенням Львівської МР від 01.03.2019 № 197 (том 1, а. с. 51-52) затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва на будівництво ТОВ "Лев Девелопмент" багатоквартирного житлового будинку з технічним поверхом, вбудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом в урочищі "Голоско", обслуговуючому кооперативі "Садове товариство "Промінь Голоско" (ділянки №№ 25-30) (надалі - Об'єкт будівництва).
64. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові 05.06.2019 видала ТОВ "Лев Девелопмент" дозвіл № ЛВ 112191561133 на виконання будівельних робіт (том 1, а. с. 55-56).
65. Об'єкт будівництва прийнято в експлуатацію, що підтверджується зареєстрованим в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва сертифікатом № ЛВ122220331651 від 04.04.2022 (том 2, а. с. 57-59).
66. Питання пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до 01.01.2020 регулювалися статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Згідно з цією нормою замовник, що мав намір стосовно забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний був взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування коштів до відповідного місцевого бюджету на підставі договору про пайову участь, укладеного ним із відповідним органом місцевого самоврядування.
67. Згідно з частиною 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури)…
68. Частиною 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначалося, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
69. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 31-32 постанови від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 сформулювала такі висновки:
"Зі змісту статті 40 Закону № 3038-VI… випливає, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов'язковим на підставі закону.
Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 8 жовтня 2019 року у справі № 911/594/18 (провадження № 12-81гс19), від 22 серпня 2018 року у справі № 339/388/16-ц (провадження № 14-261цс18), від 22 вересня 2021 року у справі № 904/2258/20 (провадження № 12-34гс21)".
70. Відповідач не звертався до органу місцевого самоврядування та не уклав договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
71. З цього приводу Велика Палата Верховного Суду у пункті 33 постанови від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 зазначила таке:
"За змістом зазначених норм (статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності") відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру".
72. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-ІХ (далі - Закон № 132-ІХ) з 01.01.2020 виключено статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
73. Пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 132-ІХ встановлено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
74. Ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 № 6098 "Про порядок поступлення коштів для створення і розвитку інфраструктури м. Львова протягом 2020 року" визначено, що замовники будівництва на земельній ділянці у місті Львові перераховують до міського бюджету кошти для створення розвитку інфраструктури міста Львова … для житлових будинків - 2 % вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
75. Отже, рішенням Львівської МР не встановлено іншого розміру пайової участі для будівництва житлових будинків, аніж це передбачено Законом.
76. Згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 08.10.2019 у справі № 911/594/18 та від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, перерахування замовником об'єкта будівництва у передбачених законом випадках коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до відповідного місцевого бюджету є обов'язком, а не правом забудовника.
77. У постанові від 04.04.2024 № 923/1306/21 Верховний Суд зробив такі висновки:
"Обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва".
78. Наведене свідчить про те, що приписи абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21, від 20.05.2025 у справі 915/476/24, від 12.08.2025 у справі № 910/6623/24 та інших).
79. Отже, доводи Відповідача, що вказані у пункті 27 цього рішення, ґрунтуються на помилковому тлумаченні ним приписів пункту 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону та суперечать висновкам Верховного Суду щодо його застосування. Обов'язок із сплати пайової участі не може обмежуватись обставинами того, що на час здачі об'єкта в експлуатацію закон втратив чинність, оскільки в цьому випадку вирішальним є те, що обов'язок щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту виник у часі, коли вказаний закон був чинний. Крім того, неукладення договору про пайову участь у 2019 році не звільняє від обов'язку сплатити відповідні кошти до моменту введення об'єкта в експлуатацію.
80. Зважаючи на вищенаведені положення Відповідач мав обов'язок протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 звернутись до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі.
81. Позивач у листах № 2301-вих-17052 від 05.02.2025 (а. с. 46-48) та № 2301-вих-29471 від 27.02.2025 (а. с .49-50) зазначив, що Відповідач не звертався до ДЕР ЛМР із заявою про визначення розміру пайової участі щодо Об'єкта будівництва та не подавав документи, що підтверджують вартість його будівництва, техніко-економічні показники об'єкта.
82. Замовник будівництва (Відповідач) не звертався з заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та не надав визначені документи. Однак це не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості (позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22, від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22, від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23, від 19.02.2025 у справі № 903/468/24 та інших).
83. У постановах від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23 та від 12.08.2025 у справі № 910/6623/24 Верховний Суд наголосив на необхідності перевірки розрахунку пайової участі за нормативами, чинними на момент виникнення обов'язку, тобто до прийняття об'єкта в експлуатацію. У постанові від 20.03.2025 у справі № 903/301/25 Верховний Суд залишив чинним правовий висновок, сформований у справі № 910/6226/23, і, незважаючи на доводи скаржника, не виявив підстав для відступу від підходу, викладеного в постанові від 03.12.2024.
84. Розрахунок розміру пайової участі Позивач провів на підставі Закону № 132-ІХ, сертифікату № ЛВ122220331651 від 04.04.2022 та затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 17.02.2022 № 53 показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01.01.2022).
85. Для визначення розміру пайової участі Відповідача Позивач застосував такі вихідні дані:
85.1. Загальна площа квартир: 8'332 м2 .
85.2. Опосередкована вартість спорудження житла за регіонами України на момент здачі об'єкта в експлуатацію: 15'916,00 гривень.
85.3. Вартість будівництва: 8' 332 х 15' 916,00 грн = 132'612,11 гривень.
86. Згідно з розрахунком Позивача пайова участь становить 2' 652' 242,24 грн (132' 612,11 грн х 2 %). Суд погоджується із таким розрахунком.
87. Суд враховує і те, що під час розгляду справи по суті в судовому засіданні 15.10.2025 Відповідач погодився з правильністю розрахунку.
88. У випадку, якщо замовниками об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування (в інтересах якого у цій справі діє прокурор) з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Таку позицію підтримав Верховний Суд у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22, від 20.03.2025 у справі № 903/601/25, від 24.06.2025 у справі № 911/1654/24, від 30.07.2025 у справі № 204/8909/20 та інших.
89. У постанові від 23.09.2025 у справі № 910/9916/24 Верховний Суд зазначив, що для застосування статті 1212 ЦК України необхідним є встановлення такої обставини як неукладення забудовником відповідного договору до 01.01.2020, оскільки, у разі наявності такого правочину, його істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними, так і правильного визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва.
90. Зважаючи на неукладення Відповідачем договору про пайову участь, а також відсутність доказів сплати передбачених законом коштів пайової участі, суд дійшов висновку, що 2'652'242,24 грн підлягають стягненню з Відповідача.
Щодо можливості зарахування вартості виконаних ТОВ "Лев Девелопмент" підрядних робіт у пайову участь
91. Суд не погоджується з аргументами Відповідача про те, що ним було належним чином виконано обов'язок зі сплати коштів на розвиток інфраструктури м. Львова, а також із твердженням, що понесені ним витрати у загальному розмірі 8'144'825,80 грн виключають правові підстави для задоволення позову у цій справі (див. пункт 31 цього рішення).
92. По-перше, на момент звернення Відповідача до органу місцевого самоврядування з листом №?1/125 від 25.04.2023 (том 2, а. с. 114), у якому містився намір профінансувати заходи з проєктування та будівництва дороги загального користування в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:07:005:0508, а також станом на дату прийняття Львівською МР Рішення №?554 від 06.06.2023 (том 1, а. с. 190-191), чинне законодавство не передбачало правового механізму зарахування коштів, сплачених у межах подібних ініціатив, у рахунок виконання обов'язку зі сплати пайової участі.
93. При цьому Відповідач звернувся до органу місцевого самоврядування вже після введення об'єкта будівництва в експлуатацію, тобто після виникнення в нього обов'язку сплатити кошти на пайову участь у будівництві.
94. По-друге, можливість зарахування витрат забудовника у рахунок пайової участі до вересня 2019 року була врегульована частиною 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Згідно з цією нормою якщо (1) технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником (2) інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) (3) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.
95. Верховний Суд у постанові від 20.03.2025 у справі № 903/601/24 зазначив таке:
"Судом касаційної скарги відхиляються як необґрунтовані, доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що згідно з положеннями ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" позивач мав підстави для зменшення розміру пайової участі відповідача у розвиток інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості будівництва закільцювання водопровідної мережі вулиць Львівської і Потебні, але позивач такого обов'язку не виконав.
Апеляційним судом було надано оцінку вказаним доводам та вірно зазначено, проаналізувавши положення ч. 1 ст. 40, ч. 5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" можна зробити висновок що: по-перше, величина пайової участі визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування; по-друге, в разі якщо технічними умовами, у разі їх наявності на момент укладення договору, передбачається необхідність будівництва/замовником об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується, що має бути унормовано у сторонами у договорі.
Разом з цим, у разі відсутності укладеного договору про пайову участь, відшкодування замовнику будівництва різниці між здійсненими витратами будівництва інженерних мереж та/або об'єктів інженерної інфраструктури та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту відбувається на підставі рішення органу місцевої влади про вартість такого відшкодування. Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 917/1854/21, від 22.11.2023 у справі № 917/1855/21, від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19".
96. Отже, норма частини 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" установлювала попередні умови, дотримання яких було підставою для можливого зменшення суми пайової участі: (1) укладено договір, який прямо передбачає таке зменшення; (2) технічні умови вимагають будівництва інфраструктури поза межами ділянки; (3) за відсутності договору наявне окреме рішення органу місцевого самоврядування; (4) об'єкти передано у комунальну власність належним чином.
97. Повертаючись до розглядуваної судом справи, потрібно констатувати (1) відсутність укладеного договору на пайову участь, який би передбачав зменшення такої участі; (2) відсутність технічних умов, які би передбачали необхідність будівництва замовником інженерних мереж поза межами земельної ділянки, (3) відсутність окремого рішення органу місцевого самоврядування.
98. Зі змісту рішення Львівської МР № 554 від 06.06.2023 (том 1, а. с. 190-191) не вбачається його зв'язку з об'єктом будівництва, щодо якого у цій справі заявлено вимоги про стягнення пайової участі. У ньому не зазначено жодних конкретних обставин, які б дозволяли ототожнити передбачене ним фінансування із зобов'язанням, покладеним на Відповідача як замовника саме цього будівництва. Тобто, що кошти, які підлягають сплаті в межах реалізації цього рішення, є виконанням обов'язку, що є предметом спору у справі.
99. Отже, сплата Відповідачем коштів (том 1, а. с. 217-237) за укладеним на підставі Рішення № 554 договором підряду № 19/4/24 від 19.04.2024 (том 1, а. с. 192-196) між Шевченківською районною адміністрацією, ТОВ "Сіті Комфорт Львів" та ТОВ "Лев Девелопмент" є виконанням договірного зобов'язання у межах окремого проєкту, однак вони не підтверджують належного виконання обов'язку зі сплати коштів на розвиток інфраструктури, що повинен був бути виконаний до моменту введення об'єкта в експлуатацію.
100. Аналогічно й роботи, що виконані та оплачені на суму 1'594'825,80 грн (том 1, а. с.197-198, 208) за договором підряду № 26/11/20 від 26.11.2020 (том 1, а. с. 199-204) не мають зв'язку з встановленим законом обов'язком сплати пайової участі.
101. З огляду на наведене суд робить висновок, що здійснене Відповідачем фінансування не усуває підстав для задоволення позовних вимог у заявленому розмірі.
Щодо додаткових нарахувань
102. За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
103. Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.05.2022 у справі № 925/683/21 у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, на сплату безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач як замовник будівельних робіт на об'єкті будівництва без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, тобто відповідачем порушено позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
104. У постанові від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23 Верховний Суд зазначив, що прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. Одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються. Цей висновок підтримано Верховним Судом у постанові Верховного від 20.03.2025 у справі № 903/601/24 та постанові від 23.09.2025 у справі № 914/2567/24.
105. Суд перевірив розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та не виявив у ньому помилок. Зважаючи на це, позовні вимоги про стягнення з Відповідача 1'065' 644,21 грн інфляційних втрат та 230'636,08 грн - 3% річних, є обґрунтованими.
Щодо зменшення нарахувань
106. Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат. Висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22, від 24.01.2024 у справі № 917/991/22, від 01.10.2024 у справі № 910/18091/23 та від 05.11.2024 у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 712/4975/22.
107. Зокрема, у постановах від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22, від 23.11.2023 у справі № 917/991/22, від 01.10.2024 у справі № 910/18091/23 Верховний Суд зазначив, що ураховуючи правову природу інфляційних втрат, інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню за клопотанням боржника (на підставі статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України), оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.
108. Інфляційні втрати входять до складу грошового зобов'язання, а чинне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг, тому не може бути зменшено розмір або звільнено від сплати інфляційних втрат, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України (постанова Верховного Суду від 10.09.2025 у справі № 916/574/15-г).
109. Щодо можливості зменшення 3 % річних, то велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № № 903/602/24 зазначила: "… розмір, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом".
110. Отже, у клопотанні Відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних належить відмовити.
IV. СУДОВІ ВИТРАТИ
Розподіл витрат на оплату судового збору
111. Витрати на оплату судового збору покладаються на Відповідача на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 238, Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лев Девелопмент" (адреса: 79020, Львівська область, місто Львів, вулиця Малоголосківська, будинок 30; ідентифікаційний код 41549345) до місцевого бюджету на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (адреса: 79008, Львівська область, місто Львів, площа Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код 34814859) 2' 652' 242 (два мільйони шістсот п'ятдесят дві тисячі двісті сорок дві) грн 24 коп, 1'065' 644 (один мільйон шістдесят п'ять тисяч шістсот сорок чотири) грн 21 коп інфляційних втрат та 230'636 (двісті тридцять тисяч шістсот тридцять шість) грн 08 коп - 3% річних.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лев Девелопмент" (адреса: 79020, Львівська область, місто Львів, вулиця Малоголосківська, будинок 30; ідентифікаційний код 41549345) на користь Львівської обласної прокуратури (адреса: 79005, Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; ідентифікаційний код 02910031) 47'382 (сорок сім тисяч триста вісімдесят дві) грн 27 коп відшкодування витрат на оплату судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в порядку та строки, які визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційну скаргу подають безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2025.
Суддя Рим Т.Я.