22.10.2025 Справа № 914/2622/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Девелоперська компанія “Мальви», м. Новояворівськ Яворівського району Львівської області
до відповідача: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів
про: визнання недійсним договору
Представники сторін:
від позивача: Лазор А.О.- адвокат, ордер на надання правничої допомоги серія ВС № 1340773 від 26.08.2025; довіреність від 02.01.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ № 1562 від 01.10.2014.
від відповідача: Шмотолоха О.П. - представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи
На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Девелоперська компанія “Мальви» до відповідача: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання недійсним договору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2025, справу № 914/2622/25 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.09.2025, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 07.10.2025.
02.09.2025 представником позивача подано на адресу суду в систему «Електронний суд» заяву з додатками за вх. № 22861/25.
22.10.2025 від представника відповідача надійшли на адресу суду в систему «Електронний суд» додаткові письмові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 28108/25, відповідно до яких відповідач просить суд у задоволені позову відмовити повністю з підстав, викладених у даних додаткових поясненнях.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.10.2025, підготовче судове засідання призначено на 22.10.2025.
21.10.2025 представником позивача подано на адресу суду в систему «Електронний суд» заяву (за вх. № 4437/25) про зупинення провадження у справі № 914/2622/25.
22.10.2025 представник позивача в підготовче судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Підтримав подану заяву про зупинення провадження у справі № 914/2622/25 за вх. № 4437/25 від 21.10.2025 з підстав, викладених у даній заяві, просить її задоволити.
22.10.2025 представник відповідача в підготовче судове засідання з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у додаткових письмових поясненнях за вх. № 28108/25 від 22.10.2025 та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Стосовно заяви позивача про зупинення провадження у справі № 914/2622/25, то зазначив, що у її вирішенні покладається на розсуд суду.
Розглянувши в судовому засіданні заяву представника позивача про зупинення провадження у справі № 914/2622/25 за вх. № 4437/25 від 21.10.2025, заслухавши пояснення учасників справи, суд зазначає наступне.
ТзОВ “Девелоперська компанія “Мальви» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання недійсним договору. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оспорюваний Договір № 131 про пайову участь від 03.06.2019 не був укладений в редакції, копія якої надана до матеріалів справи №914/2506/24. Договір № 131 про пайову участь від 03.06.2019 не міг бути укладений з ТзОВ «Девелоперська компанія «Мальви», а повинен був бути укладений виключно з орендарем землі, яким позивач у даній справі не є: замовником будівництва за адресою: м. Львів, вул. Угорська, 14 та користувачем земельної ділянки виступає саме ТзОВ «Юніко-Експо», тоді як ТзОВ «Девелоперська компанія «Мальви» виконує лише певні функції замовника та є забудовником будівництва згідно з Договором про будівництво №20/10 від 20.10.2014. Містобудівні умови та обмеження затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.02.2017 № 116, видані саме ТзОВ «Юніко-Експо», як землекористувачу та замовнику, а не забудовнику ТзОВ «Девелоперська компанія «Мальви». Позивач зазначає, що у випадку ж, якщо Договір № 131 про пайову участь від 03.06.2019 дійсно був підписаний від імені ТзОВ «Девелоперська компанія «Мальви» колишнім керівником - такий значний правочин вчинений директором ТзОВ «Девелоперська компанія «Мальви» за відсутності згоди зборів учасників, в порушення вимог ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». У спірному договорі № 131 про пайову участь від 03.06.2019 є посилання на ту обставину, що Директор ТзОВ «Девелоперська компанія «Мальви» діє тільки на підставі Статуту та відсутнє посилання на рішення зборів учасників про надання згоди на укладення спірного договору. Отже, на думку позивача, наведеним підтверджується наявність достатніх підстав для визнання недійсним неправомірно укладеного спірного Договору № 131 про пайову участь від 03.06.2019.
Як встановлено судом, 16.07.2025 Великою Палатою Верховного суду прийнято до розгляду справу №914/768/22 за позовом керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» про стягнення пайового внеску та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум Естейт» до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання недійсним договору, за касаційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2023. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини четвертої статті 302 ГПК України з огляду на необхідність відступу від її висновків, викладених у статті 91 та статті 241 ЦК України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновків Великої Палати Верховного Суду, керуючись такими міркуваннями: - посилання у договорі на те, що особа діє на підставі статуту, само собою, у відриві від інших обставин справи, означає лише вказівку на підставу повноважень. Воно не свідчить про безумовну обізнаність іншої сторони зі статутом у повному обсязі чи в певній частині та не покладає на контрагента обов'язку ознайомлення зі статутом; - загальне тлумачення, яке прирівнює посилання на статут до обов'язку контрагента ознайомитися зі статутом та презумпції його обізнаності, суперечить частині першій статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Законодавець передбачив презумпцію достовірності відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, включаючи дані про обмеження представництва юридичної особи. Добросовісний контрагент має право розраховувати на правдивість цих відомостей без додаткового ознайомлення зі статутом; - висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.03.2024 у справі № 757/23249/17 (пункт 160), який покладає на кожну сторону договору обов'язок витребовувати та вивчати статутні документи контрагента, призводить до ускладнення та уповільнення господарської діяльності. Такий підхід виходить з презумпції недобросовісності контрагента, що не відповідає основним засадам цивільних правовідносин та суперечить загальним рекомендаціям Директиви Європейського парламенту і Ради (ЄС) 2017/1132 від 14.06.2017 щодо деяких аспектів корпоративного права (див., зокрема, статтю 9 Директиви щодо дій органів товариства та його представництва); - у межах звичайної повсякденної ділової практики сторони, як правило, не вимагають статутів або фінансової звітності. Особливий рівень обачності, включаючи ознайомлення з документами, може вимагатися лише у випадках, коли відносини виходять за межі звичайної ділової практики (наприклад, угоди щодо особливо цінного майна) або існують обставини, що викликають сумнів у законності договору.
Питання обізнаності чи належної обізнаності має вирішуватися судом у кожній конкретній справі залежно від її обставин та природи договору; - застосування підходу, викладеного Великою Палатою Верховного Суду, нівелює виключення, передбачене частиною третьою статті 92 ЦК України, де обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не мають юридичної сили у відносинах із третіми особами, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це також покладає на добросовісного контрагента негативні наслідки недобросовісної поведінки представника юридичної особи. Натомість Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що варто вказати, що посилання у договорі на те, що особа діє на підставі статуту, не можна у будь-якому випадку ототожнювати з тим, що третя особа - контрагент ознайомилася зі статутом, оскільки буквальний (граматичний) зміст цього положення означає тільки, що сторона вказує підставу повноважень (довіреність, статут), чи здійснюється самопредставництво, а чи то представництво за довіреністю, але це не презюмує, що вона ознайомлена зі статутом та не покладає на третю особу в будь-якому разі обов'язку ознайомлення зі статутом. Питання про те, чи слід вважати особу такою, що знала чи мала знати про перешкоди законному укладенню договору, вирішуються судом у конкретній справі залежно від її обставин та природи договору (Пункти 26-27 Ухвали Великої Палати Верховного суду від 16.07.2025 у справі №914/768/22).
Справу №914/768/22 призначено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 05.11.2025 на 14 год. 00 хв.
Висновки Великої Палати Верховного суду України безпосередньо впливатимуть на правильність вирішення даної справи, адже відповідно до ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи підстави подання позову у справі № 914/2622/25, подібність правових відносин у справах №914/768/22 та 914/2622/25, з огляду на те, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 914/768/22 можуть мати суттєве значення для правильного вирішення даної справи, з метою єдності судової практики, а також те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, суд прийшов до висновку, що є підстави зупинити провадження у справі № 914/2622/25, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, до перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/768/22.
Відтак, суд вважає за необхідне заяву представника позивача про зупинення провадження у справі № 914/2622/25 за вх. № 4437/25 від 21.10.2025 задоволити та зупинити провадження у справі № 914/2622/25 до закінчення перегляду справи №914/768/22 Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно із статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є, зокрема, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є верховенство права.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний або ж має право зупинити провадження у справі.
Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Керуючись ст.ст. 228, 229, 234, 235 ГПК України , суд -
1. Заяву представника позивача про зупинення провадження у справі № 914/2622/25 за вх. № 4437/25 від 21.10.2025 задоволити.
2. Провадження у справі № 914/2622/25 зупинити до закінчення перегляду справи №914/768/22 Великою Палатою Верховного Суду.
3. Зобов'язати учасників справи надати суду відомості про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію у справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повну ухвалу складено 23.10.2025.
Суддя Долінська О.З.