Єд. унік. № 243/9274/25
Провадження № 3/243/4776/2025
Іменем України
23 жовтня 2025 року м. Слов'янськ
Суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Дюміна Н.О., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 474313 від 05 жовтня 2025 зазначено: «05 жовтня 2025 року о 15 годині 45 хвилин в с.Майдан по вул.Центральній, біля буд.78, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився з застосуванням приладу Drager 6810. Відповідно до тесту 3138, проведеному 05.10.2025 о 15-47 год. водій дійсно керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння (результат огляду позитивний, 0,32 ‰). Від проходження огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.9а ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП».
Особа, що притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 в судовому засіданні винним себе не визнав, пояснив, що він не дуже детально пам'ятає події, але не був і не міг бути в стані алкогольного сп'яніння, адже перебуває на військовій службі і алкоголь не вживає взагалі. Його згоду з результатами газоаналізатора у нього не запитували, йому невідомо, що він міг з ними не погодитися. Проїхати в лікарню йому не пропонували.
Стаття 268 КУпАП не містить заборони розглядати справ про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. За таких обставин суддя приходить до переконання про можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення у відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Адміністративним правопорушенням відповідно до ч. 1 ст.130 КУпАП визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинене особою.
Відповідно до п. 2.9а Правил дорожнього руху України водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння знайшов своє відображення у ст. 266 КУпАП, приписах Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкції), та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядку).
Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкції якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу, у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Згідно з ч. 3 цієї статті у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Згідно з п. 7 Розділу І у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
Як визначено п. 3 Порядку, огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом. Відповідно до п. 6 цього Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. А згідно п. 8 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Цей порядок при огляді на стан алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 дотриманий не був.
Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився з застосуванням приладу Drager 6810. Відповідно до тесту 3138, проведеному 05.10.2025 о 15-47 год. водій дійсно керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння (результат огляду позитивний, 0,32 ‰). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі у встановленому законодавством порядку відмовився.
Проте, за результатами огляду в судовому засіданні відеозапису, доданого до матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 здійснюється пропозиція проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера, на що він погоджується. Після проходження такого огляду поліцейські не запитували ОСОБА_1 чи згоден він з таким результатом, а лише констатували, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Відомостей про згоду ОСОБА_1 з результатами огляду не містить і акт огляду, доданий до протоколу, в той час як роздруківка з газоаналізатора, в якій на відеозаписі щось підписував ОСОБА_1 до протоколу не додана. Отже, не отримавши згоди ОСОБА_1 поліцейські не були уповноважені констатувати факт перебування його у стані алкогольного сп'яніння, такий факт вважається встановленим лише у разі згоди особи. В протоколі ж зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, хоча за встановлених фактичних обставин у разі згоди ОСОБА_1 з результатами газоаналізатора, що є необхідною передумовою для складання протоколу за п.2.9а ПДР України, така пропозиція і не мала б здійснюватися. Лише у разі незгоди особи з такими результатами газоаналізатора поліцейські мали запропонувати пройти огляд у медичному закладі, і у разі відмови від такого огляду скласти протокол вже за порушення п.2.5 ПДР України.
За таких обставин, оскільки під час розгляду справи суддею встановлено, що працівниками поліції не було дотримано вимог ст. 266 КУпАП щодо порядку проведення огляду на стан сп'яніння, а отже, факт згоди ОСОБА_1 з результатами огляду на стан сп'яніння, проведеного на місці, в установленому законом порядку не є доведеним та докази його винуватості у вчиненні правопорушення відсутні.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно приписів ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Таким чином, дані у протоколі про адміністративне правопорушення не можуть бути визнані допустимими доказами, адже спростовуються дослідженими під час розгляду доказами, що дає підстави витлумачити всі сумніви на користь ОСОБА_1 та відкинути їх.
Суддя наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Ураховуючи, що всі сумніви щодо доведеності вини порушника слід тлумачити на його користь, суддя робить висновок, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відомості про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не підтверджуються доказами, отже і протокол про адміністративне правопорушення не можна визнати доказом вини останньої у розумінні ст. 251 КУпАП.
Отже, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у діях ОСОБА_1 відсутній.
Відповідно до положень п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки суду не надано безспірних доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя вважає, що його вина належним чином не доведена, достатніх доказів його вини не зібрано, тому справу необхідно закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 130, ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, - суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя Н.О. Дюміна