Справа № 127/32242/25
Провадження № 2-а/127/289/25
23.10.2025 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Позов мотивовано тим, що позивач, 1971 року народження, зайнятий доглядом за сином, 1998 року народження, який є інвалідом з дитинства І «Б» групи. Від початку оголошення мобілізації Президентом України 24.02.2022 року до ТЦК та СП не викликався. 04 вересня 2025 року до позивача додому завітали працівники ТЦК та СП та примусово доставили його до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У протоколі зазначено, що громадянин ОСОБА_1 «не виконав вимоги пункту 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3621-ІХ від 21.03.2024 року (в редакції Закону № 4235-ІХ від 12.02.2025) в частині обов'язку до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП». У протоколі позивач власноруч записав, що про необхідність проходження ВЛК не знав, оформлює відстрочку по догляду за хворим сином. 18 вересня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 щодо позивача було винесено постанову № 7933. Нею було визнано винним громадянина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 17000 грн. У постанові суть правопорушення викладено аналогічно до викладеного в протоколі та зазначено, що «згідно відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин ОСОБА_1 04.10.1989 року пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 та згідно по гр. І наказу МО № 2 від 04.01.1994 року був визнаний непридатним до в мирний час, обмежено придатним в воєнний час. В період з 04.10.1989 року по 05.06.2025 року не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби», що також підтверджується особистими поясненнями ОСОБА_1 . Додатково зазначено, що чинне законодавство зобов'язувало саме громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби, самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. На цих підставах зроблено висновок про критичне сприйняття тверджень позивача про необізнаність із необхідністю повторного проходження ВЛК. Просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 18.09.2025 року № 7933 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді 17000 грн. штрафу.
Ухвалою суду від 14.10.2025року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задоволено та поновлено строк звернення до суду. Відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали за обставин викладених в позові, просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду відзив, згідно якого просив відмовити в задоволенні позову та проводити розгляд справи у його відсутність.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач, 1971 року народження, зайнятий доглядом за сином, 1998 року народження, який є інвалідом з дитинства І «Б» групи.
04 вересня 2025 року до позивача додому завітали працівники ТЦК та СП та примусово доставили його до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
У протоколі зазначено, що громадянин ОСОБА_1 «не виконав вимоги пункту 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3621-ІХ від 21.03.2024 року (в редакції Закону № 4235-ІХ від 12.02.2025) в частині обов'язку до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП».
У протоколі позивач власноруч записав, що про необхідність проходження ВЛК не знав, оформлює відстрочку по догляду за хворим сином. 18 вересня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 щодо позивача було винесено постанову № 7933. Нею було визнано винним громадянина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 17000 грн.
У постанові суть правопорушення викладено аналогічно до викладеного в протоколі та зазначено, що «згідно відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин ОСОБА_1 04.10.1989 року пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 та згідно по гр. І наказу МО № 2 від 04.01.1994 року був визнаний непридатним до в мирний час, обмежено придатним в воєнний час. В період з 04.10.1989 року по 05.06.2025 року не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби», що також підтверджується особистими поясненнями ОСОБА_1 .
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст.1Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р.№ 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 р., коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 р. №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
24.02.2022 р. Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні №2102-ІХ», яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з абз. 4 ч. 1 ст.22Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції Закону України №3633-ІХ від 11.04.2024, який набув чинності 18.05.2024) громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до абз. 4 ч. 10 ст.1 ЗУ « Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Частина 10 ст.1ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в редакції Закону України №3633-ІХ від 11.04.2024, який набув чинності 18.05.2024.
Статтею 210-1КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до ч. 3 ст.210-1КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.
Згідно із ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.245КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п. 1 ст.247КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган(посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються адміністративне правопорушення, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів ,що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки(відеозапису),які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Згідно зі ст.252КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Як визначено ст.235КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ч. 3 ст.17Закону України «Про оборону України» громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства.
Відповідно до облікової карки, 12.03.2021 р. ОСОБА_1 взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_6 , в якій наявна відмітка про те, що він непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час по гр.ІІ згідно ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.10.1989 (додається ).
Наказ Міністерства оборони від 20.12.2017 р. №684, яким було затверджено Перелік випадків, за яких громадяни України знімаються з військового обліку військовозобов'язаних, втратив чинність від 29.08.2024 на підставі Наказу Міністерства оборони №509від 25.07.2024 р.
04.05.2024 р. набрав чинності Закон України від 21.03.2024 р. №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов'язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».
Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04.02.2025) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
Згідно із Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12.02.2025 р. (далі за текстом Закон №4235-ІХ) були внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військоволікарську комісію для проходження медичного огляду». Закон №4235-ІХ набрав чинності 15.02.2025.
Аналіз п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX (Закону №4235-IXвід 12.02.2025 р.) дозволяє дійти висновку, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, тобто до 04.05.2024 р., зобов'язані були до 05.06.2025 р. пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Законодавцем визначено два альтернативних шляхи виконання громадянином зазначеного обов'язку: 1) самостійне звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду; 2) самостійне звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
У відповідність до зазначеного Закону України був приведений наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яким визначається процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_1 , будучи громадянином України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатними до військової служби у воєнний час до 04.05.2024 р. та який не виключений з військового обліку, був зобов'язаний до 05.06.2025 р. пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
Однак, позивачем не надано доказів вжиття заходів задля отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду та проходження такого огляду до 05.06.2025 р. та ця обставина останнім не заперечувалася і в судовому засіданні.
Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що він не зобов'язаний був проходити медичний огляд, оскільки він оформляв відстрочку від призову на військову службу, виходячи з наступного.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р.№560 (далі Порядок №560).
Згідно із п. 63 Порядку №560 (в редакції станом на 09.05.2025) військовозобов'язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов'язані приймаються на військову службу за контрактом, або були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.
Тим більше будь-яких доказів щодо звернення через центр надання адміністративних послуг про отримання відстрочки чи доказів наявності відстрочки позивач суду не надав.
Твердження позивача про те, що у нього не виник обов'язок проходити ВЛК, оскільки йому не було вручено відповідну повістку, є безпідставними з наступних підстав.
Так, до внесення змін до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» Законом України № 4235- ІХ від 12.02.2025, організацією медичного огляду займались територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання військовозобов'язаних громадян України.
Водночас, після внесення змін до вищевказаних положень Законом України № 4235-ІХ від 12.02.2025 саме на громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю) було покладено обов'язок самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Однак, доказів того, що позивач самостійно звертався до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в період з 04.05.2024 до 05.06.2025 і пройшов медичний огляд до 05.06.2025, суду не надано.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Разом з тим, виходячи із положень ч. 2 ст. 77 КАС України та закріпленого в ч. 4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов'язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.
В ході розгляду справи судом встановлено правомірність оскаржуваного рішення, наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 2101 КУпАП.
Отже, дослідивши письмові пояснення викладені адвокатом позивача у позові, оцінивши відповідно до ст. 90 КАС України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання в тому, що позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи, на переконання суду в повній мірі підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 2101 КУпАП, а відтак постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_2 № 7689 від 12.09.2025 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП, є правомірною та не підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про оборону України», Законом України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, ст.ст. 1, 6, 7, 9, 2101, 235, 245-249, 251, 252, 254-256, 279, 280, 283, 288 КУпАП, ст.ст. 2, 3-9, 44, 72-79, 90, 94, 132, 139, 143, 211, 217, 241-246, 257-258, 262-263, 268-272, 286 КАС України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 23.10.2025року.
ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_7 : код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ..
Суддя: