Справа № 127/33168/25
Провадження 2/127/7448/25
23 жовтня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Сичук М.М., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, про зобов'язання укласти договір про надання послуг з вивезення побутових відходів,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про зобов'язання останнього укласти договір про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів щодо житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ознайомившись із матеріалами позовної заяви, приходжу до висновку, що дана справа не належить до підсудності Вінницького міського суду Вінницької області з огляду на наступне.
Із аналізу позовних вимог убачається, що спір виник у зв'язку з виконанням обов'язку укласти договір, який безпосередньо стосується використання об'єкта нерухомого майна (житлового будинку) який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, спір пов'язаний із правами та обов'язками власника цього об'єкта, тобто має ознаки спору з приводу нерухомого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
ЦПК України виділяє декілька видів територіальної підсудності: загальна (залежно від місця проживання фізичної чи місцезнаходження юридичної особи), альтернативна (за вибором позивача), договірна (за угодою між сторонами), виключна (залежно від характеру спірного правовідношення), за зв'язком справ.
Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України, позови до фізичних осіб подаються за місцем їх проживання або перебування, а до юридичних осіб - за місцезнаходженням останніх. Проте у випадку, коли предметом спору є нерухоме майно або права, пов'язані з ним, застосовується спеціальна норма - стаття 30 ЦПК України, яка має пріоритет над загальними правилами територіальної підсудності.
Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов'язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.
Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.
Відповідно до частини першої статті 30 Цивільного процесуального кодексу України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо кількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Як наголошено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до будь-яких позовів, пов'язаних із правом особи на нерухоме майно - земельні ділянки, будинки, квартири тощо.
Це стосується позовів щодо права власності, речових прав, дійсності або недійсності договорів щодо нерухомості, а також спорів, що виникають у зв'язку з невиконанням договорів, об'єктом яких є нерухоме майно.
Верховний Суд у зазначеній постанові також підкреслив, що позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має подаватися за місцем знаходження цього майна, оскільки такі спори безпосередньо стосуються обов'язків власника або користувача щодо конкретного об'єкта нерухомості та підпадають під дію правил виключної підсудності.
Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, належать не лише спори про право власності, а й усі інші, які стосуються прав і обов'язків щодо нерухомого майна, у тому числі про визнання договорів дійсними або недійсними чи зобов'язання вчинити дії, безпосередньо пов'язані з користуванням або утриманням такого майна.
Пленум ВССУ звернув увагу, що при вирішенні питання про підсудність суд має виходити з реального характеру спірних правовідносин, а не лише з формальної назви чи предмета позову.
Таким чином, беручи до уваги, що предметом позову є зобов'язання укласти договір про надання послуг з вивезення побутових відходів щодо житлового будинку, розташованого за адресою: с. Зарванці, Вінницький район, Вінницька область, суд дійшов висновку, що цей спір безпосередньо пов'язаний із правами та обов'язками власника нерухомого майна, а отже, підлягає розгляду за правилами виключної підсудності - за місцезнаходженням цього майна, тобто у Вінницькому районному суді Вінницької області.
В силу ч. 1 ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
З огляду на викладене суд констатує, що будь - яке рішення, яке б не було прийнято Вінницьким міським судом Вінницької області в даній справі, буде підлягати скасуванню з єдиної лише процесуальної підстави встановленої ст. 378 ЦПК України.
При цьому, відповідно до ч. 1-3 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, що визначені цим Кодексом.
Таким чином, прийняття рішенням Вінницьким міським судом Вінницької області за результатами розгляду вказаної позовної заяви, яка не підсудна цьому суду, не відповідатиме критеріям рішення, які визначені ст. 263 ЦПК України, та буде підставою, передбаченою ст. 378 ЦПК України, для його скасування.
На підставі зазначеного, відсутні підстави для підсудності цієї справи Вінницькому міському суду Вінницької області, оскільки до спірних правовідносин підлягають застосування правила виключної підсудності, передбачені частиною другою статті 30 ЦПК України.
Згідно ч. 9 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. (ст. 32 Цивільного процесуального кодексу України)
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частинами першою та другою статті 32 ЦПК України визначено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
З огляду на викладене, ця справа не підсудна Вінницькому міському суду Вінницької області, оскільки с спір виник у зв'язку з виконанням обов'язку укласти договір, який безпосередньо стосується використання об'єкта нерухомого майна (житлового будинку) який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а тому підлягає передачі до територіальної юрисдикції, якого у порядку ч. 1 ст. 31 ЦПК України належить розгляд вищезазначеної позовної заяви, а саме до , а тому даний позов на підставі ст. 30, п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України підлягає передачі за підсудністю до Вінницького районного суду Вінницької області.
На підставі викладеного, керуючись ст. 28, 31, 187, 353-354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, про зобов'язання укласти договір про надання послуг з вивезення побутових відходів, передати за підсудністю до Вінницького районного суду Вінницької області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: