Справа 127/31392/25
Провадження 1-кс/127/12351/25
22 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області скаргу ОСОБА_4 , в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність уповноваженої особи УСБУ у Вінницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_4 від 04.10.2025 про вчинення кримінального правопорушення, за фіксації судового розгляду технічними засобами,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла скарга ОСОБА_4 , в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність уповноваженої особи УСБУ у Вінницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_4 від 04.10.2025 про вчинення кримінального правопорушення.
Скарга мотивована тим, що 04.10.2025 ОСОБА_4 , з використанням адреси електронної поштової скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » подав заяву про кримінальні правопорушення до Управління СБ України у Вінницькій області (адреса електронної поштової скриньки - «sbu_vin@ssu.gov.ua»).
Заява стосувалась вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 366 та 368 КК України.
Так, ОСОБА_4 , під час проходження військової служби в органах СБ України мав допуск до державної таємниці за формою № 2, який було надано наказом Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування СБ України від 09.05.2023 № 577-ОС/дс.
На запит в/ч НОМЕР_1 від 17.09.2025 до ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, супровідним листом вказаного органу від 25.09.2025 № 51/17-7896дск було надано відповідні документи щодо допуску та доступу до державної таємниці, у тому числі облікова картка за формою № 6. У ній було зазначено про те, що наказом ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 24.06.2025 № 318/дск заявнику було скасовано допуск.
Фактично дія допуску тривала протягом близько двох років (згідно із Законом України «Про державну таємницю», термін дії за формою 2 становить 7 років).
При з'ясуванні обставин скасування допуску до державної таємниці, заявнику стало відомо, що правовим обґрунтуванням для цього слугувало повідомлення заявником під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе.
Надалі, заявнику стало відомо, що за підбурювання начальника 3 управління ГУ «Д» ДЗНД СБ України ОСОБА_5 (і ГВ «Д» УЗНД ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, у тому числі колишнього куратора/керівництва даного підрозділу) співробітників ГУВБ СБУ, у тому числі представництва внутрішньої безпеки у м. Києві та Київській області 2 управління ГУВБ СБ України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 останніми було підготовлено відповідні офіційні документи із, на думку заявника, штучно створеними обставинами, які слугували передумовою для скасування заявнику допуску до державної таємниці.
Заявник у скарзі зазначає, що до організації вказаної діяльності також було причетне керівництво Головного управління внутрішньої безпеки СБ України (у тому числі заступник начальника ГУВБ СБУ ОСОБА_8 , який, надав вказівки своїм підлеглим особам).
Це також може мати підтвердження з того, що при оформленні заявником документів у 2023 році (при проходженні служби в органах ЦУ СБУ), а також здійсненні відповідної перевірки уповноваженими особами ГУВБ СБ України перед наданням для заявника доступу та допуску до державної таємниці, для заявника відмовлено не було, оскільки були відсутні підстави для цього. Разом з тим, у зворотному випадку могло мати місце неналежне здійснення службовими особами ЦУ СБУ своїх службових обов'язків при здійсненні перевірки наданих заявником на той час відомостей.
Окрім цього, заявнику також стало відомо, що ОСОБА_9 , у зв'язку із забороною від членів його сім'ї витрачати кошти на одяг, останнім також було здійснено вимагання неправомірної вигоди у формі речей (нового взуття) за здійснення ним діяльності зі службового підроблення вказаних вище документів.
Зазначені вище діяння, на думку заявника, містять у собі ознаки складу кримінальних правопорушень, передбачених статтями 366 (підроблення офіційних документів) та 368 КК України (прохання надати неправомірну вигоду за вчинення службовою особою дій з використанням службового становища).
Разом з тим, 26.09.2025 із відповідною позовною заявою на предмет оскарження дій суб'єктів владних повноважень заявник звернувся до Київського окружного адміністративного суду.
Про результати розгляду заяви просив повідомити на електронну адресу « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
До цього часу інформація щодо внесення відомостей до ЄРДР заявнику не надходила.
Відомостей від поштового сервісу щодо проблем з надходженням матеріалів до органу безпеки також не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 214 КПК України, відмова у прийнятті та реєстрації заяви про кримінальне правопорушення не допускається.
Заявник зазначає, що на адресу УСБУ у Вінницькій області ним було подано саме заяву про кримінальні правопорушення, а не будь-який інший документ, що, на його переконання, відповідає вимогам ч. 5 ст. 214 КПК України та містить усі необхідні реквізити: дата подання, інформація про заявника, виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а також правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на статтю КК України.
Викладені у заяві про кримінальні правопорушення обставини на етапі внесення відомостей до ЄРДР були цілком достатніми для вчинення відповідної дії. При цьому не обов'язкове доведення доказами всіх елементів складів кримінальних правопорушень поза розумним сумнівом.
Чинний КПК України не передбачає можливість прийняття рішення щодо відсутності події чи складу кримінального правопорушення на стадії подання заяви про кримінальне правопорушення та з урахуванням визначеного статтею 25 КПК України принципу публічності слідчий зобов'язаний розпочати досудове розслідування та вже за результатами якого прийняти передбачене КПК України рішення по суті. Скерування заяв до такого моменту КПК України не передбачено.
Разом з тим, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що КПК України не передбачено обов'язкової вимоги щодо дотримання правил підслідності при внесенні відомостей до ЄРДР. Тобто особа може звернутися із заявою про вчинення кримінального правопорушення до будь-якого слідчого, дізнавача, прокурора, і вони зобов'язані внести відомості до ЄРДР. Крім того, статті 214 КПК України не містить вказівки і на можливість не вносити відомості, якщо кримінальне правопорушення не підслідне відповідному органу розслідування (постанови ККС ВС у справах № 332/1189/18 та № 454/2576/17).
Досудове розслідування розпочинається після внесення відомостей до ЄРДР (ч. 2 ст. 214 КПК України), чого уповноваженою особою УСБУ у Вінницькій області не було здійснено протягом 24 годин з моменту подання заяви про кримінальне правопорушення. Питання про місце проведення досудового розслідування та про підслідність вирішуються прокурором після внесення відомостей до ЄРДР на підставі поданої заяви про кримінальне правопорушення.
Разом з тим, відповідно до частини 6 статті 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження.
Заявник переконаний, що за будь-яких обставин у даному випадку на етапі надходження до уповноваженої особи заяви про кримінальне правопорушення превалюючою є визначена статтею 25 КПК України публічність, як загальна засада кримінального провадження. Згідно цієї засади слідчий зобов'язаний розпочати досудове розслідування після надходження заяви про кримінальне правопорушення.
Враховуючи те, що уповноваженою особою УСБУ у Вінницькій області відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_4 від 04.10.2025 внесено не було, вбачається недотримання вимог частини 1 статті 214 КПК України, а тому ОСОБА_4 просив слідчого суддю скаргу задовольнити та зобов'язати уповноважену особу УСБУ у Вінницькій області внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_4 від 04.10.2025 про вчинення кримінального правопорушення.
Заявник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, у поданій скарзі просив слідчого суддю розглянути скаргу за його відсутності.
Під час судового розгляду слідчий ОСОБА_3 заперечив проти задоволення скарги, слідчому судді пояснив, що заява ОСОБА_4 на даний час розглянута та за результатами розгляду встановлено, що кримінальні правопорушення, які ОСОБА_4 описує у скарзі не підслідні УСБУ у Вінницькій області, окрім того ОСОБА_4 у заяві зазначено, що кримінальні правопорушення були вчинені на території м. Києва, що в свою чергу виходить за межі юрисдикції УСБУ у Вінницькій області, а тому вказана заява була направлена на адресу ТУ ДБР у м. Києві для прийняття подальшого рішення в порядку ст. 214 КПК України, про що було повідомлено ОСОБА_4 . Просив слідчого суддю відмовити в задоволенні скарги у повному обсязі. Надав додаткові матеріали на підтвердження своїх доводів.
Заслухавши пояснення слідчого, вивчивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України дані справи слухаються за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 306 КПК України розгляд даної категорії справ здійснюється не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, а також ту обставину, що заявник у поданій скарзі просив слідчого суддю розглянути скаргу у його відсутність, тому слідчий суддя приходить до висновку про необхідність розгляду скарги без заявника в межах розумних строків розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи вищенаведене, судовий розгляд здійснювався за фіксації процесу технічними засобами.
Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора є однією із загальних засад кримінального провадження. Відповідно до ст. 24 КПК України це право гарантується кожному.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником.
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Таким чином, вимоги ч. 1 ст. 303 КПК України передбачають, що на досудовому провадженні може бути оскаржено бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Під час розгляду, слідчим суддею встановлено, що 04.10.2025 ОСОБА_4 , з використанням адреси електронної поштової скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » подав заяву про кримінальні правопорушення до Управління СБ України у Вінницькій області (адреса електронної поштової скриньки - «sbu_vin@ssu.gov.ua»).
Заява стосувалась вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 366 та 368 КК України.
До цього часу інформація щодо внесення відомостей до ЄРДР заявнику не надходила. Відомостей від поштового сервісу щодо проблем з надходженням матеріалів до органу безпеки також не надходило.
Разом з тим, з листа за підписом заступника начальника слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_10 , направленого ОСОБА_4 вбачається, що ч. 2 ст. 216 КПК України визначено вичерпний перелік кримінальних правопорушень, в яких слідчі органів безпеки здійснюють досудове розслідування, в той же час серед них відсутні ст. 366 та ст. 368 КК України. Також, враховуючи відомості вказані ОСОБА_4 у заяві, місцем вчинення кримінального правопорушення являється м. Київ. Відповідно до положень ч. 1 ст. 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Враховуючи вищевикладене, заяву ОСОБА_4 було направлено до ТУ ДБР у м. Києві для прийняття подальшого рішення в порядку ст. 214 КПК України.
Таким чином, слідчим суддею встановлено, що з метою забезпечення встановлених норм законодавства України, обставини викладені у заяві ОСОБА_4 будуть перевірені уповноваженою особою ТУ ДБР у м. Києві, в межах компетенції, відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до ч. 5 ст. 214 КПК України в ЄРДР, зокрема має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Закон передбачає необхідність подачі заявником заяви до правоохоронних органів та попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення на основі критеріїв викладених раніше.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 при розгляді справи №818/1526/18 зазначила, що, саме у межах процедури оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Крім того, слідчий суддя враховує, що відповідно до ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
З огляду на вищенаведене, вивчивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволені скарги ОСОБА_4 , в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність уповноваженої особи УСБУ у Вінницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_4 від 04.10.2025 про вчинення кримінального правопорушення, слід відмовити, так як дана скарга є недоведеною, необґрунтованою та такою, що до задоволення не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 306, 307, 309, 369, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні скарги ОСОБА_4 , в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність уповноваженої особи УСБУ у Вінницькій області, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_4 від 04.10.2025 про вчинення кримінального правопорушення - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя