Справа 127/33067/25
Провадження 1-кс/127/12969/25
21 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
адвоката ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, що застосовано ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 01.04.2025 (справа №127/9756/25), в рамках кримінального провадження № 22025020000000068 внесеного до ЄРДР 26.03.2025, за фіксації судового розгляду технічними засобами,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, що застосовано ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 01.04.2025 (справа №127/9756/25), в рамках кримінального провадження № 22025020000000068 внесеного до ЄРДР 26.03.2025.
Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділом УСБ України у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування в кримінальному проваджені № 22025020000000068 внесеному до ЄРДР 26.03.2025 року за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України.
Під час огляду 26.03.2025 року в пункті пропуску «Мотилів - Подільський - Отач» автомобіля «Mercedes-Benz GL 500», державний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_5 , було вилучено:
- автомобіль «Mercedes-Benz GL 500», державний номер НОМЕР_1 та технічний паспорт на даний автомобіль НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 ;
- компас в металевому корпусі;
- навушники в матерчатому мішечку;
- предмети схожі на боєприпаси у кількості 16-ти патронів у картонній коробці без маркувань, 3-х патронів для відстрілу.
Постановою слідчого від 27.03.2025 року про визнання речовим доказом, вилучені речі було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 22025020000000068 внесеному до ЄРДР 26.03.2025.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 01.04.2025 року у справі № 127/9756/25 на вищевказане майно накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів та забороною власнику користуватись власним майном.
Слідчим суддею при розгляді справи № 127/9756/25 зазначено, що дані речі мають значення речових доказів, при цьому слідчим доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
Проте, як зазначає заявник у клопотанні, дане судове рішення не містить жодних доводів на обґрунтування зроблених висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю.
07.05.2025 року на адресу слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 про передачу речового доказу - автомобіля «Mercedes-Benz GL 500», державний номер НОМЕР_1 та технічного паспорту на даний автомобіль НОМЕР_3 на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_5 , оскільки дані об'єкти не містять слідів кримінального правопорушення та можуть бути передані на відповідальне зберігання власнику без шкоди для кримінального провадження згідно ч. 6 ст. 100 КПК України.
Постановою старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_4 в задоволенні клопотання було відмовлено з посиланням на ухвалу про накладення арешту слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/9756/25 від 01.04.2025.
Власник майна, ОСОБА_5 вважає накладення арешту на автомобіль «Mercedes- Benz GL 500», державний номер НОМЕР_1 та технічного паспорту на даний автомобіль CAT 161927 не обґрунтованим, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.
Слідчим органом при направленні клопотання про арешт майна залишилися недоведеними обставини, з'ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення.
Зокрема, слідчим не наведено:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;
- можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасове вилучення майна полягає у фактичному позбавленні підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п. 1 ч. З ст. 132 КПК).
Станом на день подання даного клопотання ОСОБА_5 або іншій особі в кримінальному провадженні №22025020000000068 внесеному до ЄРДР 26.03.2025 року про підозру не повідомлено.
Також, для застосування п.1 ч. 2 ст.170 КПК України необхідно врахувати, чи може використовуватися майно, на яке накладено арешт, як речовий доказ у кримінальному провадженні.
Статтею 84 КПК України імперативно передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Заявник у скарзі зазначає, що сама наявність постанови про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні не є беззаперечним доказом, та слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, при цьому висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному проваджені постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.
Слідчим суддею в ухвалі про накладення арешту на майно не зазначено, які сліди кримінального правопорушення були виявлені на автомобілі та технічному паспорті, що має слугувати обґрунтованою підставою для накладення арешту.
Щодо відсутності розумності та співмірності обмеження права власності завданню кримінального провадження заявник зазначає наступне.
Відповідно до ст. 2 КПК України, одним з основних завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Водночас статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим кодексом. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»), Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»),
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Заявник у клопотанні зазначає, що за час досудового розслідування кримінального провадження з майном проведені усі необхідні слідчі дії безпосередньо з транспортним засобом та технічним паспортом, а доцільність перебування цих предметів у органу досудового розслідування на даний час відсутня.
Наведене, на переконання заявника, свідчить про однобічність та необ'єктивність дій слідчого, істотне порушення вимог КПК України, у зв'язку з чим арешт з частини майна необхідно зняти, оскільки недоведена необхідність арешту даного майна, та даний арешт порушує справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
Разом з тим у клопотанні заявник зазначає, що ОСОБА_5 є людиною похилого віку, учасником бойових дій, військовим пенсіонером, якому транспортний засіб необхідним в його повсякденному побуті.
Відповідно до постанови про відмову у задоволені клопотання від 8 травня 2025 року, старший слідчий ОСОБА_4 повідомив, що вилучений автомобіль зберігається на території УСБУ у Вінницькій області. Враховуючи той факт, що у зв'язку з агресією російської федерації почастішали випадки ракетних обстрілів та атак безпілотників на заклади Служби безпеки України та місця дислокації військових, випадки неодноразових диверсій та підпалів транспортних засобів військових, що дає всі підстави вважати власнику майна про великий ризик можливість втрати його майна у разі збереження його транспортного засобу на території УСБУ у Вінницькій області.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 вересня 1997 року №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним. Друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом, а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів. Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції").
На підставі вищевикладеного, адвокат ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 просила слідчого суддю клопотання задовольнити та скасувати арешт, що застосовано ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 01.04.2025 (справа №127/9756/25), в рамках кримінального провадження № 22025020000000068 внесеного до ЄРДР 26.03.2025, в частині транспортного засобу марки «Mercedes-Benz GL 500», державний номер НОМЕР_1 та технічного паспорту на даний автомобіль CAT 161927 на ім'я ОСОБА_5 .
Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримала за обставин викладених у ньому та просила задовольнити.
Під час судового розгляду слідчий ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання, слідчому судді пояснив, що вказаний транспортний засіб є предметом вчинення кримінального правопорушення, та визнаний речовим доказом, разом з тим підстав для скасування арешту на даний час немає, окрім того зазначив, що представник ОСОБА_5 неодноразово звертався із аналогічним клопотаннями до суду, проте на даний час ухвала про накладення арешту на майно залишається в силі, просив слідчого суддю відмовити в задоволенні клопотання.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за відсутності фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено не обґрунтовано.
Слідчим суддею з матеріалів клопотання встановлено, що майно, на яке накладено арешт ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 01.04.2025 (справа №127/9756/25), в рамках кримінального провадження № 22025020000000068 внесеного до ЄРДР 26.03.2025, є предметом вчинення кримінального правопорушення та зберегло на собі сліди правопорушення, є речовим доказом, а тому, з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вказаного майна, проведення необхідних експертиз, слідчий суддя вважає, що до вирішення питання по кримінальному провадженню та розгляду справи по суті, арешт майна скасуванню не підлягає.
З огляду на вищенаведене, враховуючи, що в клопотанні не доведено підстав вважати, що в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна відпала потреба, тому слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про скасування арешту майна та повернення майна є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 169, 170 - 172, 174, 309, 369, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, що застосовано ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 01.04.2025 (справа №127/9756/25), в рамках кримінального провадження № 22025020000000068 внесеного до ЄРДР 26.03.2025 - відмовити.
Ухвала слідчого судді є остаточною та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя