Справа № 757/53563/24-ц
20.10.2025 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Сича С.М.,
з участю секретаря Левченко М.О.,
представника позивачів - адвоката Приходько Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Погребище Вінницького району Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені та інтересах яких діє адвокат Приходько Ярослав Михайлович, до ОСОБА_3 про стягнення коштів, -
встановив:
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені та інтересах яких діє адвокат Приходько Ярослав Михайлович, через систему «Електронний суд» звернулися в Печерський районний суд міста Києва з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_3 у період часу з 2023 року по травень 2024 року отримував у різних фінансових установах кредити та не мав можливості їх повернути.
З метою погашення вказаних боргових зобов'язань відповідач у телефонному режимі шляхом направлення повідомлень у месенджері Viber з номеру телефону НОМЕР_1 та в усній формі звернувся до ОСОБА_1 , який перебував із останнім у дружніх відносинах, з проханням надати йому в позику грошові кошти, частину із яких відповідач попросив позичити у матері ОСОБА_1 - ОСОБА_2
ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 у позику готівкою грошові кошти в сумі 63935 грн. 00 коп., а також суму коштів в розмірі 46200 грн. 00 коп. шляхом переказу зі своїх карток в АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Універсал Банк» на карти відповідача в АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Універсал Банк». При цьому він поніс витрати на комісію в сумі 1010 грн. 25 коп.
В свою чергу ОСОБА_2 на прохання відповідача надала йому у позику кошти в сумі 114090 грн. 00 коп. шляхом їх переказу зі своєї банківської картки в АТ КБ «Приватбанк» на банківські картки ОСОБА_3 , при цьому вона понесла витрати на комісію в сумі 435 грн. 30 коп.
ОСОБА_3 у повідомленнях з номеру телефону НОМЕР_1 у месенджері Viber на номери телефонів позивачів визнавав борг, систематично обіцяв повернути кошти, однак цього не зробив.
Позивачі наголошують на тому, що ураховуючи довірливі стосунки із відповідачем, надали йому вищевказані суми коштів у позику, не укладаючи відповідного письмового договору, а тому вважають, що вони набуті ОСОБА_3 без достатньої правової підстави та мають бути ним повернуті із застосуванням норми ст.1212 ЦК України.
Окрім того, у користуванні відповідача перебував автомобіль марки «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_2 , керуючи яким 14.03.2024 року в м.Києві по вул.Ю.Здановської, 3, він вчинив дорожньо - транспортну пригоду, що встановлено постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 02.05.2024 року у справі №752/6691/24.
Унаслідок дорожньо - транспортної пригоди з вини відповідача автомобіль зазнав механічних ушкоджень, що призвело до заподіяння збитків його власнику ОСОБА_2 в сумі 22412 грн. 57 коп. та витрат за проведення оцінки автомобіля в розмірі 5500 грн. 00 коп.
Посилаючись на ведені обставини, просять:
-стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 47135 грн. 35 коп. та 968 грн. 96 коп. судового збору;
-стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму коштів у розмірі 114525 грн. 30 коп., матеріальну шкоду в розмірі 22412 грн. 57 коп., витрати на складання звіту про оцінку транспортного засобу в розмірі 5500 грн. 00 коп. та 1139 грн. 51 коп. судового збору (а.с.1-14).
Ухвалою судді Печерського районного суду міста Києва від 27.01.2025 року справу передано на розгляд за підсудністю до Вінницького районного суду Вінницької області (а.с.126-127).
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 13.03.2025 року справу передано на розгляд за підсудністю до Погребищенського районного суду Вінницької області (а.с.133).
Ухвалою судді Погребищенського районного суду Вінницької області від 09.04.2025 року позовну заяву залишено без руху (а.с.141, 142).
Ухвалою судді Погребищенського районного суду Вінницької області від 02.05.2025 року відкрито провадження у справі та визначено її розгляд проводити за правилами загального позовного провадження, витребувано докази (а.с.151-154).
Ухвалою суду від 12.06.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.209, 210).
Відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи (а.с.215-219,225-229,237-241), в судові засідання, призначені на 21.08.2025, 25.09.2025, 20.10.2025 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав.
З огляду на викладене, ураховую позицію представника позивачів, суд в судовому засіданні 25.09.2025 року ухвалив проводи заочний розгляд справи (а.с.230-232).
В судовому засіданні представник позивачів - адвокат Приходько Я.М. позов підтримав та підтвердив викладені у ньому обставини. Також повідомив, що до спірних правовідносин, пов'язаних із переданням позивачами грошових коштів відповідачу в позику, слід застосувати положення ст.1212 ЦК України, оскільки ОСОБА_3 після отримання претензій від позивачів не має права на їх збереження, а тому правова підстава для їх зберігання відпала. Також зауважив, що ОСОБА_2 передавала відповідачеві разом із транспортним засобом свідоцтво про його державну реєстрацію. Вказав, що докази понесення позивачами судових витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, будуть надані протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Заслухавши представника позивачів та дослідивши матеріали справи, суд встановив, що згідно із банківськими квитанціями, виписками із банківських рахунків (а.с.19 - 29, 189 - 201) упродовж 2023, 2024 років ОСОБА_1 перерахував суму коштів в розмірі 46200 грн. 00 коп. зі своїх банківських карток, емітованих в АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Універсал Банк», на картки відповідача, емітовані в АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Універсал Банк». В свою чергу ОСОБА_2 перерахувала кошти в сумі 114090 грн. 00 коп. зі своєї банківської картки, емітованої в АТ КБ «Приватбанк», на банківські картки ОСОБА_3 .
У матеріалах справи також містяться повідомлення між абонентами в застосунках мережі мобільного зв'язку, за змістом яких один із них періодично просить в іншого позичити кошти для погашення кредитів у фінансових установах, інший підтверджує, що перерахує кошти на банківську картку, після чого перший обіцяє їх в подальшому повернути (а.с.79-114).
21.08.2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися із заявою до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, в якій просили внести до ЄРДР відомості про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України, через те, що останній позичив у них грошові кошти за викладених вище обставин і не повернув (а.с.30-33).
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 18.01.2024 року власником автомобіля марки «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_2 (а.с.77, 78).
Згідно із полісом №СА/0117639 від 19.01.2024 року ОСОБА_3 було здійснено обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власника автомобіля марки «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с.35-37).
Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 02.05.2024 року у справі №752/6691/24 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. 00 коп. Судом встановлено, що він о 10 год. 15 хв. 14.03.2024 року, керуючи автомобілем марки «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_2 , в м.Києві по вул.Ю.Здановської, 3, при зміні напрямку руху не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого здійснив зіткнення з іншим припаркованим автомобілем, що призвело до їх механічних пошкоджень (а.с.34).
02.08.2024 року між ПП «Галавтоекспертиза» та ОСОБА_2 укладено договір про проведення оцінки вартості майна №1/08 - А, згідно із яким приватне підприємство мало здійснити оцінку автомобіля марки «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с.38).
Згідно зі звітом про оцінку автомобіля «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_2 , від 02.08.2024 року №1/08 - А матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля унаслідок зазначеної вище дорожньо - транспортної пригоди, становить 22412 грн. 57 коп. (а.с.35-44).
Згідно із актом здачі - приймання робіт (наданих послуг) від 02.08.2024 року, складеним між ПП «Галавтоекспертиза» та ОСОБА_2 , загальна вартість послуг по оцінці автомобіля становить 5500 грн. 00 коп. (а.с.55).
Згідно із банківською квитанцією АТ «Райффайзен Бак» від 02.08.2024 року ОСОБА_2 перерахувала на рахунок ПП «Галавтоекспертиза» 5500 грн. 00 коп. (а.с.56).
11.11.2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені та інтересах яких діяв адвокат Приходько Я.М., направили на адресу ОСОБА_3 цінним листом з описом вкладення вимогу про повернення коштів, в якій, посилаючись на ті ж обставини, що і в позовній заяві, вимагали від нього повернути їм кошти у вказаних вище сумах. Вказана поштова кореспонденція була повернута відправникам без вручення адресату (а.с.57-63, 243).
Вирішуючи по суті позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення із ОСОБА_3 на її користь матеріальної шкоди в розмірі 22412 грн. 57 коп. та витрат на складання звіту про оцінку транспортного засобу в розмірі 5500 грн. 00 коп., суд виходить із наступного.
Частинами першої, другої статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Оскільки автомобіль марки «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 , зазнав механічних пошкоджень унаслідок недотримання відповідачем правил дорожнього руху, чого останній не спростував, то із нього слід стягнути на користь позивачки матеріальну шкоду в розмірі 22412 грн. 57 коп. та витрати на складання звіту про оцінку транспортного засобу в розмірі 5500 грн. 00 коп., а разом - 27912 грн. 57 коп.
Визначаючись із обґрунтованістю позовних вимог про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми коштів у розмірі 47135 грн. 35 коп. та на користь ОСОБА_2 суми коштів у розмірі 114525 грн. 30 коп., суд ураховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434 св 20), від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22) та від 17 квітня2024 року у справі № 127/12240/22 (провадження № 61-18405св 23).
Ураховуючи викладене, суд вважає неприйнятними доводи позивачів про те, що означені вище грошові кошти, які їм належали, після направлення ними претензії відповідачу зберігаються ним без достатньої правової підстави, а відтак наявні підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України.
Так, в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
За матеріалами розглядуваної справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за відсутності укладеного між ними та відповідачем договору позики або виданої останнім боргової розписки перераховували на банківські картки ОСОБА_3 кошти, знаючи, що між ними та відповідачем відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) з повернення коштів, позивачі добровільно здійснювали переказ коштів, а тому їхня поведінка є суперечливою (тобто, потерпілі особи вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків).
При цьому позивачі регулярно перераховували відповідачу кошти упродовж тривалого часу різними сумами платежів, при цьому, як вбачається із банківських квитанцій та руху коштів по рахунках, призначення цих платежів - «переказ власних коштів», «переказ на картку», а не надання в позику грошових коштів, як стверджують позивачі.
Так як позивачі не були зобов'язані перераховувати кошти внаслідок відсутності належним чином оформлених договірних відносин із відповідачем, а також будь-яких інших зобов'язань, проте вони здійснювали ці платежі протягом тривалого часу, регулярно, їхня поведінка щодо вимоги повернення цих коштів є вочевидь суперечливою та недобросовісною.
Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Такі висновки суду узгоджуються із правовою позицією, сформульованою в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 127/12240/22 (провадження № 61-18405св 23).
Відповідно до частин 1, 2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно із ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ціна позовних вимог ОСОБА_2 становить 142437 грн. 57 коп., за наслідкам розгляду справи судом стягнуто на її користь із відповідача 27912 грн. 57 коп., що становить 19, 59 % від заявлених нею позовних вимог (27912, 57 : (142437, 57 : 100).
При пред'явленні позову ОСОБА_2 сплатила судовий збір в розмірі 1139 грн. 50 коп. (а.с.116).
Отже, із відповідача слід стягнути на користь ОСОБА_2 223 грн. 23 коп. судового збору (1139,50 : 100 Х 19, 59).
Натомість сплачений ОСОБА_4 судовий збір в сумі 968 грн. 96 коп. (а.с.115) у зв'язку із відмовою у задоволенні його позовної вимоги слід залишити за ним.
Керуючись ст.ст. 2-5, 7, 10, 12, 13, 89, 141, 258, 259, 265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 22412 (двадцять дві тисячі чотириста дванадцять) грн. 57 коп. та витрати на складання звіту про оцінку транспортного засобу в розмірі 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., а разом - 27912 (двадцять сім тисяч дев'ятсот дванадцять) грн. 57 коп.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів відмовити.
У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів відмовити.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 223 (двісті двадцять три) грн. 23 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Сторони по справі:
Позивачі:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення буде складений протягом десяти днів з дня оголошення його вступної та резолютивної частини.
Повний текст рішення складено 23.10.2025 року.
Суддя