вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" серпня 2025 р. м. Київ Справа №911/1041/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Р-ПРОДЖЕКТ» (08001, Київська обл., Бучанський р-н, с.Макарів, вул.Шляхетська, 5а)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-ПОСТАВКА» (08301, Київська обл., м.Бориспіль, вул. Європейська, 10)
про стягнення 2047076,75 грн
Суддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Капля Є.В.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Р-ПРОДЖЕКТ» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-ПОСТАВКА» (далі - відповідач) про стягнення 2047076,75 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант-Інжиніринг» як покупцем був укладений договір поставки від 01.12.2022 №PR-120101, надалі - договір поставки, за яким позивач поставив покупцю товар. В подальшому між позивачем, покупцем та відповідачем був укладений договір від 04.07.2023 про заміну сторони за договором поставки, за яким відповідач прийняв на себе всі права та обов'язки сторони покупця за договором поставки. Позивач посилається на те, що вартість поставленого позивачем товару за договором поставки відповідач як покупець оплатив лише частково, внаслідок чого у відповідача виник прострочений основний борг в сумі 581142,09 грн. З наведених підстав позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача за договором поставки 581142,09 грн основного боргу, 306082,69 грн штрафних санкцій та 1159851,97 грн інфляційних втрат згідно з розрахунком позивача, що разом становить 2047076,75 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.03.2025 у справі №911/1041/25 зазначений позов залишено без руху в порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України для усунення у десятиденний строк недоліків позовної заяви.
В установлений строк позивач надав до Господарського суду Київської області заяву про усунення недоліків від 04.04.2025, якою усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.04.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1041/25 за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи, підготовче засідання призначено на 01.05.2025. Ухвала суду від 11.04.2025 про відкриття провадження у справі доставлена сторонам в їх електронні кабінети ЄСІТС.
У підготовче засідання 01.05.2025 з'явився представник позивача, не з'явився відповідач, який про причини неявки суд не повідомив, протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 05.06.2025. Про відкладення підготовчого засідання відповідача повідомлено ухвалою суду від 01.05.2025 через електронний кабінет ЄСІТС.
У підготовче засідання 05.06.2025 з'явився представник позивача, відповідач не з'явився та про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті на 26.06.2025. Про призначення справи до судового розгляду по суті відповідача, який не з'явився в підготовче засідання, повідомлено ухвалою суду від 05.06.2025 через електронний кабінет ЄСІТС.
У судове засідання 26.06.2025 з'явився представник позивача, не з'явився відповідач, який про причини неявки суд не повідомив, протокольною ухвалою судове засідання відкладено на 07.08.2025. Про відкладення судового засідання відповідача повідомлено ухвалою суду від 26.06.2025, яка доставлена відповідачу в електронний кабінет ЄСІТС.
У судове засідання 07.08.2025 сторони не з'явились, від позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника позивача, відповідач про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву на позов не скористався, при цьому судом були вчинені усі належні дії для повідомлення сторін про розгляд справи.
Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 10.07.1984 у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст.6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.
Також, за приписами частини 1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 1 ст.2 та частини 1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач був повідомлений про наявність справи №911/1041/25, оскільки відповідачу в його електронний кабінет ЄСІТС були доставлені ухвали суду у цій справі, у т.ч. ухвала про відкриття провадження у справі та ухвали з повідомленням відповідача про судові засідання.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позов на подав, про поважні причини неявки та неподання відзиву суд не повідомляв. Відповідно до частини 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами за відсутності обох сторін, повідомлених належним чином про розгляд справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та з'ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких вони ґрунтуються, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
встановив:
01.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Р-ПРОДЖЕКТ» в якості постачальника (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНТ-ІНЖИНІРІНГ» в якості покупця був укладений договір №PR-120101 (тут і далі - договір поставки).
Як випливає із пункту 1.1 цього договору поставки, за цим договором позивач як постачальник зобов'язався поставити покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію у кількості і за ціною згідно із Специфікації та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 3.4 договору поставки приймання-передача продукції оформлюється шляхом підписання сторонами видаткової накладної, у якій зазначається номенклатура, кількість та вартість продукції. Покупець перераховує грошові кошти на розрахунковий рахунок постачальника впродовж 60 банківських днів з моменту отримання продукції на підставі видаткової накладної (пункту 2.2 договору поставки).
Пунктами 4.2 та 4.3 договору поставки встановлено, що у випадку якщо постачальник або покупець протягом семи банківських днів від указаного терміну не виконав свої зобов'язання за цим договором, то винна сторона виплачує штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Оплата штрафних санкцій не звільняє від обов'язків виконання зобов'язань за договором.
Додатком 1 від 01.12.2022 (Специфікація №1) до договору поставки покупець та продавець погодили найменування, кількість та ціну продукції, яка є предметом поставки за договором, на загальну суму 2103861,25 грн з ПДВ.
На виконання умов договору поставки позивач-постачальник поставив покупцю продукцію у кількості та за ціною на загальну суму 1881142,09 грн, про що позивачем були виписані наступні накладні:
- видаткова накладна №PR-302006 від 02.03.2023 на загальну суму 426154,70 грн в т.ч. ПДВ 71025,7 грн (яка підписана електронним підписом позивача-постачальника та у формі електронного документа доставлена покупцю-контрагенту), а також відповідна їй податкова накладна від 02.03.2023 №6 (обсяг поставки з урахуванням ПДВ - 426154,70 грн, сума ПДВ - 71025,78 грн, покупець - ТОВ «ГРАНТ-ІНЖИНІРІНГ);
- видаткова накладна №PR-302007 від 02.03.2023 на загальну суму 321809,75 грн в т.ч. ПДВ 53634,96 грн (яка підписана електронним підписом позивача-постачальника та у формі електронного документа доставлена покупцю-контрагенту), а також відповідна їй податкова накладна від 02.03.2023 №7 (обсяг поставки з урахуванням ПДВ - 321809,75 грн, сума ПДВ - 53634,96 грн, покупець - ТОВ «ГРАНТ-ІНЖИНІРІНГ);
- видаткова накладна №PR-0302008 від 02.03.2023 на загальну суму 1113595,80 грн в т.ч. ПДВ 0,00 грн (яка підписана електронним підписом позивача-постачальника), а також відповідна їй податкова накладна від 02.03.2023 №8 (обсяг поставки з урахуванням ПДВ - 1113595,80 грн, сума ПДВ - 0,00 грн, покупець - ТОВ «ГРАНТ-ІНЖИНІРІНГ);
- видаткова накладна №PR-323001 від 23.03.2023 на загальну суму 19581,84 грн, в т.ч. ПДВ 3263,64 грн (яка підписана електронним підписом позивача-постачальника та у формі електронного документа доставлена покупцю-контрагенту), а також відповідна їй податкова накладна від 23.03.2023 №15 (обсяг поставки з урахуванням ПДВ - 19581,84 грн, сума ПДВ - 3263,64 грн, покупець - ТОВ «ГРАНТ-ІНЖИНІРІНГ).
Загальна вартість товарів згідно з вказаних видаткових накладних становить 1881142,09 грн з ПДВ (426154,70 + 321809,75 +1113595,80 + 19581,84 = 1881142,09).
В подальшому, 04.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Р-ПРОДЖЕКТ» (позивач, постачальник за договором поставки), Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНТ-ІНЖИНІРІНГ» (покупець за договором поставки) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-ПОСТАВКА» (відповідач, який прийняв на себе всі права та обов'язки покупця за договором поставки) був укладений договір про заміну сторони за договором №PR-120101 від 01.12.2022, за умовами пунктів 1 та 2 якого його підписанти дійшли згоди про заміну сторони покупця в договорі поставки, а саме ТОВ «АЛЬФА-ПОСТАВКА» (відповідач) прийняло на себе всі права та обов'язки ТОВ «ГРАНТ-ІНЖИНІРІНГ» (покупця) в договорі поставки №PR-120101 від 01.12.2022.
Надалі відповідач, який підписанням договору від 04.07.2023 про заміну сторони в договорі поставки прийняв на себе зобов'язання сторони покупця за вказаним договором поставки, частково оплатив позивачу вартість поставлених товарів, а саме сплатив позивачу 04.07.2023 грошові кошти в сумі 500000,00 грн та 31.07.2023 грошові кошти в сумі 800000,00 грн. Вказані часткові оплати підтверджуються витягом з банківської виписки по рахунку позивача в АТ «Кредобанк» за період з 01.01.2022 по 14.02.2025 (копія в матеріалах справи).
Отже, у відповідача, який прийняв на себе зобов'язання покупця за договором поставки, утворився перед позивачем основний борг в сумі 581142,09 грн, що становить різницю між загальною вартістю поставлених товарів (1881142,09 грн) та загальною сумою оплат відповідача позивачу (1300000,00 грн) за цим договором (1881142,09-1300000=581142,09).
Звертаючись до Господарського суду Київської області з даним позовом до відповідача про стягнення 581142,09 грн основного боргу, 306082,69 грн пені та 1159851,97 грн інфляційних втрат, позивач посилається на наявність у відповідача як покупця за договором поставки простроченого основного боргу в сумі 581142,09 грн, на який позивачем за періоди прострочення сукупно з 28.04.2023 по 20.03.2025 нараховано також 306082,69 грн пені та 1159851,97 грн інфляційних втрат.
Відповідач своїм правом на подання Господарському суду Київської області відзиву на позов не скористався.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, які підтверджуються наявними у справі письмовими та електронними доказами, суд виходить з того, що між сторонами на підставі договору №PR-120101 від 01.12.2022 (тут і далі - договір поставки), з урахуванням договору від 04.07.2023 про заміну сторони в договорі поставки, виникли майнові правовідносини за договором поставки, який є різновидом договору купівлі-продажу.
Так, відповідно до частин 1 та 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. В силу приписів частини 1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 1 частини 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Також відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. За змістом положень ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Згідно з частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Також у ст.629 Цивільного кодексу України закріплений основоположний принцип договірного права “pacta sunt servanda», відповідно до якого договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Надаючи оцінку доводам позивача та наданим ним доказам щодо здійснення позивачем поставки товарів загальною вартістю 1881142,09 грн з ПДВ та виникнення у зв'язку з цим у відповідача грошового зобов'язання з оплати товарів, суд з цього приводу зазначає, що відповідно до частин 1 та 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Також відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Як вказував Верховний Суд у постанові від 21.08.2020 у справі №904/2357/20, стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Суд відмічає, що хоча надані позивачем в якості доказів видаткові накладні №PR-302006 від 02.03.2023, №PR-302007 від 02.03.2023, №PR-0302008 від 02.03.2023 та №PR-323001 від 23.03.2023 на загальну суму 1881142,09 грн з ПДВ відповідачем не підписані, тим не менш надані позивачем докази в сукупності з більшою вірогідністю вказують на те, що факт поставки позивачем відповідачу товарів загальною вартістю 1881142,09 грн з ПДВ дійсно мав місце. Ці докази позивача відповідачем не спростовані, рівно як відповідачем і не надано ніяких доказів на спростування факту поставки позивачем товарів загальною вартістю 1881142,09 грн з ПДВ.
Так, факт поставки позивачем покупцю товарів загальною вартістю 1881142,09 грн з ПДВ та виникнення у зв'язку з цим у відповідача грошового зобов'язання по цих товарів підтверджується не тільки вищевказаними видатковими накладними, а також:
- по-перше, складеними позивачем як постачальником для покупця товарів податковими накладними, які відповідають вищевказаним видатковим накладним стосовно обсягу (вартості) поставлених товарів, а саме податковою накладною від 02.03.2023 №6 (обсяг поставки з урахуванням ПДВ - 426154,70 грн, сума ПДВ - 71025,78 грн, покупець - ТОВ «ГРАНТ-ІНЖИНІРІНГ), податковою накладною від 02.03.2023 №7 (обсяг поставки з урахуванням ПДВ - 321809,75 грн, сума ПДВ - 53634,96 грн, покупець - ТОВ «ГРАНТ-ІНЖИНІРІНГ), податковою накладною від 02.03.2023 №8 (обсяг поставки з урахуванням ПДВ - 1113595,80 грн, сума ПДВ - 0,00 грн, покупець - ТОВ «ГРАНТ-ІНЖИНІРІНГ) та податковою накладною від 23.03.2023 №15 (обсяг поставки з урахуванням ПДВ - 19581,84 грн, сума ПДВ - 3263,64 грн, покупець - ТОВ «ГРАНТ-ІНЖИНІРІНГ). Вказаний в цих податкових накладних обсяг поставки (вартість) товарів на загальну суму 1881142,09 грн з ПДВ відповідає сукупному обсягу поставки (вартості) товарів, яка вказана у видаткових накладних №PR-302006 від 02.03.2023, №PR-302007 від 02.03.2023, №PR-0302008 від 02.03.2023 та №PR-323001 від 23.03.2023.
Суд при цьому враховує, що позивач та відповідач, які є суб'єктами господарської діяльності-платниками ПДВ, обізнані з тим, що господарські операції з поставки товарів є, як правило, об'єктом оподаткування ПДВ. Так, операції з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, є відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ, у зв'язку з чим у постачальника таких товарів (позивача) виникає податкове зобов'язання з податку на додану вартість, а у їх отримувача (покупця) - право на податковий кредит. Про наявність ПДВ у складі вартості товарів зазначено як в самих видаткових накладних №PR-302006 від 02.03.2023, №PR-302007 від 02.03.2023, №PR-0302008 від 02.03.2023 та №PR-323001 від 23.03.2023 та виписаних позивачем відповідних їм податкових накладних, так і зазначено та визнається самим відповідачем, який при оплаті (частковій оплаті) позивачу вартості цих товарів у призначенні платежу вказував також відповідну суму ПДВ у складі суми оплати (часткової оплати) товарів. При цьому в силу приписів п.187.1 статті 187 та п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України податкове зобов'язання у постачальника виникає та податкова накладна підлягає формуванню постачальником за «правилом першої події», а саме в дату, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку, або дата відвантаження товарів.
Суд при цьому відмічає, що співставлення дати виписування позивачем податкових накладних від 02.03.2023 №6, від 02.03.2023 №7, від 02.03.2023 №8 та від 23.03.2023 №15 із датою видаткових накладних та зазначені в цих податкових та видаткових накладних обсяги поставки (вартість) товарів з ПДВ вказує на те, що ці податкові накладні на відповідний обсяг (вартість) товарів були виписані позивачем в день відвантаження цих товарів позивачем покупцю за видатковими накладними №PR-302006 від 02.03.2023, №PR-302007 від 02.03.2023, №PR-0302008 від 02.03.2023 та №PR-323001 від 23.03.2023;
- по-друге, факт поставки позивачем товарів за вказаним договором поставки та виникнення у зв'язку з цим у відповідача грошового зобов'язання з оплати вартості товарів підтверджується також здійсненням відповідачем позивачу часткових оплат вартості товарів, а саме здійсненням оплати 04.07.2023 в сумі 500000,00 грн та 31.07.2023 в сумі 800000,00 грн з посиланням у призначенні цих платежів на укладений між сторонами договір поставки.
Отже, вищенаведені докази, які не спростовані відповідачем, з більшою вірогідністю вказують на наявність у відповідача як покупця за договором поставки несплаченого та простроченого основного боргу в сумі 581142,09 грн, а саме:
Дата та № видаткової накладноїВартість поставленого товаруСтрок сплати (60 банківських днів)ОплатаБорг наростаючим підсумком
Від 02.03.2023 №PR-302006426154,70До 09.05.2023 з 10.05.2023 в сумі 1 861 560,25
Від 02.03.2023 №PR-302007321809,75До 09.05.2023
Від 02.03.2023 №PR-3020081113595,80До 09.05.2023
Від 23.03.2023 №PR-32300119581,84До 22.05.2023 з 23.05.2023 в сумі 1 881 142,09 грн
04.07.2023 в сумі 500000,00 грн з 05.07.2023 в сумі 1 381 142,09 грн
31.07.2023 в сумі 800000,00 грн з 01.08.2023 в сумі 581 142,09 грн
Всього:1 881 142,09 грн 1300 000,00 грн581 142,09 грн
Відповідач факту виникнення у нього грошового зобов'язання за договором по оплаті позивачу вартості поставлених товарів на загальну суму 1881142,09 грн, а також факту виникнення у відповідача (з урахуванням часткових оплат відповідача позивачу 04.07.2023 в сумі 500000,00 грн та 31.07.2023 в сумі 800000,00 грн) простроченого основного боргу в загальній сумі 581142,09 грн (1 881 142,09 - 500000,00 - 800000,00 =581142,09 грн) під час розгляду справи не спростував, доказів повної оплати позивачу вартості товарів суду не надав.
Відповідно до положень ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 1 ст.15 та частини 1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини 2 ст.16 Цивільного кодексу України).
Отже, з огляду на вказані приписи ст.ст.15, 16, 530, 629 та 692 Цивільного кодексу України щодо зобов'язання покупця товару оплатити товар, суд дійшов висновку про те, що основний борг відповідача в сумі 581142,09 грн по оплаті вартості товарів на підставі договору поставки матеріалами справи підтверджений та підлягає стягненню з відповідача повністю.
Крім того, позивачем також заявлені у цій справі позовні вимоги про стягнення з відповідача також 306082,69 грн штрафних санкцій та 1159851,97 грн інфляційних втрат за періоди прострочення сукупно з 28.04.2023 по 20.03.2025.
Вирішуючи спір в цій частині, суд зазначає, що відповідно до частини 1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В пункті 4.2 договору поставки сторони передбачили, що якщо постачальник або покупець протягом семи банківських днів від указаного терміну не виконав свої зобов'язання за цим договором, то винна сторона виплачує штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Тобто умовами договору поставки передбачено нарахування пені на суму простроченого основного боргу покупця у разі прострочення понад семи банківських днів.
Також відповідно до частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Факт наявності простроченого основного боргу у відповідача перед позивачем матеріалами справи підтверджено, що відображено судом у таблиці вище.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені та інфляційних втрат у межах заявлених позивачем періодів прострочення, судом встановлено, що розрахунок позивача містить помилки, оскільки: 1) не враховує часткові оплати відповідача в загальній сумі 1300000,00 грн; 2) неправильно визначений початок прострочення; 3) позивачем не враховано, що згідно з частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Також відповідно до пункту 7 Розділу IX Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. При цьому загальновідомою є обставина того, що цей карантин тривав до 30.06.2023.
Отже, правильний розрахунок пені та інфляційних втрат з урахуванням часткових оплат відповідача та у межах заявлених позивачем періодів прострочення є таким:
Прострочений борг наростаючим підсумкомПеріод прострочення Інфляційні втратиПеня
з 10.09.2023 в сумі 1 861 560,25з 10.05.2023 по 22.05.20239307,8033151,07
з 23.05.2023 в сумі 1 881 142,09 грнз 23.05.2023 по 04.07.202315049,14110807,00
з 05.07.2023 в сумі 1 381 142,09 грнз 05.07.2023 по 31.07.2023-8286,8550175,19
з 01.08.2023 в сумі 581 142,09 грнз 01.08.2023 по 20.03.202599987,43інший період розрахунку
з 01.08.2023 в сумі 581 142,09 грнз 01.08.2023 по 10.11.2023інший період розрахунку65915,84
(561 560,25 грн)Продовження нарахування на 52 дні з 11.11.2023 по 01.01.2024 з підстав тривалості карантину в 52 дні (з 10.05.2023 по 30.06.2023)інший період розрахунку25 045,86
(19581,84)З 11.11.2023 по 22.11.2023інший період розрахунку206,01
(19581,84)Продовження нарахування на 38 днів з 23.11.2023 по 31.12.2023 з підстав тривалості карантину в 38 дні (з 23.05.2023 по 30.06.2023)інший період розрахунку651,30
581 142,09 грн 116057,52 грн285952,27 грн
Отже, позивач на підставі пункту 4.2 договору та частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України внаслідок прострочення відповідача по сплаті основного боргу має право на отримання від відповідача у межах заявлених позивачем періодів прострочення до 20.03.2025 також пені в сумі 285952,27 грн та інфляційних втрат в сумі 116057,52 грн.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача 581142,09 грн основного боргу, 285952,27 грн пені та 116057,52 грн інфляційних втрат. У задоволенні решті вимог в частині стягнення 20130,42 грн пені та 1043794,45 грн інфляційних втрат суд відмовляє за їх необґрунтованістю.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 30706,15 грн відповідно до платіжної інструкції від 20.03.2025. У зв'язку із частковим задоволенням позову понесений позивачем судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача в сумі 14747,28 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (30706,15 х (581142,09 + 285952,27 +116057,52) : 2047076,75 = 14747,28).
Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Р-ПРОДЖЕКТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-ПОСТАВКА» про стягнення 581142,09 грн основного боргу, 306082,69 грн пені та 1159851,97 грн інфляційних втрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-ПОСТАВКА» (08301, Київська обл., м.Бориспіль, вул. Європейська, 10, код ЄДРПОУ 41777423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Р-ПРОДЖЕКТ» (08001, Київська обл., Бучанський р-н, с.Макарів, вул.Шляхетська, 5а, код ЄДРПОУ 43916649) 581142 (п'ятсот вісімдесят одну тисячу сто сорок дві) грн 09 коп. основного боргу, 285952 (двісті вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) грн 27 коп. пені, 116057 (сто шістнадцять тисяч п'ятдесят сім) грн 52 коп. інфляційних втрат та 14747 (чотирнадцять тисяч сімсот сорок сім) грн 28 коп. судового збору.
3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 20130,42 грн пені та 1043794,45 грн інфляційних втрат відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішення законної сили
Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2025.
Суддя О.О. Третьякова