ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.10.2025Справа № 910/7699/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Шмиги В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №910/7699/25
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Сервіс»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»
про стягнення 32404,47 грн
Представники учасників справи:
від позивача: Гусєв П.В.;
від відповідача: Самойленко М.С.;
від третьої особи: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Сервіс» (далі - відповідач) про стягнення 32404,47 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №62879Га2к3 від 26.09.2022 виплачено потерпілому страхове відшкодування, а оскільки володільцем транспортного засобу, яким завдано шкоду, є відповідач, то він має відшкодувати позивачу суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 32404,47 грн, яка є різницею між страховим відшкодуванням та фактичним розміром шкоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/7699/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено учасникам справи строки на подачу заяв по суті спору.
09.07.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Сервіс» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив та вказав, що АТ «СГ «ТАС», як страховиком, в порушення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних ТЗ було помилково визначено коефіцієнт фізичного зносу автомобіля марки «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , адже рік випуску авто не перевищує визначені у пункті 7.38 та 7.39 Методики ліміти, а відтак коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля дорівнює 0, що, у свою чергу, свідчить про можливість покриття страхового випадку визначеним АТ «СГ ТАС» лімітом майнової відповідальності, а не відповідачем, як страхувальником, та власником авто, яким спричинено пошкодження автомобіля марки Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_1 .
09.07.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Сервіс» надійшло клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні, у якому відповідач просить суд здійснити перехід зі спрощеного позовного провадження до загального та призначити підготовче засідання у справі, з огляду на те, що, на думку відповідача, позивачем було завищено розмір страхового відшкодування та з огляду на необхідність призначення у даній справі експертизи.
11.07.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач проти доводів відповідача заперечив та вказав, що відповідно до звіту AudaHistory до дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 29.08.2023 року транспортний засіб «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_1 відновлювався ремонтом, зокрема, 09.12.2020, 11.02.2023 та 10.04.2023, а тому при розрахунку страхового відшкодування АТ «СГ «ТАС», як страховиком відповідача, було застосовано коефіцієнт фізичного зносу і виплачено страхове відшкодування з урахування приписів стаття 29 Закону України №1961-IV, відтак різниця між фактичним розміром шкоди і виплаченим страховим відшкодуванням підлягає стягненню з позивача в сумі 32404,47 грн. Позивач також наголосив, що твердження відповідача про те, що сума страхового відшкодування є завищеною, є необґрунтованими, оскільки відповідач не є експертом в галузі автотоварознавства і не може давати оцінку вартості матеріального збитку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 призначено судове засідання у справі на 26.08.2025.
17.07.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Сервіс» надійшли заперечення, в яких відповідач вказав, що поданий позивачем в якості доказу звіт з програми AudaHistory є неналежним та недопустимим доказом, оскільки такий доказ не доводить, що складові частини кузову та оперення кузову, кабіни, рами транспортного засобу «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_1 відновлювалися до настання ДТП, яка мала місце 29.08.2023. На переконання відповідача, коефіцієнт фізичного зносу спірного транспортного засобу, з урахуванням методики його розрахунку, становить 0, а відтак заявлені вимоги до відповідача про стягнення зменшеної різниці страхового відшкодування є передчасними.
У судовому засіданні 26.08.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», зобов'язання ПАТ «СК «ТАС» надати належним чином засвідчені копії матеріалів страхової справи щодо виплати страхового відшкодування за страховим актом №07805/40/924 від 29.03.2024, встановлення третій особі та сторонам строку на подачу пояснень та заперечень на пояснення, призначення підготовчого засідання у справі на 23.09.2025.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України унормовує, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас у статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки").
Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ейрі проти Ірландії" та "Станєв проти Болгарії"). Ця гарантія є "одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції" (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Претто та інші проти Італії").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Клінік дез Акація та інші проти Франції" вказано, що сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху справи.
У статті 14 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-VIII від 19.10.1973 Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
У рішенні №15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Проте, з огляду на правила вирішення спору у порядку спрощеного позовного провадження, повне та всебічне з'ясування всіх обставин справи, які входять в предмет доказування у розглядуваному спорі, та справедливе вирішення спору не вбачається за можливе без проведення підготовчого провадження.
За приписами частини 6 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.
Таким чином, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами та забезпечення сторонам можливості реалізувати свої права, передбачені господарським процесуальним законом, керуючись закріпленим у ст. 13 Господарського процесуального кодексу України принципом диспозитивності, суд вважає за необхідне здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Разом з тим, відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Метою участі третіх осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Враховуючи предмет та підстави позову, суд дійшов висновку про залучення до участі у справі Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, оскільки рішення у даній справі може вплинути на їх права та обов'язки.
Крім того, суд, з метою дотримання рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, дійшов висновку про зобов'язання ПАТ «СК «ТАС» надати належним чином засвідчені копії матеріалів страхової справи щодо виплати страхового відшкодування за страховим актом №07805/40/924 від 29.03.2024.
Так, захищене статтею 6 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) право на справедливий судовий розгляд передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх. Європейський суд з прав людини розглядає реалізацію принципу змагальності крізь призму забезпечення рівності прав учасників судового розгляду, тобто за цієї позиції сторони діють на одному рівні, під контролем відносно пасивного суду.
Звертаючись до усталеної практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 23.06.1993 у справі "Руіз-Матеос проти Іспанії").
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993р., серія A, N274, с. 19, §33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, §38).
Одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх та вимагати рівності щодо подання своїх доказів.
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №912/2007/18.
Враховуючи вищевикладене, керуючись принципами господарського судочинства з урахуванням конвенційного права кожного на справедливий судовий розгляд, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання ПАТ «СК «ТАС» надати належним чином засвідчені копії матеріалів страхової справи щодо виплати страхового відшкодування за страховим актом №07805/40/924 від 29.03.2024.
12.09.2025 року до відділу діловодства суду засобами поштового зв'язку від Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» надійшли пояснення, в яких третя особа зауважила на тому, що коефіцієнт фізичного зносу для визначення суми страхового відшкодування був застосований з огляду на положення статті 29 Закону №1961-ІV та пункту 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних ТЗ. Крім того, на виконання вимог протокольної ухвали від 26.08.2025, третьою особою до пояснень було долучено копії матеріалів страхової справи на CD диску.
18.09.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Сервіс» надійшли заперечення на пояснення третьої особи, в яких відповідач зазначив, що визначений третьою особою коефіцієнт фізичного зносу є необґрунтованим, оскільки не долучено будь-яких доказів, які б підтверджували обґрунтованість такого розрахунку, як і не надано доказів раніше проведеного відновлювального ремонту автомобіля марки «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_1 .
У судовому засіданні 23.09.2025 у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 30.09.2025.
25.09.2025 та 26.09.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» надійшли аналогічні за змістом клопотання, в яких позивач зазначив, що у разі призначення судом автотоварознавчої експертизи, на вирішення експерта, поставити наступні питання, а саме: «Яка вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_1 », внаслідок ДТП, що мала місце 29.08.2023?», та «Яка вартість матеріального збитку пошкодженого ТЗ «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, що мала місце 29.08.2023?», при цьому проведення експертизи просив доручити Київському науково-дослідного інституту судових експертиз.
30.09.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Сервіс» надійшло клопотання, в якому відповідача просив суд у випадку призначення судової автотоварознавчої експертизи у справі №910/7699/25, на розгляд експерта поставити питання: «Яке значення коефіцієнту фізичного зносу застосовувати до ТЗ «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_1 », пошкодженого внаслідок ДТП, що мала місце 29.08.2023, станом на дату ДТП?», при цьому проведення експертизи просив доручити Київському науково-дослідного інституту судових експертиз.
У судовому засіданні 30.09.2025 у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 02.10.2025.
Судове засідання, призначене на 02.10.2025, не відбулося, у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги у м. Києві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 призначено підготовче засідання у справі на 16.10.2024.
В судове засідання 16.10.2025 з'явився представник позивача і відповідача та надали свої пояснення, у свою чергу, третя особа не з'явилася, хоча про розгляд даної справи була повідомлена належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
Дослідивши матеріали справи, виклад обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення та надані докази суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Аналіз даної норми свідчить про те, що якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
У даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача, як власника КТЗ, суму страхового відшкодування у розмірі 32404,47 грн, як різницю між страховим відшкодуванням та фактичним розміром шкоди, що була сплачена страховиком цивільно-правової відповідальності водія транспортного засобу, винного в ДТП, що мала місце 29.08.2023.
Позивач наголошує, що він виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №62879Га2к3 від 26.09.2022 сплатив на користь потерпілої особи суму страхового відшкодування внаслідок пошкодження ТЗ у розмірі 127735,61 грн.
Оскільки цивільно-правова відповідальність власника винного у ДТП автомобіля марки «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на момент ДТП, була застрахована у АТ «СК ТАС», останнім за наслідком проведеного розслідування було здійснено виплату на користь позивача суми страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,3978) в сумі 95331,14 грн.
Відтак, різниця суми підлягає стягненню з відповідача в силу положень чинного законодавства.
У свою чергу, відповідач наголошує на тому, що АТ «СГ «ТАС», як страховиком, в порушення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних ТЗ було помилково визначено коефіцієнт фізичного зносу автомобіля марки «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_1 в сумі 0,3978, адже рік випуску авто не перевищує визначені у пункті 7.38 та 7.39 Методики ліміти, відтак коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля дорівнює 0, що, у свою чергу, свідчить про можливість покриття страхового випадку визначеним АТ «СГ ТАС» лімітом майнової відповідальності, а не відповідачем, як страхувальником, та власником авто, яким спричинено пошкодження автомобіля марки Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Позивач, відхиляючи доводи відповідача, наголосив, що відповідно до звіту AudaHistory до дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 29.08.2023 року транспортний засіб «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_1 відновлювався ремонтом, зокрема, 09.12.2020, 11.02.2023 та 10.04.2023, а тому при розрахунку страхового відшкодування АТ «СГ «ТАС», як страховиком відповідача, було застосовано коефіцієнт фізичного зносу, внаслідок чого було розраховано та виплачено страхове відшкодування з урахування приписів стаття 29 Закону України №1961-IV.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Сервіс» у запереченнях наголосило на тому, що поданий позивачем в якості доказу звіт з програми AudaHistory є неналежним та недопустимим доказом, оскільки такий доказ не доводить, що складові частини кузову та оперення кузову, кабіни, рами транспортного засобу «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_1 відновлювалися до настання ДТП, яка мала місце 29.08.2023.
Згідно пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. (далі - Методика) значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
Водночас, згідно пункту 7.39 Методики, винятками стосовно використання зазначених вимог є випадки, коли складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини).
Відтак, враховуючи суперечливість наданих сторонами доказів та письмових пояснень щодо дійсної вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП, яке мало місце 29.08.2023 у м. Києві по вул. Глибочицькій, 2, суд дійшов висновку про необхідність призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судову експертизу" особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із ч. 1 ст. 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Приймаючи до уваги, все вищевикладене в сукупності, суд вирішив проведення судової експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України і обов'язок оплати експертизи покласти на позивача у справі як ініціатора спору та сторону, яка стверджує про правильність розрахованого і застосованого АТ «СК «ТАС» коефіцієнту фізичного зносу для визначення розміру відновлювального ремонту автомобіля марки «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Разом з цим, суд відзначає, що після закінчення розгляду справи такі витрати підлягають розподілу судом на загальних підставах, визначених статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.
Таким чином, у зв'язку з призначенням судової експертизи та неможливістю подальшого розгляду справи, провадження у справі підлягає зупиненню.
Керуючись статтями 2, 99, 100, 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Призначити у справі №910/7699/25 судову експертизу.
2. Проведення судової експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Сім'ї Бродських, буд. 6).
3. На вирішення судового експерта поставити питання:
«3.1. Яка дійсна вартість відновлювального ремонту станом на дату ДТП, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 29.08.2023, власнику транспортному засобу «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (у разі його наявності) та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості)?».
4. Обов'язок по оплаті витрат на проведення експертизи покласти на - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» з подальшим їх розподілом в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України. Докази здійснення оплати надати Господарському суду міста Києва та експертній установі на відповідну вимогу останньої.
5. Зобов'язати учасників справи надати суду на вимогу експерта документи необхідні для проведення експертизи. В разі надходження від експерта клопотання про надання документів, необхідних для проведення експертизи, відповідні документи направляти на адресу Господарського суду міста Києва для подальшого їх скерування судом на адресу експертної установи.
6. Попередити експерта про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку (ч. 1 ст. 384 та ч. 1 ст. 385 Кримінального кодексу України).
7. Запропонувати судовому експерту реалізувати надане йому статтею 13 Закону України «Про судову експертизу» право щодо зазначення в експертному висновку фактів, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання.
8. Для проведення судової експертизи матеріали справи №910/7699/25 направити на адресу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Сім'ї Бродських, буд. 6).
Матеріали справи №910/7699/25 підлягають поверненню Господарському суду міста Києва разом із висновком експерта протягом 5-ти днів з дня складання висновку або з дня з'ясування обставин неможливості проведення експертизи.
9. Провадження у справі №910/7699/25 зупинити на час проведення експертизи.
10. Ухвала набирає законної сили 16.10.2025 та підлягає оскарження у встановленому законом порядку.
Повний текст ухвали складено та підписано 23.10.2025.
СуддяТ.В. Васильченко