ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.10.2025Справа № 910/13066/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., за участю секретаря судового засідання Баринової О.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (Столичне шосе, буд.103, корп.1, пов.9, м.Київ, 03026; ідентифікаційний код 31316718)
до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул.Житня, буд.14, будівля 1, м.Москва, Російська Федерація, 119991)
про стягнення 457 925,21 євро, що є еквівалентом 20 967 906,15 грн
За участі представників:
позивача: Безкровний С.В.;
відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення 457 925,21 євро, що є еквівалентом 20 967 906,15 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що внаслідок здійсненого збройними силами Російської Федерації 09.11.2022 обстрілу було пошкоджено та знищено виробничо-складські та господарсько-побутові приміщення за адресою: м.Дніпро, вул.Повітряна, 2, що орендувались позивачем. Внаслідок цього позивачеві було завдано збитків у розмірі 20 967 906,15 грн, з яких 9 740 936,94 грн - вартість майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», що було знищено у цих приміщеннях, 11 226 968,21 грн - сума відшкодування вартості відправлень замовників позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.02.2025, зобов'язано позивача в строк до 25.11.2024 (включно) надати суду переклад позовної заяви з доданими до неї документами, ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 910/13066/22 від 28.10.2024, доручення про вручення документів та виклику (повідомлення) про день судового розгляду на російську мову, з нотаріальним засвідченням його вірності, у трьох примірниках, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи, а також зупинено провадження у справі № 910/13066/24 до виконання судового доручення про вручення судових документів чи повідомлення про неможливість його виконання.
21.11.2024 від позивача надійшло клопотання про перенесення строків виконання ухвали про відкриття провадження в цій справі, яке мотивоване тим, що за інформацією бюро перекладів «Дружба народів» орієнтовний строк здійснення перекладу такого обсягу документів становить 1 - 1,5 місяця. У зв'язку з цим позивач просить перенести строк виконання пункту 4 ухвали Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 в цій справі на строк - не раніше 10.01.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 було поновлено провадження у справі № 910/13066/24, продовжено позивачу процесуальний строк та зупинено провадження у справі № 910/13066/24 до виконання судового доручення про вручення судових документів чи повідомлення про неможливість його виконання.
08.01.2025 від позивача надійшли три примірники позовної заяви з доданими до неї документами, ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 910/13066/22 від 28.10.2024, доручення про вручення документів та виклику (повідомлення) про день судового розгляду із перекладом на російську мову, з нотаріальним засвідченням його вірності.
Листом № 910/13066/24/140/25 від 14.01.2025 Господарський суд міста Києва звернувся до Міністерства юстиції України із проханням забезпечити направлення до компетентного суду Російської Федерації в порядку, визначеному статтею 367 Господарського процесуального кодексу України, судового доручення про вручення документів.
Листом № 11867/10410-22-25/12.1.2 від 27.01.2025 Міністерство юстиції України повернуло доручення про вручення судових документів та повідомило про те, що передача/отримання будь-яких документів до/з компетентних органів Російської Федерації, у тому числі дипломатичними каналами, неможлива.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 поновлено провадження у справі № 910/13066/24.
У підготовче засідання 03.02.2025 представники сторін не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 відкладено підготовче засідання на 01.09.2025, зобов'язано позивача надати суду переклад даної ухвали Господарського суду міста Києва про відкладення підготовчого засідання від 03.02.2025 у справі № 910/13066/22 на російську мову, з нотаріальним засвідченням його вірності, у трьох примірниках, ухвалено звернутись до Центрального Органу Російської Федерації - Міністерства юстиції Російської Федерації через Посольство Російської Федерації в Словацькій Республіці із проханням про вручення судових документів (ухвали суду про відкриття провадження в цій справі від 28.10.2024, ухвали суду про відкладення підготовчого засідання у цій справі від 03.02.2025, позовної заяви з доданими до неї документами) із нотаріально засвідченими перекладами на російську мову відповідачу - Російській Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації та зупинено провадження у справі до виконання судового доручення про вручення судових документів чи повідомлення про неможливість його виконання.
18.02.2025 від позивача надійшла заява про надання документів на виконання ухвали суду від 03.02.2025.
Листом № 910/13066/24/1043/25 судом було направлено до Посольства Російської Федерації в Словацькій Республіці прохання про вручення судових документів Міністерству юстиції Російської Федерації для подальшого вручення судових документів відповідачу.
10.04.2025 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване Посольству Російської Федерації в Словацькій Республіці, яке відповідно до повідомлення оператора поштового зв'язку не було затребуване адресатом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 було поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 11.09.2025.
Позивач вказану ухвалу отримав, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи. Відповідача судом було повідомлено про розгляд цієї справи шляхом публікації вищевказаної ухвали на офіційному веб-порталі судової влади України.
10.09.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
У підготовче засідання 11.09.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився.
У підготовчому засіданні 11.09.2025 суд долучив до матеріалів справи додаткові докази, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.10.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 відповідача було повідомлено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.10.2025.
Судом було повідомлено відповідача про розгляд цієї справи шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
У судове засідання 23.10.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився.
Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
У судовому засіданні 23.10.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд
01.08.2019 між Приватним підприємством «Батіст Дніпро» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (орендар) було укладено договір оренди № Т01/08-19/1, згідно з пунктами 1.1, 1.2 якого орендодавець зобов'язався передати орендареві, а орендар зобов'язався прийняти у строкове платне користування об'єкт оренди, а саме нежитлові приміщення виробничо-складського комплексу, літери АП-1, за адресою: м.Дніпро, вул.Повітряна, 2, загальною площею 3 050,3 кв. м.
Передача орендодавцем об'єкта оренди орендареві підтверджується актом приймання-передачі приміщення № 1 від 01.08.2019.
01.08.2019 між Приватним підприємством «Батіст Дніпро» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (орендар) було укладено договір оренди № Т01/08-19/3, згідно з пунктами 1.1, 1.2 якого орендодавець зобов'язався передати орендареві, а орендар зобов'язався прийняти у строкове платне користування об'єкт оренди, а саме нежитлові приміщення складські та господарсько-побутові приміщення, літери АО-1, за адресою: м.Дніпро, вул.Повітряна, 2, загальною площею 4 204,1 кв. м із рампою.
Передача орендодавцем об'єкта оренди орендареві підтверджується актом приймання-передачі приміщення № 1 від 01.08.2019.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан.
Позивач зазначає, що за адресою: м.Дніпро, вул.Повітряна, 2, розташовувалось депо № 1, а також розміщувалось майно інших підрозділів Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», що були пошкоджені та знищені 09.11.2022 внаслідок влучання БПЛА Російської Федерації.
Слідчим відділом УСБУ у Дніпропетровській області 09.11.2022 зареєстровано кримінальне провадження № 22022040000000364 за частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України за фактом атаки воєнізованими підрозділами Російської Федерації, внаслідок якої постраждало 3 цивільні особи, частково зруйновано та горить 2 складських приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» на загальній площі 2 500 кв. м.
Актом про пожежу від 09.11.2022 Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області підтверджується виникнення пожежі в середині складського приміщення за адресою: м.Дніпро, вул.Повітряна, 2 та знищення, зокрема, офісного приладдя, посилок, електрообладнання, стелажів, часткове знищення плит покриття на площі 1500 кв. м. Причиною займання вказано обстріл.
Через обстріл і неможливість використання приміщень за призначенням Приватне підприємство «Батіст Дніпро» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» 09.11.2022 уклали додаткові угоди № 6 до договорів оренди № Т01/08-19/1 та № Т01/08-19/3, відповідно до яких сторони домовились припинити дію вказаних договорів з 10.11.2022. Актами приймання-передачі приміщення № 2 від 10.11.2022 підтверджується повернення об'єктів оренди орендодавцю, а також зафіксовано пошкодження приміщень.
Відповідно до довідки № 797 від 23.07.2024 станом на 09.11.2022 балансова вартість знищеного за адресою: м.Дніпро, вул.Повітряна, 2, майна, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», складає 9 740 936,94 грн.
На підтвердження суми збитків позивачем також подано матеріали інвентаризації майна, яке перебуває на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», та довідки балансової вартості знищеного майна по підрозділам.
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» на підставі публічних договорів надає послуги з організації перевезення відправлень необмеженому колу осіб та суб'єктам підприємницької діяльності, за якими до обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» входить забезпечення збереження відправлення з моменту його прийняття для надання послуг до моменту його видачі одержувачу.
Так, згідно з підпунктом 7.2.2 пункту 7.2 публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень (необмеженому колу осіб) та підпунктом 6.2.2 пункту 6.2 публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень (суб'єктам підприємницької діяльності) у разі повної втрати або повного пошкодження відправлення з вини експедитора, останній повертає замовнику суму, що дорівнює оголошеній вартості відправлення (але не більше, ніж фактичну вартість відправлення), та провізну плату, сплачену замовником згідно з відповідною експрес-накладною.
Позивач також зазначає, що відповідно до положень публічного договору з організації перевезення відправлень необмеженому колу осіб, він надає послуги на умовах договору та згідно з Умовами надання послуг, затвердженими Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», які передбачають, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» та Товариство з обмеженою відповідальністю «НоваПей» співпрацюють між собою згідно з договором про переказ коштів.
21.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НоваПей» (фінансова установа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (отримувач) було укладено договір про переказ коштів № 09/10, згідно з п. 1.1 якого фінансова установа надає клієнту послугу з переказу коштів на користь отримувачів, перелік яких зазначений у реєстрі, на підставі отриманого від клієнта платежу та відповідного реєстру.
Відповідно до довідки № 03505 від 16.07.2024, станом на 16.07.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» було понесено матеріальні збитки, які полягають у виплаті компенсацій за знищені та пошкоджені відправлення на суму 11 226 968,21 грн, які були знищені та пошкоджені 09.11.2022 у приміщенні за адресою м.Дніпро, вул.Повітряна, 2.
На підтвердження виплати компенсації суб'єктам підприємницької діяльності позивачем надано відповідні платіжні інструкції, а виплати компенсації фізичним особам - повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей» про виконання переказів коштів (вих. № 02-07/2024/19/92 від 02.07.2024) із реєстром переказів через міжнародну платіжну систему «NovaPay».
З урахуванням положень Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326, прийнятої на його виконання Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.12.2022 за № 1522/38858, та з метою визначення розміру реальних збитків Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Ассіст» для проведення відповідного експертного дослідження, про що 24.07.2024 укладено договір на проведення комісійного судово-економічного дослідження щодо проведення комісійного судово-економічного дослідження стосовно підтвердження збитків, які зазнав позивач внаслідок знищення та пошкодження майна у місті Дніпро на вул.Повітряна, 2.
Відповідно до висновку експертів Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Ассіст» № 248-08.2024-1005 від 29.08.2024, за результатами проведення комісійного експертного економічного дослідження підтверджено розрахунок вартості збитків, які зазнало Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» у зв'язку зі знищенням та пошкодженням майна (активів), що знаходилось 09.11.2022 у нежитлових приміщеннях за адресою: м.Дніпро, вул.Повітряна, 2, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, у розмірі 20 967 905,15 грн, що станом на дату дослідження відповідно становить 457 925,21 євро або 508 302,99 доларів США.
З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь збитки, спричинені знищенням та пошкодженням невстановленими особами збройних сил Російської Федерації майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», що знаходилось за адресою: м.Дніпро, вул.Повітряна, 2, в розмірі 20 967 906,15 грн, що станом на дату дослідження є еквівалентом 457 925,21 євро.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
Частинами 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 статті 22); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (пункт 1 частини 2 статті 22).
У частині 2 статті 224 Господарського кодексу України (який був чинним на момент завдання позивачу збитків; тут і надалі в редакції, чинній на момент завдання позивачу збитків) під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відповідно, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
- вина заподіювача шкоди, як суб'єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Водночас, зі змісту частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Відповідний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц. Тому спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов'язком її заподіювача.
Згідно з частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави.
Частиною 1 статті 365 Господарського процесуального кодексу України визначено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.
Між тим частина 1 статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Як передбачено частиною 4 статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
Отже, Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.
Водночас, з урахуванням положень статті 11 Європейської конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та статті 12 Конвенції Організації об'єднаних націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року, (яка відображає підставу для обмеження судового імунітету іноземної держави внаслідок завдання фізичної шкоди особі або збитків майну, так званий «деліктний виняток» («tort exсeption») та підлягає застосуванню відповідно до звичаєвого міжнародного права як кодифікований звід звичаєвих норм міжнародного права, оскільки Російська Федерація не ратифікувала Конвенцію ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), але й не заперечила їй, підписавши конвенцію 01 грудня 2006 року) судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на зазначені позивачем у цій справі підстави позовних вимог: завдання збройними силами Російської Федерації шкоди позивачу, що є винятком до судового імунітету держави відповідно до звичаєвого міжнародного права, а підтримання імунітету Російської Федерації є неможливе через порушення нею державного суверенітету України, що не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
В пункті 4 частини 1 статті 2 Статуту ООН закріплений принцип, згідно з яким всі члени Організації Об'єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.
Відповідно до частини 1 статті 1 Статуту ООН Організація Об'єднаних Націй переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ціллю вживати ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.
У постановах від 22.01.2025 у справі № 752/6975/23 та від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 Верховний Суд зазначив, що на Російську Федерацію не поширюється судовий імунітет, оскільки «вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН». Зокрема, Верховний Суд зазначив, що «такими діями рф вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, та грубо порушила гарантоване нормами міжнародного права право власності позивача».
Також суд відзначає, що юрисдикція судів України поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення (частина 3 статті 124 Конституції України).
Тобто суд виходить із того, що у разі застосування «деліктного винятку» будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема й РФ, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.
Отже, враховуючи ту обставину, що даний спір стосується відшкодування шкоди, завданої на території України внаслідок повномасштабної військової агресії, іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ.
Збитки (майнова шкода) - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Визначаючи розмір матеріальних збитків, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду (див. висновок щодо оцінки судом розрахунку збитків/шкоди, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 926/1904/19, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).
Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі; розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до зазначених норм шкода відшкодовується потерпілому, тобто тій особі, якій вона завдана. Такий висновок узгоджується з загальною ознакою цивільно-правової відповідальності, якою є її компенсаторний характер, тому заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані виключно на компенсацію майнових втрат саме потерпілого, тобто відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).
У даному випадку розмір збитків визначається виходячи з балансової вартості належного позивачеві майна, яким він втратив можливість володіти, користуватися та розпоряджатися внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, а також із суми відшкодування вартості відправлень клієнтів позивача.
Судом встановлено, що позивач, здійснюючи господарську діяльність, винаймав нежитлові приміщення за адресою: м.Дніпро, вул.Повітряна, 2, на підставі договорів оренди № Т01/08-19/1 та № Т01/08-19/3.
Станом на 09.11.2022 вказані договори діяли і в орендованих позивачем приміщеннях залишилися основні засоби, про що свідчать матеріали інвентаризації майна.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.11.2022 внаслідок влучання БПЛА Російської Федерації у орендоване позивачем приміщення за адресою: м.Дніпро, вул.Повітряна, 2, сталося займання, яким знищено, зокрема, офісне приладдя, посилки, електрообладнання, стелажі, що підтверджується актом про пожежу від 09.11.2022, складеним уповноваженими особами Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.
У довідці позивача про розподіл вартості знищеного майна на вул.Повітряна, 2 по підрозділам визначено балансову вартість майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», знищеного внаслідок обстрілу 09.11.2022, а саме:
- Депо № 1: балансова вартість знищених основних засобів - 7 414 493,57 грн; балансова вартість знищених товарно-матеріальних цінностей - 2 075,22 грн; балансова вартість знищеної тари - 842 951,23 грн;
- Ділянка адресного депо (вантажно-посилкова) № 2: балансова вартість знищених основних засобів - 778 744,18 грн; балансова вартість знищеної тари - 1 975,30 грн;
- Ділянка вантажно-посилкова Служба доставки № 2: балансова вартість знищених основних засобів - 46 800,00 грн;
- Служба доставки: балансова вартість знищених основних засобів - 56 802,28 грн;
- Ділянка поштоматів № 1: балансова вартість знищених основних засобів - 107 232,36 грн; балансова вартість знищеної тари - 26 792,36 грн;
- Регіонально-диспетчерське управління (Дніпро, Запоріжжя): балансова вартість знищених основних засобів - 53 808,16 грн;
- Ділянка поштоматів № 3: балансова вартість знищених основних засобів - 2 111,72 грн;
- Служба доставки поштоматів №; 3: балансова вартість знищених основних засобів - 18 216,02 грн;
- Офіс. Мережа адресного обслуговування № 1: балансова вартість знищених основних засобів - 835,48 грн;
- ділянка пішої логістики: балансова вартість знищених основних засобів - 11 074,60 грн;
- Офіс, філія № 1 «Дніпропетровська область»: балансова вартість знищених основних засобів - 9 720,00 грн;
- Практичний університет: балансова вартість знищених основних засобів - 27 304,46 грн.
Відповідно до довідки № 03505 від 16.07.2024, станом на 16.07.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» було понесено матеріальні збитки, які полягають у виплаті компенсацій за знищені та пошкоджені відправлення на суму 11 226 968,21 грн, які були знищені та пошкоджені 09.11.2022 у приміщенні за адресою м.Дніпро, вул.Повітряна, 2, з яких виплачено компенсацій фізичним особами на суму 3 831 305,37 грн (включно з ПДФО на суму 689 633,77 грн та військовим збором на суму 57 470,70 грн), суб'єктам підприємницької діяльності на суму 7 395 662,84 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року.
У пункті 2 Порядку наведено напрями, за якими здійснюється визначення шкоди та збитків.
Так, згідно з підпунктом 18 пункту 2 Порядку економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Основні показники, які оцінюються:
вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);
вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності;
вартість втрачених фінансових активів державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);
вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності;
упущена вигода державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);
упущена вигода підприємств недержавної форми власності;
втрати державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях;
втрати підприємств недержавної форми власності від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях.
Визначення шкоди та збитків підприємств здійснюється відповідно до методики, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Фонду державного майна.
Відповідальними за визначення шкоди та збитків за наведеним напрямом є:
міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, які є уповноваженими органами управління, - в частині державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, що належать до сфери їх управління;
обласні, Київська міська держадміністрації (на період воєнного стану - військові адміністрації) - в частині підприємств недержавної форми власності, господарських товариств (крім тих, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі), які розміщуються на території відповідних областей та м. Києва.
На виконання підпунктів 18 і 19 пункту 2 Порядку спільним наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.12.2022 за № 1522/38858, затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі - Методика), абзацом 1 пункту 1 розділу І якої встановлено, що Методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання.
Абзацами 3, 4 пункту 1 розділу І Методики встановлено, що Методика є обов'язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов'язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності. Методика передбачає механізми оцінки (визначення розміру) збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям та іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок збройної агресії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання станом на дату оцінки, яка є датою не раніше ніж 23 лютого 2022 року. Оцінка (визначення розміру) збитків (упущеної вигоди) станом на дату оцінки, яка передує 23 лютого 2022 року, здійснюється шляхом проведення оцінки згідно з вимогами Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» або судової експертизи (експертного дослідження) згідно із Законом України «Про судову експертизу» з дотриманням методичного регулювання оцінки майна, яке здійснюється національними стандартами оцінки та міжнародними стандартами оцінки, європейськими стандартами оцінки, нормами міжнародної оціночної практики, що склалася, за наявності вихідних даних та інформаційних джерел, необхідних для проведення оцінки (визначення розміру) збитків.
За змістом пунктів 4 - 9 розділу І Методики відповідно до цієї Методики об'єктом оцінки збитку є економічні втрати підприємств, установ та організацій, інших суб'єктів господарювання всіх форм власності, згідно з підпунктами 18 і 19 пункту 2 Порядку. Оцінка шкоди та збитків, що проводиться відповідно до цієї Методики, здійснюється з такою метою: визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, у межах кримінальних проваджень відповідно до законодавства України; визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання постраждалими заяв на компенсацію; визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання позовів (у тому числі колективних) постраждалими до судових інстанцій, зокрема міжнародних, а також подання позову державою Україна до міжнародних судових інстанцій; інші цілі, визначені законодавством. Така мета згідно з цією Методикою досягається шляхом визначення у вартісному виразі: розміру реальних збитків; упущеної вигоди; потреб у витратах, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу внаслідок збройної агресії. Оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження). Незалежна оцінка збитків забезпечується суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - суб'єкти оціночної діяльності), з дотриманням національних та міжнародних стандартів оцінки, з урахуванням особливостей, що визначені цією Методикою. Судова експертиза (експертне дослідження), що пов'язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов'язана з оцінкою майна, здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу», з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії, визначених цією Методикою. При цьому в дослідницькій частині висновку експерта відображаються всі процедури, пов'язані з оцінкою збитків, що визначені цією Методикою. Об'єкт та мета оцінки повинні бути зазначені у звіті про оцінку збитків або висновку експерта. Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.
Між тим, пунктом 7 Порядку встановлено, що судовими експертами під час визначення шкоди та збитків можуть застосовуватися методики проведення судових експертиз, які внесені до Реєстру методик проведення судових експертиз, методичні рекомендації тощо.
З матеріалів справи вбачається, що з метою підтвердження розрахованого розміру збитків позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Ассіст» із зверненням щодо проведення комісійного експертного економічного дослідження з такого питання: «Чи підтверджується документально наданими на дослідження документами та матеріалами розрахунок вартості збитків, які зазнало Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» у зв'язку зі знищенням та пошкодженням майна (активів), що знаходилось у нежитлових приміщеннях 09.11.2022 за адресою: м.Дніпро, вул.Повітряна, 2, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України ?».
За приписами частин 1, 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Судом встановлено, що наданий на замовлення відповідача висновок експерта відповідає вимогам, закріпленим у статтях 98, 101 Господарського процесуального кодексу України, містить інформацію про те, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерти обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також складено з урахуванням положень Порядку та Методики.
Відповідно до висновку експерта № 248-08.2024-1005 за результатами проведення комісійного експертного економічного дослідження, складеного 29.08.2024, судовими експертами Коріньком М.Д. та Мухіним О.О. встановлено, що документально підтвердженими наданими на дослідження документами та матеріалами є:
- загальна сума перерахованих коштів суб'єктам господарювання в якості відшкодування вартості відправлень, які були знищені та пошкоджені 09.11.2022, у розмірі 7 395 662,84 грн, що станом на дату дослідження відповідно становить 161 198,95 євро або 179 285,32 доларів США;
- загальна сума перерахованих коштів фізичним особам в якості відшкодування вартості відправлень, які були знищені та пошкоджені 09.11.2022, у розмірі 3 084 200,90 грн, що станом на дату дослідження відповідно становить 67 224,53 євро або 74 767,06 доларів США;
- загальна сума нарахованого податку на доходи фізичних осіб, отриманих в якості відшкодування вартості відправлень, які були знищені та пошкоджені 09.11.2022, у розмірі 689 633,77 грн, що станом на дату дослідження відповідно становить 15 031,55 євро або 16 718,07 доларів США;
- загальна сума нарахованого військового збору з доходів фізичних осіб, отриманих в якості відшкодування вартості відправлень, які були знищені та пошкоджені 09.11.2022, у розмірі 57 470,70 грн, що станом на дату дослідження відповідно становить 1 252,66 євро або 1 393,20 долари США;
- балансова вартість знищеного 09.11.2022 майна (активів), що знаходилось у нежитлових приміщеннях за адресою: м.Дніпро, вул.Повітряна, 2, у розмірі 9 740 936,94 грн, що станом на дату дослідження відповідно становить 212 317,53 євро або 236 139,33 доларів США.
Отже, згідно з висновком експерта № 248-08.2024-1005 від 29.08.2024 наданими на дослідження документами та матеріалами підтверджується вартість збитків, які зазнало Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» у зв'язку зі знищенням та пошкодженням майна (активів), що знаходилось у нежитлових приміщеннях 09.11.2022 за адресою: м.Дніпро, вул.Повітряна, 2, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, у розмірі 20 967 905,15 грн, що станом на дату дослідження відповідно становить 457 025,21 євро або 508 302,99 долари США.
Відтак, беручи до уваги ту обставину, що причиною знищення належного позивачу майна, а також понесення ним витрат, пов'язаних із виплатою відшкодування вартості відправлень своїм клієнтам, є неправомірна поведінка Російської Федерації, яка полягає у воєнній агресії проти України, вимога позивача про стягнення з відповідача завданої матеріальної шкоди у розмірі 20 967 905,15 грн, визнається судом обґрунтованою.
Суд відзначає, що у позовній заяві позивач припустився арифметичної описки у визначеній сумі збитків, у зв'язку з чим і у прохальній частині позовної заяви визначена сума - 20 967 906,15 грн, попри те, що згідно з висновком судових експертів, що міститься у висновку експерта № 248-08.2024-1005 від 29.08.2024 розмір збитків склав 20 967 905,15 грн.
Оскільки позивачем не доведено розмір збитків понад суму, визначену у висновку експертів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
При цьому суд зауважує, що за приписами частини 2 статті 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Статтею 533 Цивільного кодексу України визначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Також частиною 2 статті 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлено, що усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за: 1) операціями зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору прибутків, доходів (у тому числі дивідендів) та інших коштів, одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій; 2) операціями банків з надання банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії; 3) операціями з надання фінансових послуг, визначених пунктами 1-5 частини другої та частиною третьою статті 9 цього Закону, що надаються небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв'язку, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій; 4) операціями з розміщення, виплати грошового доходу та погашення облігацій, казначейських зобов'язань України, номінованих в іноземній валюті, якщо це передбачено проспектом цінних паперів (умовами їх розміщення); 5) операціями з купівлі-продажу державних цінних паперів, номінованих в іноземній валюті, якщо ініціатором або отримувачем за такою валютною операцією є банк; 6) іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та (або) нормативно-правовими актами Національного банку України. Розрахунки за операціями, визначеними цією частиною, можуть проводитися в іноземній валюті, у гривні, а також у банківських металах.
Наведеними нормами встановлено, що за загальним правилом грошові зобов'язання в України мають бути визначені в гривні. Виняток становлять зобов'язання первинно визначені в іноземній валюті, або зобов'язання, визначені у гривні із прив'язкою до іноземної валюти.
При цьому суд зауважує, що чинне законодавство України не передбачає трансформації валюти зобов'язання, зокрема за бажанням кредитора.
Відтак, оскільки спір у цій справі стосується відшкодування збитків, завданих внаслідок знищення майна позивача, яке розташовано в України, та виплатою відшкодування вартості відправлень, яке провадилось у гривні, то в силу вищенаведених приписів, відшкодування збитків має бути здійснено в гривні.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак з відповідача підлягають стягненню на користь позивача збитки в розмірі 20 967 905,15 грн.
Оскільки позивач у силу пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, судовий збір у розмірі 251 614,86 грн, відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, стягується з відповідача в дохід Державного бюджету України.
Згідно з частиною 4 статті 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Відповідно до додаткової угоди № 2 від 23.08.2024 до договору на проведення комісійного судово-економічного дослідження від 24.07.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Ассіст», вартість робіт із проведення експертного дослідження в цій справі склала 150 000,00 грн.
Проведення експертизи було оплачено позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями № НПВ-924637 від 29.08.2024 на суму 75 000,00 грн та № НПВ-933316 від 17.09.2024 на суму 75 000,00 грн.
З огляду на результат вирішення справи, витрати, пов'язані із проведенням експертизи, в розмірі 150 000,00 грн, відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 127, 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул.Житня, буд.14, будівля 1, м.Москва, Російська Федерація, 119991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (Столичне шосе, буд.103, корп.1, пов.9, м.Київ, 03026; ідентифікаційний код 31316718) збитки в розмірі 20 967 905 (двадцять мільйонів дев'ятсот шістдесят сім тисяч дев'ятсот п'ять) грн 15 коп. та витрати, пов'язані із проведенням експертизи в розмірі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн 00 коп.
3. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул.Житня, буд.14, будівля 1, м.Москва, Російська Федерація, 119991) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 251 614 (двісті п'ятдесят одна тисяча шістсот чотирнадцять) грн 86 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23.10.2025.
Суддя Т.П. Капцова