ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.10.2025Справа № 910/4121/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Рябокінь Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАТЕКС" (04053, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5, кв. 503/1, ідентифікаційний код 31750494)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХА РІКА" (02090, місто Київ, вул. Бородіна Інженерна, буд. 5-А, ідентифікаційний код 39971515)
про стягнення 4 118 111, 87 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: Щиглов Є.О.
від відповідача: Балабон В.О.
Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВАТЕКС" (далі - позивач, заявник) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХА РІКА" про стягнення 4 118 111, 87 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №7 від 20.01.2020 поставив відповідачу товар на загальну суму 4 812 377, 35 грн, втім останній свої зобов'язання з оплати товару виконав лише частково - на суму 694 265, 48 грн, у зв'язку з чим виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 4 118 111, 87 грн.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у межах позовних вимог - 4 118 111, 87 грн, що знаходяться на банківському рахунку ТОВ "ХА РІКА" (ідентифікаційний код 39971515), а саме НОМЕР_1 (АТ "КРЕДОБАНК") та інших рахунках.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАТЕКС" було залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАТЕКС" про вжиття заходів забезпечення позову.
03.04.2025 до відділу діловодства суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАТЕКС" подано заяву про виправлення описки з доданими доказами направлення копії позовної заяви відповідачу.
07.04.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 03.04.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4121/25, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 07.05.2025.
05.05.2025 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти вимог заперечував, зазначивши при цьому, жоден товар за договором купівлі-продажу № 7 від 20.01.2020 позивачем не поставлявся. Також відповідач зазначає, що останнім не надавався дозвіл на проставлення факсиміле на видаткових накладних, актах звірки, змінах та доповненнях до договору.
За доводами відповідача, після отримання вимоги позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "ХА РІКА" провело внутрішнє службове розслідування, яке підтвердило відсутність поставок будь-якого товару відповідачем, про що складено акт внутрішнього розслідування ТОВ «ХА РІКА» що поставки товару ТОВ «НОВАТЕКС» від 18.04.2025.
Також відповідач зазначив, що позивачем не узгоджувалися рахунки-фактури з відповідачем, а відтак відповідачем не здійснювалась попередня 100% оплата, як це в передбачено умовами п. 4.4. договору. А тому, на думку відповідача, документи, які надані до позовної заяви на підтвердження факту поставки товару, та подання позову через 4-5 років після поставки товару додатково свідчать про підробку документів позивачем. А тому відповідачем подається клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.
06.05.2025 відповідачем до суду подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, на розгляд якої поставлено питання чи виконано підписи від імені генерального директора ТОВ «ХА РІКА» ОСОБА_1 нею особисто чи іншою особою, в оригіналах видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актах звірки взаєморозрахунків та додатковій угоді № 1 від 08.06.2020 року. Вказане клопотання відповідач обґрунтовує тим, що поставка товару позивачем не здійснювалася, а вказані вище первинні документи є підробленими та уповноваженими особами відповідача не підписувалися.
06.05.2025 відповідачем до суду через систему "Електронний суд" подане клопотання про відкладення судового засідання.
У підготовчому засіданні 07.05.2025 судом проголошено протокольну ухвалу про задоволення клопотання відповідача та відкладення підготовчого засідання на 04.06.2025.
12.05.2025 (сформовано 13.05.2025) позивачем до суду через систему "Електронний суд" подано відповідь на відзив. У даній відповіді на відзив позивач зазначив, що Акт внутрішнього розслідування ТОВ «ХА РІКА» що поставки товару ТОВ «НОВАТЕКС» від 18.04.2025, складеного в односторонньому порядку службовими особами відповідача, без участь представників позивача, який на думку позивача, свідчить про зацікавленість відповідача уникнути відповідальності та обов'язку виконання свого зобов'язання за договором, а також не відповідає фактичним обставинами справи. Також позивач вказує, що даний акт внутрішнього розслідування не може вважатися належним доказом, оскільки він не відповідає визначенню «первинного документа» зазначеного у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Крім іншого, позивач заначив, що доводи відповідача наведені у відзиві спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема важливим аргументом, який підтверджує факт поставки позивачем товару та отримання товару відповідачем за договором на суму зазначену у позовній заяві, є складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, які долучено до позовної заяви.
19.05.2025 відповідачем до суду через систему "Електронний суд" подано заперечення на відповідь на відзив, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю «ХА РІКА» заперечує проти аргументів та тверджень позивача, наведених у відповіді на відзив. За доводами відповідача, додані позивачем копії видаткових та товарно-транспортних накладних підроблені позивачем, як і акти звірки взаємних розрахунків та додаткова угода № 1 від 08.06.2020 про можливість використання факсиміле, тому вказані документи не можуть підтверджувати поставку товару.
Крім іншого, відповідач заначив, що фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, а не податкові накладні, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції та наявність правовідносин між сторонами. Податкові накладні є підставою лише для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту та не є документами, які підтверджують факт отримання відповідачем товару та наявності у нього заборгованості перед позивачем.
Також відповідач у запереченнях зазначив, що враховуючи норми Податкового кодексу України, відповідач може відкоригувати податковий кредит на підставі зареєстрованих позивачем податкових накладних виключно після реєстрації позивачем розрахунку коригування до зареєстрованих ним податкових накладних, та позбавлений можливості зробити це самостійно.
04.06.2025 відповідачем до суду подано клопотання про долучення доказів, а саме заяви про вчинення злочину, з відмоткою про її отримання Дніпровським УП ГУНП в м. Києві.
За результатами розгляду клопотань та заяв у підготовчому засіданні 04.06.2025 судом проголошені протокольні ухвали про задоволення клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи доказів та відкладення розгляду клопотання про експертизу та відкладення підготовчого засідання на 25.06.2025.
24.06.2025 позивачем подано до суду клопотання про долучення доказів у якому позивач зазначає, що твердження відповідача, що поставка товару позивачем не здійснювалася, а видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти звірки взаєморозрахунків та додаткова угода № 1 від 08.06.2020 є підробленими та уповноваженими особами відповідача не підписувалися є безпідставними та надуманими, оскільки, як вказує позивач, відповідачем, кожного разу після поставки позивачем товару, діючи у відповідності ст. 201 Податкового кодексу України отримувалися, погоджувалися та підписувалися у програмі М.Е.Dос (дана національна програма призначена для подачі електронної звітності до податкових органів та обміну електронними первинними документами) всі податкові накладні, які складені на підставі відповідних видаткових накладних, товарно-транспортних накладних.
Зокрема, позивач звертає увагу на ту обставину, що згідно із квитанцій та витягів із програми М.Е.Dос. відповідну реєстрацію/погодження податкових накладних здійснювала безпосередньо директор ТОВ «ХА РІКА» ОСОБА_1, за допомогою свого електронного підпису, який сертифікований відповідними акредитованими підприємствами та не може передаватися третім особам.
З огляду на що, керуючись 42, 80 ГПК України та з метою повного і всебічного з'ясування обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, а також з метою спростування тверджень відповідача про безтоварність операцій за договором купівлі-продажу №7 від 20.01.2020, а також недійсність (підробку) первинних фінансово- господарських документів, відповідач просить суд долучити до матеріалів справи №910/4121/25 належним чином завірені копії: інструкцію по реєстрації вхідної документації у програмі М.Е.Dос., квитанцій, витягів з програми М.Е.Dос. разом з податковими накладними складеними на підставі договору купівлі-продажу №7 від 20.01.2020.
У підготовчому засіданні 25.06.2025 судом задоволено клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів від 24.06.2025, відкладено підготовче засідання на 16.07.2025 та надано час відповідачу для ознайомлення з матеріалами справи та поданими позивачем доказами.
14.07.2025 (сформовано 15.07.2025) відповідачем до суду через систему "Електронний суд" подано клопотання про долучення доказів, а саме: копія заяви про вчинення злочину та копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.07.2025 та про витребування у позивача оригіналів всіх письмових доказів.
У підготовчому засіданні 16.07.2025 представник відповідача підтримав клопотання про долучення доказів та витребування оригіналів документів. Представник позивача не заперечував щодо вказаних клопотань, зазначивши при цьому, що оригінали всіх письмових доказів наявні безпосередньо у представника позивача у даному судовому засіданні та можуть бути надані для огляду.
За результатами розгляду клопотань відповідача у судовому засіданні 16.07.2025 судом проголошені протокольні ухвали про задоволення клопотання відповідача про долучення доказів, та з метою вирішення клопотання відповідача про судову почеркознавчу експертизу викликати у судове засідання ОСОБА_1 (попереднього директора відповідача) для дачі пояснень, зобов'язати відповідача забезпечити явку у судове засідання ОСОБА_1 та керуючись принципом розумності строків у відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини відкласти підготовче засідання на 03.09.2025.
03.09.2025 на електронну адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява про неможливість з'явитися ОСОБА_1 у судове засідання 03.09.2025, у зв'язку з перебування закордоном. Вказана заява зареєстрована канцелярією суду із поміткою без ЕЦП.
У підготовчому засіданні 03.09.2025 судом проголошено протокольну ухвалу про відмову у клопотанні відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи, при цьому суд виходив з наступного.
Порядок призначення та проведення експертизи визначено в Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5.
У п.1.3 та п.1.4 вищевказаних Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень закріплено, що для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації; вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов'язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку та (або) підпису, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов'язані з обставинами цієї справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов'язаними зі справою, так і не пов'язаними з її обставинами; експериментальні зразки почерку та (або) підпису, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв'язку з призначенням такої експертизи. У разі неможливості пред'явити зазначені зразки (смерть виконавця, від'їзд тощо) як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта (форма № 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, тощо).
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Крім того, згідно зі ст.80, 81 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Таким чином, сторона відповідача повинна була надати до суду вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки підпису ОСОБА_1
З метою реалізації своїх процесуальних прав та обов'язків стороною відповідача неодноразово були заявлені клопотання про відкладення підготовчого засідання та надання часу для можливості забезпечити явку у судове засідання ОСОБА_1 для відібрання зразків підпису.
У підготовчому засіданні 16.07.2025 судом протокольною ухвалою зобов'язано відповідача забезпечити явку у судове засідання ОСОБА_1 на 03.09.2025.
Оскільки відповідачем не забезпечено явку у судове засідання 03.09.2025 ОСОБА_1, а заява ОСОБА_1 про неможливість з'явитися у судове засідання 03.09.2025 подана не у процесуальний спосіб, а відтак враховуючи відсутність вільних, умовно-вільних та експериментальних зразків почерку ОСОБА_1, що унеможливлює проведення почеркознавчої експертизи, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.
У підготовчому засіданні 03.09.2025 судом була постановлена протокольна ухвала із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті у судовому засіданні 22.09.2025.
22.09.2025 відповідачем до суду через систему "Електронний суд" подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою від 22.09.2025 задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на 15.10.2025.
Судом у судовому засіданні 15.10.2025 заслухано пояснення представника позивача, який позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав наведений у відзиві.
У судовому засіданні 15.10.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
20.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВАТЕКС" (далі - постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХА РІКА" (надалі - покупець/відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №7 (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник постачає, а покупець приймає обладнання та витратні матеріали різних груп товарів, (надалі - товар) та оплачує його на умовах цього договору. Конкретний тип товару вказується в специфікації та/або рахунках-фактурах та /або видаткових накладних.
Відповідно до п. 2.1. договору ціна товару вказується в специфікації та/або рахунках-фактурах та /або видаткових накладних.
У розділі 4 договору сторонами узгоджено терміни та умови поставки, зокрема:
4.1. датою поставки товару і моментом переходу до покупця права власності на товар вважається дата передачі товару покупцеві або його перевізнику (дата видаткової накладної).
4.2. постачання товару здійснюється за домовленістю сторін.
4.3. товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю та якістю в момент підписання видаткової накладної.
4.4. строк поставки товару постачальник узгоджує з покупцем індивідуально по кожному рахунку-фактурі до цього договору, та з моменту зарахування на розрахунковий рахунок постачальника 100% оплати за товар.
4.11. місцем постачання є за адресою: м. Київ, вулиця Зрошувальна, 2а.
За умовами п. 5.1. договору покупець здійснює 100% оплату за товар шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у відповідних рахунках-фактурах.
Умови оплати можуть бути змінені сторонами в додатках до цього договору, що є його невід'ємною частиною (п. 5.2. договору).
Відповідно до п. 9.1. даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Як вбачається із матеріалів справи 08.06.2020 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою викладено п. 9.9. договору у новій редакції: «на підставі ст. 6, ч.3 ст. 207 та ст. 627 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що замовник і виконавець можуть використовувати (за їх наявності) аналоги власноручних підписів їх уповноважених осіб (факсиміле), з їх нанесенням за допомогою засобів механічного копіювання за зразками відповідних аналогів як заначено нижче. Сторони домовилися, що з використанням факсимільного підпису (факсиміле) сторони можуть підписувати зміни та доповнення до договору та додаткові угоди (додатки) до нього, а також сторони можуть використовувати факсиміле для підписання документів, що складаються на виконання договору, у тому числі, але не виключно замовлення на поставку, рахунки на оплату, видаткові накладні, акти звірки взаєморозрахунків сторін договору та інші документи пов'язані з його виконанням».
За доводами позивача, на виконання умов договору ТОВ "НОВАТЕКС" протягом січня 2020 - грудня 2021 поставило відповідачу товар (оливи моторні, оливи трансмісійні, гальмівні рідини, концентрати огороджувальної рідини тощо) на загальну суму 4 812 377,35 грн, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, належним чином копії яких долучені до матеріалів позовної заяви.
За твердженнями позивача, відповідачем вказаний товар прийнятий без зауважень та частково оплачений у сумі 694 265,48 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1872 від 06.02.2020 на суму 204 538,76 грн, № 3394 від 07.12.2020 на суму 52 870,38 грн, № 4816 від 21.09.2021 на суму 252 961,08 грн, № 5225 від 23.11.2021 на суму 75 021,90 грн та № 5512 від 04.01.2022 на суму 108 873,36 грн, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 4 118 111,87 грн (4 812 377,35 грн - 694 265,48 грн).
У позовній заяві позивач зазначає, що на підтвердження існуючого боргу у сумі 4 118 111,87 грн сторонами підписано акти звірки взаємних розрахунків за договором за 2022 рік та 2023 рік.
З метою досудового врегулювання спору 06.03.2025 позивач направив відповідачу вимогу про оплату заборгованості за договором у сумі 4 118 111,87 грн у термін до 21.03.2025. Вказана вимога була отримана відповідачем 12.03.2025, однак залишена без реагування, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач проти вимог заперечував з тих підстав, що на думку відповідача, додані до позову видаткові та товарно-транспортні накладні підроблені позивачем, як і акти звірки взаємних розрахунків та додаткова угода № 1 від 08.06.2020 про можливість використання факсиміле.
За твердженнями відповідача жоден товар по договору купівлі-продажу № 7 від 20.01.2020 позивачем не поставлявся та відповідач не надавав згоду на проставлення факсиміле на видаткових накладних, актах звірки, змінах та доповненнях до договору.
Після отримання вимоги позивача, відповідач провів внутрішнє службове розслідування, яке підтвердила відсутність поставок будь-якого товару відповідачем, про що складено акт внутрішнього розслідування ТОВ «ХА РІКА» щодо поставки товару ТОВ «НОВАТЕКС» від 18.04.2025.
Також відповідач зазначив, що позивачем не узгоджувалися рахунки-фактури з відповідачем, а відтак відповідачем не здійснювалась попередня 100% оплата, як це в передбачено умовами п. 4.4. договору. А тому, на думку відповідача, документи, які надані до позовної заяви на підтвердження факту поставки товару, та подання позову через 4-5 років після поставки товару, додатково свідчать про підробку документів позивачем.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
У відповідності до норм ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідач товар на загальну суму 4 812 377,35 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, а також товарно-транспортними накладними, зокрема:
№РН-0000117 від 14.12.2021 на суму 61 676,40 грн, ттн №013-12 від 14.12.2021;
№РН-0000116 від 13.12.2021 на суму 163 561,22 грн, ттн №012-12 від 13.12.2021;
№РН-0000115 від 13.12.2021 на суму 20 261,83 грн, ттн №011-12 від 13.12.2021;
№РН-0000114 від 10.12.2021 на суму 57 504,00 грн, ттн №010-12 від 10.10.2021;
№РН-0000113 від 10.12.2021 на суму 65 797,28 грн, тгн №013-12 від 10.12.2021;
6) №РН-0000112 від 09.12.2021 на суму 72 415,43 грн, ттн №008-12 від 09.12.2021;
№РН-0000111 від 09.12.2021 на суму 73 047,55 грн, ттн №007-12 від 09.12.2021;
№РН-0000110 від 09.12.2021 на суму 68 681,59 грн, ттн №006-12 від 09.12.2021;
№РН-0000109 від 08.12.2021 на суму 104 010,65 грн, ттн №004-12 від 08.12.2021;
№РН-0000108 від 08.12.2021 на суму 102 889,92 грн, ттн №005-12 від 08.12.2021;
№РН-0000107 від 08.12.2021 на суму 67 810,99 грн, ттн №003-12 від 08.12.2021;
№РН-0000106 від 07.12.2021 на суму 103 133,22 грн,
№РН-0000105 від 07.12.2021 на суму 108 873,86 грн, ттн №001-12 від 07.12.2021;
№ РН-0000084 від 28.10.2021 на суму 617 48,39 грн, ттн №025-10 від 28.10.2021;
№ РН-0000083 від 27.10.2021 на суму 91 664,09 грн, ттн №024-10 від 27.10.2021;
№ РН-0000082 від 27.10.2021 на суму 71 340,28 грн, ттн №023-10 від 27.10.2021;
№ РН-0000081 від 26.10.2021 на суму 206 007,19 грн, ттн №022-10 від 26.10.2021; ттн №022-11 від 26.10.2021; ттн №22-12 від 26.10.2021;
№ РН-0000080 від 21.10.2021 на суму 92 485,45 грн, ттн №021-10 від 21.10.2021;
№ РН-0000079 від 20.10.2021 на суму 115 538,32 грн, ттн №020-10 від 20.10.2021;
№ PH-0000078 від 20.10.2021 на суму 73 825,94 грн, ттн №019-10 від 20.10.2021;
№ РН-0000077 від 19.10.2021 на суму 28 726,54 грн, ттн №018-10 від 19.10.2021;
№ РН-0000076 від 19.10.2021 на суму 62 806,97 грн, ттн №017-10 від 19.10.2021;
№ РН-0000075 від 18.10.2021 на суму 72 027,47 грн, ттн №016-10 від 18.10.2021;
№ РН-0000074 від 18.10.2021 на суму 63 401,04 грн, ттн №015-10 - від 18.10.2021;
№ РН-0000073 від 18.10.2021 на суму 60 720,24 грн, ттн №014-10 від 18.10.2021;
№ РН-0000058 від 30.08.2021 на суму 60 204,60 грн ттн № 32-008 від 30.08.2021;
№РН-0000057 від 30.08.2021 на суму 102 768,12 грн, ттн №31-008 від 30.08.2021;
№РН-0000055 від 27.08.2021 на суму 73 160,52 грн, ттн №29-008 від 27.08.2021;
№РН-0000054 від 27.08.2021 на суму 83 511,74 грн., ттн №28-008 від 27.08.2021;
№РН-0000053 від 27.08.2021 на суму 84 570,17 грн, ттн №26-008 від 27.08.2021;
№РН-0000052 від 26.08.2021 на суму 76 619,89 грн, ттн №25-008 від 26.08.2021;
№РН-0000051 від 26.08.2021 на суму 70 152,08 грн, ттн №24-008 від 26.08.2021;
№РН-0000050 від 26.08.2021 на суму 17 265,16 грн, ттн №23-008 від 26.08.2021;
№РН-0000049 від 26.08.2021 на суму 13 5931,74 грн., ттн №27-008 від 26.08.2021;
№РН-0000048 від 25.08.2021 на суму 64 077,08 грн, ттн №21-008 від 25.08.2021;
№РН-0000047 від 25.08.2021 на суму 151 812,00 грн, ттн №21-008 від 25.08.2021, ттн №22-008 від 25.08.2021, ттн №23-008 від 25.08.2021; ттн №22-008 від 25.08.2021, ттн 23-008 від 25.08.2021;
№РН-0000046 від 25.08.2021 на суму 106 466,76 грн, ттн №19-008 від 25.08.2021;
№РН-0000045 від 20.08.2021 на суму 252 961,08 грн, ттн №16.01-008 від 20.08.2021; №16.02-008 від 20.08.2021;
№РН-0000044 від 20.08.2021 на суму 62 612,82 грн, ттн №18-008 від 20.08.2021;
№РН-0000043 від 20.08.2021 на суму 59 837,63 грн, ттн №17-008 від 20.08.2021;
№ВН-0000093 від 25.11.2020 на суму 56 273,72 грн, ттн №012/11 від 25.11.2020;
№ВН-0000092 від 25.11.2020 на суму 72 910,28 грн, ттн №011/11 від 25.11.2020;
№ВН-0000091 від 25.11.2020 на суму 40 901,98 грн, тгн №010/11 від 25.11.2020 ;
№ВН-0000090 від 24.11.2020 на суму 57 977,14 грн, ттн №009/11 від 24.11.2020;
№ВН-0000089 від 24.11.2020 на суму 60 861,53 грн, ттн №008/11 від 24.11.2020;
№ВН-0000088 від 24.11.2020 на суму 73 173,23 грн., ттн №007/11 від 24.11.2020;
№ВН-0000087 від 23.11.2020 на суму 67 613,86 грн, ттн №006/11 від 23.11.2020;
№ВН-0000086 від 23.11.2020 на суму 65 382,41 грн., ттн №004/11 від 23.11.2020;
№ВН-0000085 від 23.11.2020 на суму 82 771,93 грн, ттн №005/11 від 23.11.2020;
№ВН-0000084 від 20.11.2020 на суму 45 700,76 грн, ттн №003/11 від 20.11.2020;
№ВН-0000083 від 20.11.2020 на суму 81 302,69 грн, ттн №002/11 від 20.11.2020;
№ВН-0000082 від 20.11.2020 на суму 50 421,55 грн, ттн №001/11 від 20.11.2020;
№ВН-000593 від 31.08.2020на суму 53 983,79 грн., ттн №010/08 від 31.08.2020;
№ВН-000592 від 31.08.2020 на суму 65 381,00 грн, ттн №009/08 від 31.08.2020;
№ВН-000591 від 31.08.2020 на суму 82 744,42 грн., ттн №008/08 від 31.08.2020;
МВН-000590 від 31.08.2020 на суму 99 200,46 грн, ттн №007/08 від 31.08.2020;
№ВН-0000007 від 30.01.2020 на суму 204 538,76 грн, ттн №1 від 30.01.2020, ттн №2 від 30.01.2020, ттн №3 від 30.01.2020, ттн №4 від 30.01.2020.
Крім цього, позивачем оформлено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за фактом поставки товару за вищевказаними видатковими накладними.
Також позивачем долучено до матеріалів справи докази щодо погодження та підписання у програмі М.Е.Dос (національна програма призначена для подачі електронної звітності до податкових органів та обміну електронними первинними документами) всіх податкових накладних, зокрема, згідно із квитанцій та витягів із програми М.Е.Dос. відповідну реєстрацію/погодження податкових накладних здійснювала безпосередньо директор ТОВ «ХА РІКА» ОСОБА_1, за допомогою свого електронного підпису, який сертифікований відповідними акредитованими підприємствами та не може передаватися третім особам.
У постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 викладено правову позицію про те, що оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17 зауважила про те, що податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У свою чергу, відповідачем доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надано.
Отже, з вищевказаних доказів вбачається, що позивачем в повному обсязі були виконані зобов'язання за договорами щодо поставки товару, які в свою чергу були прийняті відповідачем без жодних зауважень та заперечень та частково оплачений у сумі 694 265,48 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1872 від 06.02.2020 на суму 204 538,76 грн, № 3394 від 07.12.2020 на суму 52 870,38 грн, № 4816 від 21.09.2021 на суму 252 961,08 грн, № 5225 від 23.11.2021 на суму 75 021,90 грн та № 5512 від 04.01.2022 на суму 108 873,36 грн, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 4 118 111,87 грн (4 812 377,35 грн - 694 265,48 грн).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що за умовами договору покупець здійснює 100% оплату за товар шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у відповідних рахунках-фактурах, а строк поставки товару постачальник узгоджує з покупцем індивідуально по кожному рахунку-фактурі до цього договору, та з моменту зарахування на розрахунковий рахунок постачальника 100% оплати за товар.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу (частина перша статті 693 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.
При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Таким чином, беручи до уваги положення ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був розраховуватись за поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто у день поставки товару, визначений у вищевказаних видаткових накладних.
Доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи і належним чином не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 4 118 111, 87 грн.
Заперечення відповідача про відсутність поставок будь-якого товару за договором, спростовується наявними у матеріалах справи доказами, про що зазначено вище, а саме видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, реєстрацією/погодженням податкових накладних у програмі М.Е.Dос. директором ТОВ «ХА РІКА» ОСОБА_1, а також актами звірки взаємних розрахунків.
Також оцінивши акт внутрішнього розслідування ТОВ «ХА РІКА» що поставки товару ТОВ «НОВАТЕКС» від 18.04.2025, суд відзначає, що вказаний акт складено в односторонньому порядку службовими особами відповідача, без участь представників позивача, та не може вважатися належним доказом, оскільки він не відповідає визначенню «первинного документа» зазначеного у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Доводи відповідача про те, що останнім не надавався дозвіл на проставлення факсиміле на видаткових накладних, актах звірки, спростовуються додатковою угодою № 1 від 08.06.2020, яка є чинною станом на момент прийняття рішення у даній справи.
При цьому, в статті 2, 13 Господарського процесуального кодексу України закріплений принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". ...Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
У даному аспекті слід зазначити, що за результатом оцінки наданих сторонами доказів, цілком вірогідним є факт про виконання умов договору сторін, з боку позивача щодо поставки товару та збоку відповідача щодо прийняття такого товару та часткової оплати товару.
Суд зазначає, що особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.
При цьому, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Разом із тим, частиною 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач не надав суду доказів у розумінні ст. 73-74 на спростування доводів позивача щодо поставки товару за договором.
Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи і належним чином не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 4 118 111,87 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем контррозрахунку суми позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХА РІКА» (02090, місто Київ, вул. Бородіна Інженерна, буд. 5-А, ідентифікаційний код 39971515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАТЕКС» (04053, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5, кв. 503/1, ідентифікаційний код 31750494) суму заборгованості у розмірі 4 118 111 грн 87 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 61 771 грн 68 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23.10.2025
Суддя Л. Г. Пукшин