ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.10.2025Справа №910/5774/25
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик"
простягнення боргу у загальному розмірі 100 000,00 грн
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники сторін:
від позивача:Браніцький О.М.
від відповідача:не з'явився
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" про стягнення боргу у загальному розмірі 100 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" стверджує, що ним на виконання своїх зобов'язань за Разовими договорами-заявками на перевезення вантажу №176 від 07.03.2025, №178 від 10.03.2025, №179 від 10.03.2025, №180 від 11.03.2025, №183 від 12.03.2025, №184 від 12.03.2025 було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" у березні 2025 року послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом м. Київ - с. Глазове Шосткинського району Сумської області на загальну суму 120 000,00 грн, в той час як відповідач оплатив їх частково - у сумі 20 000,00 грн, у зв'язку з чим у нього виник борг перед позивачем у сумі 100 000,00 грн.
У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" вказує, що очікує понести судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 30 000,00 грн, докази понесення яких будуть подані в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 відкрито провадження у справі №910/5774/25; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
14.07.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що між позивачем та відповідачем не було укладено договорів перевезення, додані до позову акти та рахунки підписані тільки позивачем, а відповідач не підписував договір, не погоджував спірні послуги та їх вартість, не приймав такі послуги, а тому і немає обов'язку їх оплачувати. Також відповідач вказує на те, що реєстрація позивачем податкових накладних не свідчить про дійсність господарської операції і надання послуг перевезення. Щодо доданих позивачем повідомлень з месенджеру Viber, то відповідач вважає, що ці повідомлення взагалі не дають можливості встановити чи відносяться вони до даної справи і між ким велись ці переписки. Крім того, відповідач звертає увагу суду, що заявками на перевезення передбачалась оплата послуг після отримання оригіналів документів, натомість позивачем не надано жодних доказів відправки будь-яких оригіналів відповідачу і їх отримання. Також у відзиві відповідачем викладено клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позов у зв'язку з тим, що ним не було отримано ні позову, ні ухвали суду про відкриття провадження у справі, а про розгляд даної справи йому стало відомо випадково з Єдиного державного реєстру судових рішень. До того ж відповідач вказує, що позивачем не надано жодних доказів понесення витрат на правничу допомогу, таких як договір, акт-наданих послуг, рахунок, платіжна інструкція та детальний опис послуг адвоката у справі, а тому відсутні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 призначено у справі №910/5774/25 судове засідання на 19.08.2025; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" надати для огляду оригінали доказів, долучених ним до позову, - у наступне засідання; запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
18.07.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" надійшли заперечення на клопотання про поновлення строку на подання відзиву, в яких позивач вказує, що 07 травня 2025 року представником позивача було надіслано копію позовної заяви та доданих до неї доказів у електронний кабінет відповідача, що підтверджується Квитанцією № 3385173 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 про відкриття провадження у справі №910/5774/25 також було доставлено до електронного кабінету відповідача 12 травня 2025 року, відтак строк для подання відзиву закінчився 27 травня 2025 року. Натомість стороною відповідача не подано жодного належного і допустимого доказу, який би свідчив про поважність причин пропуску процесуального строку на подання відзиву. Крім того, позивач вважає, що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" про поновлення строку на подання відзиву невірно сформовано з точки зору процесуального права, оскільки цей строк може бути судом лише продовженим.
04.08.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" надійшло клопотання про витребування у Державної податкової служби України інформації щодо врахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" у податкових деклараціях з податку на додану вартість (в тому числі додатках до декларацій) податкового кредиту, який був сформований за рахунок зареєстрованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" податкових накладних. У даному клопотанні позивач також просив суд поновити процесуальний строк на подання клопотання про витребування доказів, оскільки відповідач подав відзив на позовну заяву лише 14 липня 2025 року та лише з цього моменту позивачу стала відома правова позиція контрагента, який заперечує отримання послуг.
14.08.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" інформації про те, чи було складено та відображено у бухгалтерському обліку відповідача спірні товарно-транспортні накладні та чи було враховано у податкових деклараціях з податку на додану вартість (в тому числі додатках до декларацій) податковий кредит, який був сформований за рахунок зареєстрованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" податкових накладних. Крім того Товариство з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" просило витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних. У даному клопотанні позивач також просив суд поновити процесуальний строк на подання клопотання про витребування доказів, оскільки відповідач подав відзив на позовну заяву лише 14 липня 2025 року та лише з цього моменту позивачу стала відома правова позиція контрагента, який заперечує отримання послуг.
15.08.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" сформовано в системі "Електронний суд" письмові пояснення, в яких відповідач вказує, що між сторонами немає укладеного договору перевезення. Між сторонами немає домовленості про ціну та строки оплати. Також відповідач просить суд відмовити в задоволенні клопотання позивача про витребування у Державної податкової служби України доказів, оскільки пройшло більше 3х місяців як адвокат позивача подавав адвокатський запит і отримав відповідь з податкової і коли він подавав позов він не вважав за потрібне заявляти це клопотання чи вказувати в позові, що чекає ці докази і подасть пізніше. При цьому відповідач звертає увагу суду, що адвокат позивача також просить суд не приймати відзив через пропуску строку, а сам в цей момент пропускає строк для подачі клопотання. Крім того, відповідач вважає, що докази, які просить витребувати позивач не є предметом доказування у справі, вони нічого не доводять і не мають значення у справі, оскільки фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, а не податкові декларації, які підтверджують лише порядок оподаткування господарської операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції. Щодо клопотання позивача про витребування доказів від відповідача, то останній вказує, що не отримував електронною поштою адвокатський запит від представника позивача. У даних поясненнях Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" просить суд розглянути справу №910/5774/25 без участі представника відповідача, але з врахуванням відзиву та цих письмових пояснень, оскільки в штаті Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" немає юриста, який міг би представляти відповідача в суді. Крім того, відповідач посилається на введення в Україні військового стану, що зумовлює певні обмеженні щодо пересування і участі в судових засіданнях. Зберігається ракетна небезпека.
В судове засідання 19.08.2025 сторони не забезпечили явку своїх представників, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" процесуальний строк на подання відзиву на позов та прийнято відзив до розгляду; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" процесуальний строк на подання клопотання про витребування доказів; задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" про витребування доказів; витребувано у Державної податкової служби України інформацію щодо врахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" у податкових деклараціях з податку на додану вартість (в тому числі додатках до декларацій) податкового кредиту, який був сформований за рахунок зареєстрованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" (ідентифікаційний код 39161460) податкових накладних №27 від 08.03.2025 (загальна сума коштів 20 000,00 грн; сума ПДВ - 3 333,67 грн); №34 від 11.03.2025 (загальна сума коштів 20 000,00 грн; сума ПДВ - 3 333,67 грн); №32 від 11.03.2025 (загальна сума коштів 20 000,00 грн; сума ПДВ - 3 333,67 грн); №6 від 13.03.2025 (загальна сума коштів 20 000,00 грн; сума ПДВ - 3 333,67 грн); №47 від 13.03.2025 (загальна сума коштів 20 000,00 грн; сума ПДВ - 3 333,67 грн); витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик": - інформацію щодо складання та відображення у його бухгалтерському обліку товарно-транспортних накладних №Р368 від 07.03.2025; №Р371 від 10.03.2025; №Р370 від 10.03.2025; №Р372 від 11.03.2025; №Р375 від 12.03.2025; №Р377 від 12.03.2025; - належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних №Р368 від 07.03.2025; №Р371 від 10.03.2025; №Р370 від 10.03.2025; №Р372 від 11.03.2025; №Р375 від 12.03.2025; №Р377 від 12.03.2025 та оригінали для огляду в судовому засіданні; - інформацію щодо врахування у податкових деклараціях з податку на додану вартість (в тому числі додатках до декларацій) податкового кредиту, який був сформований за рахунок зареєстрованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" податкових накладних №27 від 08.03.2025 (загальна сума коштів 20 000,00 грн; сума ПДВ - 3 333,67 грн); №34 від 11.03.2025 (загальна сума коштів 20 000,00 грн; сума ПДВ - 3 333,67 грн); №32 від 11.03.2025 (загальна сума коштів 20 000,00 грн; сума ПДВ - 3 333,67 грн); №6 від 13.03.2025 (загальна сума коштів 20 000,00 грн; сума ПДВ - 3 333,67 грн); №47 від 13.03.2025 (загальна сума коштів 20 000,00 грн; сума ПДВ - 3 333,67 грн); витребувано у Військової частини НОМЕР_1 інформацію щодо отримання вантажу за товарно-транспортною накладною №Р368 від 07.03.2025 (чи було отримано вантаж та коли, за яким правочином, від якого контрагента (постачальника), від якого перевізника); витребувано у Військової частини НОМЕР_2 інформацію щодо отримання вантажу за товарно-транспортними накладними №Р371 від 10.03.2025; №Р370 від 10.03.2025; №Р372 від 11.03.2025; №Р375 від 12.03.2025; №Р377 від 12.03.2025 (чи було отримано вантаж та коли, за яким правочином, від якого контрагента (постачальника), від якого перевізника); відкладено судове засідання на 16.09.2025.
12.09.2025 Військовою частиною НОМЕР_2 сформовано в системі "Електронний суд" клопотання, в якому повідомлено, що на виконання Договорів про закупівлю товарів №33/173 від 07.03.2025 та №33/174 від 07.03.2025, укладених між Військовою частиною НОМЕР_2 та ТОВ "Транс-Буд-Логістик" від ТОВ "Транс-Буд-Логістик" Військовою частиною НОМЕР_2 у березні 2025 було отриманні залізобетонні вироби за товарно-транспортними накладними №Р-370 від 10.03.2025, №Р-371 від 10.03.2025, №Р-372 від 11.03.2025, №Р-375 від 12.03.2025, №Р-377 від 12.03.2025.
15.09.2025 засобами поштового зв'язку від Державної податкової служби України на виконання ухвали суду від 27.08.2025 надійшла інформація про декларування Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" у березні 2025 року суми податкового кредиту від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" за господарськими операціями на 100 000,02 грн, з яких сума ПДВ становить 19 999,98 грн.
16.09.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" надійшла заява на виконання ухвали про витребування доказів, в якій відповідач вказує, що товарно-транспортні накладні №Р368 від 07.03.2025, №Р371 від 10.03.2025, №Р370 від 10.03.2025, №Р372 від 11.03.2025, №Р375 від 12.03.2025, №Р377 від 12.03.2025 дійсно були складені відповідачем. Зазначені товарно-транспортні накладні є товаро-супроводжуючими документами, які були складені відповідачем і передані товароодержувачу разом з товаром. Назад примірники цих документів поки не отримано. У зв'язку з цим, надати завірені копії та оригінали немає можливостей, адже вони відсутні у відповідача. Також відповідач підтвердив, що про формування податкового кредиту за рахунок зареєстрованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" податкових накладних №27 від 08.03.2025 (загальна сума коштів 20 000,00 грн; сума ПДВ - 3 333,67 грн); №34 від 11.03.2025 (загальна сума коштів 20 000,00 грн; сума ПДВ - 3 333,67 грн); №32 від 11.03.2025 (загальна сума коштів 20 000,00 грн; сума ПДВ - 3 333,67 грн); №6 від 13.03.2025 (загальна сума коштів 20 000,00 грн; сума ПДВ - 3 333,67 грн); №47 від 13.03.2025 (загальна сума коштів 20 000,00 грн; сума ПДВ - 3 333,67 грн). Однак, відповідач звертає увагу суду, що в матеріалах справи відсутні первинні документи для стягнення з заборгованості, а відтак відсутні докази узгодження строків оплати, тому відповідач не вважається боржником та позов є передчасним. У даній заяві відповідач повторно просив суд розглянути справу №910/5774/25 без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик", але враховуючи відзив та письмові пояснення.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 відкладено судове засідання на 02.10.2025 з огляду на те, що ухвала суду про витребування доказів виконана не всіма особами; повторно витребувано у Військової частини НОМЕР_1 інформацію щодо отримання вантажу за товарно-транспортною накладною №Р368 від 07.03.2025 (чи було отримано вантаж та коли, за яким правочином, від якого контрагента (постачальника), від якого перевізника).
В судове засідання, призначене на 02.10.2025, з'явився представник позивача, надав пояснення по суті спору, за змістом яких позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач явку свого представників в судове засідання 02.10.2025 не забезпечив, про місце, дату та час засідання був повідомлений належним чином, однак неодноразово (як у відзиві, так і в заяві від 16.09.2025) просив суд розглянути справу без участі його представника.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на належне повідомлення відповідача про призначене на 02.10.2025 засідання, в той час як відповідач просив суд здійснювати розгляд справи без його участі, суд, керуючись приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розглянути справу №910/5774/25 за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик".
В судовому засіданні 02.10.2025 судом завершено розгляд справи №910/5774/25 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
У березні 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" було виконано перевезення вантажу за маршрутом м. Київ, Україна - с. Глазове Шосткинського району Сумської області. Вантажоодержувачем зазначено Військову частину НОМЕР_1 , а вантажовідправником - Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик". За наслідками перевезення складено товарно-транспортну накладу №Р-368 від 07.03.2025.
Також у березні 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" було виконано п'ять перевезень вантажу за маршрутом м. Київ, Україна - с. Глазове Шосткинського району Сумської області. Вантажоодержувачем зазначено Військову частину НОМЕР_2 , а вантажовідправником - Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик". За наслідками перевезень складено товарно-транспортні накладі №Р-371 від 10.03.2025, №Р370 від 10.03.2025, №Р-372 від 11.03.2025, №Р-375 від 12.03.2025, №Р-377 від 12.03.2025.
За наслідками виконання перевезення за товарно-транспортною накладною №Р-372 від 11.03.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" рахунок на оплату №1201-1 від 12.03.2025 на суму 20 000,00 грн, який був оплачений відповідачем 25.03.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №280 від 25.03.2025 (в призначенні платежу міститься посилання на рахунок №1201-1 від 12.03.2025).
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача, що ним на замовлення відповідача виконано шість перевезень вантажу за ціною 20 000,00 грн кожне загальною вартістю 120 000,00 грн, в той час як Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" було оплачено лише одне перевезення, у зв'язку з чим в останнього виник борг у розмірі 100 000,00 грн.
При цьому позивач стверджує, що дані перевезення були здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" на підставі укладених сторонами Разових договоріви-заявок на перевезення вантажу №176 від 07.03.2025, №178 від 10.03.2025, №179 від 10.03.2025, №180 від 11.03.2025, №183 від 12.03.2025, №184 від 12.03.2025. Однак долучені до позовної заяви примірники договорів №176 від 07.03.2025, №178 від 10.03.2025, №179 від 10.03.2025, №180 від 11.03.2025, №183 від 12.03.2025, №184 від 12.03.2025 не містять підпису та печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик".
Водночас, у відзиві на позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" заперечувало факт укладення вказаних договорів, наявність домовленостей із позивачем щодо спірних перевезень, погодження вартості послуг та строків їх оплати. В подальшому (в письмових пояснення та у клопотанні від 16.09.2025) Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" не заперечувало виконання спірних перевезень, однак посилалось на відсутність первинних господарських документів, які б підтверджували господарські операції з перевезень, та відповідно на непогодження сторонами строків оплати послуг перевезення.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Позивачем на підтвердження укладення із відповідачем Разових договорів-заявок на перевезення вантажу №176 від 07.03.2025, №178 від 10.03.2025, №179 від 10.03.2025, №180 від 11.03.2025, №183 від 12.03.2025, №184 від 12.03.2025 було надано роздруківку переписки у месенджері Viber із контактом "Анастасія ТОВ Транс Буд Л…", з якої вбачається, що напередодні виконання перевезень (ввечері перед перевезенням або із самого ранку в день перевезення) представником надсилалась текстова інформація щодо ПІБ водія, серія і номер його посвідчення водія, марки автомобіля та державного номерного знаку, технічні характеристики автомобіля. Також в межах цієї переписки співрозмовники обмінювались фото (зокрема позивач направляв фото водійських посвідчень та фото підписаних ним в односторонньому порядку разових договорів-заявок) та документами (зокрема абонентом "Анастасія ТОВ Транс Буд Л…" надсилались документи із назвами "Догові…178.docx", "Догові…179.docx", "Догові…83.docx", "Догові…84docx").
В свою чергу відповідач вказує, що із наданої переписки у месенджері Viber неможливо встановити чи відносяться вони до спірних правовідносин і між ким велись ці переписки. ТОВ Транс-Буд-Логістик" не відомо хто така "Анастасія", яка зазначена в листуванні, і від імені кого і про що йде листування. У штаті ТОВ Транс-Буд-Логістик" таких працівників немає. Крім того, ТОВ Транс-Буд-Логістик" не уповноважувало будь-кого бути представником підприємства у відносинах з позивачем, тому дане листування не може бути належним і допустимим доказам укладення договору чи надання послуг перевезення.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 30.06.2022 у справі №927/774/20 та 22.02.2022 у справі №904/6293/20).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Оцінюючи надані сторонами докази, суд, вважає за необхідне застосовуючи стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку, що між сторонами у спрощений спосіб було укладено Разові договори-заявки на перевезення вантажу №176 від 07.03.2025, №178 від 10.03.2025, №179 від 10.03.2025, №180 від 11.03.2025, №183 від 12.03.2025, №184 від 12.03.2025 з огляду на наступне.
По-перше, Верховний Суд у постановах від 17.04.2020 у справі №905/2319/17, від 25.03.2020 у справі №570/1369/17, від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 27.11.2019 у справі №1540/3778/18 дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.
Процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
Тобто надана позивачем переписка у месенджері Viber є доказом, який розглядається та оцінюється судом в сукупності із іншими наявними в матеріалах справи доказами. Відтак самого лише формального посилання відповідача на його непоінформованість про існування такої переписки та про особу контакту "Анастасія ТОВ Транс Буд Л…" недостатньо для спростування такого доказу, оскільки б це порушувало такі принципи господарського судочинства, як рівність та змагальність. Відповідач не був позбавлений можливості надати власні докази для спростування наданого позивачем доказу (наприклад, штатний розпис Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик"), однак таким своїм правом не скористався.
По-друге, Військова частина НОМЕР_2 у клопотанні від 12.09.2025 підтвердила одержання від перевізника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" товару, вантажовідправником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик", за товарно-транспортними накладними №Р-371 від 10.03.2025, №Р370 від 10.03.2025, №Р-372 від 11.03.2025, №Р-375 від 12.03.2025, №Р-377 від 12.03.2025. Також Військова частина НОМЕР_2 повідомила, що даний вантаж (залізобетонні вироби) було отримано нею в рамках виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" своїх зобов'язань за Договорами про закупівлю товарів №33/173 від 07.03.2025 та №33/174 від 07.03.2025, укладеними між Військовою частиною НОМЕР_2 та ТОВ "Транс-Буд-Логістик".
Тобто позивачем було виконано зобов'язання із перевезення вантажів, які вказані в Разових договорах-заявках на перевезення вантажу №178 від 10.03.2025, №179 від 10.03.2025, №180 від 11.03.2025, №183 від 12.03.2025, №184 від 12.03.2025, про що Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" не могло не знати, проте у відзиві відповідач повністю заперечував прийняття послуг перевезення від позивача, фактично повідомляючи суду недостовірну інформацію.
При цьому вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" у клопотанні від 16.09.2025 визнано, що ним самостійно складались товарно-транспортні накладні №Р-368 від 07.03.2025, №Р-371 від 10.03.2025, №Р370 від 10.03.2025, №Р-372 від 11.03.2025, №Р-375 від 12.03.2025, №Р-377 від 12.03.2025, в яких зазначались відомості про марку вантажних автомобілів, державний номерний знак, технічні характеристики автомобілів, причепів, ПІБ водіїв, серія та номер їхніх водійських посвідчень. Дані товарно-транспортні накладні передавались водієві разом із відповідним вантажем для їх передачі вантажовідправнику - військовим частинам.
Яким чином Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" була відома інформація з приводу наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" для виконання перевезення автомобілів та водіїв відповідачем суду не повідомлено, в той час як єдиним можливим поясненням цих обставин є наданий позивачем доказ переписки у месенджері Viber із контактом "Анастасія ТОВ Транс Буд Л…".
В будь-якому випадку обізнаність відповідача з приводу водіїв та автомобілів, що будуть подані від перевезення, (що надало йому можливість складати товарно-транспортні накладні) свідчить про здійснення комунікації між сторонами - тобто погодження умов перевезення.
По-третє, за наслідками виконання перевезення за товарно-транспортною накладною №Р-372 від 11.03.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" рахунок №1201-1 від 12.03.2025 на суму 20 000,00 грн, який був оплачений відповідачем 25.03.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №280 від 25.03.2025 (в призначенні платежу міститься посилання на рахунок №1201-1 від 12.03.2025).
У рахунку №1201-1 від 12.03.2025 вказано, що він виставлений згідно Договору-заявки на перевезення вантажу №180 від 11.03.2025.
Тобто відповідачем було оплачено без жодних зауважень виставлений позивачем в рамках Договору-заявки №180 від 11.03.2025 рахунок №1201-1 від 12.03.2025 і самостійно зазначено у призначені платежі реквізити цього рахунку, після чого Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" заперечує наявність правовідносин сторін, в тому числі за Договором-заявкою №180 від 11.03.2025, що є суперечливою поведінкою.
При цьому, судом враховано, що всі перевезення виконувались за одним і тим самим маршрутом, а відтак оплата ТОВ "Транс-Буд-Логістик" рахунку за перевезення за товарно-транспортною накладною №Р-372 від 11.03.2025 є фактично акцептуванням (визнанням обґрунтованості) вартості одного такого перевезення.
По-четверте, Товариством з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" за наслідками виконання господарських операцій з перевезення вантажу своєчасно реєструвались податкові накладні, які безумовно відображались в електронному кабінеті Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" в податковій службі. Проте Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" жодного разу не було відхилено дані податкові накладні (всі вони пройшли реєстрацію).
Більше того, сам відповідач у клопотанні від 16.09.2025 визнав факти формування податкового кредиту за рахунок зареєстрованих податкових накладних №27 від 08.03.2025 (загальна сума коштів 20 000,00 грн; сума ПДВ - 3 333,67 грн); №34 від 11.03.2025 (загальна сума коштів 20 000,00 грн; сума ПДВ - 3 333,67 грн); №32 від 11.03.2025 (загальна сума коштів 20 000,00 грн; сума ПДВ - 3 333,67 грн); №6 від 13.03.2025 (загальна сума коштів 20 000,00 грн; сума ПДВ - 3 333,67 грн); №47 від 13.03.2025 (загальна сума коштів 20 000,00 грн; сума ПДВ - 3 333,67 грн).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у постанові від 03.06.2022 у справі №922/2115/19 зазначала, що, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Якщо сторона заперечує факт надання послуги за договором за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання таких послуг від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом надання послуг на підставі спірних актів наданих послуг, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття послуг від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.
Тотожна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.09.2025 у справі №927/1455/23, від 10.09.2025 у справі №910/1615/24, від 30.01.2025 у справі №903/811/23.
Поза увагою суду не залишилась непослідовність та маніпулятивність позиції ТОВ "Транс-Буд-Логістик", яке посилається на формальну відсутність підписаних сторонами договорів та актів надання послуг (шляхом відтворення власноручного підпису чи накладення КЕП), непогодження переліку послуг перевезення / їх вартості, спочатку взагалі заперечувало наявність обов'язку з оплати послуг перевезення, а в подальшому (після надходження витребуваних судом доказів) почало стверджувати про непогодження сторонами строку оплати та необхідність направлення позивачем вимоги про сплату (хоча в матеріалах справи наявні докази направлення позивачем на адресу місцезнаходження відповідача двох претензій щодо сплати спірного боргу), при тому що відповідач був обізнаний про факт надання позивачем цих послуг та декларував собі податковий кредит за такими господарськими операціями.
Суд дійшов висновку, що така позиція ТОВ "Транс-Буд-Логістик" щодо неукладеності між сторонами спірних договорів-заявок обумовлена бажанням відповідача ухилитись від виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем.
Попри наведене суд визнає недобросовісною як поведінку ТОВ "Транс-Буд-Логістик" у взаємовідносинах із ТОВ "Стелліум-Ш", так і в частині виконання своїх процесуальних обов'язків, зокрема щодо сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а також щодо надання суду повних і достовірних пояснень з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Зважаючи на викладене і наявні в матеріалах справи докази, а також приймаючи до уваги недобросовісність ТОВ "Транс-Буд-Логістик", суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень відповідача про не укладення сторонами Разових договорів-заявок на перевезення вантажу №178 від 10.03.2025, №179 від 10.03.2025, №180 від 11.03.2025, №183 від 12.03.2025, №184 від 12.03.2025 та вважає, що дані договори були погоджені сторонами засобами телефонного зв'язку та у месенджері Viber (що є усталеною практикою у сфері перевезення вантажів автомобільним транспортом).
Укладені сторонами Разові договори-заявки на перевезення вантажу №178 від 10.03.2025, №179 від 10.03.2025, №180 від 11.03.2025, №183 від 12.03.2025, №184 від 12.03.2025 є договорами перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України.
Вказані договори є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 11, 202, 509, 908, 909 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковими для виконання сторонами.
Відповідно частин 1 та 2 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Згідно з ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Разовими договорами-заявками на перевезення вантажу №178 від 10.03.2025, №179 від 10.03.2025, №180 від 11.03.2025, №183 від 12.03.2025, №184 від 12.03.2025 передбачалось виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" шести перевезень (по кожному перевезенню укладався окремий договір-заявка) за маршрутом за маршрутом м. Київ, Україна - с. Глазове Шосткинського району Сумської області по ціні 20 000,00 грн з ПДВ.
Факти виконання позивачем спірних перевезень підтверджується підписаними перевізником, вантажовідправником та вантажоодержувачем товарно-транспортними накладними №Р-368 від 07.03.2025, №Р-371 від 10.03.2025, №Р370 від 10.03.2025, №Р-372 від 11.03.2025, №Р-375 від 12.03.2025, №Р-377 від 12.03.2025, письмово підтверджено Військовою частиною НОМЕР_2 та в послідуючому не заперечувались відповідачем.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" у березні 2025 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" згідно спірних договорів-заявок послуг перевезення вантажу вартістю 120 000,00 грн.
Частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України унормовано, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).
У Разових договорах-заявках на перевезення вантажу №178 від 10.03.2025, №179 від 10.03.2025, №180 від 11.03.2025, №183 від 12.03.2025, №184 від 12.03.2025 вказано, що оплата перевезення здійснюється протягом 5-7 банківських днів після отримання оригіналів.
По-перше, із наведеної умови не вбачається можливим встановити які саме мали на увазі сторони документи, від направлення яких слід відраховувати перебіг строку на оплату, в той час як жодна із сторін не надала пояснення з приводу цього питання. Проте за звичаєм ділового обороту у правовідносинах перевезення вантажу автомобільним транспортом по Україні між вантажовідправником та перевізником під такими документами маються на увазі товарно-транспортні накладні та / або акти виконаних робіт / наданих послуг.
По-друге, у суду відсутні обґрунтовані підстави для сумніву у виконанні позивачем свого обов'язку з надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" оригіналів товарно-транспортних накладних та / або актів виконаних робіт / наданих послуг з огляду на часткову сплату відповідачем послуг перевезення, а саме - за перевезення згідно товарно-транспортної накладної №Р-372 від 11.03.2025.
По-третє, в матеріалах справи не міститься жодних доказів ініціювання ТОВ "Транс-Буд-Логістик" питання щодо надання ТОВ "Стелліум-Ш" будь-яких документів протягом більш як чотирьох місяців років з дат фактичного надання таких послуг, аж до липня 2025 року поки позивачем не було передано на вирішення суду даний спір.
Бездіяльність відповідача, який отримав в першій половині березня 2025 року послуги перевезення від позивача, будучи обізнаним про наявність в нього обов'язку із оплати таких послуг, зареєстрував податковий кредит на підставі даних господарських операцій, проте впродовж більш як чотирьох місяців не цікавився направленням йому первинних документів та станом розрахунків із контрагентом не може вважатись розумною та добросовісною, а тому суд схиляється до висновку, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" наявні всі необхідні для бухгалтерської звітності первинні документи, якими оформлювалися правовідносини сторін з перевезення вантажу у березні 2025 року.
По-четверте, поза увагою суду також не залишилась позиція відповідача, викладена у клопотанні від 16.09.2025, згідно якої останній вважає, що сторонами не узгоджено строків оплати, а відтак для настання обов'язку сплатити за дані перевезення позивач повинен звернутись із вимогою.
Попри наведене в матеріалах справи наявні докази направлення ТОВ "Стелліум-Ш" ТОВ "Транс-Буд-Логістик" претензії вих. №109 від 02.04.2025 листом з описом вкладення у цінний лист від 02.04.2025 на адресу місцезнаходження відповідача та направлення претензії від 17.04.2025 електронним листом на електронну адресу transbud2024@gmail.com, яка вказана як адреса відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Доказів надання відповідачем відповіді на вказані звернення позивача матеріали справи не містять, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" не надано.
Таким чином, в будь-якому випадку, з огляду на приписи статей 253, 530 Цивільного кодексу України станом на дату звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" до суду із даним позовом (травень 2025 року), Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" було таким, що прострочило виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем з оплати послуг перевезення вартістю 100 000,00 грн (120 000,00 грн загальної вартості перевезень - 20 000,00 грн часткової оплати).
Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Доказів сплати відповідачем за надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" у березні 2025 року послуги перевезення вантажу у розмірі 100 000,00 грн станом на дату розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" суду не надано.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись наведеними нормами господарського процесуального закону, суд приходить до висновку, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" наявний прострочений борг перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" у розмірі 100 000,00 грн.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За таких обставин позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" підлягає задоволенню повністю, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" підлягає стягненню борг у розмірі 100 000,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову покладається на відповідача з огляду на задоволення позову повністю.
Керуючись статтями 13, 74, 79, 86, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Логістик" (01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, буд. 16, кімната 4; ідентифікаційний код 45323505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" (41111, Сумська обл., Шосткинський р-н, село Дібрівка, вул. Озерна, буд. 36; ідентифікаційний код 39161460) борг у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 23.10.2025.
Суддя Р.В. Бойко