ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
23.10.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1083/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед", вул. Степанська, буд. 9, м. Костопіль, Рівненська область, 35000
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр ВВ", вул. Івана Миколайчука, буд. 14, кв. 35, м. Івано-Франківськ, 76018
про стягнення збитків в сумі 49 045 грн 91 коп.
до Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр ВВ" 49 045 грн 91 коп. збитків.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано - Франківської області від 04.09.2025, суд постановив відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.
У зв'язку з тим, що відповідач не зареєстрував свій електронний кабінет у підсистемі (модулі) ЄСІТС, копію ухвали від 04.09.2025 про відкриття провадження у справі суд надіслав відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, яка вказана в позовній заяві та відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Поштове відправлення № 06 011 898 41276, яким суд надсилав відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі від 04.09.2025, повернуто підприємством поштового зв'язку АТ "Укрпошта" із зазначенням у відповідній довідці про причини повернення/досилання "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив стороні за належною адресою, тобто адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою реєстрації, вказаною в Єдиному державному демографічному реєстрі чи повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає. Відповідач сам, у власних інтересах, повинен забезпечити належне приймання кореспонденції, яка направляється на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області про відкриття провадження у справі № 909/1083/25 від 04.09.2025 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).
В контексті викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином, у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, повідомлений про розгляд даної справи.
04.09.2025 суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав вимог статті 201 Податкового кодексу України щодо обов'язку зареєструвати податкові накладні в ЄРПН, у зв'язку з цим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 49 045 грн 91 коп. Вважає, що сума, на яку могло бути зменшено податкове зобов'язання, є прямими збитками позивача, які з'явились внаслідок нездійснення реєстрації податкових накладних. Позовні вимоги позивач обгрунтовує ст. 198, 201 ПК України, ст. 22, 611 ЦК України.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
02.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед", що діє на підставі статуту товариства та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах, платника ПДВ (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кедр ВВ", що має статус платника ПДВ (перевізник) укладено Договір №3 про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір). 01.08.2019 між зазначеними товариствами укладено Договір №31/п-19 ідентичний за змістом.
Зазначені договори укладені у письмовій формі, підписані і скріплені печатками сторін, погоджені всі умови договору та досягнута згода щодо виконання умов останнього.
Відповідно до п.1.1. Договору перевізник зобов'язується доставити довірений йому замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Предметом перевезення за вказаним Договором (вантажем) є лісосировина (п.1.2. Договору). У п. 1.3. Договору зазначено, що перевізник надає послуги перевезення, обумовлені цим договором, з використання транспортних засобів, які належать останньому на праві власності, або знаходяться у користуванні (оренді).
Згідно з п.1.4. Договору перевізник надає послуги в строки, погоджені сторонами в заявках.
Надані послуги перевезення затверджуються сторонами двостороннім актом здачі-приймання наданих послуг перевезення, який складається за кожен рейс (п.2.1. Договору).
В п.3 Договору сторонами обумовлено вартість послуг та порядок розрахунків. Відповідно до п. 3.1. Договору вартість послуг перевезення складає: тріска технологічна 116 грн за м3 перевезеної сировини (франко склад замовника) та паливно-мастильними матеріалами перевізник забезпечується за власний рахунок.
Відповідно до п.3.4 Договору остаточні розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі акту здачі - приймання наданих послуг перевезення.
Приймання наданих перевізником послуг перевезення здійснюється замовником на підставі актів приймання передачі. Акт приймання передачі підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками щомісячно не пізніше 5-го числа місця, що слідує за звітним, або у інший погодженими сторонами строк. Підписаний та скріплений печатками сторін акт є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами (п. 4.1, п. 4.2 Договору).
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть взаємну матеріальну відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством (п. 5.1).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення. Якщо жодна з сторін за один місяць до закінчення строку дії договору письмово не повідомить іншу сторону про розірвання Договору, дія Договору автоматично пролонгується на наступні 12 місяців без складання додаткової угоди (п. 6.1. Договору).
На виконання умов Договору відповідачем були надані послуги з перевезення у період з листопада 2017 до листопада 2019, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії актів здачі- приймання робіт (надання послуг), які підписані та скріплені печатками сторін, а саме акти здачі - приймання робіт (надання послуг): № 003 від 30.11.2017, №003 від 31.12.2017, №1 від 31.01.2018, №003 від 28.02.2018, №003 від 31.03.2018, №003 від 30.04.2018, №003 від 31.05 2018, №003 від 30.06.2018, №003 від 31.07.2018, №003 від 31.08.2018, №003 від 30.09.2018, №003 від 31.10.2018, №003 від 30.11.2018, №003 від 31.12.2018, №003 від 31.01.2019, №003 від 28.02.2019, №003 від 31.03.2019, №003 від 30.04.2019, №003 від 31.05.2019, №003 від 30.06.2019, №003 від 31.07.2019, №003 від 31.08.2019, №003 від 30.09.2019, №003 від 31.10.2019, №003 від 30.11.2019.
Платіжними інструкціями та реєстром платіжних доручень (долучені до справи) доводиться, що позивач виконав обов"язки щодо оплати наданих послуг.
Як стверджує позивач, в порушення вимог чинного податкового законодавства, відповідачем не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що у свою чергу, позбавило ТОВ "Свиспан Лімітед" права на податковий кредит та відповідно неможливість зменшення податкового зобов'язання на суму у розмірі ПДВ 49 045 грн 91 коп.
Відповідно Витягу з Єдиного реєстру податкових накладних, долученого до позовної заяви, реєстрацію податкових накладних на суму ПДВ 49 045 грн 91 коп. (4766,97 грн, 6415,90 грн, 4617,57 грн, 5542,46 грн, 4073,33 грн, 5113,75 грн, 6961,25 грн, 6352,08 грн, 5202,60 грн) зупинено.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача надіслано вимоги про вжиття заходів щодо реєстрації податкових накладних №392/1-11 від 02.07.2024 та №494/1-11 від 02.08.2024, які повернулись позивачу у зв"язку із закінченням терміну зберігання.
Станом на 02.09.2025 податкові накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач позбавлений права включити 49 045 грн 91 коп. ПДВ у податковий кредит, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права шляхом стягнення завданих збитків.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 ст. 201 ПКУ передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів / послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
За п. 14.1.181 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПКУ, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020р. у справі № 925/1196/18).
Матеріалами справи доводиться, що має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями/бездіяльністю відповідача щодо виконання обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ у розмірі 49 045 грн 91 коп. до податкового кредиту позивачем та зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка є збитками позивача.
Отже, сума ПДВ по спірній господарській операції мала бути додана позивачем до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді згідно встановленого податковим законодавством порядку. Такі дії з боку позивача можливі лише за наявності належно оформлених та зареєстрованих відповідачем, як продавцем, податкових накладних.
При цьому слід відзначити, що Верховний Суд звертав увагу, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Таким чином, належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 908/1568/18, постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі № 917/877/17).
Приписами ст.13-14 ЦК України встановлено, що цивільні права та цивільні обов'язки учасники правовідносин мають вчиняти у встановлений законодавством, договором спосіб, не порушуючи прав та обов'язків інших осіб.
Отже, вчинивши дії щодо складання та направлення на реєстрацію до ЄРПН податкових накладних, проте реєстрація таких була зупинена, платник податків (відповідач у справі) не вчинив всіх необхідних дій для реєстрації вказаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених законодавством.
Не вжиття усіх заходів щодо виконання обов'язку з реєстрації податкових накладних у ЄРПН відповідно до вимог чинного законодавства призвело до позбавлення позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання з цього податку.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Висновок суду.
Матеріалами справи доводиться і не спростовано відповідачем, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кедр ВВ" не виконало об"язку щодо реєстрації податкових накладних, що позбавило позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 49 045 грн 91 коп.
Враховуючи вищевикладене, правомірність стягнення з відповідача збитків в сумі 49 045 грн 91 коп. слідує з положень чинного законодавства, умов укладеного між сторонами Договору та підтверджується матеріалами справи. Поряд з цим відповідач доказів в спростування позовних вимог не надав.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 49 045 грн 91 коп. обґрунтована та належить до задоволення
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 3 028 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №1719 від 21.08.2025.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову судовий збір в сумі 3 028 грн 00 коп. суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр ВВ" про стягнення 49 045 грн 91 коп. збитків задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кедр ВВ» (код ЄДРПОУ: 39975551, адреса: 76018, місто Івано-Франківськ, вулиця Івана Миколайчука, будинок, 14, квартира, 35) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед» (код ЄДРПОУ: 32358806, адреса: 35000, Рівненська область, місто Костопіль, вулиця Степанська, будинок 9) - 49 045 грн 91 коп. (сорок дев'ять тисяч сорок п'ять гривень 91 коп.) збитків та 3 028 грн 00 коп. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя У. І. Гула