майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
22 жовтня 2025 р. м. Житомир Справа № 903/715/25
Господарський суд Житомирської області
Суддя Нестерчук С. С.
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Львівського комунального підприємства “Міський центр інформаційних технологій»
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп"
про стягнення 90 916,00 грн
без повідомлення (виклику) сторін
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
01.08.2025 до Господарського суду Житомирської області (далі - Суд) надійшла за підсудністю з Господарського суду Волинської області позовна заява Львівського КП “Міський центр інформаційних технологій» (далі - позивач) з вимогою до ТОВ «Комерс Еліт Солюшнс Груп» (далі - відповідач) про стягнення 90 916,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань з поставки товарів за Договором №129-В від 01.11.2024, внаслідок чого позивач за період з 17.11.2024 по 15.02.2025 нарахував пеню у розмірі 43 316,00 грн та штраф - 47 600,00 грн.
Правові підстави: ст. 530, 610, 655, 712 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 ГПК України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
Ухвалою від 18.08.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалу про відкриття провадження у справі сторони отримали в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку електронного листа 18.08.2025 о 17:33 та 18:17 відповідно.
Згідно з частиною 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а суд не має підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 ГПК України.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, а також принципи змагальності та диспозитивності господарського судочинства, закріплені у статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд дійшов висновку, що створено належні умови для реалізації учасниками процесу їхніх процесуальних прав, зокрема щодо висловлення правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до частини першої статті 248 ГПК України справа у спрощеному позовному провадженні має бути розглянута судом протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Перевищення цього строку у даній справі обумовлене об'єктивними причинами, а саме перебуванням головуючого судді в період з 29.09.25 по 03.10.25 на підвищенні кваліфікації та з 08.10.2025 по 13.10.2025 у щорічній основній відпустці.
Це не є наслідком бездіяльності суду та не порушує права сторін на розгляд справи у розумний строк відповідно до принципів господарського судочинства (п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України) та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо поставки товару, що стало підставою для нарахування позивачем штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 76 ГПК України).
Перелік обставин, які є предметом доказування у цій справі:
- факт укладення договору між сторонами, його умови;
- факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару;
- правомірність нарахування пені та штрафу.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підтвердження своїх вимог позивач надав суду належні та допустимі докази, на підставі яких суд установив такі обставини.
01.11.2024 між Львівським комунальним підприємством “Міський центр інформаційних технологій» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Комерс Солюшнс Груп» (постачальник) укладено Договір №129-В на поставку товару.
Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник зобов'язується у встановлений цим Договором термін поставити та передати у власність Покупця Товар у кількості зазначеній у специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно п. 3.1 договору та Додатку № 1 (Специфікація) загальна ціна даного Договору складає 476 000,00 (чотириста сімдесят шість тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ.
За умовами пункту 5.1 договору строк поставки (передачі) Товару - протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дня підписання договору.
Відповідно до п. 6.2.4 - 6.3.1 договору покупець має право в односторонньому порядку розірвати договір у випадку, якщо постачальник не виконує свої зобов'язання за договором з урахуванням умов договору. Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
Пунктом 7.1-7.2 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим Договором. За непоставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого Товару за кожен день прострочення поставки, а за прострочення понад 10 днів додатково стягується штраф у розмірі 10 % від суми несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару.
Відповідно до п. 7.4 договору, штрафні санкції, зазначені зокрема у пункті 7.2 цього договору, сплачуються постачальником протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання відповідної вимоги покупця.
Згідно з п. 7.6 договору у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань за договором у строки, передбачені п. 5.1 договору, покупець має право ініціювати розірвання цього договору шляхом укладення додаткової угоди, повідомивши про це постачальника у строк не менше як за 10 календарних днів до запланованої дати розірвання договору. У разі відсутності відповіді постачальника, договір вважається розірваним на 10 день від дати скерування покупцем на юридичну адресу постачальника додаткової угоди про розірвання договору.
За умовами пункту 10.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024, але у будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.
У зв'язку з порушенням своїх зобов'язань як постачальника за договором, покупець листом №0406-вих-16097 від 04.02.2025 повідомив постачальника про намір розірвати договір.
Відтак, Договір № 129-В від 01.11.2024 року вважається розірваним з 15.02.2025 року з ініціативи покупця на підставі п. 7.6 договору, що водночас, не звільняє постачальника від сплати штрафних санкцій за цим договором.
В подальшому 19.03.2025 позивач надіслав на адресу відповідача: вул. Стрілецька буд. 4, м. Луцьк, Волинська обл, 43005 (яка була зазначена відповідачем у електронній системі закупівель) претензію №0406-вих-40150 про добровільну сплату відповідачем заборгованості. Однак за твердженням позивача жодних дій відповідачем не вчинено, відповідь не надано, заборгованість не погашено.
Відповідач не подав заперечень щодо позову та не надав суду доказів, які б свідчили про наявність обставин, що звільняють його від відповідальності.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Дослідивши зміст прав та обов'язки сторін у цій справі, суд визначив, що укладений між сторонами Договір за правовою природою є господарським договором поставки.
Зміст прав та обов'язків учасників господарських відносин за договором поставки полягає в тому, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має бути виконано належним чином відповідно до закону, умов договору та інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України).
Статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частин першої, другої статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Положеннями статті 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
2. Оцінка суду
Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до статей 76-79, 86 ГПК України на підставі свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позову, господарський суд виходить з таких міркувань.
Суд констатує, що відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором, був обізнаний із визначеними строками поставки товару, а також погодився з відповідальністю за їх порушення, передбаченою умовами договору.
Судом установлено, що товар, зазначений у Специфікації, у строк, визначений пунктом 5.1 договору (протягом 15 календарних днів із 01.11.2024), поставлений не був. Останнім днем виконання зобов'язання є 16.11.2024.
Оскільки відповідач не виконав зобов'язання щодо поставки товару у строк до 16.11.2024, Суд дійшов висновку, що має місце прострочення виконання зобов'язання, яке згідно з пунктом 7.2 договору є підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій.
У зв'язку з порушенням терміну постачання товару позивач здійснив розрахунок штрафу в розмірі 10% від вартості непоставленого товару (476 000,00 грн) та пені за 91 день прострочення з 17.11.2024 по 15.02.2025 в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару (476 000,00 грн) за кожен день прострочення поставки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 зазначено, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.
Водночас, суд здійснений позивачем розрахунок пені вважає неправильним та незаконним з огляду на таке.
Прострочення у відповідача виникло з 19.11.2024, а не з 17.11.2024, оскільки визначений договором строк поставки припадав на вихідний день (суботу), а тому згідно з частиною п'ятою статті 254 ЦК України останнім днем виконання зобов'язання є перший робочий день після вихідного - 18.11.2024.
Враховуючи встановлений судом період прострочення та розмір грошового зобов'язання, суд здійснив перерахунок пені в межах періоду, визначеного позивачем, і дійшов висновку, що її розмір становить 42 364,00 грн (476 000,00 грн х 0,1% х 89).
Доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення від відповідальності (ст. 617 ЦК України), відповідач не надав.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної у постанові 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Перевіривши обґрунтованість розрахунку штрафу, суд вважає його правильним та такими, що відповідає умовам договору та положенням статті 231 ГК України.
V. Висновки Суду
Розглянувши спір із застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, на підставі повного та всебічного з'ясування обставин справи і досліджених доказів, суд дійшов висновку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими в частині стягнення пені за період з 19.11.2024 по 15.02.2025 у розмірі 42 364,00 грн та штрафу у розмірі 47 600,00 грн.
Вимоги в частині стягнення 952,00 грн пені є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
VІ. Судові витрати
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів, та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, ч. 9 ст. 129 ГПК України унормовано, що у випадку, зокрема, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що спір у справі виник у зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки, судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.
З цих підстав, керуючись статтями 2, 129, 233, 236, 237, 238, 241 ГПК України, Суд
1. Позовні вимоги Львівського комунального підприємства “Міський центр інформаційних технологій» задовольнити задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерс Еліт Солюшнс Груп» на користь Львівського комунального підприємства “Міський центр інформаційних технологій»:
- 42 364,00 грн (сорок дві тисячі триста шістдесят чотири гривні 00 копійки) - пені;
- 47 600,00 грн (сорок сім тисяч шістсот гривень 00 копійок) - штрафу;
- 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) - судові витрати зі сплати судового збору.
3. Відмовити в частині стягнення 952,00 грн пені.
Позивач: Львівське комунальне підприємство “Міський центр інформаційних технологій» (код ЄДРПОУ 23948670; площа Ринок, буд. 1, м. Львів, Львівська обл., 79008)
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Комерс Еліт Солюшнс Груп» (код ЄДРПОУ 45203623, вул. Київська, буд. 77, м. Житомир, Житомирська обл., 10001)
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити це рішення до до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Після набрання рішення законної сили наказ може бути виданий за заявою стягувача, в якій має бути зазначена бажана форма його видачі (паперова або електронна).
Повне рішення складено 22.10.2025
Суддя С. НЕСТЕРЧУК