майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"14" жовтня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1002/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Давидюка В.К.
секретар судового засідання: Фісунов І.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: Довгалюк В.С. - довіреність від 19.12.2024;
від відповідача: Чайковська О.С. - довіреність №250 від 14.10.2025.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"
до Комунальне підприємство "Бердичівтеплоенерго"
про стягнення 3 894 350,44грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 26.08.2025 та заяви від 27.08.2025).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" 1 925 981,92 грн, з яких: 1 895 958,25 грн основного боргу, 27 374,52 грн пені та 2 649,15 грн 3% річних.
Ухвалою від 07.08.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 04.09.2025.
21.08.2025 через систему "Електронний суд" представник відповідача подав відзив на позовну заяву, та 26.08.2025 - заперечення на відповідь на відзив.
Через систему "Електронний суд" представник позивача подав:
- 22.08.2025 - відповідь на відзив;
- 26.08.2025 - заяву про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог;
- 27.08.2025 - заяву про уточнення заяви про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог;
- 04.09.2025 - заяву про долучення до матеріалів справи довідки щодо стану розрахунків з КП "Бердичівтеплоенерго" від 04.09.2025.
Ухвалою від 04.09.2025 суд прийняв заяву позивача від 26.08.2025 про збільшення позовних вимог (з урахуванням заяви від 27.08.2025), закрив підготовче провадження та призначити справу №906/1002/25 до судового розгляду по суті на 14.10.2025.
13.10.2025 від позивача надійшла заява про поновлення строку на подання доказів та долучити до матеріалів справи платіжну інструкцію про сплату заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу №649 від 05.09.2025 та довідку щодо стану розрахунків від 13.10.2025. Суд прийняв та долучив до матеріалів справи вказані документи.
У судовому засіданні 15.10.20205 представник позивача позов підтримав. Просив суд врахувати здійснену відповідачем часткову сплату суми основного боргу. Щодо зменшення розміру пені заперечував.
Представник відповідача підтримав клопотання про зменшення розміру пені на 90% та повідомив суду, що відповідач є підприємством комунальної форми власності, не є кінцевим споживачем природного газу та є збитковим.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 01.09.2023 відповідач підписав заяву-приєднання №OZ00DT023 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), внаслідок чого був укладений Типовий договір розподілу природного газу з позивачем.
На підставі укладеного договору у червні та липні 2025 року позивач надав відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 3 791 916,44 грн (а.с. 62, 184 (на звороті).
У червні та липні позивач надав відповідачу послуги з розподілу природного газу, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами про надані послуги з розподілу природного газу №ЖИТ010980 від 30.06.2025 на суму 1 895 958,25 грн та №ЖИТ013535 на суму 1 895 958,19 грн (а.с.62, 184 (на звороті)).
Проте всупереч умов п.6.6. Типового договору розподілу природного газу відповідач не здійснив повну та своєчасну оплату вартості наданих послуг.
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 3 894 350,14 грн, з яких: 3 791 916,44 грн основного боргу (за надані послуги з розподілу природного газу за червень та липень 2025 року), 93 395,43 грн пені (за період з 11.07.2025 по 24.08.2025) та 9 038,57 грн 3% річних (за період з 11.07.2025 по 24.08.2025).
Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.157-160) вказав, що заборгованість утворилася у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем відповідача, оскільки в умовах воєнного стану відбулось значне погіршення платоспроможності споживачів (населення, бюджетних установ та організацій, юридичних осіб) та як наслідок зменшилось надходження грошових коштів за отримані послуги. Зазначив, що підприємство є об'єктом критичної інфраструктури та єдиним постачальником по наданню комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в м. Бердичеві Житомирської області та виконує умови підписаних з органами державної влади меморандумів та положення чинного законодавства щодо не підвищення тарифів на теплову енергію та послуги з централізованого опалення, натомість через невчасне виконання урядом своїх фінансових зобов'язань існує та продовжує накопичуватись борг з компенсації різниці в тарифах.
Також, у відзиві відповідач просить зменшити розмір пені на 90%, в обґрунтування чого зазначив, що комунальне підприємство не є фактичним (кінцевим) споживачем отриманих послуг, тому не може в силу норм діючого законодавства вплинути на процес здійснення розрахунків з позивачем; при цьому, позовна заява не містить доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану позивача, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов Типового договору з розподілу природного газу; стягнення пені та 3% річних матиме негативний вплив на фінансовий стан відповідача та буде непомірним фінансовим тягарем, погіршить фінансово-економічне становище підприємства, спричинить додаткові витрати, які не матимуть джерел покриття та як наслідок можуть призвести до збільшення розміру боргових зобов'язань та стати перешкодою для проведення опалювального сезону 2024/2025.
Обґрунтовуючи заперечення стосовно зменшення пені, позивач вказав, що заявлений розмір пені не є надмірним і пов'язаний виключно з тривалим простроченням зобов'язань відповідача за договором. Позивач вказує на те, що він є оператором газорозподільної системи, відноситься до об'єктів критичної інфраструктури і в рамках покладених на нього функцій та обов'язків повинен забезпечувати сталість та безперебійність роботи газорозподільної системи у рамках зони ліцензійної діяльності (території усієї Житомирської області та частини Вінницької області), а також є тарифним підприємством, тому виконання покладених на нього функцій здійснюється за рахунок коштів тарифної виручки, що підкреслює важливість своєчасних та повних розрахунків з позивачем за отримані послуги. Порушення з боку відповідача мають систематичний характер, що свідчить про відсутність підстав для зменшення пені.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.
Суд встановив, що позивач з 01.09.2023 здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу та відповідає за безаварійну (безперебійну) роботу газорозподільної системи у межах Житомирської області та частини Вінницької області. Право позивача на провадження господарської діяльності з розподілу природного газу визначено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.12.2022 №1839 "Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ "Газорозподільні мережі України" (а.с.26-62).
За приписами ч.1ст.40 Закону України "Про ринок природного газу", розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498, затверджено Типовий договір розподілу природного газу (а.с. 8-13).
Згідно з ч.2 ст. 633 ЦК України, умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Умови публічного договору, які суперечать ч.2 цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Відповідно до п.1.3 Типового договору розподілу природного газу, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
01.09.2023 відповідач підписав заяву-приєднання №OZ00DT023 до умов Типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (а.с.72).
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами також було складено акти розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін та розрахунки втрат природного газу (додаток 4 до договору розподілу природного газу) щодо 15 об'єктів відповідача, які приєднані та забезпечені цілодобовим доступом до газорозподільної системи (а.с. 36-60).
Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодексу ГРМ), договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи.
Пунктом 2.1 Типового договору розподілу природного газу визначено, що за цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Згідно з п.6.4 Типового договору розподілу природного газу, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць
При цьому, відповідно до п.6.6 Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідно до п.6.1 Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог кодексу газорозподільних систем.
Згідно з пунктом 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
При цьому, згідно з абз.1 п.1 гл.6 розд. VI Кодексу ГРМ, річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Так, за даними попереднього оператора газорозподільної системи (АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз"), за період з жовтня 2023 року по березень 2024 року відповідач спожив сумарно 11152695,29 куб.м, що підтверджується підписаними актами приймання-передачі природного газу
З урахуванням вказаного, обсяг річної замовленої потужності на 2025 рік був розрахований у розмірі 11152695,29грн.
Згідно з п.6.2 Типового договору розподілу природного газу, тариф, встановлений згідно з п.6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.
Згідно з п. 6.1. Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу ГРМ.
Так, відповідно до постанови НКРЕКП №1944 від 30.12.2022 (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП №1598 від 31.08.2023), для Житомирської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" визначено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 1,70 грн за 1 куб.м (без урахування ПДВ). З урахуванням ПДВ даний тариф становить 2,04 грн за 1 куб.м.
Згідно з п.10 гл.6 розд. VI Кодексу ГРМ, надання оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.
Суд встановив, що у червні та липні позивач надав відповідачу послуги з розподілу природного газу, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами про надані послуги з розподілу природного газу №ЖИТ010980 від 30.06.2025 на суму 1 895 958,25 грн та №ЖИТ013535 на суму 1 895 958,19 грн (а.с.62, 184 (на звороті)).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 ЦК України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, після звернення позивача до суду відповідач частково оплатив заборгованість за послуги з розподілу природного газу у розмірі 312 125,42грн, що підтверджується платіжною інструкцією №649 від 05.09.2025.
Згідно з п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 312 125,42 грн заборгованості за послуги з розподілу природного газу на підставі п.2 ч.1ст.231 ГПК України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 3 479 791,02 грн заборгованості за послуги з розподілу природного газу та задовольняє їх в цій частині.
Стосовно позовних вимог про стягнення 93 395,43 грн пені (за період з 11.07.2025 по 24.08.2025) та 9 038,57 грн 3% річних (за період з 11.07.2025 по 24.08.2025) річних суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2 Типового договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши розрахунки пені у розмірі 93 395,43 грн пені та 9 038,57грн 3% річних, суд встановив, що вони здійснені відповідно до умов договору і приписів чинного законодавства та є арифметично вірними.
Розрахунки здійснені за допомогою Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційно-пошукової програми "Ліга: Закон".
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені на 90%, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 ЦК України, має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінуванням боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов'язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За вказаного та виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на обставини, на які посилається відповідач, наявні в матеріалах справи докази, враховуючи пояснення представника позивача, а також те, що період прострочення оплати за послуги з розподілу природного газу є незначним, приймаючи до уваги часткове погашення відповідачем заборгованості, з огляду на відсутність доказів понесення позивачем збитків, встановлені судом обставини щодо причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов'язання, а також з огляду на те, що і позивач і відповідач відносяться до об'єктів критичної інфраструктури, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про можливість зменшення пені у розмірі 93 395,43 грн до 50%, що становитиме 46697,72 грн.
При цьому, зменшуючи розмір пені до 46697,72грн, суд виходить із того, що неустойка є стимулюванням належного виконання договірних зобов'язань, а надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76,77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі: 3 479 791,02 грн основного боргу, 46 697,72 грн пені, 9 038,57 грн 3% річних.
З огляду часткове задоволення позовних вимог, згідно зі ст. 129 ГПК України, на відповідача покладається 42 986,70 грн судового збору, враховуючи коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі.
При цьому, суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Згідно з п. 1,5 ч. 1ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Оскільки клопотання про повернення судового збору позивачем не подано, питання про повернення судового збору суд не вирішує.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Закрити провадження у справі в частині стягнення 312 125,42 грн заборгованості за послуги з розподілу природного газу на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
2. Зменшити розмір пені до 46697,72 грн
3. Стягнути з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (13312, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Шевченка, буд. 23, ід. код 32794899) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ід. код 44907200) в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (10002, Житомирська область, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 35, ід. код 45204957):
- 3 479 791,02 грн основного боргу;
- 46 697,72 грн пені;
- 9 038,57 грн 3% річних;
- 42 986,70 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 20.10.25
Суддя Давидюк В.К.
1 - в справу
2,3 - сторонам - через Електронний суд.