61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
23.10.2025р. Справа №905/814/25
Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м.Київ
до відповідача Підприємства, заснованого на власності об'єднання громадян «Позаміський дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Яструбок», м.Слов'янськ, м.Святогірськ, Донецька область
про стягнення заборгованості в сумі 131416,50 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 46695,62 грн., 15% річних в сумі 44501,57 грн. та інфляційне збільшення в сумі 40219,31 грн.
Суддя Левшина Г.В.
без виклику сторін
1. Суть спору:
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м.Київ, позивач, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Підприємства, заснованого на власності об'єднання громадян «Позаміський дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Яструбок», м.Слов'янськ, м.Святогірськ, Донецька область, про стягнення заборгованості в сумі 131416,50 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 46695,62 грн., 15% річних в сумі 44501,57 грн. та інфляційне збільшення в сумі 40219,31 грн.
Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем укладений договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору у останнього утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
2. Щодо порядку господарського судочинства під час розгляду справи судом:
Ухвалою суду від 21.08.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/814/25; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; роз'яснено учасникам справи, що відповідно до ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Станом на дату винесення цього рішення відповідач правом на подання відзиву не скористався, будь-яких заяв та/або клопотань до суду не надав.
Відповідно до ч.5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Частиною 11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За допомогою підсистеми Автоматизованої системи "Діловодства спеціалізованого суду", судом встановлено, що у відповідача не зареєстрований електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.08.2025р. була направлена рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 84130, Донецька обл., м.Слов'янськ, м.Святогірськ, вул. Кільцева, буд. 58Б.
Поштовий конверт повернуто до господарського суду без вручення адресатові з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
За змістом ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі №904/9904/17).
Крім того, суд намагався встановити зв'язок з відповідачем за номером телефону, який зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Разом з тим, судом було опубліковано оголошення на офіційному веб-порталі суду, яке наявне в матеріалах справи.
Судом також враховано, що відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд Донецької області зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно із ст.2 Господарського процесуального кодексу України однією із засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи.
Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі “Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Ухвалюючи судове рішення суд виходить з тих обставин, що боржник здійснивши свою реєстрацію за певною адресою у Єдиному державному реєстрі бажав та не заперечував, щоб ці засоби комунікації використовувалися іншими особами, у тому числі й судом. Це, в свою чергу, покладає на відповідача обов'язок отримувати повідомлення та відповідати на них. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести "ризик незнання" учасника, який надав необмеженому колу осіб свою адресу, номер телефону, але не користується чи не стежить за ними.
Таким чином, враховуючи вжиті судом заходи щодо повідомлення відповідача з наявним судовим провадженням, суд виходить з принципу "презумпції обізнаності" відповідача з наявним провадженням та згідно із ст.165 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
3. Встановлені судом обставини справи:
Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Згідно із частиною 1 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - ДПЗД «Укрінтеренерго»), на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №312, відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 06.11.2018р. за №1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018р. № 1023-р, виконує функції постачальника «останньої надії».
27.12.2018р. на виконання положень ч. 6 та ч. 11 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальником «останньої надії», на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розмістило: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; комерційну пропозицію №2 до договору; додаток №1 до комерційної пропозиції №2.
Відповідно до ч. 8 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу (ч. 9 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Положеннями пункту 6.2.4 ПРРЕЕ, встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави. Адміністратор комерційного обліку повідомляє постачальника «останньої надії» в одноденний термін про перелік споживачів (за формою згідно з додатком 8 до цих Правил), які переходять до постачальника «останньої надії», не пізніше дати такого переходу.
Тобто, законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником останньої надії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.
Позивач зазначає, що AT «ДТЕК Донецькі електромережі», як оператор системи розподілу (далі - ОСР), надало інформацію, що Підприємство, засноване на власності об'єднання громадян «Позаміський дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Яструбок» віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.01.2019р.
З огляду на викладене, з 01.01.2019р. між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - постачальник, позивач) та що Підприємством, заснованим на власності об'єднання громадян «Позаміський дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Яструбок» (далі - споживач, відповідач) укладений договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" (далі - договір) та додатку №1 до договору "Комерційна пропозиція №2 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" (далі - комерційна пропозиція №2).
Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.7 договору).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.8 договору).
Оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем (п. 5.10 договору).
Якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строк, передбачений комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції (п. 5.11 договору).
Як зазначено в преамбулі комерційної пропозиції №2 дана комерційна пропозиція є невід'ємним додатком до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі - договір). Предмет комерційної пропозиції: постачання електричної енергії, як товарної продукції.
Відповідно до комерційної пропозиції №2 ціна на електричну енергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018р. № 1179 (далі - Порядок).
Згідно умов комерційної пропозиції №2 споживач сплачує 100 % від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі).
Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання споживача, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до акту купівлі - продажу, Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.
Крім того, положеннями комерційної пропозиції №2 встановлено, що за внесення платежів передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Пеня споживачем стягується на підставі рахунків постачальника, а у разі незгоди споживача, стягується в судовому порядку.
Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань або неналежне виконання зобов'язань припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.
Керуючись статтею 259 ЦК України, сторони домовились встановити в цьому договорі збільшений строк позовної давності: строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п'ять років; строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п'ять років.
Цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, за умови акцептування споживачем умов договору шляхом сплати рахунку за електричну енергію, наданого постачальником. Цей договір діє в частині розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів. Якщо споживач протягом 90 календарних днів не укладе відповідний договір про постачання з іншим електропостачальником або договір купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії, електроживлення його об'єкта (об'єктів) має бути припинено ОС за зверненням постачальника.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору позивачем на підставі отриманого від АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» звіту про фактичне споживання відповідачем електричної енергії за лютий 2019р. складені наступні розрахункові документи: рахунок №000032359815/04/О02/05011 від 06.03.2019р. на суму 46695,62 грн. та Акт №001377 від 28.02.2019р. купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2019 року, відповідно до якого відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 13639 кВт*год на суму 46695,62 грн. (з ПДВ).
Вказані акт та рахунок направлялися на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та отримані останнім 21.03.2019р., про що свідчить відмітка в рекомендованому повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 010017746110).
Матеріали справи не містять оформлених відповідачем зауважень до акту купівлі-продажу електроенергії за лютий 2019 року.
З наведеного слідує, що рахунок на оплату та акт купівлі-продажу електроенергії за спірний період за своїм змістом засвідчують факт отримання споживачем електроенергії та зобов'язують останнього сплатити грошові кошти за спожиту електричну енергію відповідно до укладеного договору.
Отже, позивач належним чином виконав свої зобов'язання поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 46695,62 грн., що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за лютий 2019 року.
У зв'язку із невиконання відповідачем взятих на себе за умовами договору зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати за спожиту електричну енергію, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за поставлену протягом лютого 2019 року електричну енергію в розмірі 46695,62 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію-вимогу №44/11-000194 від 14.05.2019р., в якій вимагав сплатити заборгованість, однак відповідач відповідь на вимогу не надав, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.
4. Оцінка суду і визначені відповідно до встановлених обставин правовідносини:
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
За приписами ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладений договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії», які розроблені з урахуванням вимог ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №312.
Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором.
Згідно з ч.5 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов'язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об'єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.
За приписами ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії" постачальник «останньої надії» це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
За вимогами частин 6-10 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника «останньої надії», споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.
Постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживачу.
Порядок заміни електропостачальника на постачальника «останньої надії» визначається правилами роздрібного ринку.
Відповідні Правила роздрібного ринку електричної енергії (надалі Правила), затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. за №312.
Відповідно до пункту 1.2.9 Правил №312 постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який розробляється постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Зокрема, відповідно до пункту 8 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 3.4.4. Правил договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання Споживача до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника «останньої надії» відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.
Таким чином факт укладення публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» відповідно до наведеного вище законодавства пов'язується з початком фактичного постачання електричної енергії споживачу постачальником «останньої надії», а не з датою повідомлення споживача про укладення такого договору.
Так, за інформацією AT «ДТЕК Донецькі електромережі» відповідача віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.01.2019р.
Судом встановлено вище, що матеріали справи свідчать про те, що позивач здійснював відповідачу поставку електричної енергії у період лютий 2019 року.
Відповідачем факт постачання йому електричної енергії іншим постачальником у вказаний період не доведено, як і факту споживання електричної енергії в іншому обсязі.
Згідно акту купівлі-продажу за лютий 2019р., що підписаний позивачем, останнім здійснено поставку електричної енергії на суму 46695,62 грн.
Відповідачем заборгованість за поставлену електричну енергію не оплачено, доказів протилежного суду не надано.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за лютий 2019 року у розмірі 46695,62 грн.
Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 15% річних, розрахунок яких міститься у позовній заяві.
Судом встановлено, що позивач нараховує інфляційні втрати у розмірі 40219,31 грн., що нараховуються на суму 46695,62 грн. з 30.03.2019р. по 30.06.2025р. та 15% річних у розмірі 44501,57 грн. за період з 30.03.2019р. по 05.08.2025р.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У комерційній пропозиції № 2 від 27.12.2018р. встановлено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Отже, договором, що був укладений між сторонами, встановлено інший розмір процентів річних 15%, аніж встановлено ч. 2 ст. 625 ЦК України (3% річних).
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 15% річних здійснений позивачем, судом встановлено, що розрахунок є арифметично та методологічно правильним.
Поряд із цим, положеннями частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України регламентовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відсотки річних, що нараховані відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є відповідальністю та/або санкціями, а є платою за користування грошовими коштами. Право на нарахування відсотків річних виникає у кредитора незалежно від вини боржника.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019р. у справі №373/2054/16, Верховного Суду від 08.12.2022р. у справі №921/542/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18 зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Виходячи з приписів ст. 551 ЦК України, зменшення розміру відсотків річних, нарахованих відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, не передбачено положеннями чинного законодавства.
Можливість зменшення відсотків річних передбачено виключно судовою практикою, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 18.03.2020р. по справі №902/417/18.
Однак, виходячи з цієї постанови, зменшення судом заявлених до стягнення відсотків річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду й може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому у питаннях підстав для зменшення судом відсотків річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024р. у справі №910/14524/22.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025р. у справі №903/602/24 викладена така правова позиція: «суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч. 2 ст. 625 ЦК, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір 3% річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом».
Розглядаючи обставини даної справи, суд не може залишити поза увагою той факт, що оплату за спожиту у лютому 2019р. електроенергію відповідач мав здійснити ще у березні 2019р.
Втім, підприємством не було вчинено жодних дій на погашення існуючої заборгованості, претензія позивача була проігнорована. Відтак, відповідач, не здійснюючи оплату спожитої ним електроенергії, більше шести років (станом на 2025 рік) використовував грошові кошти, належні позивачу, у своїй господарській діяльності.
Жодних доказів на підтвердження тяжкого фінансового стану відповідача у 2019 році відповідачем суду представлено не було.
Поряд із цим, відповідно до сталої судової практики Верховного Суду, штрафні санкції не можуть мати карального характеру, а повинні виконувати лише компенсаційну функцію для захисту інтересів кредитора від невиконання зобов'язань боржником.
Так, у пунктах 105-107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
В даному випадку позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 40219,31 грн. та 15% річних у розмірі 44501,57 грн., що разом складає 84720,88 грн., та майже вдвічі перевищує суму основного боргу (46695,62 грн.). Нараховані відсотки річних у розмірі 44501,57 грн. складають 95,30% від суми основного боргу у розмірі 46695,62 грн.
На думку суду, стягнення заявленої суми відсотків річних за таких умов є нерозумним з огляду на непропорційність наслідкам правопорушення, адже матиме наслідком не компенсацію майнових втрат позивача, а його збагачення за рахунок відповідача, що несправедливо відносно нього. Крім того, позивач стягнувши інфляційні втрати вже отримав компенсацію від знецінення грошових коштів.
З огляду на неспівмірність заявленої до стягнення суми відсотків річних, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи, зменшити розмір відсотків річних на 50% та стягнути з відповідача 22250,79 грн. відсотків річних.
Таким чином, проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у загальному розмірі 109165,72 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 46695,62 грн., відсотки річних в сумі 22250,79 грн. та інфляційне збільшення в сумі 40219,31 грн.
Розподіл судових витрат.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 ст.129 ГПК України).
Судовий збір, який сплачений за позовними вимогами, що є задоволеними, та сплачений за позовними вимогами, у яких відмовлено внаслідок зменшення розміру відсотків річних за ініціативою суду, відшкодовується з відповідача на користь позивача в повному обсязі, а саме, в сумі 3028,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 165, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м.Київ до Підприємства, заснованого на власності об'єднання громадян «Позаміський дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Яструбок», м.Слов'янськ, м.Святогірськ, Донецька область про стягнення заборгованості в сумі 131416,50 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 46695,62 грн., 15% річних в сумі 44501,57 грн. та інфляційне збільшення в сумі 40219,31 грн., задовольнити частково.
Стягнути з Підприємства, заснованого на власності об'єднання громадян «Позаміський дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Яструбок» (84130, Донецька обл., м.Слов'янськ, м.Святогірськ, вул. Кільцева, буд. 58Б, код ЄДРПОУ 32359815) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м.Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, код ЄДРПОУ 19480600) основну заборгованість в сумі 46695,62 грн., відсотки річних в сумі 22250,79 грн., інфляційне збільшення в сумі 40219,31 грн., всього заборгованість в сумі 109165,72 грн., судовий збір в сумі 3028,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення підписано 23.10.2025р.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Г.В. Левшина