вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
23.10.2025м. ДніпроСправа № 904/3811/25
за позовом Приватного підприємства "Партнер", м. Дніпро
до Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про визнання права власності, -
Суддя Бажанова Ю.А.
Секретар судового засідання Олійник Т.В.
Представники:
від позивача: Скочко О.А., ордер АЕ №1405522 від 30.06.2025
від відповідача: Михайлюк Т.О., виписка з ЄДР
Приватне підприємство "Партнер" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить суд визнати за Приватним підприємством "Партнер" (код ЄДРПОУ 30688078) право власності на зблокований будинок садибного типу літ.А-2, загальною площею 1 468,50 кв.м, житловою площею 953,6 кв.м, який складається з: квартири 1, загальною площею 83,3 кв.м, житловою площею 60,4 кв.м; квартири АДРЕСА_1 загальною площею 107,8 кв.м, житловою площею 71,7 кв.м; квартири 6, загальною площею 125,6 кв.м, житловою площею 86,5 кв.м; квартири 7, загальною площею 126,0 кв.м, житловою площею 87,2 кв.м; квартири 8, загальною площею 116,8 кв.м, житловою площею 78,9 кв.м; квартири 9, загальною площею 106,2 кв.м, житловою площею 66,5 кв.м; квартири 10, загальною площею 92,3 кв.м, житловою площею 52,4 кв.м; квартири 11, загальною площею 91,5 кв.м, житловою площею 52,4 кв.м; квартири 12, загальною площею 105,4 кв.м, житловою площею 66,0 кв.м; квартири 13, загальною площею 124,9 кв.м, житловою площею 74,1 кв.м; квартири 14, загальною площею 124,8 кв.м, житловою площею 74,0 кв.м; місць загального користування - тамбур І, площею 5,9 кв.м, тамбур ІІ, площею 5,8 кв.м, загальною площею 11,7 кв.м.
Позовні вимоги обґрунтовані відмовою відповідача визнати право власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці що належить на праві власності позивачу.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.08.2025.
05.08.2025 від Дніпровської міської ради до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити Приватному підприємству "Партнер" в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач зазначає, що наявність ескізного наміру забудови не є достатньою підставою для підтвердження законності будівництва. Необхідно зазначити, що ескізний намір - це лише перший етап у розробці проєктної документації, який визначає загальні концепції та ідеї щодо забудови. Для законного будівництва необхідна наявність містобудівних умов та обмежень, будівельного паспорта, проєкту будівництва, а також дозволу на виконання будівельних робіт. Крім того, необхідно перевірити, чи відповідає будівництво цільовому призначенню земельної ділянки та містобудівній документації.
За даними інформаційної бази містобудівного кадастру містобудівні умови та обмеження для проєктування об'єктів будівництва та будівельні паспорти забудови земельної ділянки за адресою: вул. Володимира Пилишенка (Таганрозька), 359 у м. Дніпрі управлінням не надавались.
На думку Дніпровської міської ради з наданого представником позивача ескізного наміру забудови не зрозуміло чи відповідає він вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме Генеральному плану міста Дніпра, плану зонування. Відсутність містобудівних умов та обмежень дає підстави вважати, що будівництво зблокованого будинку садибного типу за вищевказаною адресою відбулось з порушенням норм діючого законодавства України. Наявність правовстановлюючих документів на земельну ділянку також не дає підстави вважати, що на вищевказаний об'єкт нерухомого майна можна визнати право власності.
Дніпровська міська рада повідомляє суд про те, що до виконавчих органів міської ради направлені запити щодо обставин справи, відповідь на які станом на теперішній час не надано. Після отримання таких відповідей міською радою будуть надані додаткові пояснення.
У судовому засіданні, яке відбулося 12.08.2025, господарським судом оголошено перерву до 27.08.2025.
27.08.2025 від Дніпровської міської ради до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання в якому просить суд долучити до матеріалів справи копію листа УДАБІ ДМР від 04.08.2025 № 4/1-230.
У судове засідання 27.08.2025 з'явився представник позивача та представник відповідача.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в засіданні на 09.10.2025.
У судовому засіданні 09.10.2025 оголошувалась перерв до 23.10.2025.
23.10.2025 від Дніпровської міської ради надійшли додаткові пояснення, в яких просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що визнанню права власності на об'єкт самочинного будівництва шляхом звернення до суду з позовом передує звернення до компетентних органів для вирішення питання щодо введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та отримання офіційної відмови у такому введенні. Лише у випадку, коли уповноважені органи відмовляють у прийнятті об'єкта в експлуатацію, або така відмова є неправомірною чи безпідставною, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудований об'єкт.
За доводами відповідача, позивачем не надано доказів наявності належно оформленої та затвердженої проектної документації на спірний об'єкт будівництва, документів, які підтверджують отримання містобудівних умов та обмежень для проєктування та здійснення будівництва спірного об'єкта, що свідчить про те, що будівництво здійснювалося без дотримання встановленого законодавством порядку, передбаченого Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", державними будівельними нормами та іншими нормативно-правовими актами у сфері містобудування.
Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У судовому засіданні 23.10.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
08.07.2020 між ОСОБА_1 (Продавець) та Приватним підприємством "Партнер" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки № 438 від 08.07.2020, відповідно до пункту 1.1. якого Продавець передає у приватну власність Покупця, а Покупець приймає та сплачу Продавцю обумовлену грошову суму за земельну ділянку площею 0,0502 га, кадастровий номер - 1210100000:01:554:0025, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (триста п'ятдесят дев'ять). Цільове призначення земельної ділянки: для ведення підсобного сільського господарства. Експлікація земельних угідь: під господарськими будівлями і дворами.
Обмеження та обтяження щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням Державному земельному кадастрі, кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:01:554:0023 та склад угідь (0,0502 га - під господарськими будівлями і дворами) відсутні, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ 1213862402020, виданим 24.06.2020 року. Дата державної реєстрації земельної ділянки 27.02.2018 р.
Відповідно до пункту 1.2. договору на підтвердження права приватної власності на відчужувану земельну ділянку Продавцем подано свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Воробиовою О.О., 04 березня 2020 року реєстровим № 480. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстр речових прав на нерухоме майно: 2046615712101.
Відповідно до пункту 2.1. договору продаж нерухомого майна, що є предметом цього договору, вчинено за 68 270 гривень 00 копійки.
Відповідно до пункту 2.2. договору грошові кошти були одержані повністю продавцем від покупця до підписання сторонами цього договору. Підписання договору сторонами підтверджує відсутність у продавця будь-яких претензій майнового характеру до покупця, які б стосувалися питань оплати об'єкту купівлі-продажу. Безготівковий розрахунок проведений згідно вимог постанови Правління Національного банку України від 29.12.2017 року №148. а саме, на рахунок № НОМЕР_1 , IBAN: НОМЕР_2 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", відкритий на ім'я Продавця - ОСОБА_1 , грошова сума перерахована в розмірі 63 832 (шістдесят три тисячі вісімсот тридцять дві) гривні 45 копійки.
Покупець перерахував зазначену суму на рахунок Продавця до підписання цього договору з урахуванням сплачених Покупцем податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5% від суми договору - 3 413,50 грн., та 1,5 % військового збору - 1024,05 грн.
Своїм підписом під цим договором Продавець підтверджує отримання нею повної розмірі 63 832 (шістдесят три тисячі вісімсот тридцять дві) гривні 45 копійки, та відсутність з боку Продавця до Покупця будь-яких матеріальних претензій стосовно розрахунків. Підписання Продавцем договору є свідченням згоди Продавця на укладення договору саме за ціною в 68 270 (шістдесят вісім тисяч двісті сімдесят) гривень 00 копійки, та на інших, передбачених в ньому, умовах.
Відповідно до пункту 2.3. договору відповідно до звіту про незалежну оцінку майна - земельної ділянки, виконаного ТОВ "Центр оцінки майна" 03.07.2020 та наданого Продавцем, оціночна вартість земельної ділянки в цілому складає 68 270 (шістдесят вісім тисяч двісті сімдесят) гривень 00 копійок.
Відповідно до пункту 4.1. договору Покупець зобов'язується прийняти від Продавця придбану земельну ділянку і використовувати її відповідно до цільового призначення.
Відповідно до пункту 9.1. договору цей договір вважається укладеним з дня його нотаріального посвідчення.
Договір підписано ОСОБА_1 та директором Приватного підприємства "Партнер" ОСОБА_2 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рохман Людмилою Анатоліївною.
08.07.2020 між ОСОБА_1 (Продавець) та Приватним підприємством "Партнер" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами № 434 від 08.07.2020, відповідно до пункту 1.1. якого продавець передає покупцю належне йому на праві приватної власності наступне нерухоме майно: земельну ділянку, що має кадастровий номер 1210100000:01:554:0026, площею 0,1000 га (гектарів), цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), та розташований на цій земельній ділянці житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (триста п'ятдесят дев'ять), а покупець приймає це нерухоме майно у продавця та сплачує за нього обумовлену грошову суму.
Відповідно до пункту 2 договору житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належить Продавцю на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Воробйовою О.О., 04 березня 2020 року за реєстровим № 478. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1401330212101, номер запису про право власності: 35792193.
Опис: А-1 - житловий будинок, Б-сарай, В-сарай, Г-сарай, Д - вбиральня, Е - літній душ, № Ц 1,2 - споруди. Загальна площа житлового будинку 35,6 кв. метрів, житлова площа житлового будинку 14,4 кв. метрів.
Відповідно до пункту 4 договору продаж нерухомого майна, що є предметом цього договору, вчинено за 470 000 гривень 00 копійки.
Відповідно до пункту 5 договору грошові кошти були одержані повністю продавцем від покупця до підписання сторонами цього договору. Підписання договору сторонами підтверджує відсутність у продавця будь-яких претензій майнового характеру до покупця, які б стосувалися питань оплати об'єкту купівлі-продажу. Безготівковий розрахунок проведений згідно вимог постанови Правління Національного банку України від 29.12.2017 року №148, а саме, на рахунок № НОМЕР_1 , IBAN: НОМЕР_2 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", відкритий на ім'я Продавця - ОСОБА_1 , грошова сума перерахована в розмірі 470 000 (чотириста сімдесят тисяч) гривень.
Своїм підписом під цим договором Продавець підтверджує отримання нею повної розмірі 470 000 (чотириста сімдесят тисяч), та відсутність з боку Продавця до Покупця будь-яких матеріальних претензій стосовно розрахунків. Підписання Продавцем договору є свідченням згоди Продавця на укладення договору саме за ціною в 470 000 (чотириста сімдесят тисяч) гривень 00 копійки, та на інших, передбачених в ньому, умовах.
Відповідно до пункту 6 договору відповідно до звіту про незалежну оцінку майна - житлового будинку, виконаного ТОВ "Центр оцінки майна" 03.07.2020 та наданого Продавцем, оціночна вартість в цілому становить 70 100 (сімдесят тисяч сто) гривень 00 копійок.
Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна - земельної ділянки, виконаного ТОВ "Центр оцінки майна" 03.07.2020 року та наданого продавцем, оціночна вартість в цілому складає - 399 900 (триста дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот) гри. 00 копійок.
Договір підписано ОСОБА_1 та директором Приватного підприємства "Партнер" Чернишковим Сергієм Анатолійовичем. Договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рохман Людмилою Анатоліївною.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку HB-4800295592023 від 24.05.2023, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 215482362 від 08.07.2020 земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:01:554:0025 за місцем розташування Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Таганрозька, 359, площею 0.0502 гектарів, вид цільового призначення земельної ділянки: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) перебуває у приватній власності Приватного підприємства "Партнер". Дата, час державної реєстрації: 08.07.2020 14:09:32. Підстава державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 438, виданий 08.07.2020, видавник: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Рохман Л.А. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53021245 від 08.07.2020 14:51:53, приватний нотаріус Рохман Людмила Анатоліївна, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 215459678 від 08.07.2020, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1401330212101, об'єкт нерухомого майна житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості, опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 35.6, житлова площа (кв.м): 14.4, Опис: А-1 - житловий будинок, Б - сарай, В - сарай, Г - сарай, Д - вбиральня, Е - літній душ, №1,2 - споруди, адреса: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Таганрозька, будинок 359.
Тип права власності: право власності, форма власності: приватна. Власник: Приватне підприємство "Партнер". Підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 434, виданий 08.07.2020, видавник: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Рохман Л.А. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53021245 від 08.07.2020 13:45:35, приватний нотаріус Рохман Людмила Анатоліївна, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл.
Приватним підприємством "Партнер" надані ескізні наміри забудови земельної ділянки "Нове будівництво таунхауса "PARMAX" за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, Амур-Нижньодніпровський район, вул. Володимира Пилишенка, 359", Містобудівний розрахунок 150-04/24-МР, відповідно до якого розглянута ділянка має два кадастрових номери: кадастровий номер 1210100000:01:554:0025 для сільського господарства, займає площу - 0,0502 га; ведення підсобного кадастровий номер 1210100000:01:554:0026 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) займає площу 0,1000 га. На земельній ділянці є стара забудова, яка підлягає демонтажу.
Генеральний план земельної ділянки для будівництва таунхауса "PARMAX" розроблений з урахуванням дотримання вимог чинних нормативних документів: ДБН Б.2.2-12:2019 " Планування і забудова територій" населених - ДержСанПін 173/96 "Державні санітарні правила планування та забудови пунктів" - ДБН Б.2.2-5:2011. "Благоустрій території"; - ДБН В.1.1-7:2016 "Пожежна безпека об'єктів будівництва. Загальні дані. "; - ДБН Б.1.1-14:2021 "Склад та зміст містобудівної документації на місцевому рівні". Підосновою для розробки генерального плану послужила топогеодезична зйомка М 1:500. За матеріалами генерального плану розвитку міста Дніпро зазначена земельна ділянка розташована в районі приватної житлової забудови.
Питання інженерного забезпечення вирішуються за допомогою прокладення нових мереж на підставі технічних умов від відповідних служб та відповідних дозволів. Оформлення транзитних мереж відбувається відповідно до договорів сервітуту, що укладаються замовником з власниками цих мереж. Нормативні санітарно - гігієнічні умови і міра впливу на сусідні території забезпечуються технічними рішеннями проекту при дотриманні містобудівних норм і правил. Проектування, будівництво і введення в експлуатацію цього об'єкту не порушить екологічну безпеку населення і не створить шкідливих фізичних, хімічних і біологічних дій на природне оточення.
Фізичною особою підприємцем Сорокіною Людмилою Вікторівною, РНОКПП НОМЕР_3 було складено технічний паспорт, Реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: Т01:3822-7054-6169-2096, Ідентифікатор об'єкта нерухомого майна 01.3498651.4852022.20250516.13.0000.54, Найменування об'єкта нерухомого майна будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, Адреса об'єкта (місце розташування), Дніпропетровська обл., Дніпровський район, Дніпровська територіальна громада, м. Дніпро (станом на 01.01.2021), вулиця Пилишенка Володимира, 359, Інформація про замовника Приватне підприємство "Партнер" (30688078), Інформація про відповідальних осіб виконавця: Сорокіна Людмила Вікторівна, Серія, номер кваліфікаційного сертифіката АЕ 003692, Дата виготовлення технічного паспорта 12 грудня 2024 року, Дата формування 16 травня 2025 року.
Найменування об'єкту інвентаризації: Будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, Тип технічної інвентаризації первинна, Вид технічної інвентаризації Житловий будинок садибного типу, Підстава проведення технічної інвентаризації в інших випадках за бажанням замовника/власника об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, Суб'єкт технічної інвентаризації Фізична особа підприємець Сорокіна Людмила Вікторівна, Ознака надійної та безпечної експлуатації об'єкта можлива. Підсумкові показники об'єкта нерухомого майна, тип Зміни на об'єкті нерухомого майна які потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт підлягає прийняттю в експлуатацію, літери будівель А-2, Загальна площа 1468,5, Житлова площа 953,6. Тип об'єкта Житловий будинок садибного типу, Статус об'єкта проектний, назва Зблокований житловий будинок, м. Дніпро, вул. Володимира Пилишенка, буд. 359.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр оцінки захід" було складено звіт про оцінку майна ED241223-11, оціночної (ринкової) вартості нерухомості: Будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 1468,50 кв.м., житловою площею 953,60 кв.м., розташований за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Пилишенка Володимира (вул. Таганрозька), буд. 359, замовник: Приватне підприємство "Партнер", Договір № ED241223-11, дата оцінки 23.12.2024, дата завершення складання звіту 23.12.2024, Оціночна (ринкова) вартість об'єкту оцінки для цілей оподаткування складає, без ПДВ 735 530 грн (Сімсот тридцять п'ять тисяч п'ятсот тридцять грн 00 коп).
Відповідно до листа №8/1-41 від 02.06.2025 року про розгляд заяви Управління державного архітектурно-будівельного контролю розглянувши заяву, яка надійшла до Управління поштою 08.08.2023, з приводу прийняття в експлуатацію об'єкта за адресою: м. Дніпро, вул. Таганрозька (Володимира Пилишенка), буд. 359, повідомило наступне.
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Також повідомило, що у разі відсутності будівельного паспорта чи проєктної документації, та вже побудованого будинку, ви маєте право звернутись до суду. Звернуло вашу увагу, що подання документів здійснюється через Центр Падання Адміністративних Послуг (ЦНАП) або портал ДІЯ.
Відповідно до рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 79801302 від 08 липня 2025 року Державний реєстратор прав на нерухоме майно Зубко Валерій Юрійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Дніпропетровська обл., розглянувши заяву від 02.07.2025 за реєстраційним номером 67739298 (далі - Заява) встановив наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: - подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Так, у рішення вказано, що подано заяву про реєстрацію набуття права власності на житловий будинок садибного типу (літ. А-2), "Житлова площа" 953.6 кв.м.; "Загальна площа" 1468.5 кв.м"., що розташований Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Пилишенка Володимира, будинок 359. Для проведення реєстраційних дій надано технічний паспорт ФОП Сорокіна Людмила Вікторівна, дата виготовлення 12.12.2024. Згідно відомостей Державного реєстру прав встановлено, що заявленою адресою вже зареєстровано право власності за Приватним підприємством "Партнер" код: 30688078 на житловий будинок А-1 загальною площею 35,6 кв.м., житловою площею 14.4 кв.м., Б - сарай, В - сарай, Г - сарай, Д - вбиральня, Е - літній душ, №1,2 - споруди. Тобто, право власності за заявником, вже виникло за заявленою адресою. Підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об'єкт є відсутність однієї і більше відомостей, передбачених цим пунктом. Не надано відомості, передбачені пунктом 77 порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127. Державним реєстратором прав на нерухоме майно Зубко Валерієм Юрійовичем було вирішено відмовити у проведенні реєстраційних дій за заявою у зв'язку із зазначеними вище обставинами.
Відповідно до листа про надання інформації № 3/15-356 від 01.08.2025 на № 4/8-1180 від 30.07.2025 Департамент по роботі з активами головного архітектурно-планувального управління Дніпровської міської ради повідомив, що Головне архітектурно-планувальне управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (далі - управління) як уповноважений орган містобудування та архітектури у м. Дніпрі, відповідно до ст.ст. 27, 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", надає замовнику вихідні дані на проектування (містобудівні умови та обмеження) або будівельний паспорт забудови земельної ділянки. За даними інформаційної бази містобудівного кадастру містобудівні умови та обмеження для проектування об'єктів будівництва та будівельні паспорти забудови земельної ділянки за адресою: вул. Володимира Пилишенка (Таганрозька), 359 у м. Дніпрі управлінням не надавались.
Відповідно до листа про надання інформації № 4/1-230 від 04.08.2025 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради повідомив, що відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності, документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, та акту приймання-передавання документів від 27.10.2016 за вказаними у запиті критеріями пошуку відсутні відомості щодо видачі/реєстрації Управлінням документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за адресою: м. Дніпро, вул. Пилишенка Володимира, буд. 359.
Згідно з даними Реєстру, станом на дату надання відповіді, відсутні відомості щодо видачі/реєстрації Управлінням документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва за адресою: м. Дніпро, вул. Пилишенка Володимира, буд. 359.
Приватне підприємство "Партнер" вважає, що для захисту своїх прав на самочинно збудований об'єкт нерухомості має право на звернення до суду та що єдиним правовим способом захисту її прав, відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України, буде визнання за нею права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості з метою подальшого прийняття його в експлуатацію.
Відтак, вказані обставини зумовили звернення позивача з даним позовом про визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості.
Предметом спору є визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно: зблокований будинок садибного типу літ.А-2, загальною площею 1 468,50 кв.м, житловою площею 953,6 кв.м, який складається з: квартири 1, загальною площею 83,3 кв.м, житловою площею 60,4 кв.м; квартири 2, загальною площею 84,5 кв.м, житловою площею 61,6 кв.м; квартири 3, загальною площею 83,8 кв.м, житловою площею 60,8 кв.м; квартири 4, загальною площею 83,9 кв.м, житловою площею 61,1 кв.м; квартири 5, загальною площею 107,8 кв.м, житловою площею 71,7 кв.м; квартири 6, загальною площею 125,6 кв.м, житловою площею 86,5 кв.м; квартири 7, загальною площею 126,0 кв.м, житловою площею 87,2 кв.м; квартири 8, загальною площею 116,8 кв.м, житловою площею 78,9 кв.м; квартири 9, загальною площею 106,2 кв.м, житловою площею 66,5 кв.м; квартири 10, загальною площею 92,3 кв.м, житловою площею 52,4 кв.м; квартири 11, загальною площею 91,5 кв.м, житловою площею 52,4 кв.м; квартири 12, загальною площею 105,4 кв.м, житловою площею 66,0 кв.м; квартири 13, загальною площею 124,9 кв.м, житловою площею 74,1 кв.м; квартири 14, загальною площею 124,8 кв.м, житловою площею 74,0 кв.м; місць загального користування - тамбур І, площею 5,9 кв.м, тамбур ІІ, площею 5,8 кв.м, загальною площею 11,7 кв.м.
Предметом доказування у справі є обставини належності права власності на нерухоме майно: зблокований будинок садибного типу літ.А-2, загальною площею 1 468,50 кв.м, житловою площею 953,6 кв.м., що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Пилишенка Володимира, будинок 359, наявність / відсутність підстав для визнання права власності на нерухоме майно.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.
Відповідно до частини 5 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільний кодекс України передбачає лише у статтях 335 (набуття права власності на безхазяйну річ) і 376 (самочинне будівництво). У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17.
Тлумачення вказаних норм, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що: рішення суду здатне бути джерелом для набуття цивільних прав і обов'язків тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства; рішення суду, як правомірна приватно-правова конструкція, не повинно використовуватися учасниками цивільного обороту всупереч його призначенню для набуття цивільних прав і обов'язків, за відсутності вказівки про це в актах цивільного законодавства (постанова Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 201/2288/20).
Галузеві нормативно-правові акти передбачають можливість прийняття в експлуатацію самочинно збудованих об'єктів, на які визнано право власності за рішенням суду.
Так, відповідно до частини 16 статті 26-3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" присвоєння адреси самочинно збудованим об'єктам, на які визнано право власності за рішенням суду, та об'єктам, визначеним пунктом 9 розд. V "Прикінцеві положення" цього Закону, здійснюється відповідно до частин 4, 5, 7-10 статті 26-5 цього Закону після прийняття в експлуатацію таких об'єктів.
Згідно з пунктом 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (далі - Порядок № 461), у випадку визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду він прийметься в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об'єкта. Технічне обстеження проводиться суб'єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України "Про архітектурну діяльність" одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат.
Замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації щодо самочинно збудованого об'єкта, на який визнано право власності за рішенням суду, за формою, наведеною у додатку 5 до цього Порядку (пункт 17 Порядку № 461).
Як вбачається з додатка 5 до Порядку № 461 "Декларація про готовність до експлуатації самочинно збудованого об'єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду", у вказаній декларації зазначаються відомості про рішення суду (його дата, номер судової справи, дата набрання судовим рішенням законної сили, найменування суду тощо).
Таким чином, законодавством передбачено особливий порядок визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду, яке не звільняє позивача від обов'язку прийняття об'єкту в експлуатацію у встановленому порядку.
3 огляду на нормативне регулювання порядку прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва, вирішення спору про право власності на такий об'єкт та ухвалення судом рішення про визнання права власності на нього за власником земельної ділянки передує процедурі прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва.
При цьому, розглядаючи подібні спори, суд не замінює органи, які здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль на об'єктах будівництва, з'ясовуючи технічні характеристики майна, а лише вирішує спір про право власності на самочинно збудоване майно, у той час, як після ухвалення відповідного рішення суду об'єкт самочинного будівництва підлягає прийняттю в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.
Позивач у спорі про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, не будучи власником спірного об'єкта нерухомості, звертається до суду з метою набуття права власності на таке майно, тобто визнання в судовому порядку права власності на річ за загальним правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення.
Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.
Предметом спору у даній справі є визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Згідно з частиною 4 статті 41 Конституції України та частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право приватної власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.
За приписами статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України, визначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено захист прав існуючого власника, право власності якого не визнається або оспорюється іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, в той час як позивач у спорі про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, не будучи власником спірного об'єкта нерухомості, звертається до суду з метою набуття права власності на таке майно, тобто визнання в судовому порядку права власності на річ за загальним правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення.
Згідно з частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
При цьому Верховним Судом України у постанові від 27.09.2017 у справі №6-718цс17, а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду від 11.02.2022 у справі № 369/14226/18 зазначено, що за положенням спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 Цивільного кодексу України, поняття самочинного будівництва визначається через сукупність його основних ознак, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визнаний самочинним, зокрема якщо такий об'єкт: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині 1 статті 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Судом встановлено, що будівництво зблокованого будинку садибного типу літ.А-2 за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Пилишенка Володимира, будинок 359 позивачем здійснювалося без отримання дозволу на будівництво.
Отже, зблокований будинок садибного типу літ.А-2 загальною площею 1 468,50 кв.м, житловою площею 953,6 кв.м за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Пилишенка Володимира, будинок 359 є самочинно збудованим.
Частиною 2 вказаної статті 376 Цивільного кодексу України чітко визначено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Однак, в окремих випадках стаття 376 Цивільного кодексу України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п'ятою цієї статті.
Так, відповідно до частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
При цьому, частиною 5 цієї статті визначено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
З вказаних правових норм вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано за умови відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки або якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту, а також за умови відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки (частина 4 статті 376 Цивільного кодексу України) та відсутності порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №11/384-06.
При цьому, зі змісту частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України вбачається, що при вирішенні справ за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, потрібно встановити усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є порушені будівельні норми та правила істотними. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема: про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки; про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво.
За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина 2 статті 376 Цивільного кодексу України). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина 2 статті 375 Цивільного кодексу України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина 5 статті 376 Цивільного кодексу України). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.
Судом встановлено, що земельні ділянки за кадастровими номерами 1210100000:01:554:0025, 1210100000:01:554:0026, які розташовані під збудованим нерухомим об'єктом, перебувають у праві власності позивача на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 438 від 08.07.2020 та договору купівлі-продажу земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами № 434 від 08.07.2020.
Доказів того, що самочинне будівництво порушує права інших осіб, суміжних землекористувачів, матеріали справи не містять.
Отже, враховуючи викладене, зважаючи на те, що земельні ділянки, на яких розташований об'єкт самочинного будівництва, перебувають у власності позивача, права інших осіб не порушуються, з урахуванням дотримання передбаченої частиною 3 статті 376 Цивільного кодексу України єдиної умови для визнання права власності на самочинно збудоване майно, а саме - надання відповідачем земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно, суд вважає за можливе визнати право власності на самочинно збудоване позивачем спірне нерухоме майно.
Доводи відповідача про те, що особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудований об'єкт лише у випадку, коли уповноважені органи відмовляють у прийнятті об'єкта в експлуатацію, або така відмова є неправомірною чи безпідставною; відсутність доказів дотримання державних будівельних норм, санітарних, пожежних, неприйняття об'єкту самочинного будівництва в експлуатацію, що унеможливлює визнання права власності на спірний об'єкт, відхиляються судом.
Так, поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені саме в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 (справа № 11/173-06).
Згідно положень частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
За приписами частини 2 статті 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.
Відповідно пункту 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об'єкта.
Таким чином, законодавством передбачено особливий порядок визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду, яке не звільняє позивача від обов'язку прийняття об'єкту в експлуатацію у встановленому порядку.
3 огляду на нормативне регулювання порядку прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва, вирішення спору про право власності на такий об'єкт та ухвалення судом рішення про визнання права власності на нього за власником земельної ділянки передує процедурі прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва.
При цьому, розглядаючи подібні спори, суд не замінює органи, які здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль на об'єктах будівництва, з'ясовуючи технічні характеристики майна, а лише вирішує спір про право власності на самочинно збудоване майно, у той час, як після ухвалення відповідного рішення суду об'єкт самочинного будівництва підлягає прийняттю в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про визнання права власності на самочинно збудоване позивачем спірне нерухоме майно.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до частини 2 статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Ціна позову становить 735 530,00 грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 8 826,36 грн (11 032,95 грн х 0,8).
Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 11 032,95 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1722 від 24.06.2025 на суму 3 677,65 грн. та №1717 від 16.06.2025 на суму 7 355,30 грн.
Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 2 206,59 грн (11 032,95 грн - 8 826,36 грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.
Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір не подано. господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.
Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 8 826,36 грн. покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Приватного підприємства "Партнер" до Дніпровської міської ради про визнання права власності задовольнити.
Визнати за Приватним підприємством "Партнер" (49005 м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, буд. 30, кв. 34; код ЄДРПОУ 30688078) право власності на зблокований будинок садибного типу літ.А-2, загальною площею 1 468,50 кв.м, житловою площею 953,6 кв.м, який складається з: квартири 1, загальною площею 83,3 кв.м, житловою площею 60,4 кв.м; квартири 2, загальною площею 84,5 кв.м, житловою площею 61,6 кв.м; квартири 3, загальною площею 83,8 кв.м, житловою площею 60,8 кв.м; квартири 4, загальною площею 83,9 кв.м, житловою площею 61,1 кв.м; квартири 5, загальною площею 107,8 кв.м, житловою площею 71,7 кв.м; квартири 6, загальною площею 125,6 кв.м, житловою площею 86,5 кв.м; квартири 7, загальною площею 126,0 кв.м, житловою площею 87,2 кв.м; квартири 8, загальною площею 116,8 кв.м, житловою площею 78,9 кв.м; квартири 9, загальною площею 106,2 кв.м, житловою площею 66,5 кв.м; квартири 10, загальною площею 92,3 кв.м, житловою площею 52,4 кв.м; квартири 11, загальною площею 91,5 кв.м, житловою площею 52,4 кв.м; квартири 12, загальною площею 105,4 кв.м, житловою площею 66,0 кв.м; квартири 13, загальною площею 124,9 кв.м, житловою площею 74,1 кв.м; квартири 14, загальною площею 124,8 кв.м, житловою площею 74,0 кв.м; місць загального користування - тамбур І, площею 5,9 кв.м, тамбур ІІ, площею 5,8 кв.м, загальною площею 11,7 кв.м., що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Пилишенка Володимира, 359.
Витрати по сплаті судового збору покласти на Приватне підприємство "Партнер".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 23.10.2025
Суддя Ю.А. Бажанова