вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4192/25
за позовом Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", м. Київ
до Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, м. Вільногірськ Дніпропетровської області
про стягнення 2 287 801,88 грн, -
Суддя Бажанова Ю.А.
Секретар судового засідання Олійник Т.В.
Представники:
від позивача: Кулик С.А., довіреність № 007/25 від 19.12.2024
від відповідача: не з'явився
Акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області заборгованість за надані послуги за 2024 рік згідно умов Договору № 151-2 від 24.01.2019 в загальному розмірі 2 287 801,88 грн. з яких: основний борг у розмірі 1 646 837,25 грн., пеня у розмірі 408 223,94 грн., 3% річних у розмірі 42 497,18 грн., інфляційні втрати у розмірі 190 243,51 грн.
Судові витрати просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем свої зобов'язань за договором № 151-2 від 24.01.2019, в частині здійснення оплати за надані послуги за період з 01.01.2024 по 31.12.2024.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 26.08.2025.
13.08.2025 від Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд, відстрочити виконання судового рішення на один рік, також відповідач просить суд відмовити у стягненні позивачу пені.
Комунальне підприємство "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області зазначає, що позивач є виробником, а відповідач є транспортувальником (постачальником) тобто доставляє воду до споживачів міста. У період за який позивачем подано до стягнення суму боргу у справі № 904/4192/25 діяв договір № 151-2 від 24.01.2019. Сума боргу за вказаним договором за період стягнення з 01.01.2024 по 31.12.2024 відповідно до даних бухгалтерського обліку відповідача складає 1 646 837,25 грн.
Відповідач зазначає, що заборгованість перед позивачем виникла не з вини відповідача. Неможливість оплати за відведення стічних вод виникла у зв'язку з арештом рахунків відповідача, що накладений органами виконавчої служби за заявами позивача (примусове стягнення сум боргу за попередні роки). У зв'язку із чим підприємство відповідача не може здійснювати господарську діяльність, баланс має негативний показник, і з року в рік борг підприємства лише збільшується. Всі кошти, що надходять на рахунки відповідача від мешканців міста та споживачів-суб'єктів господарювання органами державної виконавчої служби і так направляються позивачу. За таких умов, відповідач не має можливості розпоряджатися своїми коштами та здійснювати сплату позивачу поточних сум за відведення стічних вод.
Відповідач просить суд врахувати, відсутність в діях відповідача прямого умислу на порушення зобов'язань за вказаним договором, оскільки невиконання зобов'язань виникло з об'єктивних причин, пов'язаних із важким фінансовим становищем через відсутність можливості користуватись своїми коштами.
20.08.2025 від Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в якій просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Позивач зазначає, що відповідач не має власних спеціальних очисних станцій, після отримання послуги від підприємства позивача (по тарифу 2,18 грн з ПДВ за м3) Комунальне підприємство "ЖИЛСЕРВІС" здійснює перепродаж даної послуги для населення, бюджетних установ та інших споживачів за тарифом 13,07 грн за м3, відповідно до тарифів з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, затверджених рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області № 406/0/7-21 від 15.12.2021 року. Цей тариф діяв до 26.08.2024. Тобто відповідач під час надання послуги із приймання стічних вод населенню, бюджетним установам та іншим споживачам отримує наступний прибуток: 13,07 грн за м3 - 2,18 грн. за м3 = 10,89 грн за м3, що складає 499.54 % від тарифу, за яким відповідач отримував послугу із приймання стічних вод.
Позивач зазначає, що на підприємстві відповідача працює 49 штатних працівників, простої згідно ст. 34 КЗпП України не оголошувались, витрати на заробітну плату, шляхом економії фонду не здійснювались, виплачувались премії та інші заохочення. Середньомісячна заробітна плата працівника Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС" становила 13 669,00 грн за 2022 рік, 14 943,00 грн за 2023 рік та 18 064,00 грн у 2024 році. При цьому середньомісячна заробітна плата у м. Вільногірськ у 2024 році становила приблизно 9 600,00 грн. За 2024 рік Відповідач отримав 24 406 900,00 грн чистого доходу, за 2023рік - 20 937 300,00 грн. та 20 618 300,00 грн. за 2022 рік, але позивач не отримав коштів за надані та прийняті відповідачем послуги з водовідведення. На даний час жодного рахунку за надані послуги у 2024 році з водовідведення не було сплачено.
Позивач заперечує щодо відстрочення виконання судового рішення на один рік, оскільки відповідач навмисно планує розстрочити виконання зобов'язання під приводом його виконання, хоча виконувати у добровільному порядку не збирається. У відзиві не було зазначено ні строк розстрочки, ні графіку оплат, ні розбивки сум боргу щомісячно, ні будь-яких гарантій виконання рішення у запропонований строк
22.08.2025 від Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судове засідання, яке відбулося 26.08.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився.
У судовому засіданні, яке відбулося 26.08.2025, господарським судом оголошено перерву до 23.09.2025.
У судове засідання 23.09.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2025 закрито підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті в засіданні на 22.10.2025.
У судовому засіданні, яке відбулось 22.10.2025, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2025 у справі №904/4192/25 доставлена Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області 23.09.2025 о 17:24, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали господарського суду від 23.09.2025) до електронного кабінету Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, про причини неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні 22.10.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
24.01.2019 між Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", від імені якого виступає Філія "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (Виробником) та Комунальним підприємством "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (Споживачем) був укладений Договір про надання послуг з приймання стічних вод № 151-2, відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Виробник бере на себе зобов'язання надати послугу з приймання від Споживача стічних вод на свої каналізаційні споруди, відповідно до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджених наказом №190 від 27.06.2008 року Міністерства з питань ЖКГ України зі змінами та доповненнями (далі Правил), а Споживач зобов'язується оплатити надані послуги.
Відповідно до пункту 1.2. договору Виробник бере на себе зобов'язання надати послугу з приймання від Споживача стічних вод на свої каналізаційні споруди в обсязі - 1103,0 тис. м на рік.
Відповідно до пункту 2.1. договору тариф на послуги з приймання стічних вод становить: - тариф без ПДВ - 1,82 грн за м ПДВ - 0,36 грн, тариф з ПДВ - 2,18 грн за м3.
Відповідно до пункту 2.2. договору сума Договору складає 2 404 540,00 грн (два мільйона чотириста чотири тисячі п'ятсот сорок гривень 00 коп.), у т.ч. ПДВ - 400 756,67 грн.
Відповідно до пункту 2.3. договору у разі зміни уповноваженими органами цін (тарифів) на послуги вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію уповноваженим органом.
Відповідно до пункту 3.2. договору фактична кількість прийнятих стічних вод, узгоджується в Акті наданих послуг, який складається в останній день поточного місяця, підписується у двох примірниках уповноваженими представниками Виробника і Споживача та передається Споживачу разом з рахунком.
Відповідно до пункту 4.1. договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до пункту 4.2. договору оплату за надані послуги з приймання стічних вод Споживач здійснює на підставі рахунків на оплату, виставлених Виробником, відповідно до Акту наданих послуг.
Відповідно до пункту 4.3. договору надані послуги підлягають оплаті Споживачем протягом 30-ти календарних днів після закінчення місяця, в якому надавалися послуги.
Відповідно до пункту 5.2. договору виробник має право нараховувати у випадку несвоєчасного внесення Споживачем плати за надані послуги пеню у розмірі, встановленому законом та цим договором.
Відповідно до пункту 5.3.1 договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги повністю та у встановлений в цьому договорі строк.
Відповідно до пункту 10.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та розповсюджується на правовідносини між Сторонами, які виникли з 01.01.2019 та діє до 31.12.2019.
Відповідно до пункту 10.3. договору договір вважається переукладеним на кожен наступний рік на таких же умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.
Відповідно до пункту 13.1. договору зміни і доповнення до цього договору, а також тексти його додатків (додаткових угод) вважаються дійсними лише в тому випадку, якщо вони вчинені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками обох сторін. Всі листи, акти, додатки (додаткові угоди), доповнення до цього договору становлять його невід'ємну частину.
Договір підписаний та скріплений печатками сторін. Докази розірвання договору, наявності заяви про закінчення строку його дії відсутні.
15.12.2020 між Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", від імені якого виступає Філія "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (Виробником) та Комунальним підприємством "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (Споживачем) була укладена додаткова угода №2 до договору №151-2 від 24 січня 2019 року відповідно до пункту 1 якої сторони дійшли згоди внести зміни до договору № 151-2 від 24 січня 2019 року у Розділ 2 "Тарифи на послуги" п.2.2., виклавши його у наступній редакції: "Ціна договору має складати не більше 6000000,00 (шість мільйонів гривень 00 коп.), у т.ч. ПДВ - 1000000,00 грн, та визначається як загальна вартість послуг з приймання стічних вод за весь період дії Договору згідно підписаних Сторонами Актів наданих послуг".
19.01.2022 між Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", від імені якого виступає Філія "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (Виробником) та Комунальним підприємством "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (Споживачем) була укладена додаткова угода №3 до договору №151-2 від 24 січня 2019 року відповідно до пунктів 1,2 якої сторони дійшли згоди внести зміни до договору № 151-2 від 24 січня 2019 року у Розділ 1 "Предмет договору" п.1.2., виклавши його у наступній редакції: "Виробник бере на себе зобов'язання надати послугу з приймання від Споживача стічні води на свої каналізаційні споруди протягом строку дії Договору в обсязі - 4 412 000 мі".
Сторони дійшли згоди внести зміни до Договору № 151-2 від 24 січня 2019 року у Розділ 2 "Тарифи на послуги" п.2.2., виклавши його у наступній редакції: "Сума договору має складати не більше 9618160,00 (дев'ять мільйонів шістсот вісімнадцять тисяч сто шістдесят гривен 00 коп.), у т.ч. ПДВ - 1603026,67 грн, та визначається як загальна вартість послуг з приймання стічних вод за весь період дії договору згідно підписаних сторонами Актів наданих послуг".
30.09.2024 між Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", від імені якого виступає Філія "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (Виробником) та Комунальним підприємством "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (Споживачем) була укладена додаткова угода №4 до договору №151-2 від 24 січня 2019 року відповідно до пунктів 1,2 якої сторони дійшли до згоди внести зміни у Розділ 2 "Тарифи на послуги" п. 2.1. договору № 151-2 від 24.01.2019 року виклавши його у наступній редакції: "Тариф на послуги з приймання стічних вод (далі - Послуги) становить: - тариф без ПДВ - 3,80 грн. за мі, ПДВ - 0,76 грн., тариф з ПДВ - 4,56 грн. за мі".
Сторони дійшли згоди внести зміни до Договору № 151-2 від 24.01.2019 року у Розділ 2 "Тарифи на послуги" п.2.2., виклавши його у наступній редакції: "Ціна Договору становить не більше, ніж 12141758,46 грн. (Дванадцять мільйонів сто сорок одна тисяча сімсот п'ятдесят вісім гривен 46 коп.), у т.ч.: ПДВ 2023626,41 грн., та визначається як загальна вартість послуг з приймання стічних вод за весь період дії Договору згідно підписаних Сторонами Актів наданих послуг".
На виконання умов договору Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" надано, а Комунальним підприємством "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області прийняті послуги в обсязі 594 636, 849 м3 на загальну суму 1 646 837,25 грн, що підтверджується Актами наданих послуг: № ОУс-000016 від 31.01.2024, кількість 51942,8340 куб. м. на загальну суму 113 443,15 грн., № ОУс-000101 від 29.02.2024, кількість 48142,5250 куб. м. на загальну суму 105 143,28 грн., № ОУс-000159 від 31.03.2024, кількість 47582,0560 куб. м. на загальну суму 103 919,21 грн., № ОУс-000211 від 30.04.2024, кількість 47695,2990 куб. м. на загальну суму 104 166,53 грн., № ОУс-000234 від 31.05.2024, кількість 49562,1250 куб. м. на загальну суму 108 243,68 грн., № ОУс-000298 від 30.06.2024, кількість 49935,9990 куб. м. на загальну суму 109 060,22 грн., № ОУс-000363 від 31.07.2024, кількість 49814,7260 куб. м. на загальну суму 108 795,36 грн., № ОУс-000429 від 31.08.2024, кількість 51820,8100 куб. м. на загальну суму 113 176,64 грн., № ОУс-000510 від 30.09.2024, кількість 51612,5340 куб. м. на загальну суму 112 721,77 грн., № ОУс-000585 від 31.10.2024, кількість 51004,9390 куб. м. на загальну суму 232 582,52 грн., № ОУс-000597 від 30.11.2024, кількість 48412,5230 куб. м. на загальну суму 220 761,11 грн., № ОУс-000655 від 31.12.2024, кількість 47110,4790 куб. м. на загальну суму 214 823,78 грн.
Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" були виписані Комунальному підприємству "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області рахунки-фактури: № ОУс-000016 від 31.01.2024, кількість 51942,8340 куб. м. на загальну суму 113 443,15 грн., № ОУс-000101 від 29.02.2024, кількість 48142,5250 куб. м. на загальну суму 105 143,28 грн., № ОУс-000159 від 31.03.2024, кількість 47582,0560 куб. м. на загальну суму 103 919,21 грн., № ОУс-000211 від 30.04.2024, кількість 47695,2990 куб. м. на загальну суму 104 166,53 грн., № ОУс-000234 від 31.05.2024, кількість 49562,1250 куб. м. на загальну суму 108 243,68 грн., № ОУс-000298 від 30.06.2024, кількість 49935,9990 куб. м. на загальну суму 109 060,22 грн., № ОУс-000363 від 31.07.2024, кількість 49814,7260 куб. м. на загальну суму 108 795,36 грн., № ОУс-000429 від 31.08.2024, кількість 51820,8100 куб. м. на загальну суму 113 176,64 грн., № ОУс-000510 від 30.09.2024, кількість 51612,5340 куб. м. на загальну суму 112 721,77 грн., № ОУс-000585 від 31.10.2024, кількість 51004,9390 куб. м. на загальну суму 232 582,52 грн., № ОУс-000597 від 30.11.2024, кількість 48412,5230 куб. м. на загальну суму 220 761,11 грн., № ОУс-000655 від 31.12.2024, кількість 47110,4790 куб. м. на загальну суму 214 823,78 грн., загальний обсяг 594 636, 849 м3, загальну суму 1 646 837,25 грн.
13.06.2024 Акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" від імені якої виступає філія "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія звернулось до Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області із претензією №234/2072 від 13.06.2024 в якій вимагало від відповідача сплатити в 30-денний термін з моменту отримання цієї претензії на користь філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" суму простроченої заборгованості за період з 01.01.2024 року по 30.04.2024 року по договору №151-2 від 24.01.2019 та штрафні санкції у загальному розмірі 450 877, 21 грн.
05.08.2024 Акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" від імені якої виступає філія "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія звернулось до Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області із претензією №234/2620 від 05.08.2024 в якій вимагало від відповідача сплатити в 30-денний термін з моменту отримання цієї претензії на користь філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" суму простроченої заборгованості за період з 01.05.2024 року по 30.06.2024 по договору №151-2 від 24.01.2019 та штрафні санкції у загальному розмірі 220 910, 00 грн.
07.11.2024 Акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" від імені якої виступає філія "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія звернулось до Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області із претензією №234/3681 від 07.11.2024 в якій вимагало від відповідача сплатити в 30-денний термін з моменту отримання цієї претензії на користь філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" суму простроченої заборгованості за період з 01.01.2024 року по 30.09.2024 року по договору №151-2 від 24.01.2019 року та штрафні санкції у загальному розмірі 1 107 704, 27 грн.
11.12.2024 Акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" від імені якої виступає філія "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія звернулось до Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області із претензією №234/4039 від 11.12.2024 в якій вимагало від відповідача сплатити в 30-денний термін з моменту отримання цієї претензії на користь філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" суму простроченої заборгованості за період з 01.01.2024 року по 31.10.2024 року по договору №151-2 від 24.01.2019 року та штрафні санкції у загальному розмірі 1 339 571, 21 грн.
Акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" посилається на несвоєчасну оплату Комунальним підприємством "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області наданих послуг за договором №151-2 від 24.01.2019, що і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення заборгованості за договором № 151-2 від 24.01.2019 у розмірі 1 646 837,25 грн., пені у розмірі 408 223,94 грн., суми 3% річних у розмірі 42 497,18 грн., інфляційних витрати у розмірі 190 243,51 грн.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору про надання послуг з приймання стічних вод №151-2 від 24.01.2019, строк дії договору, наявність/відсутність порушення зобов'язань за договором, наявність/відсутність підстав для стягнення пені, 3%, інфляційних витрат.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України) (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Позивач просить стягнути з відповідача 1 646 837,25 грн. заборгованості по договору №151-2 від 24.01.2019.
З урахуванням приписів пункту 4.3 договору, строк сплати за надані послуги у розмірі 1 646 837,25 грн. є таким, що настав.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач доказів сплати за надані послуги у розмірі 1 646 837,25 грн. до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову не спростував.
За викладеного позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1 646 837,25 грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойка (пеня, штраф) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з частинами 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України (чинній на час спірних правовідносин) у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до пункту 11.2. договору Споживач несе відповідальність за несвоєчасну оплату за надані послуги. Споживач сплачує Виробнику пеню, яка нараховується у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення. Нарахування пені починається з першого дня прострочення та припиняється у день виконання Споживачем своїх зобов'язань.
Відповідно до пункту 12.3. договору строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.
Позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня у сумі 408 223,94 грн. за загальний період з 02.03.2024 по 24.07.2025, інфляційні втрати у розмірі 190 243,51 грн. за період з 02.03.2024 по 24.07.2025 та 42 497,18 грн. 3% річних за період з 02.03.2024 по 24.07.2025.
Відповідач контррозрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловив, вимогу не заперечив.
Комунальне підприємство "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області у відзиві на позов просить суд відмовити у стягненні позивачу пені, відстрочити виконання судового рішення на один рік.
Відповідач зазначає, що заборгованість перед позивачем виникла не з вини відповідача. Неможливість оплати за відведення стічних вод виникла у зв'язку з арештом рахунків відповідача, що накладений органами виконавчої служби за заявами позивача (примусове стягнення сум боргу за попередні роки). У зв'язку із чим підприємство відповідача не може здійснювати господарську діяльність, баланс має негативний показник, і з року в рік борг підприємства лише збільшується. Всі кошти, що надходять на рахунки відповідача від мешканців міста та споживачів-суб'єктів господарювання органами державної виконавчої служби і так направляються позивачу. За таких умов, відповідач не має можливості розпоряджатися своїми коштами та здійснювати сплату позивачу поточних сум за відведення стічних вод.
Відповідач просить суд врахувати, відсутність в діях відповідача прямого умислу на порушення зобов'язань за вказаним договором, оскільки невиконання зобов'язань виникло з об'єктивних причин, пов'язаних із важким фінансовим становищем через відсутність можливості користуватись своїми коштами.
Позивач не погоджується із такими доводами відповідача та зазначає, що на підприємстві відповідача працює 49 штатних працівників, простої згідно ст. 34 КЗпП України не оголошувались, витрати на заробітну плату, шляхом економії фонду не здійснювались, виплачувались премії та інші заохочення. Середньомісячна заробітна плата працівника Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС" становила 13 669,00 грн за 2022 рік, 14 943,00 грн за 2023 рік та 18 064,00 грн у 2024 році. При цьому середньомісячна заробітна плата у м. Вільногірськ у 2024 році становила приблизно 9 600,00 грн. За 2024 рік Відповідач отримав 24 406 900,00 грн чистого доходу, за 2023рік - 20 937 300,00 грн. та 20 618 300,00 грн. за 2022 рік, але позивач не отримав коштів за надані та прийняті відповідачем послуги з водовідведення. На даний час жодного рахунку за надані послуги у 2024 році з водовідведення не було сплачено.
Позивач заперечує щодо відстрочення виконання судового рішення на один рік, оскільки відповідач навмисно планує розстрочити виконання зобов'язання під приводом його виконання, хоча виконувати у добровільному порядку не збирається. У відзиві не було зазначено ні строк розстрочки, ні графіку оплат, ні розбивки сум боргу щомісячно, ні будь-яких гарантій виконання рішення у запропонований строк
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.
Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, дотримуючись балансу інтересів сторін, дійшов до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача.
Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру штрафних санкцій. Порушення умов договору мало місце. Умови договору, в тому числі строк оплати, були відповідачу відомі, і відповідач погодився на них. За таких обставин зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання.
Щодо клопотання відповідача відстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При цьому, позивач має довести, наявність відповідних джерел фінансування, із яких підприємство матиме можливість виконувати рішення суду після надання відстрочки.
Відповідач не надав доказів в підтвердження існування реальної можливості виконання рішення суду після спливу строку, на який заявник просить відстрочити його виконання, що свідчить про те, що така заява не спрямована на забезпечення фактичного, повного виконанню рішення суду, у зв'язку із чим, суд вважає, що її задоволення матиме наслідком лише необґрунтовану затримку виконання рішення, що негативно вплине на права та охоронювані законом інтереси позивача у даній справі.
За викладених вище обставин заява відповідача про відстрочення виконання судового рішення на 1 рік підлягає відхиленню.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 646 837,25 грн. основного боргу, 408 223,94 грн. пені, 42 497,18 грн. 3% річних, 190 243,51 грн інфляційних витрати.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" до Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про стягнення 2 287 801,88 грн задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (юридична адреса: 51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Центральна, буд. 8, ідентифікаційний код 36489096) на користь Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ, вул. Дениса Монастирського, буд. 3, ідентифікаційний код 36716128) 1 646 837,25 грн. основного боргу, 408 223,94 грн. пені, 42 497,18 грн. 3% річних, 190 243,51 грн інфляційних витрат, 27 453,63 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні клопотання про відстрочення виконання судового рішення на 1 рік відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 23.10.2025
Суддя Ю.А. Бажанова