вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.10.2025м. ДніпроСправа № 904/3367/25
За позовом Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії
Суддя Красота О.І.
за участю секретаря судового засідання Куц І.І.
Представники:
від Позивача: Кривошапка А.А., дов. № 1314 від 19.05.2025;
від Відповідача: Белозерцев О.В., дов. №157/1280 від 25.12.2024 ;
Комунальне підприємство "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" і просить суд стягнути основний борг у розмірі 4 514 932,49 грн., пеню у розмірі 751 276,79 грн., 3% річних у розмірі 186 675,82 грн., інфляційні втрати у розмірі 592 102,37 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору про постачання теплової енергії № 1553 (091553) від 07.07.2012 в частині повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії.
Ухвалою суду від 26.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 15.07.2025 о 15:00 год.
Представник Позивача у підготовчому засіданні 15.07.2025 надав пояснення щодо позовних вимог.
Відповідач у підготовче засідання 15.07.2025 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвалою суду від 15.07.2025 продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 09.09.2025 о 12:00 год.
18.08.2025 від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому він погоджується з основним боргом у розмірі 4 514 932,49 грн., 3% річних у розмірі 186 675,82 грн., інфляційними втратами у розмірі 592 102,37 грн. Водночас, Відповідач не погоджується із нарахованою Позивачем пенею у розмірі 751 276,79 грн., оскільки надав розрахунок пені з листопада 2022 року по березень 2025 року. Але, відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Таким чином, за період листопада 2022 року по березень 2024 року заявлена Позивачем пеня у розмірі 618 923,33 грн. не підлягає задоволенню та стягненню з Відповідача. Відповідач погоджується із нарахованою Позивачем пенею за період листопад 2024 року по березень 2025 року в розмірі 132 353,46 грн. У зв'язку з цим Відповідач просив суд відмовити у стягненні пені у розмірі 618 923,33 грн.
20.08.2025 від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечував проти доводів Відповідача та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач у підготовче засідання 09.09.2025 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвалою суду від 09.09.2025 закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2025 о 12:00 год.
Представник Позивача у судовому засіданні 21.10.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник Відповідача у судовому засіданні 21.10.2025 підтримав відзив на позов, просив суд ухвалити рішення, з урахуванням останнього.
У порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.10.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд
07.07.2012 між Комунальним підприємством "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської міської ради (далі - Позивач, Теплопостачальне підприємство) та Державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (далі - Відповідач, Споживач) укладено Договір про постачання теплової енергії № 1553 (далі - Договір).
За умовами п. 1.1 Договору основні терміни, що вживаються у Договорі, мають значення, яке визначене, зокрема Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно з п. 2.1 Договору Теплопостачальне підприємство бере на себе зобов'язання виробляти та постачати Споживачу теплову енергію, а Споживач зобов'язується одержати теплову енергію та сплатити Теплопостачальному підприємству її вартість за встановленими тарифами (цінами) в терміни і на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до п. 3.1 Договору теплова енергія постачається Споживачу в обсягах, визначених Додатком № 1 до Договору, для задоволення таких потреб:
- опалення - в опалювальний період (175 діб);
- вентиляції - в опалювальний період (175 діб);
- гарячого водопостачання - протягом року (350 діб);
- технологічних потреб - відповідно з виробничою програмою Споживача.
За умовами п. 3.2 Договору обсяг теплової енергії для потреб, визначений Додатком № 1, визначається розрахунковим способом з використанням «Норм та вказівок» і є динамічною величиною, яка змінюється під впливом температурних показників та інших суттєвих факторів, які сторони в момент укладення Договору не в змозі передбачити. Розрахунок обсягу та вартості теплової енергії наведено у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Договору.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що фактично отриманий обсяг теплової енергії Споживачем від Теплопостачального підприємства фіксується сторонами актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, за формою, визначеною сторонами у Додатку № 3 до Договору.
Початок та кінець опалювального періоду встановлюється відповідним актом місцевого органу самоврядування (п. 3.5 Договору).
Згідно з п. 4.2 Договору Споживач зобов'язується:
4.2.2 до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, отримати від Теплопостачального підприємства рахунок разом з актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та, розглянувши останній, не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, підписати і направити поштою (або іншим засобом) один екземпляр на адресу Теплопостачального підприємства. У разі незгоди із зазначеним в акті здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, визначеним Теплопостачальним підприємством, обсягом поставленої теплової енергії, Споживач зобов'язаний надати на адресу Теплопостачального підприємства мотивоване заперечення (з контррозрахунком спожитої теплової енергії, або з відповідним актом, про встановлення факту, складеного за участю Теплопостачального підприємства) у письмовому вигляді протягом 5 календарних днів з моменту одержання акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період.
4.2.4 виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені умовами Договору. У термін не пізніше одного місяця з моменту закінчення опалювального періоду провести звіряння розрахунків з Теплопостачальним підприємством.
4.2.18 здійснити звіряння розрахунків на кінець/початок опалювального періоду.
За умовами пп. 5.2.7 п. 5.2 Теплопостачальне підприємство зобов'язане здійснювати звіряння розрахунків на кінець/початок опалювального періоду.
Відповідно до п. 6.2 Договору облік споживання теплової енергії Споживачем здійснюється за показниками комерційного приладу обліку, встановленого за адресою: вул. Робоча, 166; вул. Каверіна, 1
розрахунковим способом за адресою: вул. Робоча, 75; вул. Робоча, 81; вул. Робоча, 85.
Згідно з п. 6.7 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць, за результатами якого підписується акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період (в 2-х примірниках), за формою, визначеною сторонами у Додатку №3 до Договору. Підписаний акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, або його відсутність в порядку п.п. 4.2.2, 6.10 Договору є підтвердженням відсутності претензій з боку Споживача в частині фактично отриманої теплової енергії.
За умовами п. 6.8 Договору Споживач зобов'язаний не пізніше 15 числа розрахункового періоду здійснити Теплопостачальному підприємству авансовий платіж у розмірі 80% від вартості теплової енергії за розрахунковий період, за власним платіжним дорученням із вказаним періодом, за який він сплачується.
Відповідно до п. 6.9 Договору Споживач здійснює кінцевий розрахунок за спожиту теплову енергію до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.
Згідно з п. 6.10 Договору сторони, підписавши цей Договір, домовились, що факт отримання Споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та подальшого неотримання Теплопостачальним підприємством протягом п'яти календарних діб з моменту отримання підписаного Споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, є підставою для Теплопостачального підприємства вважати його підписаним з боку Споживача.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що тариф (з ПДВ) для розрахунків за Договором складає:
Теплова енергія для потреб інших споживачів - 890,26 грн. за 1 Гкал (без ПДВ)
- 1068,31 грн. за 1 Гкал (з ПДВ).
Про зміну тарифів Споживач повідомляється в порядку, визначеному п. 5.1.7, п. 5.2.3 Договору.
Відповідно до п. 9.4 Договору Споживач несе відповідальність за:
9.4.4 у разі прострочення Споживачем виконання грошового зобов'язання за Договором Споживач на вимогу Теплопостачального підприємства зобов'язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних, а також пеню за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 11.1 Договору цей Договір набуває юридичної сили з моменту його підписання та діє до 07.07.2015, а в частині проведення розрахунків за теплову енергію - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.
За умовами п. 11.2 Договору у разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору за один місяць до закінчення терміну дії Договору, Договір вважається продовженим на той самий строк (кількість місяців/днів), визначених у п. 11.1 Договору) і на тих самих умовах. Кількість пролонгацій за Договором необмежена.
Доказів визнання Договору недійсним у судовому порядку, його припинення до матеріалів справи сторонами не долучено. Отже, Договір був чинним протягом спірного періоду.
У 2018 році сторонами укладено Додаткову угоду до Договору, в якій вони дійшли згоди змінити первісний номер Договору "№1553" на новий "№091553".
26.10.2018 сторонами укладено Додаткову угоду до Договору, якою вони внесли зміни до Додатку № 1 "Розрахунок обсягу теплової енергії" та відповідні зміни до Додатків №2, №3 до Договору, якими визначили обсяг і умови постачання теплової енергії до будівлі готелю "Південний", розташованого за адресою: м. Дніпро вул. Робоча, буд. 174.
Позивач зазначає, що за місцем надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 174, було присвоєно особовий рахунок № 100586, на підставі листа Споживача (вх. № 375 від 21.01.2019).
Усі розрахунки вартості послуг з постачання теплової енергії здійснювались відповідно до тарифів, встановлених рішеннями Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 1137 від 29.10.2021, № 6-24/9 від 24.09.2024.
У матеріалах справи наявні розпорядження Дніпровського міського голови про початок та закінчення опалювальних сезонів, а саме:
- від 01.11.2022 № 1-1/11-р "Про початок опалювального сезону 2022 - 2023 рр. у м. Дніпрі";
- від 21.03.2023 № 1-21/3-р "Про закінчення опалювального сезону 2022 - 2023 рр. у м. Дніпрі";
- від 08.11.2023 № 13-8/11-р "Про початок опалювального сезону 2023 - 2024 рр. у м. Дніпрі";
- від 25.03.2024 № 1-25/3-р "Про закінчення опалювального сезону 2023 - 2024 рр. у м. Дніпрі";
- від 18.10.2024 № 1-18/10-р "Про початок опалювального сезону 2024 - 2025 рр. у м. Дніпрі";
- від 27.03.2025 № 1-27/3-р "Про закінчення опалювального сезону 2024 - 2025 рр. у м. Дніпрі".
Позивачем фіксувались показання приладу обліку, що підтверджується Інформацією про використання теплової енергії будинком за адресою вул. Робоча, 174 ПМЗ Макарова готель "Південний", згідно архіву приладу обліку за період з 11.2022р. по 01.04.2025р.
На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу теплову енергію за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 174, за період з листопада 2022 року по березень 2025 року на загальну суму 4 514 932,49 грн., про що склав та підписав акти прийому-передачі послуги:
- № 100586 від 30.11.2022 за листопад 2022 року на суму 286 397,26 грн.;
- № 100586 від 31.12.2022 за грудень 2022 року на суму 441 441,14 грн.;
- № 100586 від 31.01.2023 за січень 2023 року на суму 500 299,50 грн.;
- № 100586 від 28.02.2023 за лютий 2023 року на суму 472 702,98 грн.;
- № 100586 від 31.03.2023 за березень 2023 року на суму 270 470,64 грн.;
- № 100586 від 30.11.2023 за листопад 2023 року на суму 124 130,33 грн.;
- № 100586 від 31.12.2023 за грудень 2023 року на суму 300 710,29 грн.;
- № 100586 від 31.01.2024 за січень 2024 року на суму 188 861,08 грн.;
- № 100586 від 29.02.2024 за лютий 2024 року на суму 185 689,66 грн.;
- № 100586 від 31.03.2024 за березень 2024 року на суму 188 078,31 грн.;
- № 100586 від 30.11.2024 за листопад 2024 року на суму 195 141,78 грн.;
- № 100586 від 31.12.2024 за грудень 2024 року на суму 292 922,46 грн.;
- № 100586 від 31.01.2025 за січень 2025 року на суму 396 400,96 грн.;
- № 100586 від 28.02.2025 за лютий 2025 року на суму 397 668,26 грн.;
- № 100586 від 31.03.2025 за березень 2025 року на суму 274 017,84 грн.,
а також виставив рахунки на оплату:
- № 100586 від 30.11.2022 на суму 286 397,26 грн.;
- № 100586 від 31.12.2022 на суму 441 441,14 грн.;
- № 100586 від 31.01.2023 на суму 500 299,50 грн.;
- № 100586 від 28.02.2023 на суму 472 702,98 грн.;
- № 100586 від 31.03.2023 на суму 270 470,64 грн.;
- № 100586 від 30.11.2023 на суму 124 130,33 грн.;
- № 100586 від 31.12.2023 на суму 300 710,29 грн.;
- № 100586 від 31.01.2024 на суму 188 861,08 грн.;
- № 100586 від 29.02.2024 на суму 185 689,66 грн.;
- № 100586 від 31.03.2024 на суму 188 078,31 грн.;
- № 100586 від 30.11.2024 на суму 195 141,78 грн.;
- № 100586 від 31.12.2024 на суму 292 922,46 грн.;
- № 100586 від 31.01.2025 на суму 396 400,96 грн.;
- № 100586 від 28.02.2025 на суму 397 668,26 грн.;
- № 100586 від 31.03.2025 на суму 274 017,84 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до "Реєстру вручення рахунків КП "Теплоенерго" за о/р 100586" Відповідачем було отримано нарочним рахунки та акти прийому-передачі послуги з теплопостачання за листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, листопад 2023 року. Інші рахунки та акти прийому-передачі послуги за період з грудня 2023 року по березень 2025 року були направлені на адресу Відповідача, зазначену у Договорі.
Таким чином, враховуючи приписи п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та умови Договору, Відповідач вважається належним чином обізнаний про існування у нього заборгованості за послуги з теплопостачання перед Позивачем.
09.05.2025 Позивач надіслав Відповідачу (разом з іншими документами, зокрема досудову вимогу про сплату заборгованості у розмірі 4 514 932,49 грн.) акт звіряння взаємних розрахунків по особовому рахунку № 100586 від 05.05.2025, що підтверджується описом вкладення, накладною АТ "Укрпошта" Стандарт № 0505303107627, списком "301-8 реєстр" згрупованих відправлень та фіскальним чеком АТ "Укрпошта" від 09.05.2025.
Відповідно до трекінгу поштового відправлення № 0505303107627 вищезазначений акт звіряння було отримано Відповідачем 17.05.2025, однак, як зазначає Позивач, станом на дату подання позовної заяви ним не здійснено звіряння розрахунків за вказаний період, акт звіряння взаємних розрахунків не підписано та на адресу Позивача не направлено.
Заборгованість, яка лишилась несплаченою Відповідачем, складає 4 514 932,49 грн., що і є причиною виникнення спору.
Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
За приписами ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (п. 2 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надане визначення: індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на міжопалювальний період.
Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За приписів ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи умови п. 6.9 Договору, кінцевий строк оплати поставленої теплової енергії за період з листопада 2022 року по березень 2025 року є таким, що настав.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не розрахувався з Позивачем за поставлену теплову енергію за період з листопада 2022 року по березень 2025 року у розмірі 4 514 932,49 грн.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 4 514 932,49 грн. підлягає задоволенню.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вказувалось вище, відповідно до п. 9.4 Договору Споживач несе відповідальність за:
9.4.4 у разі прострочення Споживачем виконання грошового зобов'язання за Договором Споживач на вимогу Теплопостачального підприємства зобов'язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних, а також пеню за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню за загальний період з 21.12.2022 по 06.06.2025 у розмірі 751 276,79 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятою відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений.
Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 № 928 вніс зміни, зокрема до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. У подальшому дію карантину продовжено до 30.06.2023.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 651 від 27.06.2023 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінений карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни до Прикінцевих положень Закону України "Про запобігання корупції" та зазначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Беручи до уваги, що Позивач надав Відповідачу житлово-комунальні послуги, відповідно заборонено нарахування пені з початку карантину (12.03.2020) по 30.07.2023 (тридцять днів після скасування карантину).
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення пені по 30.07.2023 задоволенню не підлягають.
З урахуванням приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", нарахування пені у спірних правовідносинах підлягає з 31.07.2023.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково за загальний період з 31.07.2023 по 06.06.2025 у розмірі 337 485,58 грн. В решті позовної вимоги щодо стягнення з Відповідача пені у розмірі 413 791,21 грн. слід відмовити.
Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягненні пені у розмірі 618 923,33 грн. за період листопада 2022 року по березень 2024 року, посилаючись на ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Відповідач погоджується із нарахованою Позивачем пенею за період листопад 2024 року по березень 2025 року в розмірі 132 353,46 грн.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За приписами ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Згідно з п. 1) ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.
Так, Позивач звернувся з позовом до суду 24.06.2025 про стягнення пені за період з 21.12.2022 по 06.06.2025. Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з 21.12.2022.
Суд враховує, що 11.03.2020, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 (з подальшими змінами), якою з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який постановою Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27.06.2023 №651 був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину"; Розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено, зокрема пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Також враховано, що 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.
У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України).
З огляду на те, що строк позовної давності продовжується на період дії карантину та воєнного стану, суд дійшов висновку, що Позивач не пропустив позовну давність за вимогами про стягнення пені.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період з 21.12.2022 по 06.06.2025 у розмірі 186 675,82 грн. та інфляційні втрати за загальний період з січня 2023 року по квітень 2025 року у розмірі 592 102,37 грн.
Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно, тому позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 186 675,82 грн. та інфляційних втрат у розмірі 592 102,37 грн. підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з Відповідача основного боргу у розмірі 4 514 932,49 грн., пені у розмірі 337 485,58 грн., 3% річних у розмірі 186 675,82 грн., інфляційних втрат у розмірі 592 102,37 грн.
В решті позову слід відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України встановлює спеціальні правила, які стосуються певних окремих випадків розподілу судового збору, зокрема у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.
Такі положення статті 130 Господарського процесуального кодексу України кореспондуються з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Оскільки Відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення 5 426 064,14 грн. (основний борг у розмірі 4 514 932,49 грн., пеня у розмірі 132 353,46 грн., 3% річних у розмірі 186 675,82 грн., інфляційні втрати у розмірі 592 102,37 грн.), 50% судового збору, а саме: 32 556,39 грн. (5 426 064,14 грн. * 1,5% * 0,8 = 65 112,77 * 50%) можуть бути повернуті Позивачу з Державного бюджету України за умови відповідного клопотання з цього приводу на підставі ухвали суду.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на Відповідача у розмірі 35 017,97 грн. (67 574,36 грн. - 32 556,39 грн.).
Аналогічна правова позиція про розподіл судового збору при частковому визнанні позову викладена у постанові Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 910/14479/21.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 130, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14308368) на користь Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29, офіс 504, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 32688148) основний борг у розмірі 4 514 932,49 грн., пеню у розмірі 337 485,58 грн., 3% річних у розмірі 186 675,82 грн., інфляційні втрати у розмірі 592 102,37 грн., судовий збір у розмірі 35 017,97 грн.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Суддя О.І. Красота
Повне рішення складено
21.10.2025