23.10.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1591/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) - Іванова О.Г.
суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП» на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 27.08.2025 (суддя Азізбекян Т.А., повний текст якого підписаний 03.09.2025) у справі № 908/1591/25)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС», м. Київ
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП», м. Запоріжжя
про стягнення 75582,46 грн.
Додатковим рішенням господарського суду Запорізької області від 27.08.2025 у справі № 908/1591/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЄВРОБУДГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» суму грошових коштів за договором від 23.05.2025 №23/05/2025-1ПД про надання правової (правничої) допомоги в розмірі 20929,12 грн.
Не погодившись із зазначеним додатковим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП», в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 20 929,12 грн. та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір стягнення витрат до 7000 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що заявлені витрати на адвоката 17 150,00 грн. та заявлені додаткові витрати 3 779,12 грн, що становить близько 28% від ціни позову (75 582,46 грн). Такий розмір витрат є завищеним, особливо з огляду на те, що справа не включає багатоетапного розгляду, підготовки складних документів або участі у кількох засіданнях, апеляційного та касаційного оскаржень.
Позовна заява ґрунтується на стандартному комплекті документів: договір поставки, товарні накладні, рахунки. Відповідач не оскаржував автентичність або правомірність цих документів, визнає позовні вимоги, а отже участь адвоката у справі є мінімальною та не вимагала значних часових чи інтелектуальних зусиль.
Зазначені у описі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги № 23/05/2025-ПД1 від 23.05.2025 у п. 3 послуги щодо опрацювання стратегії захисту інтересів клієнта, підготовка позовної заяви та розрахунок сум заборгованості (до якої входить вивчення документів, а саме простий договір поставки на 3 аркушах і 4 видаткових накладних підписаних обома сторонами) і завантаження її на 13 аркушах до електронного кабінету ЄСІТС коштує 15750,00 грн., при середньо ринковій ціні за аналогічні послуги 4500-5000 грн., що є явно завищеним.
Крім того, за даними отриманими з кабінету судової влади та ЄДРСР представник Позивача у жодному судовому засіданні участі не брав.
Витрати в розмірі 20 929,12 грн є неспіврозмірними із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та часом, витраченим на їх виконання.
Стягнення завищених витрат порушує баланс інтересів сторін, принцип справедливості та накладає на сторону непропорційний фінансовий тягар, що суперечить засадам господарського судочинства.
20.10.2025 позивач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку, в якому просить визнати поважними причини пропуску позивачем процесуального строку на подання відзиву та поновити його.
Клопотання обґрунтовано наступним.
Адвокат Олег Спиридонов повноважний представник ТОВ «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» у цій справі, в період з 01.10.2025 по 10.10.2025 перебував на лікарняному, що підтверджується виписками з електронних листів непрацездатності, які додані.
В ніч з 09 на 10 жовтня 2025 року внаслідок ракетно-повітряного обстрілу території України значних руйнувань зазнала енергопостачальна інфраструктура країни, у тому числі міста Києва. Як наслідок, у Києві запроваджувались екстрені відключення електропостачання, які тривали до 16 жовтня включно. За таких обставин позивач був позбавлений можливості підготувати та подати до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу вчасно.
Таким чином, позивачем пропущено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу з причин, які об'єктивно не залежали від волевиявлення позивача, а відтак останній має право на поновлення пропущеного ним строку.
Розглянувши вказане клопотання, суд встановив наступне.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2025 відкрито апеляційне провадження у цій справі на рішення суду і встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвалу отримано сторонами, зокрема позивачем в електронний кабінет 06.10.2025 о 15:04 годині. Отже, з урахуванням норм ч.6 ст.242 ГПК України вона вважається врученою 06.10.2025.
Тобто, відзив на апеляційну скаргу мав бути поданий позивачем до 16.10.2025.
В свою чергу, останній надійшов до суду 20.10.2025.
Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За змістом частин першої та четвертої статті 119 ГПК України пропущений учасником процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Натомість відповідно до частини другої статті 119 ГПК України за заявою учасника може бути продовжений строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою.
Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Водночас суд не може продовжити строк понад встановлений цим Кодексом (правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16).
Як встановлено ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (ухвалою від 06.10.2025 - 10 днів).
Частиною 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Враховуючи, що суд може поновити лише пропущений процесуальний строк, що встановлений законом, клопотання позивача про поновлення строку, що встановлений судом, є безпідставним.
З урахуванням наведеного вище, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу у цій справі необхідно залишити без задоволення.
Проте, враховуючи, що обставини пропуску строку на подання відзиву на апеляційну скаргу заявником підтверджені, з урахуванням норм статтей 119, 165 ГПК України, апеляційний суд вважає можливим продовжити позивачу з власної ініціативи строк на подання відзиву на строк 5 днів і прийняти поданий позов до уваги.
Позивач у відзиві просить: залишити ухвалене Господарським судом Запорізької області додаткове рішення від 27.08.2025 у справі № 908/1591/25 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОБУДГРУП» без задоволення; покласти судові витрати понесені позивачем у зв'язку з розглядом апеляційної скарги на ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОБУДГРУП» ( розмір судових витрат понесених ТОВ «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» у зв'язку з розглядом апеляційної скарги ТОВ «БК «ЄВРОБУДГРУП» від 21.09.2025 складає 4 500,00 грн.).
Зазначає, що склад та розмір витрат понесених учасником справи на професійну правничу допомогу становить предмет доказування. Суд встановлює розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу на підставі поданих учасником справи доказів. Водночас сторона, яка заперечує проти розміру витрат на правничу допомогу повинна надати докази невідповідності розміру таких витрат з критеріями встановленими ч. 4 ст. 126 ГПК України.
На підтвердження завищеності вартості послуг адвоката, відповідач надав суду першої інстанції інформацію з сайтів юридичних компаній щодо цін на певні види юридичних послуг. Проте, надана відповідачем інформація з сайтів юридичних компаній є загальною і має виключно ознайомчий характер.
Відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б доводили, що у разі звернення ТОВ «АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» до іншого адвоката чи адвокатського об'єднання (в тому числі тих на чиї сайти посилається скаржник) за професійною правничою допомогою щодо захисту порушених прав та інтересів шляхом стягнення з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОБУДГРУП» заборгованості та господарських санкцій у даній справі та за даних обставин інший адвокат чи адвокатське об'єднання виконало б такий само об'єм роботи та досягло позитивних результатів вирішення даної справи для позивача за істотно меншу суму коштів.
Натомість, судом першої інстанції встановлено, що розмір витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу у даній справі у сумі 20 929,12 грн є розумним та обґрунтованим в контексті даної справи.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.09.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Чередко А.Є., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 23.09.2025 здійснено запит матеріалів справи №908/15913/25 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
03.10.2025 матеріали справи №908/1591/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2025 відкрито апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП» на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 27.08.2025 у справі № 908/1591/25; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.07.2025 у справі № 908/1591/25 позов задоволено. Стягнуто з стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» суму грошових коштів у розмірі 75582 грн 46 коп., з яких: 58558 грн 14 коп. основного боргу; 8178 грн 81 коп. пені; 4336 грн 53 коп. 12% річних та 4508 грн 98 коп. інфляції, а також 2422 грн 40 коп. судового збору.
04.08.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1591/25, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП» суму грошових коштів за договором від 23.05.2025 № 23/05/2025-1ПД про надання правової (правничої) допомоги в розмірі 20929,12 грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.08.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1591/25 прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 27.08.2025.
06.08.2025 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП» надійшло клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вже зазначалось вище, додатковим рішенням господарського суду Запорізької області від 27.08.2025 у справі № 908/1591/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЄВРОБУДГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» суму грошових коштів за договором від 23.05.2025 №23/05/2025-1ПД про надання правової (правничої) допомоги в розмірі 20929,12 грн.
Зазначений процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження.
Задовольняючи заяву позивача, господарський суд дійшов висновку, що з огляду на фактичний об'єм послуг, наданих адвокатом, наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20929,12 грн, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності справи.
Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складності справи; значення розгляду справи для сторін, часу, необхідного для вчинення тих чи інших дій, розміру судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.11.2021 у справі №914/1945/19, від 23.11.2021 у справі №873/126/21, від 22.02.2023 у справі №911/5429/14).
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказаний правовий висновок наведений у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19.
Також Об'єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Така позиція випливає з правових висновків, які викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №917/1651/22.
До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (яка в подальшому підтримана у постановах Верховного Суду від 04.04.2024 у справі №910/8955/22, від 16.04.2024 у справі №911/737/22).
Також Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22, від 23.11.2023 у справі №911/2408/22, від 17.04.2024 у справі №910/19865/21).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Так, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як: їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно з ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд першої інстанції ухвалою від 08.08.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1591/25 прийняв до розгляду, судове засідання призначив на 27.08.2025. За результатами розгляду заяви прийняте додаткове рішення про задоволення зазначеної заяви.
Колегія суддів звертає увагу, що Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21, пославшись на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21, наголосила:
- якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, вона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі;
- у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
У постанові від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду врахував, що рішення суду першої інстанції було ухвалене 27.12.2022, при цьому позивач звернувся із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, до якої додав докази їх понесення, протягом п'яти днів після його ухвалення (03.01.2023). Докази були датовані за період з 09.12.2021 до 03.08.2022, тобто до моменту постановлення рішення суду першої інстанції; погодився з позицією суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки її зміст не містив обґрунтування поважних причин неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.
Верховний Суд, здійснюючи касаційний перегляд господарських справ, також неодноразово посилався на зазначені висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови від 04.06.2025 у справі №912/2005/24, постанови від 25.09.2024 у справі № 910/1007/22, від 26.11.2024 у справі № 916/2168/22, від 12.12.2024 у справі № 911/826/23, від 28.01.2025 у справі № 910/5810/24, від 12.03.2025 у справі №910/87/24, від 25.03.2025 у справі №910/11352/24, від 15.04.2025 у справі №910/6138/24).
Отже, з наведеного слідує висновок, що докази понесення судових витрат, які створені до судових дебатів, мають бути подані стороною суду саме до закінчення судових дебатів, після ухвалення рішення, протягом п'яти днів (ч.8 ст.129 ГПК України), з урахуванням заявлення відповідної заяви до закінчення судових дебатів, можуть бути прийняті докази, які: 1) створені після ухвалення рішення; 2) судом визнані поважними причини неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, створених і не поданих до закінчення судових дебатів у справі.
У постанові КГС ВС від 26.10.2022 у справі №910/13813/21 наголошено, що вимога щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (близька за змістом правова позиція викладена у пункті 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15).
У даній справі, докази понесених позивачем витрат були створені до ухвалення рішення (на дату подання позовної заяви - 27.05.2025), з визнанням поважними причин неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, створених і не поданих до закінчення судових дебатів у справі позивач не звертався, відтак, не є необґрунтованим задоволення судом першої інстанції відповідної заяви позивача. В такому випадку Господарський суд повинен був відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Проте, зазначені доводи не є вимогою апеляційної скарги.
За приписами ч.4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Зазначені порушення норм процесуального права не є обов'язковими підставами для скасування ухваленого рішення, відтак, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вийти за межі доводів скарги.
Відповідно, до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у позовній заяві зазначив, що попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу за договором про надання правової (правничої) допомоги № 23/05/2025-1ПД від 23.05.2025, становить фактично понесених - 17 150,00 грн, також очікуваних - 3750,00 грн. В подальшому - 04.08.2025 позивач звернувся із заявою про постановлення додаткового рішення про розподіл судових витрат із наданням детального розрахунку та підтверджуючих дані обставин письмових доказів.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу до матеріалів справи позивачем долучено: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 23/05/2025-1ПД від 23.05.2025, укладеного між Адвокатом Спиридоновим Олегом Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальністю “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» (Клієнт) , за умовами якого Адвокат бере на себе зобов'язання а порядку та на умовах, визначених цим Договором, надати необхідну правову допомогу Клієнту щодо захисту його прав та законних інтересів у Господарських судах всіх інстанцій у відповідності до Господарського процесуального кодексу України відносно контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП» щодо стягнення з останнього на користь Клієнта суми дебіторської заборгованості та штрафних санкцій у зв'язку з порушенням договірних зобов'язань, а Клієнт зобов'язується виплатити Адвокату гонорар за надання такої правової допомоги.
Відповідно до п. 1.2. цього договору правова допомога включає:
- вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи з інтересах Клієнта, а також підготовку та подання до суду заяв по суті справи, передбачених Господарським процесуальним кодексом України;
- від імені Клієнта здійснювати представництво його процесуальних прав та обов'язків в процесуальному статусі позивача, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України
Розділом 4 договору сторонами обумовлено, що за правову допомогу, передбачену пунктом 1.2. Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду з розмірі, визначену в додаткових угодах до цього Договору за наступними розрахунковими ставками:
- за представництво Клієнта та ведення справи в Господарському суді першої інстанції в тому числіпідготовку та подання заяв по суті справи та з процесуальних питань, участь у судових засіданнях
- 3 500,00 грн за 1 годину витраченого часу Адвоката.
В розмір правової допомоги не включаються фактичні витрати, пов'язані з виконанням АДВОКАТОМ зобов'язань за цим Договором.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за ним (п. 8.1.).
27.05.2025 сторонами укладено додаткову угоди, згідно п. 1 якої Сторони домовилися, що розмір винагороди за надання послуг за основним Договором становить:
1.1. за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах Клієнта, судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Господарського суду Запорізької області позовної заяви - 24 500 (Двадцять чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок (згідно опису наданих послуг, що додається);
1.2. за представництво Клієнта та ведення справи у Господарському суді Запорізької області в процесуальному статусі позивача, тому числі участь у судових засіданнях - 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок за 1 годину витраченого часу Адвоката.
2. Винагорода, згідно з пунктом 1.1. Додаткової угоди сплачується Клієнтом на умовах 100% попередньої оплати. А винагорода, що передбачена пунктом 1.2. Додаткової угоди, сплачується Клієнтом після виконання всіх умов основного Договору на підставі акту приймання-передачі.
3. Додатково до винагороди, зазначеної у пункті 1 Додаткової угоди, Клієнт компенсує Адвокату за його вимогою додаткові витрати, необхідні для виконання зобов'язань за основним Договором (вартість проведення експертиз та висновків фахівців, поштові, транспортні витрати, витрати, пов'язані із прибуттям у судове засідання, та інші витрати необхідні для виконання Адвокатом зобов'язань за основним Договором). Облік всіх витрат по виконанню основного Договору покладається на Адвоката.
4. За згодою Сторін, у разі задоволення судом позову у справі, Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі 5-ти процентів від суми, присудженої судом на користь Клієнта.
5. Оплата передбаченого пунктом 4 Додаткової угоди “гонорару успіху» здійснюється протягом 3-х робочих днів з дня отримання Клієнтом наказу про примусове виконання судового рішення.
В описі наданих послуг, що є додатком до Додаткової угоди від 27.12.2024 наведено перелік наданих послуг (найменування послуг) (3 позиції), кількість витраченого часу адвокатом, ставку за погодинну оплату (3500,00 грн за 1 годину):
Вивчання та аналіз документів, що підтверджусь наявність спору (0,25 год., загальна вартість 875,00 грн); вивчення та аналіз чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи. Вивчення та аналіз судової практики Верховного Суду щодо застосування норм права якими врегульовані спірні правовідносин. Підготовку та узгоджений з Клієнтом правової позиції по спразі, збір доказів - 0,15 год., всього 525,00 грн; опрацювання стратегії захисту інтересів Клієнта і правових підстав позову; написання (набрання) тексту позовної заяви; сформування матеріалів позовної заяви, підготовка та подання до суду позовної заяви (на 13 арк.) з розрахунками сум, що стягуються (на 3 аркушах) і додатками (17 найменувань) в електронному вигляді через підсистему Електронний суд - 4,5 год., вартість 15750,00 грн.
Загальна вартість послуг за цим описом становить 17150,00 грн.
Також розраховано та заявлено 3779,12 грн “гонорару успіху» відповідно до п.п.4,5 Додаткової угоди від 27.12.2024 до Договору.
Матеріалами справи встановлено, що на підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 20929,12 грн, позивачем додано до позовної заяви та заяви про ухвалення додаткового рішення копію довіреності, копію договору про надання правничої допомоги, копію додаткової з описом наданих послуг, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
У Замовника претензій до якості наданих послуг немає.
Відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Суд першої інстанції, з урахуванням наданих відповідачем документів та вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, визнав заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20929,12 грн співмірним, обґрунтованим та пропорційним предмету спору та зазначив, що заперечення позивача є безпідставними.
Колегія суддів виснує, що:
- витрати на правничу допомогу позивача документально підтверджені і пов'язані із веденням даної справи,
- процесуальні документи у цій справі підтверджують надання правничої допомоги відповідачу адвокатом Спиридоновим О.В.,
- в той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем безпідставно збільшений обсяг виконаної роботи адвоката.
Так, позов розглядався у спрощеному позовному провадженні, відповідач повністю визнав позовні вимоги, за описом наданих послуг, поданим представником позивача, адвокат витратив загалом 4,5 години на підготовку позовної заяви обсягом 13 аркушів із додатками, справа не є складною, правова позиція щодо вказаної категорії спорів є сталою, а позовна заява типовою, що не потребувало великих витрат часу, як для здійснення розрахунку заявлених до стягнення сум. При цьому, позивачем не наведено переконливих доводів щодо співмірності заявлених позивачем витрат на правничу допомогу із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.
Звідси, судом апеляційної інстанції здійснена оцінка рівня адвокатських витрат в розрізі їх обґрунтованості, як обов'язкового критерію при розподілі судових витрат, а також врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову, зазначає, що вони є завищеними.
Колегія суддів зауважує, що визначення між адвокатом і клієнтом саме такої вартості послуг не суперечить вимогам законодавства, зокрема положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Однак, такий розмір вартості адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у встановленому розмірі з іншої сторони. В будь-якому разі розмір витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, від 17.04.2024 у справі №915/436/23).
Тому колегія суддів дійшла висновку, що заявлені до стягнення позивачем витрати на правничу допомогу лише частково відповідають критерію розумності і обґрунтованості таких витрат, звідси, заяву слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 10 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, відмовивши у 10929, 12 грн.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За викладених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції неповністю дослідив обставини справи та подані докази, прийняв рішення з порушенням норм процесуального права, внаслідок чого додаткове рішення підлягає скасуванню, з урахуванням нового у справі, за яким заяву відповідача слід задовольнити частково, присудивши до стягнення з позивача на користь відповідача 10 000 грн із 20929,12грн заявлених.
Зважаючи на те, що за оскарження додаткового рішення суду судовий збір не сплачується, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Щодо витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Так, позивач у відзиві на апеляційну скаргу наголосив, що просить стягнути з відповідача 4500 грн. витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
При цьому, Верховний Суд дотримується позиції, відповідно до якої за статтею 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18).
На виконання договору №23/05/2025-1ПД від 23.05.2025 між сторонами підписано акт прийому-передачі наданих послуг від 20.10.2025 на суму 4500 грн., відповідно до якого виконавець виконав, а замовник прийняв послуги з вивчення та аналізу матеріалів апеляційної скарги по справі № 908/1591/25, чинного законодавства України, судової практики Верховного Суду щодо застосування норм права, якими врегульовані спірні правовідносини, написання відзиву на апеляційну скаргу ( на 8 аркушах) та подання до суду через електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС у справі №908/1591/25 (одна година); у замовника претензій до якості наданих послуг немає.
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 наведено наступне: “Додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою частиною. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення.
Особа, яка понесла судові витрати під час апеляційного чи касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, має право на відшкодування таких витрат, що відповідатиме принципу господарського судочинства, передбаченому у п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України.
Під час вирішення цього питання суд має керуватися критеріями, визначеними у ч. 5 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України. Інакше розуміння позбавить особу права на відшкодування понесених нею судових витрат навіть у разі необґрунтованого оскарження іншим учасником справи додаткового судового рішення, що нівелюватиме значення такої засади судочинства, як відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.».
Відтак, суд апеляційної інстанції констатує, що матеріалами справи підтверджується надання послуг позивачу в суді апеляційної інстанції адвокатом Спиридоновим О.В. на суму 4500 грн.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідачем розмір витрат позивача на правничу допомогу не заперечено, відповідного клопотання про їх зменшення суду не подано.
Відтак, вирішуючи питання чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, з урахуванням принципу співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, а також відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, суд апеляційної інстанції зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим і розумним, документально доведеним, відтак, заявлена сума витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції має бути покладена на відповідача у повному обсязі 4500,00 грн.
Враховуючи наведені обставини, слід присудити до стягнення з відповідача на користь позивача 4500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 269, 275-277, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП» на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 27.08.2025 у справі № 908/1591/25 - задовольнити частково.
Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 27.08.2025 у справі № 908/1591/25 - скасувати.
Ухвалити у справі нове додаткове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1591/25 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
В решті вимог заяви відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС» 4500,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Видачу наказів доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 23.10.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя А.Є. Чередко