14 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 917/1717/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.,
за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БестерУ» (вх.№1951П) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.09.2025 (ухвалу постановлено суддею Байдуж Ю.С. в приміщенні Господарського суду Полтавської області 05.09.2025) у справі №917/1717/25
за заявою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, РНОКПП НОМЕР_1 , вул. Сердюка Ігоря, 15 оф. 72, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, про забезпечення його позову
в інтересах позивача: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, код ЄДРПОУ 24388300
до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Юкей», код ЄДРПОУ 45235592, пров. Андріївський, 8 кв. 2, м. Полтава, Полтавська область, 36000;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «БестерК», код ЄДРПОУ 45780322, вул. Чураївни, 3/2, квартира 239, м. Полтава, 36004;
3. Товариства з обмеженою відповідальністю «БестерУ», код ЄДРПОУ 45852231, вул. Чураївни, 3/2, квартира 239, м. Полтава, 36004;
про визнання недійсними правочинів
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.09.2025 у справі №917/1717/25 заяву приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича (вх. №11336 від 03.09.2025) задоволено, в порядку забезпечення позову накладено арешт на:
1. Будівлі та споруди, за адресою: Полтавська обл, Кременчуцький р-н, с. Придніпрянське, вул. Леонова, 14-А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1030933653224, що складається з капітальної споруди - А, загальною площею 378 кв.м., вимощення - І, загальною площею 922 кв.м.;
2. Будівлі та споруди, за адресою: Полтавська обл, Кременчуцький р-н, с. Придніпрянське, вул. Леонова, 14-Б, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1030924253224, що складається з технологічної водойми для цілей аквакультури, 1, загальною площею 80.8000 га; вимощення - І, загальною площею 19.9629 га; склад з розвантажувальним містком -А, загальною площею 0.0157 га; розвантажувальним містком ІІІ, загальною площею 0.0157 га;
3. Будівлі та споруди, за адресою: Полтавська обл, Кременчуцький р-н, с. Придніпрянське, вул. Леонова, 14-В, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1030909653224, що складається з виробничого приміщення - А, загальною площею 228,4 кв.м., склад паливно-мастильних матеріалів -В, загальною площею 572,3 кв.м., Водонапірна башта - Г, загальною площею 6,3 кв.м., котельня - Е, загальною площею 166 кв.м., каналізаційно-насосна станція - Л, загальною площею 28.1 кв.м.; Інкубаційний цех -М, загальною площею 698,3 кв.м., гараж - Н, загальною площею 312,8 кв.м., Технологічна водойма для цілей аквакультури, 1, загальна площа 111,0796 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 2, загальна площа 100,2598 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 3, загальна площа 79,7466 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 4, загальна площа 75,4921 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 5, загальна площа 69,3730 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 6, загальна площа 46,7468 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 7, загальна площа 46,6489 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 8, загальна площа 15,2082 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 9, загальна площа 10,5639 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 10, загальна площа 6,6600 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 11, загальна площа 4,8246 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 12, загальна площа 4,7879 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 13, загальна площа 4,0965 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 14, загальна площа 3,8982 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 15, загальна площа 2,8338 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 16, загальна площа 2,5495 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 17 загальна площа 2,1465 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 18 загальна площа 1,9608 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 19 загальна площа 1,7693 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 20, загальна площа 1,6296 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 21, загальна площа 1,4795 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 22, загальна площа 1,1477 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 23, загальна площа 1,0806 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 24, загальна площа 1,0308 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 25, загальна площа 0,9809 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 26, загальна площа 0,9642 га, Проїзд, 27, загальна площа 0,9291 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 28, загальна площа 0,9069 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 29, загальна площа 0,8949 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 30, загальна площа 0,8943 га Технологічна водойма для цілей аквакультури, 31, загальна площа 0,8898 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 32, загальна площа 0,8449 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 33, загальна площа 0,8410 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 34, загальна площа 0,8169 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 35, загальна площа 0,8055 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 36, загальна площа 0,7978 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 37, загальна площа 0,7456 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 38, загальна площа 0,7192 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 39, загальна площа 0,6971 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 40, загальна площа 0,6661 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 41, загальна площа 0,6367 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 42, загальна площа 0,3962 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 43, загальна площа 0,3480 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 44, загальна площа 0,3431 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 45, загальна площа 0,3199 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 46, загальна площа 0,2982 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 47, загальна площа 0,2488 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 48, загальна площа 0,2443 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 49, загальна площа 0,2440 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 50, загальна площа 0,2385 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 51, загальна площа 0,2375 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 52, загальна площа 0,2357 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 53, загальна площа 0,2356 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 54, загальна площа 0,2338 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 55, загальна площа 0,2307 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 56, загальна площа 0,2273 га, Технологічна водойма для цілей аквакультури, 57, загальна площа 0,2083 га, Проїзд, 58, загальна площа 0,1380 га, Проїзд, 62, загальна площа 0,0462 га, Споруда, 63, загальна площа 0,0362 га, Проїзд, 64, загальна площа 0,0311 га, Проїзд, 65, загальна площа 0,0285 га, Проїзд, 70, загальна площа 0,0172 га, Насосна станція, Р, Загальна площа (кв.м): 57.7, Каналізаційна насосна станція, П, Загальна площа (кв.м): 45.8, Вимощення, 59, загальна площа 0,0843 га, Проїзд, 67, загальна площа 0,0213 га, Вимощення, 68, загальна площа 0,0190 га, Споруда, 71, загальна площа 0,0142 га, Споруда, 72, загальна площа 0,0139 га, Споруди, 74, загальна площа 0,0103 га, Споруди, 75, загальна площа 0,0075 га, Споруда, 78, загальна площа 0,0053 га, Мастильна станція, И, Загальна площа (кв.м): 16.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БестерУ» звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.09.2025 у справі №917/1717/25; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно в межах суми стягнення в розмірі 699414,41 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції обмежився лише наведенням мотивів, викладених у заяві позивача про вжиття заходів забезпечення позову та посиланням на загальні норми ГПК України, однак не встановив наявність будь-яких доказів, які б підтверджували наведені позивачем у заяві обставини, якими той обґрунтовує необхідність вжиття судом заходів до забезпечення позову у цій справі.
ТОВ «БестерУ», посилаючись на відомості з сервісу «Опендатабот», зазначає, що відповідач - ТОВ «Фірма Юкей» має статутний капітал 9302000,00 грн, відповідно розмір активів відповідача є набагато більшим від заявленого позивачем до стягнення у зведеному виконавчому провадженні №78085936 в загальному розмірі 699414,41 грн. Крім того, ТОВ «Фірма Юкей» також зареєстровано за законодавством України, не перебуває в стані припинення, а отже продовжує здійснювати підприємницьку діяльність.
Заявник вважає, що можливість здійснення ТОВ «БестерУ» дій щодо відчуження майна шляхом укладання оспорюваних правочинів з метою уникнення відповідальності за борговими зобов'язаннями перед Кременчуцькою міською радою є лише припущеннями приватного виконавця, які не підтверджені документально. При цьому заявник апеляційної скарги зазначає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить жодних відомостей про вчинення відповідачем ТОВ «БестерУ» будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду (у випадку задоволення відповідного позову), а доводи заявника зводяться до припущень, що підлягають встановленню судом під час розгляду справи по суті.
Водночас, ТОВ «БестерУ» наголошує, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження відсутності коштів на банківських рахунках основних відповідачів за рішеннями суду про стягнення з них коштів станом на момент звернення із заявою про забезпечення позову.
03.10.2025 від представника приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження у справі, в обґрунтування якого позивач посилається на те, що до апеляційної скарги не додано доказів, що свідчили б про наявність у Плеханова Ігоря Олександровича (особи яка підписала апеляційну скаргу) статусу адвоката, який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги, а також не надано доказів на підтвердження того, що Плеханов І.О. наділений повноваженнями на самопредставництво юридичної особи у розумінні частини третьої статті 56 ГПК України.
Також, 03.10.2025 від представника приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін.
06.10.2025 від Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вважає, що суд першої інстанції, оцінивши надані докази, а також встановивши, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника, наявності зв'язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, дійшов заснованого на правильному застосуванні статей 136-137 ГПК України висновку, зазначивши про те, що невжиття заходів забезпечення позовних вимог щодо накладення арешту на відповідне майно, що належать відповідачу може значно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, вжиття такого заходу є адекватним змісту порушеного права, на відновлення якого поданий позов. Визначені заявником заходи забезпечення позову гарантуватимуть виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог та ефективний захист оспорюваних прав та інтересів заявника.
14.10.2025 від представника заявника апеляційної скарги Плеханова І.О. надійшла заява про розгляд справи без його участі у зв'язку з участю у розгляді справи №552/1028/25, в якій він просить задовольнити апеляційну скаргу повністю.
У судовому засіданні представник Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та поясненнях наданих суду.
Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. та відповідачі у справі своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.
Розглянувши клопотання про закриття апеляційного провадження у справі колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
Згідно з ч. 4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Колегія суддів зазначає, що апеляційну скаргу від імені ТОВ «БестерУ» підписано представником Плехановим І.О. на підставі електронної довіреності від 04.09.2025. При цьому, в матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Плеханова І.О. Вказані обставини перевірялися судом апеляційної інстанції під час відкриття апеляційного провадження.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення клопотання представника приватного виконавця про закриття апеляційного провадження на підставі п.2 ч.1 ст.264 ГПК України відсутні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
Відповідно до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22.
У постанові від 21.03.2024 у справі №910/15328/23 Верховний Суд дійшов висновку, що метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.04.2025 у справі №916/1804/24.
У постанові від 05.03.2025 у справі №910/9314/24 Верховний Суд виснував, що адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.04.2025 у справі №916/1804/24.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.10.2023 у справі №922/1583/23.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23.
Водночас колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.03.2025 у справі №910/11409/24.
Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.04.2025 у справі № 916/1804/24.
При цьому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 дійшла висновку про те, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим, за висновком Великої Палати Верховного Суду, є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Крім того, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Як свідчать матеріали справи. на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича перебуває зведене виконавче провадження №78085936, до складу якого входять:
- виконавче провадження №78066512 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області, виданого 21.04.2025 у справі №917/1751/24, про стягнення з ТОВ «Фірма «Юкей» безпідставно збережених коштів в сумі 90071,68 грн та 2422,40 грн судового збору;
- виконавче провадження №77460276 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області, виданого 12.02.2025 у справі №917/1757/24, про стягнення з ТОВ «Фірма «Юкей» 599723,65 грн безпідставно збережених коштів та 7196,68 грн судового збору.
Загальний розмір заборгованості ТОВ «Фірма «Юкей» перед стягувачем за вказаними наказами суду становить 699414,41 грн.
Приватний виконавець звернувся з позовом в інтересах Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ТОВ «Фірма Юкей», ТОВ «БестерК», ТОВ «БестерУ», в якому просить визнати недійсними правочини з відчуження майна, зокрема: акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «БестерК» від 21.11.2024, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гофман Е.Л. за реєстровим № 3892, 3893 та акт прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «БестерУ» від 27.03.2025, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гофман Е.Л. за реєстровим № 698, 699 з підстав їх фраудаторності.
Приватний виконавець, стверджуючи про наявність обставин, що можуть привести до ускладнення або неможливості виконання можливого майбутнього рішення у даній справі, визначаючи, що підставою звернення з позовною заявою у даній справі стали дії відповідачів щодо відчуження майна шляхом укладання оспорюваних правочинів з метою уникнення відповідальності за борговими зобов'язаннями перед Кременчуцькою міською радою та недопущення звернення стягнення на наявне у боржника майно, звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлі та споруди, що належали боржнику.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що виявлені приватним виконавцем обставини свідчать про те, що станом на момент розгляду Господарським судом Полтавської області справ №917/1757/24 та №917/1751/24, з приводу виконання судових рішень по яким, заявником відкриті виконавчі провадження відносно відповідача-1, який з метою уникнення їх виконання, здійснив відчуження належного йому нерухомого майна, шляхом передачі його до статутного капіталу ТОВ «БестерК». В свою чергу, ТОВ «БестерК», здійснило подальше відчуження нерухомого майна, передавши його до статутного капіталу ТОВ «БестерУ». Разом з тим, ТОВ «Фірма «Юкей», яке є боржником за наявним виконавчим провадженням, ТОВ «БестерК», ТОВ «БестерУ» пов'язані між собою одним спільним кінцевим бенефіціарним власником та відносинами ділового партнерства.
Такі дії відповідачів, з огляду на їх неодноразове вчинення, а також зв'язок між собою юридичних осіб - відповідачів, на переконання приватного виконавця, свідчать про те, що останні і в подальшому можуть вчиняти відчуження майна, що призведе до неможливості реалізації прав позивача у справі, предметом якої є визнання вчинених правочинів недійсними, без нових звернень до суду. Заявник стверджує, що вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду цієї справи по суті.
Суд першої інстанції, враховуючи інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що власники та посадові особи всіх трьох відповідачів є пов'язаними між собою, дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав позивача на ефективний судовий захист в межах одного судового провадження, та погодився з позицією заявника, що в разі здійснення подальшого відчуження нерухомого майна, такі дії перешкоджатимуть ефективному захисту порушених прав позивача з огляду на те, що оспорюваний у цій справі правочин, вчинений за актом приймання-передачі від 27.03.2025 посвідченим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гофман Е.Л. за реєстровим №698, 699, вже не буде підставою для наступної зміни власника нерухомого майна, а тому визнання його недійсним не відновлюватиме порушене право позивача та спонукатиме останнього до ініціювання нових судових спорів. На переконання місцевого господарського суду, заявлені заявником заходи забезпечення відповідають вимогам розумності, адекватності, збалансованості інтересів та вимогам щодо наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги та є такими, що спроможні забезпечити ефективний захист або поновлення порушених прав (інтересів) позивача в разі задоволення позову.
Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, проте місцевий господарський суд, задовольняючи заяву приватного виконавця про вжиття заходів забезпечення позову у справі №917/1717/25, зокрема, шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомого майна, що належать на праві приватної власності ТОВ «БестерУ» помилково не врахував того, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися із предметом та підставами позову.
Колегія суддів зазначає, що предметом позову, в межах якого заявлено клопотання про забезпечення позову, є визнання недійсними правочинів. При цьому, позовні вимоги в цій справі не мають майнового характеру та не стосуються безпосередньо повернення/витребування на користь позивача об'єктів нерухомого майна (зокрема, тих на які було накладено судом першої інстанції арешт). Таким чином, суд апеляційної інстанції не може визнати обставини безпосередньої пов'язаності заходів забезпечення позову із його предметом.
Проте, суд першої інстанції, накладаючи арешт на об'єкти нерухомого майна, що належать на праві приватної власності ТОВ «БестерУ», помилково не врахував положення статей 136, 137 ГПК України та залишив поза увагою обставини відсутності прямого зв'язку між обраним приватним виконавцем заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.
Як зазначає сам приватний виконавець, загальний розмір заборгованості за зведеним виконавчим провадженням перед стягувачем становить 699414,41 грн.
Проте, заявник просить накласти арешт в порядку забезпечення позову на три окремі об'єкти нерухомого майна, які розташовані за адресами: Полтавська обл., Кременчуцький р., с. Придніпрянське, вулиця Леонова, будинки 14-А, 14-Б, 14-В.
Колегія суддів звертає увагу на відсутність в матеріалах справи інформації щодо вартості зазначеного майна, що унеможливлює встановлення судом співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
Не обґрунтовує приватний виконавець і обставин необхідності накладення арешту на всі три вказані об'єкти нерухомого майна, а не, наприклад, на один або два з них.
Таким чином, заявником не надано доказів на підтвердження адекватності та співмірності вказаних заходів забезпечення позову у порівнянні із загальною сумою заборгованості та відповідно предметом позову.
Звертаючись до суду з позовом та заявою про забезпечення позову приватний виконавець фактично стверджує, що вжитими ним заходами не було виявлено будь-якого майна, за рахунок якого можна було б погасити заборгованість за виконавчими провадження, на підтвердження чого надає складену ним довідку по ЗВП №78085936 вих №42547 від 02.09.2025.
У вказаній довідці стверджується, що боржник не здійснює господарську діяльність, а з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що єдине наявне у боржника майно (будівлі та споруди за адресою: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Придніпрянське, вул. Леонова, будинки 14-А, 14-Б, 14-В) було відчужене ним 21.11.2024.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що надані приватним виконавцем інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 02.09.2025 свідчать про те, що пошук відповідної інформації відбувався за критеріями конкретних реєстраційних номерів об'єктів нерухомого майна (які не належать боржнику), а не за даними самого боржника (ТОВ «Фірма «Юкей»). А тому, такі довідки не доводять обставин відсутності у його власності нерухомого майна.
Окрему увагу колегія судів звертає на положення ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Проте, приватним виконавцем, який прагне арешту нерухомого майна, яке не належить боржнику, не надано доказів навіть першочергового звернення стягнення на кошти, зокрема, на рахунках боржника у банках, а за відсутності таких - в подальшому на інші активи боржника.
При цьому, приватним виконавцем не надано жодних доказів ні на підтвердження обставин нездійснення боржником господарської діяльності, ні відсутності у боржника активів, достатніх для погашення заборгованості, ні вжиття ним всіх необхідних та можливих заходів щодо розшуку майна боржника.
Водночас, суд апеляційної інстанції має врахувати доводи заявника апеляційної скарги, що за даними відкритих реєстрів ТОВ «Фірма Юкей» має зареєстрований статутний капітал у розмірі 9310000,00 грн.
Незважаючи на підстави та доводи позовної заяви про обставини вибуття майна із власності боржника (які підлягають оцінці судом безпосередньо під час розгляду справи по суті), колегія суддів знову звертає увагу на те, що власником нерухомого майна, на яке позивач просить накласти арешт, боржник наразі не є.
У рішенні по справі «East/West Alliance Limited» проти України», яке набрало статусу остаточного 02.06.2014 Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний» «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Якщо хоча б одного із цих критеріїв не додержано, Європейський суд з прав людини констатує у такому випадку порушення статті 1 Першого протоколу.
Законність означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон не передбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачає для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
Проте, за вище викладених обставин при зверненні із заявою про забезпечення позову, колегія суддів не може визнати достатньо обґрунтованою приватним виконавцем вимогу про накладення арешту на майно, яке не належить боржнику, оскільки такі дії суду можуть мати ознаки непропорційного втручання у право власності.
А тому, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково задовольнив заяву приватного виконавця про застосування заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Полтавської області від 05.09.2025 у справі №917/1717/25 - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви приватного виконавця про забезпечення позову.
Керуючись ст. 269, 270, 271, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БестерУ» задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.09.2025 у справі №917/1717/25 скасувати.
Відмовити у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 23.10.2025.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя Н.О. Мартюхіна