вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"21" жовтня 2025 р. Справа№ 910/15746/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Барсук М.А.
при секретарі: Реуцька Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Підлипенський Д.В. (довіреність №989 від 18.12.2024) ;
від відповідача: Сібілєв М.А. (ордер серія ВВ №1046301 від 19.02.2025) ;
розглянувши заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" Пушинського Миколи Васильовича про ухвалення додаткового рішення
за розгляд апеляційних скарг товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на рішення господарського суду міста Києва від 07.05.2025
та
на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2025
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі
у справі №910/15746/24 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп"
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 7 703 993, 57 грн,
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.05.2025 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" штраф у розмірі 17 370 (сімнадцять тисяч триста сімдесят) грн 83 коп., пеню у розмірі 471 805 (чотириста сімдесят одну тисячу вісімсот п'ять) грн 63 коп. та судовий збір у розмірі 7337 (сім тисяч триста тридцять сім) грн 65 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.2025 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн - витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 09.06.2025 товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просили прийняти дану апеляційну скаргу на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2025 у справі №910/15746/24 та відкрити апеляційне провадження у справі за даною апеляційною скаргою; задовольнити апеляційну скаргу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" та скасувати додаткове рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2025 у справі №910/15746/24 в частині стягнення з ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на користь ТОВ "Газойлтехнопайп" 25 000, 00 грн витрат на правничу допомогу і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ТОВ "Газойлтехнопайп" у стягненні витрат на професійну правничу допомогу; судові витрати покласти на відповідача.
Також, не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 10.06.2025 товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: прийняти дану апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/15746/24 та відкрити апеляційне провадження у справі за даною апеляційною скаргою; задовольнити апеляційну скаргу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" та скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.05.2025 у справі №910/15746/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" до ТОВ "Газойлтехнопайп" про стягнення 7 214 817,11 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача.
За результатами розгляду, постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення господарського суду міста Києва від 07.05.2025 та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2025 у справі №910/15746/24 залишено без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 07.05.2025 та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2025 у справі №910/15746/24 залишено без змін.
25.09.2025 через канцелярію суду від представника товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" Пушинського Миколи Васильовича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить прийняти додаткову постанову по справі №910/15746/24, якою стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (03065, місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок 44; ідентифікаційний код: 42795490) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП" (місто Київ, вулиця Тютюнника Василя, будинок, 53, офіс, 1133, 03150; ідентифікаційний код: 40228402) кошти у розмірі 83 500, 00 (вісімдесят три тисячі п'ятсот) гривень 00 (нуль) копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з апеляційним розглядом справи №910/15746/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 призначено заяву представника ТОВ "Газойлтехнопайп" Пушинського Миколи Васильовича щодо розподілу судових витрат до розгляду на 21.10.2025.
06.10.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення проти заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.
У судовому засіданні, 21.10.2025 представник відповідача підтримав вимоги заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з апеляційним розглядом справи, просив її задовольнити, стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 83 500,00 грн.
Представник позивача заперечив вимоги заяви відповідача, вказуючи, що такі витрати є завищеними та неспівмірними, просив суд відмовити в їх задоволенні.
Заслухавши пояснення позивача та відповідача, розглянувши заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з апеляційним розглядом справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс у зв'язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції становлять 83 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 42 том 3).
25.09.2025 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткової постанови, в якій представник просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 83 500,00 грн (а.с.133 том 3).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу заявником, зокрема, надано:
- Ордер ВС №1337395 від 09.01.2025 (а.с.44 т.3);
- Свідоцтво серія ЛВ №002510 від 10.11.2022 (а.с.45 т.3);
- Договір №17.10-1 про надання правової допомоги від 17.10.2023 (а.с.120-121 т.2);
- Додаткова угода №23/12-2 від 23.12.2024 (а.с.121 т.2);
- Акт приймання-передачі №23/09 до додаткової угоди №23/12-2 до договору №17.10-1 про наданні правової допомоги від 17.10.2023 (а.с.135 т.3);
З поданих доказів вбачається, що 17.10.2023 між відповідачем, як клієнтом, та адвокатським об'єднанням "Синегор" укладено договір про надання правової допомоги №17.10-1 (а.с. 120 том 2), в якому сторони погодили, зокрема, що вартість правової допомоги за цим договором визначається у рахунках на оплату (п.4.1 договору).
За умовами додаткової угоди №23/12-2 від 23.12.2024 (а.с.121 т.2), сторони погодили обсяг правової допомоги в суді апеляційної інстанції, зокрема, це подача апеляційної скарги (за погодженням з клієнтом, у разі ухвалення рішення, яке можу спричинити негативні наслідки для клієнта), подача відзиву на апеляційну скаргу (у разі подачі апеляційної скарги з боку ТОВ «Оператор ГТС України», вироблення правової позиції та погодження її з клієнтом). У разі, якщо апеляційна скарга буде подана обома учасниками, вартість правової допомоги за цією додатковою угодою не змінюється - 48 500,00 грн (п.2 додаткової угоди); Формування та направлення документів по суті спору. Представництво інтересів клієнта в Північному апеляційному господарському суді під час здійснення господарського судочинства - 35 000,00 грн (п.3 додаткової угоди).
23.09.2025 між відповідачем та адвокатським об'єднанням "Синегор" підписано акт приймання-передачі №23/09 (а.с.135 том 3).
В зазначеному акті сторони погодили, що адвокатське об'єднання «Синегор» надало, а клієнт прийняв належним чином надану правову допомогу згідно умов додаткової угоди №23/12-2 від 23.12.2024 до договору про надання правової допомоги 17.10-1 від 17.10.2023 в частині підпунктів 2-3 пункту другого додаткової угоди, а саме: подача відзиву на апеляційну скаргу ,вироблення правової позиції та погодження її з клієнтом. Формування та направлення документів по суті спору. Представництво інтересів клієнта у Північному апеляційному господарському суді під час здійснення господарського судочинства (п.1).
Правова (професійна правнича) допомога надана у відповідності із Додатковою угодою №23/12-2 від 23.12.224 до договору про надання правової допомоги 17.10-1 від 17.10.2023 (п.2).
Загальна вартість наданої правової (професійної правничої допомоги) становить 83 500,00 грн (п.3).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
06.10.2025 до апеляційного суду від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у якій позивач заперечував щодо їх розміру, посилаючись на те, що (а.с. 144-150 том 3): відповідачем порушено процедуру подання доказів понесених судових витрат визначених ст. 221 ГПК України; спір виник через неправомірні дії відповідача, а тому всі витрати покладаються на нього; даний спір є нескладним, простим, шаблонним; поданий відповідачем акт приймання-передачі від 23.09.2025 не містить детального опису наданих послуг та було включено до складу юридичних послуг дії, які не є правовою допомогою; відсутні докази підтвердження оплати.
Як вже зазначалось відповідач у відзиві на апеляційну скаргу від 25.06.2025 (а.с.42 т.3) заявив вимогу про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 83 500,00 грн, на доведення яких, у відповідності до положень ч. 8 ст. 129 ГПК України, має намір подати докази, - до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і відповідачем надано такі докази в межах цього строку (договір про надання правової допомоги, додаткову угоду до договору, ордери та свідоцтва, - до закінчення судових дебатів, а акт приймання-передачі до додаткової угоди, - протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду).
Так, після ухвалення постанови, протягом п'яти днів, відповідач долучив акт приймання-передачі № 23/09 від 23.09.2025 до додаткової угоди № 23/12-2 від 23.12.2024 (а.с. 135 том 3), який був створений та підписаний між клієнтом й адвокатським об'єднанням після ухвалення постанови.
Вказаний акт підтверджує фактичне виконання адвокатським об'єднанням погоджених з клієнтом послуг за договором про надання правової допомоги, а отже відповідач вчасно (до судових дебатів) повідомив про те, що такий доказ буде поданий після ухвалення судового рішення, з урахуванням того, що остаточний підсумок наданої правової допомоги може бути підведений за результатами отримання позитивного ( частково позитивного) судового рішення (на користь відповідача) з подальшим складанням акта приймання-передачі наданих послуг, у якому сторони обумовлюють їх обсяг, якість, звірку наданих послуг, наявність/відсутність взаємних претензій тощо.
Враховуючи вищевикладене, неподання до ухвалення судового рішення акту приймання-передачі № 23/09 від 23.09.2025 до додаткової угоди № 23/12-2 від 23.12.2024, який засвідчує фактично надані послуги та не існував на час ухвалення рішення, свідчить про поважність причини його неподання, у зв'язку з чим заперечення позивача про порушення процедури подання доказів понесення судових витрат відхиляються.
Європейський суд з прав людини, у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13.01.2000 та в рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, адвокатом відповідача складено та подано до суду відзив на апеляційну скаргу (а.с39 том 3), додаткові пояснення (а.с. 91-93 том 3), також адвокати відповідача приймали участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції, що підтверджується матеріалами справи (протоколи судових засідань).
Таким чином акт приймання-передачі № 23/09 від 23.09.2025 до додаткової угоди № 23/12-2 від 23.12.2024, усупереч твердженням скаржника, містить опис наданих юридичних послуг (вироблення, узгодження правової позиції та написання відзиву на апеляційну скаргу, формування та направлення документів по суті спору, представництво інтересів відповідача у Північному апеляційному господарському суді) та підтверджує факт надання цих послуг, розмір яких сторони визначили у фіксованому розмірі 83 500,00 грн.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, у додаткових постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 917/272/23, від 05.03.2024 у справі № 916/2266/22, від 17.04.2024 у справі № 910/19865/21 зазначено, що суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Дослідивши та оцінивши обґрунтованість заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, враховуючи подане позивачем заперечення проти заяви про стягнення судових витрат на правову допомогу, беручи до уваги те, що правова позиція відповідача була сталою, і адвокат Пушинський М.В. надавав правову допомогу відповідачу в цій справі в суді першої інстанції і правова позиція була незмінна, а тому, відповідно, був обізнаний з усіма обставинами цієї справи, та те, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, суд апеляційної інстанції вважає справедливим та розумним задовольнити подане клопотання відповідача частково, стягнувши з позивача на користь відповідача 15 000,00 грн за супровід справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статями 86, 123, 126, 129, 244 ГПК України, суд,-
Заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" Пушинського Миколи Васильовича про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/15746/24 задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок 44; ідентифікаційний код: 42795490) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" (03150, місто Київ, вулиця Тютюнника Василя, будинок, 53, офіс 1133; ідентифікаційний код: 40228402) 15 000 грн 00 коп. за супровід справи в суді апеляційної інстанції.
У задоволенні решти заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" Пушинського Миколи Васильовича про розподіл витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Доручити суду першої інстанції видати відповідний наказ.
Матеріали справи № 910/15746/24 повернути до суду першої інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому статтями 286-291 ГПК України.
Повний текст додаткової постанови складено 24.10.2025
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Барсук