вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" вересня 2025 р. Справа№ 910/1928/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Барсук М.А.
при секретарі: Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Бежовець І.О. (витяг з ЄДР від 20.06.2025);
від відповідача: не з'явився,
розглянувши матеріали апеляційних скарг товариства з обмеженою відповідальністю "УМТК ТРЕЙД" та Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій
на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2025
у справі №910/1928/25 (суддя Людмила Шкурдова)
за позовом Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій
до товариства з обмеженою відповідальністю "УМТК ТРЕЙД"
про стягнення 778 953, 67 грн,
У лютому 2025 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 778 953, 67 грн неустойки (штрафу) за прострочення поставки товару.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2025 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "УМТК ТРЕЙД" на користь Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій 389 476 грн 84 коп. неустойки, 11 684 грн 31 коп. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи належним чином доведено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки, в частині своєчасної поставки товару в обумовлений договором строк, тому вимоги позивача є обґрунтованими. Також судом враховуючи, що відповідач здійснив прострочення поставки товару на незначний термін (9днів), а також враховуючи відсутність доказів понесення позивачем збитків, клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки підлягає частковому задоволенню, та зменшення розміру на 50%.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ "УМТК ТРЕЙД" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: відстрочити товариству з обмеженою відповідальністю "УМТК ТРЕЙД" сплату судового збору до ухвалення судового рішення за цією апеляційною скаргою; задовольнити апеляційну скаргу; скасувати частково рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі №910/1928/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні пені в розмірі 259 651,22 грн по необґрунтованості нарахування, а решту із заявленої суми 519 302, 45 грн стягнути з урахуванням клопотання про зменшення неустойки на 90 відсотків до суми 51 930, 24 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не вірно було розраховано період нарахування неустойки, оскільки вірним мав бути розрахунок за 6 днів, так як дата припинення зобов'язання 30.11.2024 не рахується, день виконання зобов'язання припадає на вихідний день, тому кінцевий день виконання зобов'язання припадає на понеділок 02.12.2024, а з урахуванням п. 8.3 договору нарахування неустойки має починатись з наступного дня після кінцевої дати поставки, а саме з 03.12.2024. В частині зменшення розміру неустойки відповідач зазначив, що судом першої інстанції не враховано що розмір є занадто надмірним, і такий розмір штрафних санкцій підірве фінансовий стан відповідача та зумовить збитковість його діяльності.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 апеляційну скаргу у справі №910/1928/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Також, не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2025 по справі №910/1928/25 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції безпідставно було задоволено частково клопотання відповідача та зменшено розмір неустойки на 50%. Враховуючи умови договору, а саме п. 8.3, відповідач повинен сплатити позивачу 0,1% неустойки від вартості, а саме 778 953, 67 грн.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) від 03.07.2025 апеляційну скаргу по справі №910/1928/25 передано на розгляд раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) у складі: головуючого судді Руденко М.А., судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 об'єднано апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "УМТК ТРЕЙД" та Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2025 в одне апеляційне провадження у справі №910/1928/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю "УМТК ТРЕЙД" та Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі №910/1928/25. Справу №910/1928/25 призначено до розгляду на 23.09.2025.
19.09.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з зайнятістю представника в Третьому апеляційному адміністративному суді у судовому розгляді справи №280/12034/24, призначеному на 23.09.2025 о 10 год. 30 хв.
В судовому засіданні 23.09.2025 представник позивача заперечив проти задоволення клопотання, просив залишити його без задоволення, підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати частково, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також представник заперечив проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив її залишити без задоволення.
Колегія суддів розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, заслухавши думку представника позивача, зазначає наступне.
Згідно з приписами п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Крім того, статтею 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 273 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки, сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 202 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційних скарг по суті в судовому засіданні 23.09.2025 за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.08.2024 між Управлінням забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "УМТК ТРЕЙД" (постачальник) укладено договір поставки №229. (а.с. 4-15)
За умовами договору, постачальник зобов'язується у 2024 році поставити у власність замовнику "тепловідбивний захисний одяг пожежника (костюм спеціальний захисний)" (згідно з ДК 021:2015 код 35110000-8 протипожежне, рятувальне та захисне обладнання) (далі - продукція) в кількості, комплектації та якості згідно із специфікацією на продукцію до договору (додаток №1 до договору), що є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити продукцію на умовах цього договору. (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 1.2 договору закупівля продукції здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" зі змінами.
Ціна договору становить 86 550 408, 00 грн відповідно до тендерної пропозиції ідентифікатора закупівлі UA-2024-05-09-011135-а та специфікації (п. 2.1 договору) (а.с. 16).
Відповідно до п. 3.2 договору продукція має бути поставлена замовнику у повному обсязі до 30.11.2024 включно. За погодженням сторін допускається дострокова поставка продукції окремими партіями або продукції у повному обсязі, про що постачальник повинен повідомити замовника письмово за три робочих дні та узгодити дату поставки.
Пунктом 3.5 договору сторони передбачили, що датою виконання постачальником зобов'язань щодо поставки продукції є дата підписання замовником акту приймання-передачі продукції та видаткової накладної за договором.
За умовами п. 7.1 договору постачальник зобов'язується, зокрема, передати продукцію у власність замовника разом з усіма необхідними документами у порядку та строки, визначені договором.
Пунктом 11.1 договору встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання та реєстрації в Державній казначейській службі України та діє до 20.12.2024, а в частині виконання зобов'язань з оплати за цим договором - до повного виконання.
Сторони погодили, що істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань у повному обсязі, крім випадків, визначених у п. 19 Особливостей постанови КМУ №1178 від 12.10.2022 (п. 14.10 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2024 відповідач поставив позивачу продукцію вартістю 86 550 408, 00 грн, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною №389 від 09.12.2024 (а.с. 34), а також актами приймання-передачі продукції №6 від 09.12.2024 та №30 від 09.12.2024 (а.с. 35-37).
Звертаючись з позовними вимогами, позивач зазначив, що відповідачем поставлено продукцію з порушенням умов договору строку поставки, а саме - замість здійснення поставки у строк до 30.11.2024, продукцію було поставлено лише 09.12.2024, отже з 01.12.2024 по 09.12.2024 постачальник допустив прострочення поставки продукції (9 днів) вартістю 86 550 408, 00 грн, а тому позивачем нарахована неустойка в розмірі 778 953, 67 грн на підставі п. 8.3 договору.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем було доведено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки, в частині своєчасної поставки товару в обумовлений договором строк, беручи до уваги подане відповідачем клопотання, а також те, що прострочення поставки товару відбулось на незначний термін (9днів), враховуючи відсутність доказів понесення позивачем збитків, клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки задовольняється частково, та стягненню підлягає неустойка зменшена на 50%.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
За змістом ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, за умовами п. 3.2 підписаними сторонами договору, відповідач зобов'язався поставити продукцію в повному обсязі позивачу у строк до 30.11.2024 включно на загальну вартість 86 550 408, 00 грн, однак відповідачем було здійснено поставку 09.12.2024, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною №389 від 09.12.2024 (а.с. 34), а також актами приймання-передачі продукції №6 від 09.12.2024 та №30 від 09.12.2024 (а.с. 35-37) та не заперечується і самим відповідачем.
Отже, встановлено, що відповідачем поставлено продукцію поза межами встановленого договором строку поставки, а саме - замість здійснення поставки у строк до 30.11.2024, продукцію було поставлено лише 09.12.2024, отже з 01.12.2024 по 09.12.2024 постачальник допустив прострочення поставки продукції (9 днів), а тому позивачем нарахована неустойка в розмірі 778 953, 67 грн у відповідності до п. 8.3 договору.
Як зазначає відповідач в апеляційній скарзі, він не заперечує щодо поставки товару, яка відбулась поза межами встановленого договором строку, однак, таке прострочення було спричинене форс-мажорними обставинами, на підтвердження чого відповідачем надано до матеріалів справи сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-24-2312 від 17.12.2024, яким засвідчено дію форс-мажорних обставин (військова агресія Російської Федерації) для ТОВ "УМТК ТРЕЙД" за договором №229 від 01.08.2024 у період з 13.11.2024 по 15.12.2024. (а.с. 68-69)
За умовами, пунктів 9.1-9.3 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. До обставин непереборної сили належать обставини, визначені Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні".
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України постраждалій стороні за цим договором.
Слід зазначити, що посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).
Колегія суддів, вважає доводи відповідача в апеляційній скарзі на наявність форс-мажорних обставин, необґрунтованими, оскільки договір поставки №229 укладено сторонами 01.08.2024, тобто під час дії воєнного стану на всій території України, запровадженого 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який у подальшому Указами Президента України було неодноразово продовжено.
Отже, засвідчені сертифікатом Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-34-2312 від 17.12.2024 форс-мажорні обставини, не звільняють відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, оскільки дані обставини існували на момент укладення договору, що в свою чергу, суперечать п. 9.1 договору.
Також, відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги лист №11/50 від 18.11.2024 про повідомлення позивача про настання з 13.11.2024 обставин непереборної сили за договором №229 від 01.08.2024, який було направлено позивачу у відповідності до п. 9.2 договору.
Колегія суддів дослідивши всі матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції, що лист №11/50 від 18.11.2024 міститься в матеріалах справи (а.с. 70), однак доказів направлення листа позивачу, як то скріншот електронної пошти направлення, або доказів направлення поштовим зв'язком або доказів отримання листа, в матеріалах справи відсутні.
Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача, що в позовній заяві не правильно визначено період стягнення неустойки, оскільки останнім днем виконання зобов'язання слід вважати понеділок 02.12.2024, а не суботу 30.11.2024, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом ст. 628 Цивільного кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Поряд з цим, ч.ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 3.2 договору сторони погодили, продукція має бути поставлена замовнику у повному обсязі до 30.11.2024 включно.
Дослідивши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підписавши 01.08.2024 договір поставки №229 без жодних заперечень щодо його умов, сторони визначили дату 30.11.2024 (включно), а отже прострочення зобов'язань рахується з наступного дня з 01.12.2024, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не обґрунтованими.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з п. 8.3 договору за порушення строків виконання зобов'язань, зазначених у п. 3.2 цього договору, з постачальника стягується неустойка у розмірі 0,1% вартості продукції, з яких допущено прострочення виконання за кожний календарний день прострочення. У випадку порушення строку поставки продукції нарахування неустойки починається з наступного дня після визначеної цим договором дати поставки продукції за весь період прострочення зобов'язання.
Пунктом 8.10 договору, сторони у двосторонньому порядку добровільно домовилися, що за прострочення виконання постачальником зобов'язань за цим договором, нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) припиняється в день, наступний за днем фактичного виконання постачальником зобов'язань за цим договором.
Тому доводи відповідача, що день фактичної поставки товару (09.12.2024) не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення неустойки, є необґрунтованими, оскільки сторони у п. 8.10 договору встановили кінцевий строк нарахування неустойки.
Колегія суддів перевіривши розрахунок неустойки, погоджується з висновком суду першої інстанції, що він є арифметично вірним, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка у сумі 778 953, 67 грн за період з 01.12.2024 по 09.12.2024.
Стосовно доводів апеляційної скарги позивача, що судом першої інстанції безпідставно було зменшено розмір неустойки на 50%, та доводів відповідача щодо відмови суду у зменшенні неустойки на 90%, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2025 відповідачем до суду першої інстанції було подано клопотання про зменшення неустойки на 90% (а.с. 35).
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене ст. 233 Господарського кодексу України і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 Господарського кодексу України також передбачено, що якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесені до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не є правильним застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Отже, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
Суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що клопотання про зменшення розміру неустойки підлягає частковому задоволенню, оскільки вирішуючи питання щодо зменшення неустойки, судом було враховано, що відповідачем здійснено поставку товару з незначним простроченням (9 днів), з огляду на відсутність доказів понесення позивачем збитків, спричинених порушенням відповідачем своїх зобов'язань, а також те, що зменшення розміру штрафних санкцій не знівелює правову природу неустойки як засобу відповідальності за порушення зобов'язання, а також беручи до уваги, те що стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для товариства, при цьому, для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру неустойки на 50%, оскільки наявність збитків позивачем не доведено.
Враховуючи вищевикладене, та докази які містяться в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки частково в розмірі 389 476, 84 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржники не довели обґрунтованість своїх апеляційних скарг, докази на підтвердження своїх вимог суду не надали, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі №910/1928/25, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Оскільки, у задоволенні апеляційних скарг відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на апелянтів.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд, -
Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "УМТК ТРЕЙД" та Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі №910/1928/25 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі №910/1928/25 залишити без змін.
Матеріали справи №910/1928/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 23.10.2025
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Барсук