вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" вересня 2025 р. Справа№ 911/373/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Шапрана В.В.
Андрієнка В.В.
секретар
судового засідання Рибчич А.В.
за участю
представників:
від позивача - не з'явились
від відповідача - Зінченко О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
на рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2025 р. (повний текст складено 19.06.2025 р.)
у справі № 911/373/25 (суддя - Сокуренко Л.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едстар"
до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
про стягнення 1516142,84 грн,
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Едстар" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення 1516142,84 грн, з яких: 928337,28 грн основного боргу за договором про закупівлю (поставку) товарів № 12/88 від 20.10.2021 р., 83092,55 грн 3% річних, 67781,34 грн пені, 436931,67 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за укладеним договором, зокрема, у визначені договором строки у повному обсязі не здійснив оплату вартості поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим у осіннього виникла заборгованість.
Рішенням Господарського суду Київської області від 05.06.2025 р. у справі № 911/373/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Едстар" задоволено частково. У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про зменшення розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних відмовлено. Клопотання Публічного акціонерного товариства "Центренерго" від 30.04.2025 р. про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Едстар" 928337,28 грн основного боргу, 67781,34 грн пені, 82939,94 грн 3% річних, 436931,67 грн інфляційних втрат, 18191,88 грн судового збору, 30000,00 грн адвокатських витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням, Публічне акціонерне товариство "Центренерго" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що позивачем, всупереч умов укладеного договору, не було надано Публічному акціонерному товариству "Центренерго" рахунок на оплату товару, тому у нього не виник обов'язок з оплати по договору.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" у справі № 911/373/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 р. апеляційну скаргу у справі № 911/373/25 залишено без руху на підставі ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали шляхом звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" та призначено справу № 911/373/25 до розгляду на 30.09.2025 р.
У судовому засіданні 30.09.2025 р. представник відповідача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, представник позивача не з'явився, хоча повідомлявся належним чином про час і місце розгляду скарги шляхом направлення до його електронного кабінету процесуальних документів у справі.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Копію ухвали про відкриття провадження від 24.07.2025 р. у справі № 911/373/25 позивачу доставлено до електронного кабінету 24.07.2025 р., доказом чого є довідка про доставку електронного документу від 28.07.2025 р., що міститься в матеріалах справи.
Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала від 24.07.2025 р. у справі № 911/373/25 оприлюднена у реєстрі 26.07.2025 р.
Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
20.10.2021 р. між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Едстар" (далі - постачальник) укладено договір про закупівлю (поставку) товарів № 12/88 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору.
Згідно з п. 1.2 договору покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.
Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатку № 1 до договору (п. 1.3 договору).
Умови цього договору викладені сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору (п. 1.5 договору).
За п. п. 2.1, 2.2 договору ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним договором. Ціни на продукцію визначаються в додатку № 1 до договору.
Як передбачено п. п. 2.5, 2.6 договору, розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому додатком № 1 до договору. Сторони обумовили, що при надходженні коштів постачальнику від покупця зазначені кошти надходять в першу чергу в рахунок оплати вартості продукції.
У відповідності до п. п. 3.1 - 3.3 договору сторонами обумовлено, що постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно додатку № 1 до договору. Місце, строк (графік) поставки продукції визначається в додатку № 1 до договору. Фактичний об'єм кожної партії продукції зазначається у відповідній заявці покупця, яка є невід'ємною частиною даного договору.
За п. 3.4 договору заявка надсилається постачальнику на поштову адресу (місцезнаходження), вказану у договорі, поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення та з повідомленням про його вручення та електронною поштою на електронну адресу (e-mail) постачальника, вказану у договорі.
Згідно з п. 3.5 договору постачальник зобов'язаний кожного робочого дня перевіряти надходження електронних листів на свою електронну адресу, вказану у договорі, отримати листи покупця та направити відповідь на електронну адресу покупця, зазначену у договорі. Постачальник зобов'язаний регулярно, не пізніше одного разу у три дні, перевірити надходження та отримати поштові відправлення, які надійшли на його адресу.
Відповідно до п. 3.6 договору датою отримання постачальником заявки є дата отримання покупцем електронного листа зі сповіщенням про доставку на електронну адресу постачальника електронного листа з заявкою. Сторони домовились, що належним та допустимим показом отримання покупцем електронного листа зі сповіщенням про доставку на електронну пошту постачальника електронного листа з заявкою є зроблений покупцем, роздрукований на папері скриншот (знімок з екрану), на якому у вікні браузера відкрито сторінку поштової програми. У разі неотримання покупцем листа зі сповіщенням про доставку на електронну пошту постачальника електронного листа з заявкою, датою отримання постачальником заявки є дата отримання ним поштового відправлення з заявкою. У разі неотримання постачальником поштового відправлення з заявкою, заявка вважається отриманою постачальником на третій день з дня її надходження в поштове відділення постачальника згідно даних сайту Укрпошти. Сторони домовились, що належним та допустимим доказом надходження поштового відправлення на поштове відділення постачальника є зроблений покупцем, роздрукований на папері скриншот (знімок з екрану). на якому у вікні браузера відкрито сторінку сайту Укрпошти з трекінтом (відстеженням місцезнаходження) поштового відправлення з заявкою.
Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі продукції (п. 5.3 договору).
Згідно з п. п. 5.4 - 5.6 договору постачальник несе всі ризики втрати або ушкодження продукції, а також усі витрати по відношенню до продукції, до моменту її поставки. Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений в п. 5.3 договору. Ризик випадкового знищення та/або пошкодження (псування) продукції переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений в п. 5.3 договору.
Пунктом 5.7 договору сторони погодили, що відпуск продукції покупцю здійснюється на підставі оригіналу відповідної довіреності на отримання товарно-матеріальної цінності, оформленої покупцем на свого представника.
За п. 5.8 договору при поставці продукції постачальник зобов'язаний надати покупцю необхідні приналежності та наступні оригінали документів: рахунок-фактуру; товаро-супроводжувальні накладні; іншу документацію на продукцію згідно з умовами договору.
Відповідно до п. 7.1 договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену продукцію; приймати поставлену продукцію згідно з актом приймання-передачі продукцію.
Як передбачено п. 7.3 договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку продукції, якість якої відповідає умовам, встановленим договором.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в додатку № 1 до договору (п. 12.1 договору).
У відповідності до п. 13.10 договору одержувачем товару (продукції) за цим договором є Вуглегірська ТЕС ПАТ "Центренерго", яка є відокремленим підрозділом ПАТ "Центренерго".
Невід'ємною частиною цього договору є: додаток № 1 до договору (п. 14.1 договору).
У пункті 1 додатку № 1 сторонами узгоджено найменування, асортимент, кількість, ціну товарів (продукції): 18810000-0 Взуття різне, крім спортивного та захисного (Черевики робочі), які наведені у таблиці, в кількості 1352 пар за ціною 577,20 грн без ПДВ за одиницю, загальна сума 780374,40 грн без ПДВ.
Відповідно до п. 2 додатку № 1 до договору, загальна вартість продукції складає 936449,28 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 156074,88 грн.
Згідно з п. 3 додатку № 1 до договору розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати підписання акта приймання-передачі продукції.
Як передбачено п. 4 додатку № 1 до договору, постачальник здійснює поставку продукції автомобільним транспортом на умовах поставки - DDP (84792, Донецька обл., Бахмутський р-н, м. Світлодарськ, склад № 1 Вуглегірської ТЕС) відповідно до Правил "Інкотермс 2010"
За п. 5 додатку № 1 до договору строк поставки протягом 20 календарних днів з моменту отримання заявки покупця з можливістю дострокової поставки.
Згідно з п. 6 додатку № 1 до договору документи, що надаються при поставці (окрім передбачених п. 5.8 договору): оригінали або копії документів на продукцію, завірених печаткою постачальника, а саме: - декларація про відповідність вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, видана органом оцінки відповідності; - сертифікат експертизи (перевірки) типу на відповідність Технічному регламенту засобів індивідуального захисту, видана органом оцінки відповідності; - паспорт або сертифікат якості продукції від виробника.
Строк дії договору, який обчислюється з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін, діє до 31.12.2021 р. включно, а в частині щодо розрахунків - до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 9 додатку № 1 до договору).
На виконання умов укладеного договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу - взуття різне, крім спортивного та захисного (черевики робочі) в загальній кількості 1352 пар на загальну суму 928337,28 грн, що підтверджується видатковою накладною № 4 від 28.12.2021 р. на суму 928337,28 грн, товарно-транспортною накладною від 28.12.2021 р. та актом приймання-передачі від 30.12.2021 р. до договору № 12/88 від 20.10.2021 р. на суму 928337,28 грн.
Зазначений вище акт приймання-передачі підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.
Видаткова та товарно-транспортна накладна підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відтиском печатки позивача без зауважень та заперечень.
Також постачальником було зареєстровано податкову накладну № 4 від 28.12.2021 р.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору не оплатив поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).
Статтею 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Оскільки розмір заборгованості Публічного акціонерного товариства "Центренерго" за договором про закупівлю (поставку) товарів № 12/88 від 20.10.2021 р. підтверджуються наявними в матеріалах справи належними доказами, які відповідачем не були спростовані, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 928337,28 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Доводи скаржника про те, що у нього відсутні правові підстави для оплати товару у зв'язку з тим, що позивачем всупереч умов укладеного договору не було надано Публічному акціонерному товариству "Центренерго" рахунок на оплату товару, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.
Відповідно до визначення термінів, що містяться в ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно з п. 2.5 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У відповідності до п. 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Відповідно до п. 5.3 договору датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі продукції.
Як було встановлено вище, на виконання умов укладеного договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 928337,28 грн, що підтверджується видатковою накладною № 4 від 28.12.2021 р. на суму 928337,28 грн, товарно-транспортною накладною від 28.12.2021 р. та актом приймання-передачі від 30.12.2021 р. до договору № 12/88 від 20.10.2021 р. на суму 928337,28 грн.
Зазначений вище акт приймання-передачі підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.
Надані позивачем видаткова накладна містять найменування підприємств, від імені яких складений документ, назву документу, дату складання, зміст господарської операції, підписи представників обох сторін, їх печатки, відтак є належними доказами на підтвердження вчинення господарської операції, зокрема, передачу позивачем у власність відповідача товару.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 83092,55 грн 3% річних та 436931,67 грн інфляційних втрат за період з 29.01.2022 р. по 23.01.2025 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.
З розрахунку позивача вбачається, що останнім невірно вказано початок прострочення відповідачем грошового зобов'язання.
Так, акт приймання-передачі підписаний між сторонами 30.12.2021 р., відповідач зобов'язаний був оплатити поставлений за вказаним актом товар у строк з 31.12.2021 р. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, тобто до 31.01.2022 р. включно.
Отже, прострочення зобов'язання з оплати поставленого товару почалось з 01.02.2022 р., і саме з цієї дати у позивача виникло право нарахування штрафних санкції.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з перерахунком, здійсненим місцевим судом, відповідно до якого позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 82939,94 грн, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю у заявленому позивачем розмірі в сумі 436931,67 грн.
Також за неналежне виконання умов укладеного договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 67781,34 грн пені за період з 29.01.2022 р. по 30.07.2022 р.
Відповідно до п. 9.6 договору, у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої продукції.
За ч. 1 ст. 216 ГК України, у редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України, у редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Як передбачено ч. 1 ст. 230 ГК України, у редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, у редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З розрахунку позивача вбачається, що з урахуванням встановленої судом дати виникнення прострочення по оплаті товару, з урахуванням умов договору, здійсненої поставки, а також порядку розрахунків, погодженого сторонами, сума пені складає більший розмір, ніж заявлено позивачем до стягнення.
Однак у відповідності до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Отже, враховуючи те, що встановлений в договорі розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов'язання відповідає розміру таких санкцій, визначених у законі, а матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 67781,34 грн пені за період з 29.01.2022 р. по 30.07.2022 р. підлягає задоволенню.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних на 99%, судова колегія зазначає наступне.
Обґрунтвуючи підстави для зменшення пені, 3% річних та інфляційних втрат на 99% відповідач посилається на те, що Публічне акціонерне товариство "Центренерго" здійснює свою господарську діяльність в складних фінансово-економічних умовах, спричинених військовими діями та нестабільною ситуацією на ринках електричної енергії. До складу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" входить три теплові електростанції: Зміївська ТЕС, Трипільська ТЕС, Вуглегірська ТЕС, які у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, починаючи з 24.02.2022 р. неодноразово піддавалися ракетним обстрілам та припиняли функціонування.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін, що і було здійснено судами в даній справі.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно з ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 р. у справі № 908/1453/14.
Зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (постанови Верховного Суду від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі № 904/4083/18).
При цьому, у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Верховного Суду від 26.08.2021 р. у справі № 911/378/17).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 р. у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 р. у справі № 904/2847/19).
У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Водночас, зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 р. у справі 918/116/19, від 15.06.2022 р. у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 р. у справі № 910/18718/21).
Як було встановлено вище, договір про закупівлю (поставку) товарів № 12/88 був укладений між сторонами 20.10.2021 р., строк оплати поставленого товару настав 31.01.2022 р., тобто до введення на всій території України правового режиму воєнного стану.
Крім цього, загальна сума заборгованості за договором складає 928337,28 грн, в той час як позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню в сумі 67781,34 грн в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України, що складає менше 7,5 % від суми основного зобов'язання, що свідчить про незначний розмір заявленої до стягнення пені.
Також колегією суддів враховано наявність тривалого порушення відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару з 01.02.2022 р. до дати звернення позивача до суду із даним позовом.
До того ж, з моменту виникнення прострочення по оплаті товару до дати розгляду даної справи відповідачем не вчинено жодних дій, спрямованих на врегулювання спірної заборгованості.
При цьому, військова агресія Російської Федерації проти України та усі пов'язані з нею негативні наслідки є об'єктивними обставинами, в яких доводиться існувати як відповідачу по справі, так і позивачу.
За змістом статей 536, 625 ЦК України нарахування на суму боргу інфляційних втрат та відсотків річних входить до складу грошового зобов'язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, у зв'язку з чим заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявність у даному випадку виключних обставин, з якими положення ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України пов'язують можливість зменшення розміру неустойки, у зв'язку із чим відсутні правові підстави для зменшення розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.
Стосовно витрат позивача на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у суді першої інстанції позивач просив стягнути з відповідача його витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 150000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано:
- договір про надання правничої допомоги № 340 від 20.11.2024 р. (далі - договір), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Едстар" (далі - клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Смарт юрист" (далі - адвокатське об'єднання);
- додаток № 1 від 20.11.2024 р. до договору про надання правничої допомоги № 340 від 20.11.2024 р.;
- акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 07.03.2025 р. на суму 150000, 00 грн;
- звіт про надану правничу допомогу від 07.03.2025р.;
- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ № 1355453 від 28.01.2024 р., виданий на ім'я адвоката Циганка Романа Олексійовича;
- свідоцтво адвоката Циганка Р.О. про право на заняття адвокатською діяльністю № 2392 від 14.11.2011 р.
Відповідно до п. 1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Згідно з п. 2.1 договору клієнт має право, зокрема: вимагати виконання обов'язків, прийнятих на себе адвокатським об'єднанням за цим договором у строки та обсягах, погоджених сторонами у завданні; отримати щомісячно звіт по наданій правничій допомозі.
Як передбачено п. 3.1 договору, адвокатське об'єднання, на підставі завдань клієнта, приймає на себе зобов'язання з надання правничої допомоги клієнту, його співробітникам, засновникам/учасникам, що визначені у пунктах 3.1.1 - 3.1.8 договору.
У відповідності до п. 3.5 договору адвокатське об'єднання щомісячно, разом із актом приймання-передачі наданих послуг, передає клієнту звіт про надану правничу допомогу.
Пунктом 3.6 договору передбачено, що адвокати адвокатського об'єднання, які надають правничу допомогу клієнту в обсязі і на умовах, передбачених договором: Сколов Дмитро Ігорович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3073 від 18.05.2016 р., Циганок Роман Олексійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2392 від 14.11.2011 р.
Згідно з п. п. 4.1, 4.2 договору надання правничої допомоги оплачується в розмірах і на умовах, встановлених додатком до цього договору. Приймання-передача наданих послуг щомісяця оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, по факту надання послуг, але не пізніше 5 числа кожного місяця, наступного за місяцем, в якому надані послуги.
Відповідно до п. 1 додатку до договору адвокатське об'єднання на умовах договору про надання правничої допомоги № 340 від 20.11.2024 р. зобов'язується надати наступні послуги з надання правової допомоги клієнту: підготовка та подача до Господарського суду Київської області позовної заяви до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення суми боргу та штрафних санкцій за поставлений товар за договором про закупівлю № 12/88 від 20.10.2021 р.; супровід адвокатами адвокатського об'єднання в суді першої інстанції справи за позовом клієнта до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення суми боргу та штрафних санкцій за поставлений товар за договором про закупівлю № 12/88 від 20.10.2021 р.
За змістом додатку № 1 до договору вартість послуг, зазначених в додатку, складає 150000,00 грн без ПДВ.
07.03.2025 р. між позивачем та адвокатським об'єднанням було складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг № 1, за змістом якого послуги щодо підготовки та подачі до Господарського суду Київської області позовної заяви ПАТ "Центренерго" про стягнення суми боргу та штрафних санкцій за поставлений товар за договором про закупівлю № 12/88 від 20.10.2021 р., та супроводження адвокатами адвокатського об'єднання в суді першої інстанції справи за позовом клієнта до ПАТ "Центренерго" про стягнення суми боргу та штрафних санкцій за поставлений товар за договором про закупівлю № 12/88 від 20.10.2021 р., що передбачені додатком № 1 до договору, виконані в повному обсязі на загальну суму 150000, 00 грн.
У відповідності до звіту про надану правничу допомогу від 07.03.2025 р. адвокатським об'єднанням було надано такі послуги:
- здійснення аналізу отриманих від клієнта документів - 1 год.;
- надання правової кваліфікації обставин справи - 30 хв.;
- визначення нормативно-правової підстави вимоги - 30 хв.;
- здійснення моніторингу судових рішень - 40 хв.;
- визначення судової практики застосування правових норм для визначення правової позиції - 20 хв.;
- підготовка позовної заяви до ПАТ "Центренерго" про стягнення суми боргу та штрафних санкцій за поставлений товар за договором про закупівлю № 12/88 від 20.10.2021 - 5 год.;
- подання до Господарського суду Київської області позовної заяви ПАТ "Центренерго" про стягнення суми боргу та штрафних санкцій за поставлений товар за договором про закупівлю № 12/88 від 20.10.2021 р.
- здійснення аналізу відзиву ПАТ "Центренерго" у справі № 911/373/25 - 1 год.;
- підготовлено та подано до Господарського суду Київської області відповіді на відзив ПАТ "Центренерго" у справі № 911/373/25.
Отже, відповідно до поданих позивачем доказів адвокатське об'єднання в межах розгляду справи № 911/373/25 надало позивачу професійну правничу допомогу на загальну суму 150000, 00 грн.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У відповідності до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Як передбачено ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Згідно з ч. ч. 2, 4, 5 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Згідно з п. 2 ч. ч. 5, 6 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 р. у справі № 911/2737/17).
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 р. у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 р. у справі № 922/1163/18.
Як було встановлено вище та узгоджено сторонами в додатку № 1 до договору, вартість послуг, наданих адвокатом, складає 150000,00 грн без ПДВ.
Отже, сторони у додатку № 1 до договору узгодили фіксований розмір гонорару адвокатського об'єднання за надання професійної правничої допомоги під час захисту та представництва інтересів позивача щодо стягнення з Публічного акціонерного твариства "Центренерго" суми боргу та штрафних санкцій за поставлений товар за договором про закупівлю № 12/88 від 20.10.2021 р. та супровід інтересів позивача в Господарському суді Київської області, який не залежить від кількості витраченого адвокатським об'єднанням часу на виконання таких робіт, кількості призначених судових засідань, їх тривалості тощо.
Статтею 126 ГПК України не передбачено, що відповідна сторона зобов'язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21).
З матеріалів справи вбачається, що позивач подав до суду першої інстанції наступні заяви по суті спору та одне клопотання, а саме: позовну заяву на 6 арк. (фактичного тексту позовної заяви на 3 акр.), до якої долучено 7 додатків, які стосуються предмета спору; відповідь на відзив на 8 арк. (фактичного тексту відповіді на відзив 6 арк.), до якої долучено один додаток, який стосуються предмета спору; заява про відмову від надання відповіді на поставлені питання на 2 арк.
Отже, подані позивачем до суду першої інстанції заяви по суті спору та заява, є незначні за змістом, а тому адвокатське об'єднання не витратило значний час на їх виготовлення, як і не витратило значний час на аналіз наданих позивачем документів та надання правової кваліфікації обставин справи.
Таким чином, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю та обсягом підготовлених представником позивача процесуальних документів, тривалістю розгляду справи.
Враховуючи викладене, обсяг підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для спору, виходячи з критерію розумності відповідних витрат, а також їх реальності, дійсної необхідності та неминучості саме у відповідній справі, враховуючи обсяг наданих адвокатських послуг і виконаних робіт у межах розгляду справи № 911/373/25, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 30000,00 грн.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2025 р. у справі № 911/373/25 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Центренерго" задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.06.2025 р. у справі № 911/373/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство "Центренерго".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23.10.2025 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Шапран
В.В. Андрієнко