вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" вересня 2025 р. Справа№ 910/507/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Барсук М.А.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,
за участю представників:
від позивача - Колісник В.А., Пустовіт Ю.Ю.,
від відповідача - Підлипенський Д.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 (суддя Головіна К.І., повне рішення складено - 30.05.2025) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі №910/507/24 (повне рішення складено - 13.06.2025) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про скасування оперативно-господарських санкцій у розмірі 2 243 884,01 грн та зобов'язання повернути кошти.
ВСТАНОВИВ наступне.
У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" (далі - ТОВ "Норма Плюс", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України", відповідач) про скасування оперативно-господарських санкцій за несвоєчасне виконання робіт за договором № 4600006677 від 28.10.2022 у сумі 2 243 884,01 грн та зобов'язання повернути вказану суму коштів.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Норма Плюс" вказало, що незначне прострочення графіку виконання робіт з ремонту вузла редукування ГРС Глобине Кременчуцького ЛВУМГ, передбачених договором № 4600006677 від 28.10.2022, сталося через масовані ворожі атаки/обстріли Російської Федерації, мобілізацією працівників позивача та форс-мажорними обставинами у контрагента - ТОВ "ВКМ-Арматура", про що відповідач повідомлявся листами. Проте ТОВ "Оператор ГТС України" недобросовісно та безпідставно, в порушення норм національного договірного права проігнорувало листи ТОВ "Норма Плюс" про настання форс-мажорних обставин та застосувало до позивача оперативно-господарські санкції у сумі 2 243 884,01 грн за несвоєчасне виконання робіт.
У позові ТОВ "Норма Плюс" просить суд скасувати оперативно-господарські санкції у сумі 2 243 884,01 грн, застосовані відповідачем до позивача за несвоєчасне виконання робіт за договором № 4600006677 від 28.10.2022 та зобов'язати ТОВ "Оператор ГТС України" повернути на рахунок кошти в сумі 2 243 884,01 грн, які були утримані відповідачем як оперативно-господарська санкція з сум, що підлягають виплаті позивачу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 у даній справі, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024, позовні вимоги задоволено повністю.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024, заяву ТОВ "Норма Плюс" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Оператор ГТС України" витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 68 000, 00 грн, в іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024, заяву ТОВ "Норма Плюс" про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 52 000,00 грн задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Оператор ГТС України" витрати на правничу допомогу, понесені у зв'язку з апеляційним розглядом справи у сумі 30 000,00 грн, у іншій частині - відмовлено у зв'язку з їх не співмірністю.
Постановою Верховного Суду від 03.12.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024, ухвалену за результатом перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024, та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 у справі № 910/507/24 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі №910/507/24 позов задоволено повністю; скасовано оперативно-господарські санкції № ТОВВИХ-23-14660 від 16.10.2023, № ТОВВИХ-23-16354 від 15.11.2023, № ТОВВИХ-23-16840 від 27.11.2023 у загальній сумі 2 243 884,01 грн, застосовані Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, пр. Гузара Любомира, буд. 44, ідентифікаційний код 42795490) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" (08170, Київська обл., Фастівський р-н, с. Віта-Поштова, вул. Набережна, буд. 33, ідентифікаційний код 32917708) за несвоєчасне виконання робіт за договором №4600006677 від 28.10.2022; стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 2 243 884 (два мільйони двісті сорок три тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн 01 коп., утримані в якості оперативно-господарських санкцій, та судовий збір у сумі 33 659 (тридцять три тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять) грн 00 коп.
Так, місцевий господарський суд дійшов висновку, що наведені ТОВ "Норма Плюс" причини неможливості виконання підрядних робіт у визначений договором строк були обумовлені настанням для позивача обставин непереборної сили (значне зростання кількості та періодичності масованих ракетних обстрілів країною-агресором території України та об'єктів цивільної/критичної інфраструктури, блек-аути, які послідували за такими обстрілами, значна кількість повітряних тривог, що припала на період робочого часу, мобілізація працівників, відповідальних за виконання договірних робіт, обмежена кількість трудових ресурсів), а тому застосовані до позивача оперативно-господарські санкції №ТОВВИХ-23-14660 від 16.10.2023, № ТОВВИХ-23-16354 від 15.11.2023, №ТОВВИХ-23-16840 від 27.11.2023 у загальній сумі 2 243 884,01 грн є протиправними та підлягають скасуванню.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі №910/507/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 000 (сорок тисяч) грн 00 коп.
Так, суд дійшов висновку про те, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу при новому розгляді справи є завищеним, а тому підлягає зменшенню з 83 000,00 грн до 40 000,00 грн.
Не погодившись з прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на обґрунтованість нарахування ним санкцій за порушення позивачем строків виконання робіт, вказує про відсутність форс - мажору, а також не погоджується із покладенням на нього судом першої інстанції суми витрат правничої допомоги у розмірі 40 000 грн.
В судовому засіданні представник апелянта - відповідача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Представники позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішень, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення місцевого господарського суду не підлягають зміні або скасуванню з наступних підстав.
28.10.2022 між ТОВ "Норма Плюс" (підрядник) та ТОВ "Оператор ГТС України" (замовник) був укладений договір № 4600006677 (далі - договір), за яким підрядник за завданням замовника відповідно до умов цього договору, зобов'язується на свій ризик надати послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки (ремонт вузла редукування ГРС Глобине Кременчуцького ЛВУМГ) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, враховуючи частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі іменуються - роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору (пункт 1.1).
Склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток № 1), договірною ціною (додаток № 2) та графіком виконання робіт (додаток № 3), які є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 3.1, 3.2 договору загальна вартість виконуваних робіт, що є ціною договору згідно із договірною ціною (додаток № 2) становить: 36 697 284,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 6 116 214,00 грн. Ціна договору є твердою і не може змінюватися в ході його виконання, якщо інше не передбачено цим договором та чинним законодавством.
Відповідно до п. 4.1 договору підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання цього договору з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником графіка виконання робіт (додаток № 3), що додається до цього договору та є невід'ємною його частиною. Допуск замовник надсилає на адресу підрядника, вказану в розділі 15 цього договору.
Згідно з п. 4.2 договору строки виконання робіт можуть бути змінені із внесенням відповідних змін у цей договір у випадках, передбачених чинним законодавством України.
У пункті 4.3 договору сторони погодили, що датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому в розділі 5 цього договору. Виконання робіт може бути закінчене підрядником достроково за умови письмової згоди замовника.
Місце виконання робіт: ГРС Глобине Кременчуцького ЛВУМГ, 39000, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, м. Глобине (п. 4.4 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.
У пункті 8.1 договору погоджено, що жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго; дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України; експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух; тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Згідно з п. 8.2 договору сторони протягом 10 календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажору) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.
У пункті 8.4 договору сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов'язань за цим договором продовжується на строк, відповідний до строку дії вказаних обставин.
Пунктом 10.2 договору визначено, що у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток № 3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
Відповідно до п. 10.12 договору зобов'язання підрядника, встановлені цим договором, забезпечується оперативно-господарськими санкціями, передбаченими ст. 236 Господарського кодексу України, зокрема, але не виключно:
- 10.12.1 замовник має право отримати суму нарахованих штрафних санкцій та збитків, заподіяних невиконанням та/або неналежним виконанням договору підрядником, з сум, які підлягають виплаті підряднику. Оперативно-господарська санкція застосовується до підрядника після того, як він не сплатив у визначений строк штрафні санкції та/або збитки згідно з розрахунком штрафних санкцій та/або збитків, направленого на його адресу. Про застосування оперативно-господарської санкції замовник зобов'язаний письмово повідомити підрядника;
- 10.12.2 замовник має право відмовитись від встановлення на майбутнє господарських відносин з підрядником на підставі п. 4 ч. 1 ст. 236 Господарського кодексу України у разі невиконання та/або неналежного виконання підрядником зобов'язань за цим договором. Замовник самостійно приймає рішення про застосування такого виду оперативно-господарських санкцій та повідомляє підрядника впродовж 7 робочих днів з дати прийняття відповідного рішення із зазначенням дати, з якої починається їх застосування, шляхом направлення відповідного письмового повідомлення на адресу підрядника, вказану в розділі 15 договору та/або електронну адресу підрядника, вказану в п. 14.13 договору.
Згідно з п. 11.1, 11.2 договору останній вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє 395 календарних днів. В частині гарантійних зобов'язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за цим договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
У додатку № 1 "Технічні, якісні та кількісні характеристики" до договору підрядник зобов'язався виконати на об'єкті - ГРС Глобине Кременчуцького ЛВУМГ за адресою: 39000, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, м. Глобине, такі роботи: 1) розроблення робочої документації (надалі - Робоча документація); 2) проведення експертизи робочої документації з питань охорони праці в територіальних органах Держпраці; 3) виготовлення та доставка необхідного обладнання та устаткування; 4) демонтаж існуючого устаткування вузла очищення газу; 5) демонтаж існуючого устаткування вузла редукування газу; 6) демонтаж вузла обліку газу; 7) монтаж вузла очищення газу; 8) монтаж вузла обліку газу; 9) монтаж вузла редукування газу; 10) проведення первинного огляду посудин працюючих під тиском (вузол очищення газу); 11) пусконалагоджувальні роботи вузла редукування газу, обліку газу та очищення газу.
Згідно з пп. 3.2 - 3.5 додатку № 1 "Технічні, якісні та кількісні характеристики" до договору замовник розробляє технічне завдання та надає його підряднику для розробки робочої документації. Після отримання технічного завдання підрядник розробляє робочу документацію, погоджує з відділом ГРС управління транспортування газу замовника. Після погодження у відділі ГРС управління транспортування газу замовника підрядник проводить експертизу робочої документації з питань охорони праці в територіальних органах Держпраці. Після надання замовнику оригіналу робочої документації, який має всі необхідні погодження та висновки експертиз, підрядник може бути допущений до виконання будівельно-монтажних та інших робіт на об'єктах.
У додатку № 3 до договору сторони погодили виконання позивачем робіт з розробки, подання на експертизи та отримання результатів експертиз робочої документації протягом 120 календарних днів, робіт з виготовлення/придбання та доставки обладнання, монтажних робіт протягом - 300 календарних днів, пусконалагоджувальних робіт - протягом 365 календарних днів.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 24.08.2023 акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2023 року, а також акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт додатково до акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2023 року - на загальну суму 14 890 880,40 грн; 28.09.2023 акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023 року, а також акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт додатково до акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023 року - на загальну суму 20 521 887,32 грн; 25.10.2023 акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2023 року на суму 336 599,02 грн; 27.10.2023 акт №4 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2023 року на суму 116 640,97 грн; 17.11.2023 акти №5 та №6 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2023 року на загальну суму 425 410,75 грн.
Листом вих. №15/02-2023 від 23.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" просило Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" розглянути можливість укласти додаткову угоду щодо внесення змін щодо обсягу та видів робіт за Договором без збільшення суми Договору.
Листом вих. №409 від 19.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про настання обставин непереборної сили (форс-мажору) через військову агресію проти Україну.
Листом вих. №415 від 20.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" просило Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" продовжити строк виконання підрядником зобов'язань за Договором та продовжити граничний термін виконання робіт, зокрема шляхом підписання додаткової угоди про внесення змін до договору.
Листом вих. №478 від 25.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про продовження дії для підрядника обставин непереборної сили (форс-мажору) через військову агресію проти Україну та просило укласти додаткову угоду до Договору про внесення змін до договору про продовження граничного терміну графіку виконання робіт. До вказаного листа позивачем було долучено Сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-23-3702 від 25.08.2023.
Листом вих. №ТОВВИХ-23-13696 від 29.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" повідомило позивача, що висновки, вказані у Сертифікаті Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-23-3702 від 25.08.2023, не можуть бути враховані замовником як підстава для виникнення форс-мажорних обставин при виконанні Договору та бути причиною для пролонгації термінів виконання робіт, а тому відхилило пропозицію підрядника щодо продовження термінів виконання робіт.
Листом вих. №ТОВВИХ-23-14132 від 06.10.2023 (т.1, а.с.35) Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" в якому, посилаючись на прострочення виконання зобов'язань щодо виготовлення / придбання та доставки обладнання, монтажних робіт, зазначило, що у випадку не сплати пені у розмірі 697 744,17 грн та штрафу у розмірі 1 436 532,11 грн, сума зазначених штрафних санкцій буде утримана з суми коштів, яка підлягає оплаті відповідачем позивачу за Договором.
У відповідь на вказану вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" лист вих. №538 від 10.10.2023, в якому позивач вказав, що неодноразово повідомляв відповідача про дію для нього обставин непереборної сили (форс-мажору) через військову агресію проти України, у зв'язку з чим строк зобов'язань за Договором продовжуються на строк дії таких обставин, а відтак підрядником не порушено своїх зобов'язань.
Листом вих. №535 від 10.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" повторно направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" проект додаткової угоди про продовження термінів виконання робіт та проект "Графіку виконання робіт", мотивуючи необхідність їх укладення настанням форс-мажорних обставин.
Листом вих. №ТОВВИХ-23-14659 від 16.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" про незмінність своєї позиції щодо продовження термінів виконання робіт за Договором, яка полягає у відхиленні такої пропозиції.
Також Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" повідомлення (вих. №ТОВВИХ-23-14660 віл 16.10.2023) про застосування оперативно-господарських санкцій у розмірі 2 134 276,28 грн шляхом їх утримання (т.1, а.с.73).
Листом вих. №ТОВВИХ-23-16035 від 08.11.2023 (т.1, а.с. 45) Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" в якому, посилаючись на прострочення виконання зобов'язань щодо виготовлення / придбання та доставки обладнання, монтажних робіт, зазначило, що у випадку не сплати пені у розмірі 20 532,54 грн та штрафу у розмірі 23 561,93 грн, сума зазначених штрафних санкцій буде утримана з суми коштів, яка підлягає оплаті відповідачем позивачу за Договором.
У відповідь на вказану вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" лист вих. №610 від 10.11.2023, в якому позивач вказав, що неодноразово повідомляв відповідача про дію для нього обставин непереборної сили (форс-мажору) через військову агресію проти України, у зв'язку з чим строк зобов'язань за Договором продовжуються на строк дії таких обставин, а відтак підрядником не порушено своїх зобов'язань.
На підтвердження дії обставин непереборної сили (форс-мажору) Товариство з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" сертифікати Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-23-3008 (від 27.06.2023 №311/03.23), №3200-23-3307 (від 20.07.2023 №338/03.23), №3200-23-4552 (від 24.11.2023 №722/03.23)
Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" повідомлення (вих. №ТОВВИХ-23-16354 віл 15.11.2023) про застосування оперативно-господарських санкцій у розмірі 44 094,47 грн шляхом їх утримання (т.1, а.с.78).
Також Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" повідомлення (вих. №ТОВВИХ-23-16940 віл 27.11.2023) про застосування оперативно-господарських санкцій у розмірі 65 513,26 грн шляхом їх утримання (т.1, а.с.77).
Листом вих. №ТОВВИХ-23-16717 від 21.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" в якому, посилаючись на прострочення виконання зобов'язань щодо виготовлення / придбання та доставки обладнання, монтажних робіт, зазначило, що у випадку не сплати пені у розмірі 35 734,50 грн та штрафу у розмірі 29 778,76 грн, сума зазначених штрафних санкцій буде утримана з суми коштів, яка підлягає оплаті відповідачем позивачу за Договором.
У відповідь на вказану вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" лист вих. №650 від 24.11.2023, в якому позивач вказав, що неодноразово повідомляв відповідача про дію для нього обставин непереборної сили (форс-мажору) через військову агресію проти України, у зв'язку з чим строк зобов'язань за Договором продовжуються на строк дії таких обставин, а відтак підрядником не порушено своїх зобов'язань.
24.11.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (замовник) складено акт про завершення робіт до Договору, у відповідності до якого підрядник виконав, а замовник прийняв визначені предметом договору роботи - Послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки (Ремонт вузла редукування ГРС Глобине Кременчуцького ЛВУМГ) на загальну суму 36 401 259,63 грн. У даному акті вказано, що якість виконаних робіт відповідає вимогам державних будівельних норм та стандартів, інших нормативних документів, що регламентують проведення будівельних робіт, технічним характеристикам нормативно-технічної документації та документації заводів, фірм-виробників.
Відповідач, вважаючи, що позивачем були порушені строки виконання робіт, застосував до позивача оперативно-господарські санкції в сумі 2 243 884,01 грн, передбачені п. 10.2 договору, та утримав їх із сум, що підлягають виплаті позивачу.
Позивач, вважаючи протиправним застосування до нього вказаних оперативно-господарських санкцій, оскільки, за його доводами, невиконання ним зобов'язань у передбачений графіком строк відбулося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажору), звернувся до суду з даним позовом.
Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для скасування оперативно-господарських санкцій, застосованих відповідачем, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 237 ГК України (тут і далі - чинного на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання (частина 1). Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням (частина 2).
Отже, за змістом зазначеної норми особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що, на відміну від штрафних, до яких вдаються виключно за рішенням суду, вони застосовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь. Оперативно-господарські санкції застосовують безпосередньо самі суб'єкти господарських відносин в оперативному порядку, тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов'язання - це, зокрема, є головною умовою застосування сторонами таких санкцій, про що має бути пряма вказівка в договорі. При цьому до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачено договором (подібна за змістом правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №905/2464/17, від 20.10.2020 у справі № 905/267/19).
У пункті 10.12 договору сторони погодили, що зобов'язання підрядника, встановлені даним договором, забезпечується оперативно-господарськими санкціями, що передбачені ст. 236 ГК України, зокрема, але не виключно: замовник має право отримати суму нарахованих штрафних санкцій та збитків, заподіяних невиконанням та/або неналежним виконанням договору підрядником, з сум, які підлягають виплаті підряднику. Оперативно-господарська санкція застосовується до підрядника після того, як він не сплатив у визначений строк штрафні санкції та/або збитки згідно з розрахунком штрафних санкцій та/або збитків, направленого на його адресу. Про застосування оперативно-господарської санкції замовник зобов'язаний письмово повідомити підрядника.
Підставами застосування вказаних оперативно-господарських санкцій до Договору № 4600006677 відповідачем визначено прострочення виконання позивачем окремих етапів робіт.
Відповідно до п. 4.1 договору підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання цього Договору з обов'язковим дотриманням погодженого із Замовником, Графіку виконання робіт (додаток 3), що додається до цього Договору та є невід'ємною його частиною.
Графіком виконання робіт (додаток №3 до договору № 4600006677 від 28.10.2022) сторони узгодили окремі етапи виконання робіт, зокрема:
- розробка, подання на експертизи та отримання результатів експертиз робочої документації - 120 днів;
- виготовлення/придбання та доставки обладнання, монтажні роботи - 300 календарних днів;
- пусконалагоджувальні роботи - 365 календарних днів.
На виконання договору № 4600006677 від 28.10.2022 Підрядником виконано в повному обсязі.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 24.08.2023 акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2023 року, а також акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт додатково до акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2023 року - на загальну суму 14 890 880,40 грн; 28.09.2023 акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023 року, а також акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт додатково до акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023 року - на загальну суму 20 521 887,32 грн; 25.10.2023 акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2023 року на суму 336 599,02 грн; 27.10.2023 акт №4 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2023 року на суму 116 640,97 грн; 17.11.2023 акти №5 та №6 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2023 року на загальну суму 425 410,75 грн.
24.11.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" було складено акт завершення робіт по Договору.
Відповідач вказує про допущення підрядником прострочення строків виконання як окремих етапів робіт, визначених у "Графіку виконання робіт", так і за Договором в цілому.
За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина 1, 4 зазначеної статті).
Беручи до уваги правову позицію, викладену об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського Суду у постанові від 07.12.2018 у справі № 910/22058/18 і Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 23.07.2019 у справі № 911/2076/18, від 24.01.2020 у справі № 910/3362/18, у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 911/2360/18, від 25.02.2020 у справі № 910/3920/18, від 18.02.2025 у справі №910/3385/24, колегія суддів виходить із такого.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 626, частиною першою статті 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 цього Кодексу).
Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.
У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов'язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.
За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, до яких, серед іншого, віднесено умови про предмет договору.
Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, тому не може виникати зобов'язання; предмет договору має відображати сутність договору такого виду.
Проаналізувавши передбачені договором зобов'язання сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір № 4600006677 від 28.10.2022 за правовою природою є договором підряду, правовідносини щодо якого регулюються положеннями, зокрема, § 1 Глави 61 ЦК України.
Так, статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У розумінні наведеної норми основним предметом договору підряду є результат виконаних підрядником робіт.
Основним зобов'язанням підрядника за вказаним договором є надання передбачених у пункті 1.1 договору послуг з ремонту і технічного обслуговування техніки (ремонт вузла редукування ГРС Глобине Кременчуцького ЛВУМГ).
Водночас умовами договору з урахуванням додатків до нього також визначено інші обов'язки підрядника у межах основного зобов'язання, зокрема, розробка, подання на експертизи та отримання результатів експертиз робочої документації, виготовлення/придбання та доставки обладнання, монтажні роботи, пусконалагоджувальні роботи.
Отже, проаналізувавши передбачені у договорі підряду зобов'язання підрядника, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що основним зобов'язанням підрядника є виконання усіх передбачених договором робіт, завершальною стадією яких є пусконалагоджувальні роботи, а результат підрядних робіт, зважаючи на предмет договору, - це закінчені роботи з ремонту відповідно до такого договору.
За змістом статей 13, 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у разі стягнення неустойки (пені, штрафу).
За змістом частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).
Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % цієї вартості.
За змістом частини четвертої статті 231 цього Кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Із системного аналізу викладених норм законодавства вбачається, що відповідальність підрядника за умовами укладеного між сторонами у цій справі договору у виді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання відповідачем обов'язку зі здачі завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію, тобто за прострочення виконання підрядних робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт у межах основного зобов'язання.
Як убачається із матеріалів справи, сторони у договорі визначили кінцевий строк виконання позивачем усіх передбачених договором робіт - протягом 365 календарних днів з дати укладення цього договору (пункт 4.1 договору).
Крім того, сторони у додатку № 3 до договору "Графік виконання робіт" визначили строки виконання робіт, відповідно до якого підрядник зобов'язався виконати роботи з розробки, подання на експертизи та отримання результатів експертиз робочої документації протягом 120 календарних днів, робіт з виготовлення/придбання та доставки обладнання, монтажних робіт протягом - 300 календарних днів, пусконалагоджувальних робіт - протягом 365 календарних днів.
Сторони визначили у договорі початок перебігу терміну виконання робіт саме з дати підписання договору - 28.10.2022. Відтак, оскільки для виконання договору встановлено 365 календарних днів з дати підписання договору, отже, підрядник мав завершити роботи до 28.10.2023.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що прострочення позивачем у виконанні зобов'язань за договором починається із наступного дня за днем закінчення виконання всіх робіт за договором, тобто із 29.10.2023, а відповідно саме із цієї дати виникає право відповідача на нарахування пені та штрафу по простроченим роботам.
З огляду на викладене, доводи відповідача про обґрунтованість нарахування ним санкцій за порушення позивачем строків виконання окремих етапів робіт підлягають відхиленню, оскільки, як вже було вказано вище, відповідальність підрядника настає у разі прострочення виконання підрядних робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт у межах основного зобов'язання.
Як вже вказувалося, Товариством з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 24.08.2023 акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2023 року, а також акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт додатково до акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2023 року - на загальну суму 14 890 880,40 грн; 28.09.2023 акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023 року, а також акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт додатково до акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023 року - на загальну суму 20 521 887,32 грн; 25.10.2023 акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2023 року на суму 336 599,02 грн; 27.10.2023 акт №4 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2023 року на суму 116 640,97 грн; 17.11.2023 акти №5 та №6 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2023 року на загальну суму 425 410,75 грн.
24.11.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" було складено акт завершення робіт по Договору.
З наведеного слідує, що позивачем прострочено виконання робіт лише за актами №5 та №6 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2023 року на загальну суму 425 410,75 грн.
Тоді як відповідач застосував оперативно-господарські санкції за роботи, виконані позивачем згідно з актом №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023 року (розмір санкцій - 2 134 276,28 грн) та актом №3 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2023 року (розмір санкцій - 44 094,47 грн), прострочення виконання робіт по яким не відбулося.
Отже, нараховані по вказаним актам оперативно-господарські санкції на загальну суму 2 178 370, 75 грн є протиправними та підлягають скасуванню.
Стосовно нарахування решти оперативно - господарських санкцій на суму 65 513,26 грн за несвоєчасність виконання робіт за актом №5 приймання виконаних будівельних робіт на суму 371 041,82 грн (відповідач відповідні санкцій по акту №6 не нараховував), колегія суддів зазначає наступне.
Як вже було підрядник мав завершити роботи за договором до 28.10.2023.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 17.11.2023 акт №5 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2023 року на суму 371 041,82 грн.
Отже, виконання робіт позивачем за вказаним актом відбулось з простроченням, періодом якого є з 29.10.2023 по 16.11.2023.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, норма частини другої статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин, навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (постанова Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).
Разом з тим форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14).
У постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Скасовуючи попередні судові рішення і направляючи дану справу на новий розгляд, Верховний Суд у своїй постанові від 03.12.2024, звернув увагу на те, що при первісному розгляді цієї справи судами не було враховано, що:
- надані позивачем сертифікати для підтвердження форс-мажорних обставин підлягали оцінці судами попередніх інстанцій у сукупності з іншими доказами у справі саме щодо того, чи були ці обставини форс-мажорними для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- позивач, зважаючи на положення ст. 42, 44 ГК України, повинен був урахувати наведені ним обставини непереборної сили та вчинити дії щодо полегшення/усунення впливу наслідків таких обставин на правовідносини між сторонами, проте, цього не зробив, а тому всі ризики настання таких негативних наслідків несе саме позивач;
- доводи відповідача щодо неналежності сертифіката регіональної Торгово-промислової палати за умови, що укладеним після початку повномасштабного військового вторгнення договором сторони передбачили необхідним для підтвердження обставин непереборної сили надання сертифіката саме Торгово-промислової палати України, а не однієї з регіональних торгово-промислових палат, мають бути перевірені судом під час нового розгляду справи.
Перевіряючи доводи сторін в цій частині та виконуючи зазначені вказівки суду касаційної інстанції, суд першої інстанції правомірно виходив з наступного.
Так, форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
На підтвердження дії обставин непереборної сили (форс-мажору) ТОВ "Норма Плюс" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" сертифікати Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-23-3008 від 27.06.2023 № 311/03.23, № 3200-23-3307 від 20.07.2023 № 338/03.23 та № 3200-23-4552 від 24.11.2023 № 722/03.23.
Вказаними сертифікатами Київська обласна (регіональна) торгово-промислова палата засвідчила, що такі сертифікати видані ТОВ "Норма Плюс" за конкретним договором підряду - № 4600006677 від 28.10.2022, укладеним з ТОВ "Оператор ГТС України"; період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тривали в період обов'язку позивача виконати роботи за договором (з 10 липня 2023 по 24 листопада 2023 року).
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).
Отже суд враховує, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок, при цьому неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Тож дослідивши надані позивачем сертифікати про настання форс-мажорних обставин у сукупності зі встановленими у справі обставинами та іншими наданими сторонами доказами, суд врахував наступне:
- на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, дія якого неодноразово продовжена Указами Президента та який триває на день розгляду справи;
- місцезнаходження та специфіка об'єкту, на якому підлягали виконанню роботи - Газорозподільна станція Глобине Кременчуцького ЛВУМГ, систематичні ракетні обстріли та атаки безпілотників Полтавщини (м. Кременчук), а також Київщини (за місцем знаходження виробничих потужностей позивача);
- період виконання робіт по етапах, за якими відбулося прострочення, та строки їх здачі, що припадали на серпень - жовтень 2023 року;
- у пп. 8.4 п. 8 договору сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов'язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин;
- починаючи з 19.07.2023 ТОВ "Норма Плюс" неодноразово повідомляло ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" про настання обставин непереборної сили (форс-мажору) через військову агресію проти України, а саме - збільшення випадків та частоти обстрілів Полтавської і Київської областей, тривалості повітряних тривог;
- починаючи з 20.07.2023 ТОВ "Норма Плюс" неодноразово просило відповідача продовжити строк виконання підрядником зобов'язань за договором та продовжити граничний термін виконання робіт, зокрема, шляхом підписання додаткової угоди про внесення змін до договору;
- виникнення форс-мажорних обставин у контрагента позивача - ТОВ "ВКМ-Арматура", внаслідок чого була затримана поставка необхідного обладнання, про що також повідомлявся відповідач;
- у зв'язку зі збільшенням ракетних обстрілів та повітряних тривог позивачем були видані розпорядження № 2023/07 від 03.07.2023 про встановлення призупинення робіт та розпорядження № 2023/07-1 від 07.07.2023 про зупинення виконання робіт працівниками в умовах п'ятиденного робочого тижня по 8 годин в день (наказ № 1/01-А від 01.01.2020 "Про затвердження графіка роботи та режиму праці");
- згідно з даними Департаменту цивільного захисту та оборонної роботи Київської обласної військової державної адміністрації від 24.12.2024 за період з 10.07.2023 по 24.11.2023 у Київській області в загальному було оголошено 126 разів повітряних тривог;
- згідно з даними Департаменту з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Полтавської обласної військової державної адміністрації від 30.12.2024 за період з 10.07.2023 по 24.11.2023 у Полтавській області в загальному було оголошено 257 разів повітряних тривог;
- з 257 повітряних тривог, які з 10 липня 2023 року до 24 листопада 2023 року оголошувались у Полтавській області, припало на робочий час 69 годин і 49 хвилин (загальний час затримки із виконання монтажних робіт із врахуванням часу, необхідного для повернення до ГРС Глобине - 99 годин і 14 хвилин);
- у Київській області з 126 повітряних тривог за аналогічний період припало на робочий час 29 година і 39 хвилин (загальна сума затримки виробництва з урахуванням часу необхідного до повернення до робочого місця - 63 годин і 39 хвилин);
- значна кількість повітряних тривог, що припадала на робочий час, встановлений на підприємстві позивача, мала наслідком неможливість повноцінного виконання робіт вдень, а впровадження вечірньої чи нічної змін порушувало б порядок комендантської години;
- у період літа та осені 2023 року під час централізованих екстрених відключень електроенергії неодноразово фіксувались аварійні відключення світла, а також нестабільність напруги в електромережі, що призводило до виходу з ладу спеціалізованого обладнання позивача та впливало на своєчасність виконання зобов'язання відповідно до умов договору;
- мобілізація в період з 14.06.2023 по 01.07.2023 у ТОВ "Норма Плюс" фахівців вузької спеціалізації - начальника проектно-конструкторського відділу Ткаченка Р.В. та фахівця з інформаційних технологій Коновки О.М. (що підтверджується відповідними наказами), та звільнення за 2023 рік третини працівників, на яких покладався позивач при виконанні договору, при цьому причинами їх звільнення стали мобілізація у зв'язку з призовом на військову службу та обставини, пов'язані з військовим станом у країні;
- для належного виконання зобов'язань за договором ТОВ "Норма Плюс" було вжито залежних від нього заходів, зокрема, отримано бронювання співробітників (наказ № 11600 від 21.08.2023). Водночас вакансії "начальника проектно-конструкторського відділу" та "фахівця з інформаційних технологій" є вільними, оскільки кваліфіковані кадри й досі відсутні на ринку праці;
- всі роботи, хоч із невеликим запізненням, за договором № 4600006677 від 28.10.2022 позивачем виконані в повному обсязі без зауважень замовника;
- позивач не ухилявся від виконання своїх зобов'язань, не допускав недобросовісної поведінки та вчиняв всі залежні від нього заходи щодо прискорення виконання робіт в умовах дії форс-мажорних обставин;
- відповідач не поніс будь-яких матеріальних збитків (у справі відповідні докази відсутні) внаслідок прострочення зобов'язання з виконання робіт, яке склало лише 19 днів (з 29.10.2023 по 16.11.2023).
Отже, проаналізувавши вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між форс-мажорними обставинами, встановленими сертифікатами Київської регіональної ТПП, та обставинами, що створили реальну неможливість вчасного виконання ТОВ "Норма Плюс" свого зобов'язання перед замовником за договором.
При цьому, позивач, укладаючи договір підряду, не міг передбачити настання наведених ним обставин непереборної сили (які не є ризиками господарської діяльності товариства) та вчинити дії щодо полегшення/усунення впливу наслідків таких обставин на спірні правовідносини.
Так, на час укладення договору (28.10.2022) позивач не міг передбачати, що обстріли цивільної та/або критичної інфраструктури України набудуть більш масштабного характеру, оскільки масованість та територія таких обстрілів значно зросла саме з 2023 року.
Крім того цілком непередбачуваними обставинами для позивача стали обставини віялових відключень світла в Україні (блек-аути) через атаки об'єктів енергетичної інфраструктури України країною-агресором протягом зими 2023 року.
При цьому суд враховує положення пп. 8.4, 8.5 п. 8 договору, в яких сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили, виконання зобов'язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин. Якщо обставини непереборної сили безперервно триватимуть понад 90 календарних днів, то кожна із сторін матиме право в односторонньому порядку розірвати договір, письмово повідомивши про це іншу сторону не пізніше ніж за 20 календарних днів до очікуваної дати розірвання.
Отже ТОВ "Норма Плюс", ознайомившись із договором, чітко усвідомлювало для себе всі ризики господарської діяльності, які він міг понести.
Наведені обставини тривали значно менше 90 календарних днів - 19 днів, та при цьому позивач діяв добросовісно, виконавши договір повністю.
З огляду на вищезазначене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що наведені ТОВ "Норма Плюс" причини неможливості виконання підрядних робіт у визначений договором строк були обумовлені настанням для позивача обставин непереборної сили (значне зростання кількості та періодичності масованих ракетних обстрілів країною-агресором території України та об'єктів цивільної/критичної інфраструктури, блек-аути, які послідували за такими обстрілами, значна кількість повітряних тривог, що припала на період робочого часу, мобілізація працівників, відповідальних за виконання договірних робіт, обмежена кількість трудових ресурсів), що було підтверджено висновками Київської обласної регіональної ТПП.
Відтак, в силу приписів статті 218 Господарського кодексу України наведене є підставою для звільнення позивача від відповідальності за порушення строків виконання робіт.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що застосовані до позивача оперативно-господарські санкції на суму 65 513,26 грн за несвоєчасність виконання робіт за актом №5 приймання виконаних будівельних робіт на суму 371 041,82 грн підлягають скасуванню.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним задоволення заявлених у даній справі позовних вимог.
Стосовно непогодження скаржника із покладенням на нього судом першої інстанції суми витрат правничої допомоги у розмірі 40 000 грн, колегія суддів вказує наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В апеляційній скарзі апелянт вказує, що позовна заява ТОВ "Норма Плюс" не містить попереднього розрахунку судових витрат на суму 83 000,00 грн.
Стосовно вказаних доводів, колегія суддів зазначає наступне.
Так, в прохальній частині позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача витрати правничої допомоги в сумі 83 000 грн.
При цьому, до позовної заяви позивачем додано Договір про надання правової допомоги №13/23 від 23.12.2024 з Додатком №2 до Договору про надання правової допомоги №13/23 від 23.12.2024, в якому визначено, що розмір гонорару адвоката складає 83 000,00 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем в першій заяві по суті справи визначено попередній розрахунок судових витрат, а тому доводи скаржника не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 83 000 грн заявник надав:
ордер на надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Норма Плюс" адвокатом Пустовіт Ю.Ю. серія АІ № 1520763;
договір (угоду) № 13/23 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 23.12.2023, укладений між ТОВ "Норма Плюс" та адвокатом Пустовіт Ю.Ю.;
додаток № 11 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 13/23 від 23.12.2023, за яким загальна вартість правової допомоги склала 83 000,00 грн;
акт надання послуг від 22.05.2025 на загальну суму 83 000,00 грн;
платіжну інструкцію № 4378 від 13.01.2025 на суму 83 000,00 грн.
Згідно п. 3.1 договору за правову допомогу, передбачену цим договором, клієнт сплачує АО гонорар у розмірі, встановленому за домовленістю сторін у додатку до договору.
Відповідно до додатку № 11 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 13/23 від 23.12.2023 вартість правової допомоги за підготовку процесуальних документів для супроводження справи №910/507/24 на новому розгляді в Господарському суді міста Києва (відповідь на відзив, додаткові пояснення, клопотання тощо) складає 55 000 грн, а за супроводження справи у Господарському суді міста Києва (включаючи витрати на прибуття до суду та очікування судового засідання) - 28 000 грн.
акт надання послуг від 22.05.2025
Відповідно до акту надання послуг від 22.05.2025 виконавцем були виконані, а позивачем прийняті, наступні роботи (надані такі послуги):
підготовка процесуальних документів для супроводження справи №910/507/24 на новому розгляді в Господарському суді міста Києва (відповідь на відзив, додаткові пояснення) - 55 000 грн,
супроводження справи у Господарському суді міста Києва (включаючи витрати на прибуття до суду та очікування судового засідання) - 28 000 грн.
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
За змістом положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Наведене вище повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Одночасно, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.
До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, Верховний Суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.
Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.
У даному випадку при новому розгляді справи суд першої інстанції правильно врахував такі критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: категорію справи (оскарження штрафних санкцій); середній ступінь складності спору; ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; розгляд справи у загальному позовному провадженні; характер спірних відносин та значення справи для сторін; кількість наданих суду пояснень та доказів представником позивача, у тому числі нових (на виконання вказівок суду касаційної інстанції); кількість судових засідань та присутність у кожному з них адвоката ТОВ "Норма Плюс"; правова позиція позивача вже була сформована під час попереднього розгляду справи; при новому розгляді справі підготовка адвоката до такого розгляду не зайняла більшого обсягу правових знань та часу; обсяг виконаної адвокатом роботи при цьому не вимагав відшукування якихось нових позицій захисту від позову чи нестандартних методів доказування.
Колегія суддів також оцінивши витрати позивача з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем у відповідності до вимог статті 74 ГПК України викладених ним обставин стосовно надання адвокатом послуг на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що заявлені Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 83 000 грн не відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України).
Так, враховуючи обставини даної справи, її складність, ціну позову, предмет та підстави позовних вимог, слід зазначити, що визначений позивачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності і становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Отже, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд вірно вказав, що розумним та співмірним розміром витрат на послуги адвоката у даному спорі є 40 000 грн.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про те, що визначений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності цих витрат.
При цьому, за висновком суду апеляційної інстанції, апелянт не довів відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України неспівмірності понесених позивачем при розгляді цієї справи у суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 грн. із складністю даної справи та наданим адвокатом обсягом послуг, нерозумності розміру таких витрат.
Таким чином, присуджений до стягнення розмір витрат правничої допомоги в сумі 40 000 грн. колегія суддів не вважає завищеним.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані місцевого господарського суду прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 у справі №910/507/24- без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова (враховуючи перебування судді Руденко М.А. у відрядженні з 02.10.2025 по 15.10.2025 та у відпустці з 16.10.2025 по 17.10.2025, 20.10.2025, судді Пономаренко Є.Ю. у відпустці з 13.10.2025 по 17.10.2025, а також судді Барсук М.А. у відрядженні - 09.10.2025 та 10.10.2025, у відпустці з 13.10.2025 по 17.10.2025, 20.10.2025) складена: 21.10.2025 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Барсук
М.А. Руденко