вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" жовтня 2025 р. Справа№ 911/2136/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Ходаківської І.П.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
представники учасників справи у судове засідання 14.10.2025 не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група-К»
на рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2024 (повний текст рішення складено 11.11.2024)
у справі № 911/2136/24 (суддя Подоляк Ю.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Керампром»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група-К»
про стягнення 592 287,67 грн,
Приватне акціонерне товариство «Керампром» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група-К» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 500 000,00 грн простроченої поворотної фінансової допомоги, 41 876,71 грн пені та 50 410,96 грн 20 % річних та 8 884,32 грн судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором поворотної фінансової допомоги №ФД/12/09/19 від 12.06.2019 (далі за текстом - Договір) щодо повернення грошових коштів у розмірі 500 000,00 грн у строк до 30.06.2021, наданих позивачем в цілях, визначених цим Договором. Крім того, позивач за порушення відповідачем зобов'язань за Договором нарахував останньому 41 876,71 грн пені за період з 01.07.2021 по 31.12.2021 та 50 410,96 грн 20% річних за період з 01.07.2021 по 31.12.2021 на підставі пункту 4.2 Договору.
Також у позові позивач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, що згідно з розрахунком позивача складає 28 000,00 грн.
Господарський суд Київської області рішенням від 05.11.2024 у справі №911/2136/24 позов задовольнив повністю, стягнув з відповідача на користь позивача 500 000,00 грн простроченої поворотної фінансової допомоги, 41 876,71 грн пені, 50 410,96 грн 20% річних та 8 884,32 грн витрат по сплаті судового збору.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 500 000,00 грн поворотної фінансової допомоги, що підтверджено матеріалами даної справи. Також за висновком суду першої інстанції позивач правомірно нарахував відповідачу 41 876,71 грн пені за період з 01.07.2021 по 31.12.2021 та 50 410,96 грн 20% річних за період з 01.07.2021 по 31.12.2021 на підставі пункту 4.2 Договору, розрахунок яких є арифметично правильним.
Не погодившись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2024 у справі №911/2136/24 та ухвалити нове рішенням, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення 41 876,71 грн.
Обгрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки Законом України від 16.06.2020 №691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» внесено зміни до Господарського та Цивільного кодексів України стосовно звільнення позичальника від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Строк дії карантину продовжено постановами Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 та від 09.12.2020 №1236, та був відмінений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України.
Також відповідач зазначає, що позивач нарахував пеню поза межами шестимісячного строку, встановлено частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група-К» на рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2024 у справі № 911/2136/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.12.2024 витребував з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2136/24 та відклав розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група-К» на рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 911/2136/24.
Матеріали справи №911/2136/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 18.12.2024.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.12.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група-К» на рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2024 у справі №911/2136/24 залишив без руху.
Після усунення відповідачем недоліків апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 21.01.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група-К» на рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2024 у справі № 911/2136/24; зупинив дію рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2024 у справі № 911/2136/24 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. Призначив до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група-К» на рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2024 у справі № 911/2136/24.
30.01.2025 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача разом із заявою про поновлення строку на надання відзиву. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на надання відзиву на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що апеляційна скарга ним отримана через підсистему «Електронний суд» 02.12.2024, тоді як у позивача було звільнено юриста, нового юриста прийнято на посаду наказом 20.01.2025, 28.01.2025 новому юристу було видано електронні ключі для входу до підсистеми «Електронний суд».
Згідно відзиву на апеляційну скаргу відповідача позивач заперечує проти її задоволення, посилаючись на правомірність нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ через порушення відповідачем умов Договору щодо повернення поворотної фінансової допомоги.
Північний апеляційний господарський суд ухвалами від 05.03.2025, від 02.04.2025 відкладав розгляд справи №911/2136/24.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.06.2025 призначив справу № 911/2136/24 до розгляду на 16.07.2025 на 11 год. 20 хв. у зв'язку із перебуванням головуючого судді Іоннікової І.А. у відпустці.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.07.2025 відкладав розгляд справи №911/2136/24 на 10.09.2025 на 11 год. 20 хв.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 07.08.2025 суддю Північного апеляційного господарського суду Іоннікову І.А. звільнено у відставку.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група-К» на рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2024 у справі №911/2136/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді Ходаківська І.П., Демидова А.М.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.08.2025 прийняв до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група-К» на рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2024 у справі №911/2136/24 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група-К» на рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2024 у справі №911/2136/24 призначив на 14.10.2025 на 12 год. 30 хв.
01.09.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.
Відповідно до частини 3 статті 196 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач своїх представників в судове засідання, призначене на 14.10.2025, не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом надіслання ухвали Північного апеляційного господарського суду до його електронного кабінету.
Згідно із частиною 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи заяву позивача про розгляд справи без його участі та належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглядати справу №911/2136/24 за відсутності представників учасників справи.
Крім того, суд апеляційної інстанції відповідно до статті 119 ГПК України визнає поважними причини пропуску строку на подання позивачем відзиву на апеляційну скаргу відповідача, поновлює такий строк та приймає до розгляду відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.
12.06.2019 між відповідачем (Сторона 1) та позивачем (Сторона 2) укладено Договір, за умовами пункту 1.1 якого Сторона 2 зобов'язалася надати поворотну фінансову допомогу Стороні 1 для використання в цілях, визначних цим договором, а Сторона 1 зобов'язалася використати її за цільовим призначенням і повернути поворотну фінансову допомогу у повному розмірі і у визначений даним договором строк (а.с. 18).
Під поворотною фінансовою допомогою у цьому Договорі розуміється сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів/або надання інших видів компенсації як плати за користування такими коштами (пункт 1.2 Договору).
Згідно з пунктом 1.3 Договору поворотна фінансова допомога використовується для потреб Сторони 1 відповідно до статутних цілей її діяльності.
Відповідно до пункту 2.1 Договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в розмірі 500 000,00 (п'ятсот тисяч) гривень.
Згідно з пунктом 3.1 Договору поворотна фінансова допомога надається Стороною 2 не пізніше першого липня шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Сторони 1 з рахунку Сторони 2.
Відповідно до пункту 3.2 Договору, у редакції Додаткової угоди від 11.06.2020 (а.с. 14), поворотна фінансова допомога має бути повернута не пізніше 30.06.2021.
Згідно із пунктом 4.2 Договору, у редакції Додаткової угоди від 11.06.2020, за несвоєчасне повернення коштів поворотної фінансової допомоги Сторона 1 сплачує Стороні 2 пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, а також 20 відсотків річних від простроченої суми.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та дії до повного виконання сторонами їх обов'язків за Договором (пункт 6.1 Договору).
На виконання умов Договору позивач надав відповідачу поворотну фінансову допомогу в сумі 500 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 01.07.2019 № 1443952943 (а.с. 11).
Відповідач листом від 02.07.2020 № 0207 просив позивача прийняти наступний графік повернення фінансової допомоги по Договору: липень 2020 року - 50 000 грн, серпень 2020 року - 250 000,00 грн, вересень 2020 року - 200 000,00 грн (а.с. 29).
Позивач листом №73/2 від 29.06.2021 просив повернути суму поворотної фінансової допомоги (а.с. 12).
Позивач звернувся до відповідача із претензією №107 від 25.10.2025 про повернення поворотної фінансової допомоги на суму 500 000,00 грн (а.с. 15), претензія отримана відповідачем 27.10.2021, про свідчить відмітка про отримання.
Спір виник через порушення відповідачем умов Договору щодо повернення суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 500 000,00 грн. Крім того, позивач за порушення відповідачем зобов'язань за Договором нарахував останньому 41 876,71 грн пені за період з 01.07.2021 по 31.12.2021 та 50 410,96 грн 20% річних за період з 01.07.2021 по 31.12.2021 на підставі пункту 4.2 Договору.
За приписами частини 1 статті 296 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи те, що відповідач оскаржує рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2024 у справі №911/2136/24 частині стягнення з нього на користь позивача 41 876,71 грн пені, рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2024 у справі №911/2136/24 підлягає перегляду в оскаржуваній частині.
Законом України від 16.06.2020 №691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» постановлено внести зміни у розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу доповнити пунктом 15 такого змісту: «15. У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».
Закон від 16.06.2020 №691-ІХ набрав чинності 04.07.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями) «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на усій території України установлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» постановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Позивач нарахував відповідачу до стягнення 41 876,71 грн пені за період з 01.07.2021 по 31.12.2021 на підставі пункту 4.2 Договору, тобто у період дії карантину запровадженого на всій території України постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями) «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020.
Тоді як пунктом 15 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України установлено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».
За частиною 1 статті 626 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, укладений між сторонами договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики. Аналогічний правовий висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 11.03.2025 у справі № 914/2197/18.
Таким чином, положення пункту 15 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, за яким позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, розповсюджує свою дію на спірні правовідносини. Подібні за змістом висновки містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 922/4076/20, від 25.10.2022 у справі № 916/183/22, на які посилається апелянт, та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.08.2023 у справі № 709/1320/21.
Зазначене спростовує доводи позивача про правомірність нарахування пені.
Згідно із частиною 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 названої норми).
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 41 876,71 грн пені за період з 01.07.2021 по 31.12.2021 на підставі пункту 4.2 Договору.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).
Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2024 у справі №911/2136/24 підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 41 876,71 грн пені.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група-К» на рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2024 у справі № 911/2136/24 підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2024 у справі № 911/2136/24 підлягає частковому скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Судові витрати (судовий збір за подання позову та апеляційної скарги) підлягають розподілу відповідно до положень статті 129 ГПК України, із застосуванням коефіцієнту 0,8.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група-К» на рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2024 у справі № 911/2136/24 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2024 у справі № 911/2136/24 скасувати в частині стягненні 41 876,71 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
3. Резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2024 у справі № 911/2136/24 викласти у наступній редакції:
« 1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група-К» (вул. Вокзальна, 36, с. Заворичі, Броварський район, Київська область, 07424, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 22829124) на користь Приватного акціонерного товариства «Керампром» (вул. Дружби, 2, с. Софіївка, Дружківська ТГ, Краматорський район, Донецька область, 85171, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 24655289) 500 000,00 грн (п'ятсот тисяч гривень) простроченої поворотної фінансової допомоги, 50 410, 96 грн (п'ятдесят тисяч чотириста десять гривень 96 копійок) 20% річних, 6 604, 95 грн (шість тисяч шістсот чотири гривні 95 копійок) витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.».
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Керампром» (вул. Дружби, 2, с. Софіївка, Дружківська ТГ, Краматорський район, Донецька область, 85171, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 24655289) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група-К» (вул. Вокзальна, 36, с. Заворичі, Броварський район, Київська область, 07424, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 22829124) 3 633,60 грн (три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.
6. Матеріали справи №911/2136/24 повернути до Господарського суду Київської області.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 22.10.2025.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді І.П. Ходаківська
А.М. Демидова