вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
м. Київ
"22" жовтня 2025 р. Справа№ 910/1695/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Браз» про ухвалення додаткового рішення
в межах розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства «Макком Хаус»
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 (повне рішення складено 14.07.2025)
у справі №910/1695/25 (суддя Ломака В.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Браз»
до Приватного підприємства «Макком Хаус»
про розірвання договору та стягнення 1 751 414,33 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Браз» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Макком Хаус» (далі за текстом - відповідач) про розірвання Договору підряду №13/06-1 від 13.06.2024 (далі за текстом - Договір), стягнення 1 471 837,44 грн попередньої оплати, 279 576,89 грн неустойки (штрафу) та 26 271,21 грн судового збору.
Господарський суд міста Києва рішенням від 02.07.2025 у справі №910/1695/25 позов задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача 1 471 837,44 грн попередньої оплати, 206 917,18 грн неустойки та 25 181,31 грн витрат по сплаті судового збору; у задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції відмовив.
Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 у справі №910/1695/25 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 471 837, 44 грн попередньої оплати, 206 917,18 грн неустойки та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача 449 499,10 грн попередньої оплати, в іншій частині відмовити у задоволенні позовних вимог; вирішити питання про розподіл судових витрат; стягнути з позивача на користь відповідача сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 27 658, 30 грн та витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 21 000,00 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2025 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Макком Хаус» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 у справі №910/1695/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 06.10.2025 у справі №910/1695/25 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Макком Хаус» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 у справі №910/1695/25 залишив без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 у справі №910/1695/25 залишив без змін.
13.10.2025 представник позивача подав до Північного апеляційного господарського суду заяву про ухвалення додаткового рішення, за якою просив суд апеляційної інстанції стягнути з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи №910/1695/25 у судах першої та апеляційної інстанції.
На обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення позивач надав суду апеляційної інстанції копії: Ордеру на надання правничої допомоги серії АА №1541946 від 12.02.2025, Акта приймання-передачі наданих послуг №22 від 07.10.2025 до Договору про надання правової допомоги №01-01/2024 від 01.01.2024 та Додаткової угоди №2 від 01.02.2025, Додаткової угоди №2 від 01.02.2025 до Договору про надання правової допомоги №01-01/2024 від 01.01.2024.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 14.10.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Браз» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/1695/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.10.2025 у справі №910/1695/25 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Браз» про ухвалення додаткового рішення призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
20.10.2025 від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення. Відповідач заперечує проти ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що позивач безпідставно просить суд апеляційної інстанції стягнути витрати з професійної правничої допомоги за розгляд справи №910/1695/25 у суді першої інстанції, оскільки позивач в порушення частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) не подав відповідні докази до суду першої інстанції, а тому в цій частині заява має бути залишена без розгляду.
Відповідач у запереченнях на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення зазначив, що позивач в порушення частини 2 статті 126 ГПК України не надав суду Договір про надання правничої допомоги та в порушення частини 3 статті 126 ГПК України не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Також відповідач наполягає на неспівмірності заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу із складністю наданих адвокатом послуг та витраченим адвокатом часом.
Частиною 4 статті 244 ГПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, дослідивши докази, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.
Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).
Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно положень ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина 2 статті 124 ГПК України).
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи №910/1695/25 у суді апеляційної інстанції становить 50 000,00 грн.
Водночас не подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат не є безумовною підставою для відмови у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Подібний за змістом правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 15.01.2024 у cправі №918/1094/22.
Згідно із статтею 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, відповідно до частини 6 статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (пункт 39 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Відповідач своїм правом скористався, заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення до суду апеляційної інстанції подав.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частини 1, 2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI).
У суді апеляційної інстанції представництво інтересів позивача здійснював адвокат Теплюк Владислав Сергійович, який діє на підставі Ордера на надання правничої допомоги серії АА №1541946 від 12.02.2025 на виконання Договору про надання правничої допомоги №01-01/2024 від 01.01.2024 у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді, Верховному Суді.
01.02.2025 між позивачем (далі - Замовник) та Адвокатським бюро «Владислава Теплюка «АССЕНД ЛІГАГ» (далі - Виконавець) укладено Додаткову угоду №2 до Договору про надання правової допомоги від 01.01.2024 №01-01/24, за умовами якої Замовник доручає, в Виконавець зобов'язується надати професійну правничу (правову) допомогу з питань підготовки та подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва від імені Замовника до Приватного підприємства «Макком Хаус» про розірвання Договору підряду від 13.06.2024 №13/06-1 та стягнення грошових коштів (авансових платежів та неустойки) за Договором підряду, а також представництво інтересів Замовника в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а також в органах або перед особами, які здійснюють примусове виконання рішення суду, що набрало законної сили, з питань такого виконання.
Сторони домовились про наступну сталу вартість послуг з надання правової допомоги:
Подання позовної заяви, інших заяв по суті спору та з процесуальних питань, представництво інтересів Замовника у суді першої інстанції - 50 000,00 грн (п'ятдесят тисяч);
Подання апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу, інших заяв по суті спору та з процесуальних питань, представництво інтересів Замовника у суді апеляційної інстанції 50 000,00 грн (п'ятдесят тисяч);
Подання касаційної скарги або відзиву на касаційну скаргу, інших заяв по суті спору та з процесуальних питань, представництво інтересів Замовника суді касаційної інстанції 50 000,00 грн (п'ятдесят тисяч).
07.10.2025 між позивачем (далі - Замовник) та Адвокатським бюро «Владислава Теплюка «АССЕНД ЛІГАГ» (далі - Виконавець) складено та підписано Акт приймання-передачі наданих послуг №22 до Договору про надання правової допомоги №01-01/2024 від 01.01.2024 та Додаткової угоди №2 від 01.02.2025 про наступне.
Адвокатське бюро надало, а Клієнт прийняв надані Замовнику протягом лютого-жовтня 2025 року послуги з надання правової допомоги з підготовки та подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва від імені Замовника до Приватного підприємства «Макком Хаус» про розірвання Договору підряду від 13.06.2024 №13/06-1 та стягнення грошових коштів (авансових платежів та неустойки) за Договором підряду, а також представництво інтересів Замовника в судах першої та апеляційної інстанцій.
Вартість наданих послуг протягом лютого-жовтня 2025 року складає 100 000,00 грн.
Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».
Отже, визначений сторонами розмір гонорару є фіксованим, надання послуг та представництво у суді по 50 000,00 грн за кожну інстанцію.
Згідно частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач в порушення положень частини 8 статті 129 ГПК України відповідні докази суду першої інстанції не надавав, а тому клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції підлягає залишенню без розгляду.
Слід зазначити, що за частиною 14 статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту (б) пункту 4 частини 1 статті 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 06.10.2025 у справі №910/1695/25 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Макком Хаус» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 у справі №910/1695/25 залишив без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 у справі №910/1695/25 залишив без змін.
Таким чином, враховуючи положення частини 14 статті 129 ГПК України та підпункту (б) пункту 4 частини 1 статті 282 ГПК України, розподіл судових витрат, у тому числі, витрат на професійну правничу допомогу здійснюється судом апеляційної інстанції лише у випадку скасування або зміни судового рішення.
Разом з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що позивач у суді апеляційної інстанції подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, адвокатом здійснено представництво у 2-х судових засіданнях.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, у додаткових постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі №917/272/23, від 05.03.2024 у справі №916/2266/22, від 17.04.2024 у справі №910/19865/21, від 13.10.2025 у справі №910/2865/23 зазначено, що Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що правова позиція позивача у даній справі у судах першої та апеляційної інстанції не змінювалась, отже, адвокат не потребував додаткового часу для підготовки до справи та вивчення додаткових джерел права та законодавства.
Також судом апеляційної інстанції враховано співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих послуг (подання відзиву на апеляційну скаргу, участь адвоката у двох судових засіданнях під час розгляду справи №910/1695/25 Північним апеляційним господарським судом); предмет позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).
За таких обставин, клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції підлягає частковому задоволенню, та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи №910/1695/25 у суді апеляційної інстанції.
Статтею 244 ГПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
З урахуванням того, що за подання клопотання про ухвалення додаткового рішення судовий збір не сплачується, то розподіл судового збору у такому випадку не здійснюється.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Браз» про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи №910/1695/25 у суді першої інстанції залишити без розгляду.
2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Браз» про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи №910/1695/25 у суді апеляційної інстанції задовольнити частково.
3. Стягнути з Приватного підприємства «МАККОМ ХАУС» (вулиця Антоновича, будинок 13, офіс 3, місто Київ, 03150; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35077920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЗ» (бульвар Незалежності, будинок 32, місто Бровари, Броварський район, Київська область, 07400; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44443894) 15 000,00 грн (п'ятнадцять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
4. Видачу наказу на виконання даної додаткової постанови доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи №910/1695/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська