79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"21" жовтня 2025 р. Справа №907/8/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання - Стронська А.І.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради від 23.04.2025 (вх. № 01-05/1250/25 від 24.04.2025)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2025 (суддя Пригара Л.І., повний текст рішення складено та підписано 02.04.2025)
у справі № 907/8/24
за позовом: Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестгруп К-3», м. Ужгород Закарпатської області
про: стягнення 1 112 099, 74 грн, у тому числі 291 204,22 грн заборгованості по сплаті орендної плати та 820 895,52 грн штрафу (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог),
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
На розгляд Господарського суду Закарпатської області подано позов Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (далі - Департамент міської інфраструктури, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестгруп К-3» (далі - ТОВ “Інвестгруп К-3», відповідач) про стягнення 1 112 099, 74 грн, з яких: 291 204,22 грн - основна заборгованість та 820 895,52 грн - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди землі від 15.09.2021 щодо сплати орендних платежів за період з вересня 2021 року по липень 2023 року.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2025 у справі №907/8/24 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “Інвестгруп К-3» на користь Департаменту міської інфраструктури 359 612,18 грн, у тому числі 291 204,22 грн заборгованості по сплаті орендної плати та 68 407,96 грн штрафу, а також 16 681,50 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язанням щодо сплати вартості оренди земельної ділянки за період з вересня 2021 року по липень 2023 року. Заборгованість за період з вересня 2021 року по липень 2022 року в сумі 684 080,87 грн стягнута рішенням Господарського суду Закарпатської області від 02.11.2022 у справі №907/580/22 та сплачена відповідачем, а тому позовні вимоги щодо стягнення 291 204, 22 грн заборгованості по сплаті орендної плати ( за період з серпня 2022 року по липень 2023 року) та 820 895,52 грн штрафу (нарахованого відповідно до п.14 договору за порушення строку сплати орендної плати за липень 2022 року) є обґрунтованими.
Разом з тим, на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, зважаючи на заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу, його надмірно великий розмір, що в 12 разів перевищує суму простроченого зобов'язання (орендної плати за липень 2022 року), а також з огляду на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження погіршення фінансового стану позивача чи завдання останньому будь-яких матеріальних збитків в результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язання, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру нарахованого штрафу до суми місячної орендної плати за липень 2022 року, яка становила 68 407,96 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
Департамент міської інфраструктури подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2025 у справі №907/8/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.
Апелянт вважає рішення суду у даній справі необґрунтованим в частині зменшення штрафу у зв'язку з тим, що судом неповно встановлено обставини, які мають значення для даної справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що відповідач добровільно підписав договір оренди землі, в якому передбачена відповідальність орендаря за порушення зобов'язання щодо сплати орендної плати - нарахування штрафу у розмірі 100 відсотків річної орендної плати. Оскільки матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано факт систематичного порушення останнім своїх зобов'язань щодо сплати орендних платежів, стягнення штрафу в розмірі 820 895,52 грн є законною та адекватною мірою відповідальності у даному випадку.
В свою чергу зменшення розміру штрафу до 68 407,96 грн, на переконання апелянта, фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Окрім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, викладених у ряді постанов.
ТОВ “Інвестгруп К-3» відзиву на апеляційну скаргу не подало.
Відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2025 справу №907/8/24 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 апеляційну скаргу Департаменту міської інфраструктури залишено без руху з підстав, зазначених у вказаній ухвалі.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту міської інфраструктури на рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2025 у справі №907/8/24 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.06.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено на 12.08.2025.
Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2025 та від 02.09.2025 розгляд справи відкладався на 02.09.2025 та на 30.09.2025 відповідно з підстав, зазначених у вказаних ухвалах.
Ухвалою від 24.09.2025 Західний апеляційний господарський суд змінив дату та час судового засідання на 21.10.2025 з підстав, зазначених у вказаній ухвалі.
Сторони участі уповноважених представників в судове засідання 21.10.2025 повторно не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
20.10.2025 до суду через систему «Електронний суд» від Департаменту міської інфраструктури поступило клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи положення статті 202 ГПК України, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 21.10.2025 ухвалено постанову.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
15.09.2021 між Ужгородською міською радою, від імені якої діяв Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, що в подальшому перейменований на Департамент міської інфраструктури ( далі - орендодавець), та ТОВ “Інвестгруп К-3» (далі - орендар) було укладено договір оренди землі (далі - Договір).
Пунктом 1 Договору визначено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в м. Ужгороді, вул. Миколи Бобяка, 15 “ж». Кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:70:001:0129.
Згідно з п.п. 2, 3 Договору в оренду передається земельна ділянка площею 2,5847 га. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - будівля літ. Р загальною площею 50,8 кв.м.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2021 рік становить 24 875 669,74 грн згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого відділом в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області №494/0/419-21 від 08.09.2021 (п. 5 Договору).
Відповідно до п. 8 Договору строк дії такого 5 років. Після закінчення строку, на який було укладено Договір, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами Договору, має переважне право перед іншими особами на укладення Договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір використати переважне право на укладання Договору на новий строк.
Пунктами 10 та 11 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та складає 746 270,09 грн на рік. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 62 189,17 грн.
Відповідно до п. 12 Договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Розмір орендної плати переглядається щороку у разі: зміни умов господарювання, передбачених Договором; зміни нормативно-грошової оцінки землі, розмірів земельного податку, зміні ставок орендної плати, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; зміні граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України; інших випадках, передбачених законом (п. 13 Договору).
Згідно з п. 14 Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, у 10-ти денний строк сплачуться штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим Договором.
Передача земельної ділянки орендарю здійснюється одночасно з підписанням акту її приймання - передачі (п. 21 Договору).
Відповідно до п. 27 Договору орендодавець наділений правом, у тому числі: в односторонньому порядку вносити зміни до даного Договору при зміні розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнтів інфляції (визначених у відповідності до вимог чинного законодавства) ставок земельного податку та ставок орендної плати відповідно до змін чинного законодавства шляхом надсилання відповідних повідомлень; вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Пунктом 30 Договору встановлені обов'язки орендаря, зокрема: своєчасно вносити орендну плату за користування земельною ділянкою; самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.
Зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, крім випадків, визначених абзацом 1 пункту 27 даного Договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору спір вирішується у судовому порядку (п. 33 Договору).
Відповідно до п. 40 Договору такий набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Право оренди землі виникає у порядку, визначеному чинним законодавством. Сторони дійшли згоди, що при підписанні договору оренди землі його дія розповсюджується на період від сьомого вересня дві тисячі двадцять першого року до завершення строку його дії, визначеного рішенням сесії Ужгородської міської ради про затвердження земельної документації (рішення УМР від 07.09.2021 №406, пункт 1.8). Даною угодою сторони дійшли згоди щодо зобов'язання орендаря, а орендар зобов'язався в свою чергу сплатити плату за землю за фактичне її використання у період від 07.09.2021 до моменту державної реєстрації права оренди землі. При цьому, розмір місячних нарахувань такої плати встановлюється у відповідності до вимог чинного законодавства, із урахуванням пунктів 5, 10, 11 та 30 даного Договору.
15.09.2021 сторонами підписано акт приймання - передачі земельної ділянки, відповідно до якого відповідачу передано в оренду земельну ділянку площею 25 847 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Миколи Бобяка, 15 “ж».
Право оренди вказаної земельної ділянки за відповідачем зареєстровано 16.09.2021, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №358779670 від 18.12.2023.
Листом вих. №30.01-12/598 від 03.03.2023 Департамент міської інфраструктури повідомив ТОВ “Інвестгруп К-3» про збільшення розміру орендної плати із січня 2023 року на відповідний коефіцієнт індексації за 2022 рік до розміру 78 669,22 грн.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 02.11.2022 у справі №907/580/22 задоволено позов Департаменту міської інфраструктури про стягнення з ТОВ »Інвестгруп К-3» заборгованості з орендної плати в сумі 684 080,87 грн ( за період з вересня 2021 року по липень 2022 року).
Департамент міської інфраструктури звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом у даній справі про стягнення з ТОВ »Інвестгруп К-3» 291 204,22 грн заборгованості по сплаті орендної плати ( за період з серпня 2022 року по липень 2023 року) та 820 895,52 грн штрафу ( нарахованого за порушення строку сплати орендної плати за липень 2022 року).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи приписи вищевказаної норми, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів переглядає рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2025 у даній справі в лише в частині стягнення з відповідача 68 407, 96 грн штрафу ( у зв'язку із його зменшенням судом за клопотанням відповідача). В решті рішення суду першої інстанції не оскаржується жодною зі сторін.
Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст.233 ГК України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин і вирішення спору судом першої інстанції).
Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій, зокрема, з таких підстав: якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина 3 статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч.3 ст.551 ЦК, ст.233 ГК), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч.3 ст.551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (№911/2223/20)).
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначити конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).
Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, категорії "значно" та "надмірно", що використовуються в ст.551 ЦК України та в ст.233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником .
Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20) та ін).
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду при вирішенні питання про зменшення неустойки суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст.233 ГК і ч.3 ст.551 ЦК, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).
Як зазначалось вище, у даній справі Департаментом міської інфраструктури заявлено до стягнення з ТОВ »Інвестгруп К-3» 291 204,22 грн заборгованості по сплаті орендної плати ( за період з серпня 2022 року по липень 2023 року) та 820 895,52 грн штрафу ( у розмірі річної орендної плати за Договором), що значно перевищує як загальну суму основної заборгованості за Договором, так і розмір простроченого зобов'язання, за яке нараховано штраф (орендної плати за липень 2022 року).
Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, зважаючи на заявлене відповідачем клопотання, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, обгрунтовано дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафу до 68 407,96 грн (розміру місячної орендної плати за липень 2022 року), виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, а також дотримавшись принципу розумного балансу між інтересами сторін.
Колегія суддів вважає, що рішення суду у цій справі узгоджуються з актуальною правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, яка виснувала про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру, до якого суд має право її зменшити.
Відтак, доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на викладене вище.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2025 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради від 23.04.2025 (вх. № 01-05/1250/25 від 24.04.2025) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2025 у справі №907/8/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
5. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Повний текст постанови складено 23.10.2025.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.