Справа № 536/276/25 Номер провадження 22-ц/814/3126/25Головуючий у 1-й інстанції Алексашина Н. С. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
22 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.
судді Дорош А.І., Триголов В.М.,
розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06 травня 2025 року (час ухвалення судового рішення та дата складання повного текста судового рішення не зазначені) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,
У січні 2025 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», звернувся до суду з вказаним позовом, просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором в сумі 43 436,38 грн та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтуванні позовних вимог вказувало на невиконання відповідачкою умов договору.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06 травня 2025 року позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 22 036 гривень 38 копійок заборгованості за договором №491378-КС-001 від 05.03.2024 про надання кредиту.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 1 228 грн 88 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» прохає змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення процентів, а саме з 10 536,38 грн до 31 936,38 грн.
В обґрунтуванні вимог апеляційної скарги вказано, що сума заборгованості є абсолютно прозорою, а комісія та проценти прямо вказані в положеннях кредитного договору та станом на дату підписання такого договору відповідали чинному законодавству, з чим відповідачка була ознайомлена і прийняла умови такого кредитного договору.
Зазначено також, що жодної вимоги про дострокове повернення кредиту позивач відповідачці не надсилав. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» наголошує, що «Вимога про дострокове повернення всього кредиту» та «Вимога про усунення порушення шляхом сплати простроченої суми боргу» - це дві різні вимоги.
Позивачем направлено вимогу на адресу відповідачки лише щодо усунення порушення, яке вчиняє відповідачка по оплаті чергових платежів за кредитом, шляхом сплати простроченої суми боргу. Як результат такого порушення відповідачка була переведена на стандартну процентну ставку (тобто відбулася зміна умов зобов'язання, як зазначено вище частиною першою статті 611 ЦК України), а також відповідачка отримав вимогу виключно про усунення порушення шляхом сплати простроченої суми боргу.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Костянецький А.А., представник ОСОБА_1 , посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення районного суду - без змін.
В обгрунтування вказує, що районний суд, ухвалюючи рішення, дійшов обґрунтованих висновків щодо суми, яка підлягає стягненню з відповідачки.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав:
Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» і ОСОБА_1 укладено договір №491378-КС-001 про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 10 000,00 грн, строком до 20.08.2024 зі сплатою відсотків за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 2,00000000 % в день, зниженою процентною ставкою 1,15288411% від суми кредиту в день (а.с.18).
Пунктом 2.3 оферти та акцепту встановлено строк надання кредиту 24 тижні (а.с.18-22, 23-27).
Договір укладено в електронній формі шляхом підписання паспорту споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором UA-3235 та прийняття (акцепт) пропозиції (оферта) укласти договір №491378-КС-001 про надання кредиту одноразовим ідентифікатором UA-7808 (а.с.17, 27 зворот)
Факт надання позичальнику кредитних коштів в сумі 10 000 грн підтверджується інформаційною довідкою з даними транзакції, згідно з якої кошти перераховано 05.03.2024 на платіжну карту НОМЕР_1 , зазначену в анкеті клієнта, через платіжний платформу FONDY (а.с.30).
Як вбачається з довідки про стан заборгованості, станом на 06.01.2025 у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 43 436,38 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 10 000 грн; заборгованості по відсотках у розмірі 31 936,38 грн; заборгованості по комісії у розмірі 1500 грн (а.с.14).
25.04.2024 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направило ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень умов Договору №491378-КС-001 від 05.03.2024, якою вимагало протягом 10 календарних днів з дня отримання вказаного документу усунути порушення умов кредитного договору та сплатити прострочення заборгованості в розмірі 20 036,38 грн (а.с.71).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що досудова вимога про повне дострокове повернення кредиту свідчить про те, що кредитодавець використав своє право вимагати дострокове повернення всієї суми заборгованості, а отже заборгованість за процентами повинна бути стягнута на дату, вказану у вимозі.
Рішення суду у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту не оскаржується, а тому відповідно до приписів ст.367 ЦПК України його законність і обґрунтованість апеляційним судом не перевіряється.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строки, встановлені договорами.
Положеннями ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1050 ЦК України встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Слід визнати обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачкою було допущено прострочення чергового платежу по кредиту, за відсутності доказів погашення заборгованості у розмірі вказаному в вимозі банку про дострокове погашення заборгованість за кредитним договором, права позивача підлягають захисту шляхом стягнення суми заборгованості по кредиту, включаючи дострокове повернення отриманого кредиту.
Визначальним для цієї справи є з'ясування питання про те, чи настав (якщо так, то коли) у позичальника обов'язок дострокового виконання основного зобов'язання за кредитним договором.
Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір із ОСОБА_1 укладений 27.12.2023. Строк дії укладеного кредитного договору сторони погодили до 20.08.2024.
25.04.2024 товариство звернулось до відповідачки з вимогою про усунення порушень умов договору а саме про повернення коштів у розмірі 20 036,38 грн відповідно до ст.1049 ЦК України.
У вимозі товариство вимагало протягом 10 календарних днів з дати отримання цієї вимоги усунути порушення умов кредитного договору №491378-КС-001 від 05.03.2024 шляхом сплати простроченої заборгованості на банківські реквізити ТОВ «БІЗПОЗИКА». Заборгованість визначено у розмірі 20 036 грн 38 коп., складові заборгованості товариством не зазначені (а.с.71)
Отже, такими діями кредитор на власний розсуд відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
Отже, нарахування банківською установою відсотків за кредитом можливе лише в межах строку кредитування, а такий строк було змінено 25 квітня 2024 року шляхом направлення товариством дострокової вимоги щодо погашення всієї суми кредитної заборгованості до відповідачки.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що нарахування позивачем боргу з відсотками поза межами строку кредитування є безпідставним, що узгоджується із висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (№14-154цс18).
Доводи апеляційної скарги, що звернення позивача до відповідачки було з вимогою про усунення порушення шляхом сплати простроченої суми бору, а не з погашенням заборгованості, не заслуговують на увагу, оскільки ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» вимагало повернення тіла кредиту в повному обсязі і саме відповідно ст. 1049 ЦК України і про це зазначили у своїй вимозі.
Оскільки позивач просив повернути кредит протягом 10 днів після отримання вимоги, а десятиденний строк з дня направлення вимоги сплив 05 травня 2024 року, тому право на отримання процентів у позивача припинилося з 06 травня 2024 року.
Перевіряючи правильність нарахування позивачем відсотків, колегія суддів виходить з такого.
Для розрахунку відсотків слід брати період з 05.03.2024 року по 05 травня 2024 року -62 дні.
Заборгованість за весь період складала 10 000 грн, денна процентна ставка складала 0,95% (п.2.11 пропозиції (оферта) (а.с.18)
Умовами договору не передбачено нарахування процентів за комісією.
Отже, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» за відсотками буде складати 10 000 х 0,95% х 62 = 5 890 грн.
Тобто суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, не перевірив правильність нарахування позивачем відсотків, а тому прийшов помилкових висновків щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 10 536,38 грн.
Таким чином рішення суду необхідно скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно 141 ЦПК України, з врахуванням відсотку задоволених позовних вимог - 43,49%, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» необхідно стягнути (2 422,30 + 3 633,60) х 43,49% = 2 633,71 грн
Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» задовольнити частково.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06 травня 2025 року скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 18 890 гривень заборгованості за договором №491378-КС-001 від 05.03.2024 про надання кредиту, які складаються з: 10 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 5 890 грн заборгованості по процентах та 1500 грн комісія.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 2 633,71 грн судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 22 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді А.І. Дорош
В.М. Триголов