Справа № 534/2111/21 Номер провадження 22-ц/814/3257/25Головуючий у 1-й інстанції Комарова Д. Ю. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
22 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Чумак О.В.., Триголов В.М.
за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.
розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвокатки Гузь Тетяни Олегівни, представниці ОСОБА_1 , на рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 08 квітня 2025 року (час ухвалення судового рішення з 11:02 до 11:05, дата виготовлення повного тексту рішення - 17 квітня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» про відшкодування моральної шкоди.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,
У лютому 2022 року у межах кримінального судочинства ОСОБА_1 пред?явив позов до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, просив стягнути із ОСОБА_2 на його користь 350 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди і 10 000 грн витрат на правову допомогу.
Вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 03 листопада 2022 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, цивільний позов задоволено частково: стягнуто на користь потерпілого 345 000 грн моральної шкоди (з урахуванням 5 000 грн, добровільно сплачених ОСОБА_2 ) і 10 000 грн витрат на правову допомогу.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року вирок у частині цивільного позову було скасовано та направлено на новий розгляд у порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Комсомольського міського суду від 08.11.2023 відкрито провадження у справі і призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Комсомольського міського суду від 11.01.2024 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ПАТ «АСК «Омега».
Ухвалою Комсомольського міського суду від 05.02.2024 змінено процесуальний статус ПАТ «АСК «Омега» з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, на співвідповідача.
Позовні вимоги обгрунтовані такими обставинами і доводами.
25 серпня 2021 року в м.Горішні Плавні на перехресті вулиць Добровольського та Миру з вини ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП), внаслідок якої ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Окрім фізичних страждань, позивач зазнав також душевних страждань, оскільки був вимушений звертатись за медичною допомогою до різних лікувальних закладів, проходити медичні обстеження, зазнав оперативного втручання, проходив довготривалу реабілітацію. У повсякденному житті як після дорожньо-транспортної пригоди, так і по теперішній час відчуває відірваність від активного соціального життя, фіксованість уваги на реабілітації, постійні переживання фізичних незручностей, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційну напругу, нервозність, дратівливість. Усе це призвело до зміни ритму та розпорядку його життя.
З наведених підстав просив стягнути з ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 344 571 грн 05 коп. і витрати на правничу допомогу, з ПАТ “АСК “ОМЕГА» - моральну шкоду в сумі 5 428 грн 05 коп., у зв'язку з тим, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Renault Megane (державний номер НОМЕР_1 ) була застрахована АСК “ОМЕГА» згідно поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №205382166, за яким ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, встановлений у розмірі 130 000 грн, за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю - 260 000 грн, франшиза відсутня. Страховиком АСК “ОМЕГА» позивачу відшкодовано шкоду, заподіяну життю та здоров'ю в загальному розмірі 108 561 грн, з яких шкода, пов'язана зі стійкою втратою працездатності, становить 72 000 грн.
Статтею 26-1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що моральна шкода підлягає стягненню у розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, завдану здоров'ю, тобто у розмірі 5 428 грн 05 коп.
Рішенням Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 08 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень та судові витрати на правову допомогу в розмірі 8 519 (вісім тисяч п'ятсот дев'ятнадцять ) гривень.
Стягнуто з ПрАТ «Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА"» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 828 (одна тисяча вісімсот двадцять вісім) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу в розмірі 5 750 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 751 (сімсот п'ятдесят одна) гривні.
Стягнуто з ПрАТ «Акціонерна страхова компанія "ОМЕГА"» на користь держави судовий збір у розмірі 27 (двадцять сім) гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокатка Гузь Т.О., представниця ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд першої інстанції не врахував у достатній мірі доводи позивача про тяжкість завданих йому моральних страждань, а саме суд не врахував, що шкода заподіяна позивачу протиправними діями відповідачки, що саме по собі є підставою для відшкодування моральних страждань; судом не взято до уваги тривалість лікування та реабілітації, а також наслідки, що настали для позивача в результаті отриманих травм: втрата можливості самостійно пересуватися, обслуговувати себе.
Суд хибно оцінив поведінку відповідачки, зокрема проігнорував її намагання уникнути покарання, відсутність з її боку каяття, вибачень, співчуття.
Суд мав врахувати також, що позивач витратив три роки свого життя на доведення справедливості, приймаючи участь у слідчих діях, судових засіданнях.
У відзиві адвокатка Харук О.С., посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 25 серпня 2021 року у м.Горішні Плавні на перехресті вулиць Добровольського та Миру сталась дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Renault Megane (державний номер НОМЕР_1 ), порушила пункти 10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху України: не переконалась у безпеці здійснення маневру повороту ліворуч, не надала дорогу мопеду Viper ТХМ50QT-B (державний номер НОМЕР_2 ) під керуванням позивача ОСОБА_1 , який рухався прямо у зустрічному напрямку, внаслідок чого відбулось зіткнення. У результаті зіткнення позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження, зокрема відкритий перелом правої стегнової кістки, скалковий перелом правого надколінника та рани правої кінцівки, які, за висновком експерта №1113 від 08.11.2021, визнані тяжкими та небезпечними для життя в момент отримання.
Вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 03 листопада 2022 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Вирок набрав законної сили.
Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи №СЕ-19/117-21/13472-17 від 15.11.2021 ОСОБА_2 порушила п. 10.1 (обов'язок переконатися в безпеці маневру) та п. 16.6 (надання дороги транспорту, що рухається прямо) ПДР України, що спричинило ДТП і тяжкі тілесні ушкодження позивача.
Згідно висновку №1113 від 08.11.2021 за результатами проведення судово- медичної експертизи тілесні ушкодження, отримані ОСОБА_1 , відносяться до тяжких.
ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні 51 день: з 25.08.2021 по 15.10.2021. Крім того, проходив реабілітацію до квітня 2022 року (виписка №3769, висновки №1273, №12008). Позивач потребував милиць і знеболювальних, що підтверджує значний фізичний біль.
Позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК №1953 від 15.09.2023, і свідчить про стійке погіршення його здоров'я.
Між відповідачем ОСОБА_2 та АСК “Омега» укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом №205382166.
Згідно розрахунку суми страхового відшкодування №712-16669 від 28.12.2023 розмір збитку (витрат на лікування) ОСОБА_1 визначено у сумі 36 561 грн, які виплачені позивачу 19.01.024, що підтверджується платіжною інструкцією № 505717 від 19.01.2024 (а.с.121).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції визнав фізичні страждання ОСОБА_1 значними через тяжкість отриманих травм і тривалість лікування (8 місяців). Поряд із цим суд взяв до уваги, що позивачем на підтвердження обставин щодо душевних страждань не надано належних та достатніх доказів, зокрема доказів, які б підтверджували клінічні розлади психіки у зв'язку з отриманими травмами, значну зміну укладу життя, порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, які вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя і зв'язку таких змін з ДТП.
З наведених підстав суд вважав, що позбавлений можливості визнати душевні страждання ОСОБА_1 винятково тяжкими.
Суд врахував погіршення фізичних здібностей позивача, яке виразилось у тимчасовій втраті рухливості, спортивної активності, перерві в навчанні (8 місяців), які є суттєвими, відновлення функцій ноги (висновок №12008) обмежує довгострокові негативні наслідки для позивача.
Суд також врахував матеріальне становище ОСОБА_2 , яка згідно довідки про суму виплаченого доходу і утриманих податків за основним місцем роботи отримує заробіток у середньому 10 000 грн в місяць та самостійно утримує сина, який потребує додаткових витрат у зв'язку з захворюванням.
Також суд взяв до уваги поведінку ОСОБА_2 , яка частково відшкодувала моральну шкоду, що підтверджується розписками від 18.06.2022 та 29.07.2022, вживала заходів до мирного врегулювання спору.
Суд прийшов до переконання, що заявлена позивачем вимога про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 344 571 грн 95 коп. не відповідає вимогам розумності та справедливості через брак доказів виняткової тяжкості душевних страждань, їх зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та матеріального становища ОСОБА_2 , тому справедливим та розумним у такому випадку буде розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 60 000 грн, що становить 6 місячних зарплат відповідачки. У зв'язку зі сплатою ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 грн моральної шкоди у 2022 році, суд вираховував цю суму із загальної суми 60 000 грн.
Вирішуючи вимогу про стягнення моральної шкоди із страхової компанії, суд керувався тим, що матеріалами справи доведена виплата страховою компанією за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_1 , у сумі 36 561 грн.
Позивач не надав документів про здійснення страхової виплати такої категорії понад 36 561 грн, що унеможливило розрахунок 5% від більшої суми. Таким чином, виходячи з норми статті 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зі страхової компанії підлягає стягненню 36 561?0,05=1 828,05 грн.
Вимога позивача про стягнення з АСК “ОМЕГА» 5 428 грн 05 коп. моральної шкоди, виходячи з 108 561 грн, не підтверджена належними та допустимими доказами.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною п'ятою статті 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
У межах розгляду цієї справи доведено належними і допустимими доказами, зокрема судовими рішеннями у кримінальному провадженні, що позивач зазнав тяжких тілесних травм, небезпечних для життя в момент їх отримання, внаслідок винних протиправних дій відповідачки.
Очевидним є те, що тілесні ушкодження такої тяжкості вкрай негативно вплинули на морально-психологічний стан позивача і безперечно порушили нормальний уклад його життя на тривалий час.
Оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», § 62).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 674/1666/14-ц).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).
Апеляційний суд з огляду на фактичні обставини справи, які не заперечуються сторонами спору, вважає, що визначена судом першої інстанції сума відшкодування моральної шкоди не відповідає критеріям розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди у таких випадках не може бути обумовлений матеріальним станом заподіювача шкоди, на чому акцентував увагу суд першої інстанції.
Визначаючи розмір компенсації за завдану моральну шкоду, апеляційний суд приймає до уваги такі обставини: характер і тяжкість отриманих травм, наслідки отриманих травм для позивача, які потягнули тривале лікування і реабілітацію, обмеженість фізичної функціональності позивача на невизначний час, що зумовлює необхідність змінити звичний уклад життя, характер вини заподіювача шкоди (непрямий умисел), добровільна сплата коштів потерпілому (10 000 грн сплачені у 20222 році).
Враховуючи наведене, апеляційний суд визначає розмір моральної шкоди у сумі 100 000 гривень (без урахування вже сплачених коштів відповідачкою), що буде відповідати критерію розумності і справедливості.
В апеляційній скарзі відсутні обгрунтовані доводи щодо незаконності рішення суду першої інстанції у частині вимоги про стягнення коштів із страхової компанії, перевіркою матеріалів справи не встановлено невідповідності висновків суду встановленим обставинам, тому рішення суду у цій частині є законним і обгрунтованим.
Судові витрати.
Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 1 та п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подачу позову до суду відповідно п.2 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».
Необхідно було сплатити 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 пп.1 п.1 ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»)
Позовну заяву задоволено частково на 28,57 %.
Таким чином, слід стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 350 000 х 1% = 3 500 х 28,57% = 999,95 грн.
ОСОБА_1 також звільнений від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно п.2 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».
Апеляційна скарга задоволена на 28,57 %.
Таким чином слід стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 3 500 х 1,5 = 5 250 х 28,57% = 1 499,92 грн.
Отже з ОСОБА_2 на користь держави необхідно стягнути 999,95 + 1 499,92 = 2 499,87 грн судового збору.
Матеріали справи не містять заперечень ОСОБА_2 щодо правильності нарахування та стягнення з неї витрат, понесених позивачем на послуги з надання правничої допомоги, а тому відповідно до висновків, викладених у постанові ВС від 13.03.2025 (справа № 275/150/22) суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи та за відсутності обгрунтованих заперечень.
Отже, враховуючи відсоток задоволених позовних вимог, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 10 000 грн та 5 000 грн в суді апеляційної інстанції, а всього 15 000 х 28,57% = 4 285,50 грн.
Також, матеріали справи не містять заперечень ОСОБА_1 щодо правильності нарахування та стягнення з нього витрат, понесених відповідачкою на послуги правничої допомоги, а тому суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи та за відсутності обгрунтованих заперечень.
Отже, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 3 028 грн.
Відповідно до ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 4 285,5 грн, а з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 3 028 грн, то, враховуючи ч.10 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути різницю судових витрат, покладених на обидві сторони, в розмірі 4 285,5 - 3028 = 1 257,5 грн, а також звільнити ОСОБА_1 від обов'язку сплачувати ОСОБА_2 частину судового збору.
Керуючись ст.367, ст.374 ч.1 п.2, ст.376 ч.1 п.4, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу скаргою адвокатки Гузь Тетяни Олегівни, представниці ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 08 квітня 2025 року скасувати у частині вимог, пред?явлених до ОСОБА_2 , ухвалити у цій частині нове рішення по суті заявлених вимог.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином. У задоволенні іншої частини вимог відмовити за недоведеністю.
Рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 08 квітня 2025 року у частині вимог, заявлених до ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» залишити без змін.
Стягнути Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2 499,87 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1 257,50 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 22 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді: О.В. Чумак
В.М.Триголов