Справа № 545/3793/23 Номер провадження 22-з/814/189/25 Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
22 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.
судді Дорош А.І., Триголов В.М.
за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.
розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві заяву Фермерського господарства «ЯРКО-КО» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Фермерського господарства «ЯРКО-КО» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, суд
Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 липня 2025 року апеляційну скаргу Фермерського господарства «ЯРКО-КО» задоволено частково.
Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 06 лютого 2025 року скасовано, ухвалено нове рішення по суті заявлених вимог.
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Фермерського господарства "ЯРКО+КО" про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі задоволено частково.
Стягнуто з Фермерського господарства "ЯРКО+КО" на користь ОСОБА_1 заборгованість по несплаченій орендній платі за 2021 рік у розмірі 16 946 (шістнадцять тисяч дев'ятсот сорок шість) грн 40 коп, заборгованість по несплаченій орендній платі за 2022 рік у розмірі 16 946 (шістнадцять тисяч дев'ятсот сорок шість) грн 40 коп., пеню за прострочення сплати орендної плати за 2022 рік у розмірі 79,95 грн та за 2023 рік - у розмірі 12,89 грн, а всього разом 33 985,64 грн.
Стягнуто з Фермерського господарства "ЯРКО+КО" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Стягнуто з Фермерського господарства "ЯРКО+КО" на користь ОСОБА_2 заборгованість по несплаченій орендній платі за 2021 рік у розмірі у розмірі 16 946 (шістнадцять тисяч дев'ятсот сорок шість) грн 40 коп, заборгованість по несплаченій орендній платі за 2022 рік у розмірі 16 946 (шістнадцять тисяч дев'ятсот сорок шість) грн 40 коп., пеню за прострочення сплати орендної плати за 2022 рік у розмірі 79,95 грн та за 2023 рік - у розмірі 11,64 грн, а всього разом 33 984,39 грн.
Стягнуто з Фермерського господарства "ЯРКО+КО" на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Фермерського господарства «ЯРКО-КО» судовий збір у розмірі по 148,82 грн з кожного.
15 липня 2025 року на адресу апеляційного суду надійшла заява Фермерського господарства «ЯРКО-КО» про ухвалення у справі додаткового рішення, яким слід вирішити питання розподілу судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу адвоката.
В обґрунтуванні заяви вказано, що судом не вирішено питання про судові витрати, понесені відповідачем в межах розгляду справи №545/3793/23.
Перевіривши матеріали справи. апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення в разі не вирішення судом питання про судові витрати.
Відповідно до ч.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Згідно із висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).
На підтвердження витрат на правничу допомогу суду надано: копію Розрахунку надання правничої допомоги за договором №11 від 21.02.2025 (а.с.84, т.2), копію Договору №11 про надання правничої допомоги від 21.02.2025(а.с.85-87, т.2), копію акту прийому-передачі виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги №11 від 21.02.2025 (а.с.88, т.2), копії платіжних інструкцій (а.с.89-90, т.2).
Як убачається матеріалів справи, адвокат Ковжога О.І., представник позивачів, 24 липня 2025 року отримав в (електронному кабінеті) копію ухвали апеляційного суду від 18 липня 2025 про призначення до розгляду заяви ФГ «Ярко+Ко» про ухвалення додаткового рішення у справі (т.2 а.с.95 зворот).
У вересні 2025 року адвокатка Гиря А.В., представниця позивачів, ознайомилася із матеріалами справи і отримала копію постанови Полтавського апеляційного суду від 09 липня 2025 року (т.2 а.с.105-113), проте жодних обгрунтованих заперечень щодо заявленого відповідачем розміру витрат на правову допомогу апеляційному суду не подала.
Оскільки матеріали справи не містять обґрунтованих заперечень щодо суми, яку просить стягнути відповідач, то відповідно до висновків, викладених у постанові ВС від 13.03.2025 (справа №275/150/22), апеляційний суд не має права за своєю ініціативою вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу.
Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що адвокатом, представником відповідача, визначена сума у розмірі 5 000 грн за участь у судових засіданнях відповідно до п.4 акту прийому-передачі виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги №11 від 21.02.2025. Але адвокат не приймав участі у судових засіданнях, так як розгляд справи проводився за відсутності учасників справи та фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (а.с.59 т.2).
Ґрунтуючись на тому, що суд має пересвідчитись, що наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат, відсутні підстави стягувати з позивачів вищезазначену суму за фактично ненадану послугу адвокатом своєму клієнту.
Щодо розподілу судових витрат (зокрема, витрат зі сплати судового збору) колегія суддів зазначає, що постановою Полтавського апеляційного суду від 09 липня 2025 року вирішено питання розподілу витрат. Пов?язаних зі сплатою судового збору (а.с.77-78 т.2). Тому заява в частині вирішення питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Таким чином, Фермерське господарство «ЯРКО-КО» має право на відшкодування за рахунок позивачів витрати на правову допомогу у сумі 35 000 грн, але апеляційна скарга Фермерського господарства «ЯРКО-КО» задоволена частково на 52,80%, то з урахуванням принципу пропорційності задоволених вимог (ч.1 ст.141 ЦПК України) на користь відповідача з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 слід стягнути 18 480 грн витрат за надання правничої (правової) допомоги, тобто по 9 240 грн з кожного.
Керуючись ст.136, ст.141, ст.270, ст.381 ЦПК України, апеляційний суд
Заяву Фермерського господарства «ЯРКО-КО» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Фермерського господарства «ЯРКО-КО» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь Фермерського господарства «ЯРКО-КО» витрати на правничу допомогу по 9 240 грн з кожного.
В іншій частині заяви - відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного її тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст додаткової постанови виготовлено 22 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді А.І. Дорош
В.М. Триголов