Справа № 541/2120/24 Номер провадження 22-ц/814/3499/25Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
20 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.
Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.
при секретарі: Коротун І.В
учасники справи:
представник позивача ОСОБА_1
представник відповідача Прокопенко Ю.В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області
на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 червня 2025 року, ухвалене суддею Городівським О.А., повний текст рішення складено - дата не вказана
у справі за позовом Філії «Миргородське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Миргородської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння, -
11.06.2024 Філія «Миргородське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» звернулася до суду з позовом до Миргородської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння,в якому просила: -
- скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5323288200:00:001:0033 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо зазначеної земельної ділянки;
- витребувати на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» земельну ділянку з кадастровим номером 5323288200:00:001:0033, площею 32 га, що належить Миргородській міській раді, та перебуває у постійному користуванні ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 50905506 від 31.01.2020.
Позовні вимоги мотивовані тим, щоупостійному користуванні ДП ГП «Ліси України» перебувають землі державного лісового фонду, зокрема квартал 180 та 195 Комишнянського лісництва філії «Миргородське лісове господарство» ДП «Ліси України». 28.03.2024 у ході моніторингу стану використання земель державного лісового фонду було виявлено, що частина земельної ділянки лісового фонду в межах кварталів 180, 195 Комишнянського лісництва філії «Миргородське лісове господарство» ДП «Ліси України» поза волею власника держави без згоди постійного лісокористувача вибула у чуже незаконне володіння та зареєстрована з кадастровим номером 5323288200:00:001:0033. 09.04.2024, отримавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 373432356 від 09.04.2024 стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5323288200:00:001:0033, встановлено, що дана земельна ділянка знаходиться у власності Миргородської міської ради. На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56368016 від 29.01.2021, документи подані для державної реєстрації; наказ серія та номер: 35-ОТГ, виданий 10.12.2020, видавник Миргородська міська рада, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, та перебуває на праві постійного користування у громадянина ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50905506 від 31.01.2020. Згідно даних інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 08.06.2024, дата державної реєстрації права власності на земельну ділянку (в державному реєстрі прав) з кадастровим номером 5323288200:00:001:0033 зареєстровано за Миргородською міською радою Полтавської області 27.01.2021; відомості про суб'єкта речового права на земельну ділянку, а саме дата державної реєстрації (в державному реєстрі прав) права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5323288200:00:001:0033 ОСОБА_2 29.01.2020. Водночас, ДП «Xapкiвcька державна лісовпорядна експедиція» ВО «Укрдержліспроект» листом від 28.03.2024 №184 підтвердила приналежність земельної ділянки 5323288200:00:001:0033 до земель державного лісового фонду, зазначивши, що згідно з матеріалами лісовпорядкування 2017, земельна ділянка з кадастровим номером 5323288200:00:001:0033 знаходиться в межах кварталів 180, 195 Комишнянського лісництва філії «Миргородське лісове господарство» ДП «Ліси України», площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 5323288200:00:001:0033 з межами кварталів 180, 195 Комишнянського лісництва філії «Миргородське лісове господарство ДП «Ліси України» становить 32 га з загальної площі ділянки 32 га. При цьому, право постійного користування позивачем даною земельною ділянкою підтверджується відповідними планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Таким чином вважає, що згідно матеріалів лісовпорядкування спірна земельна ділянка площею 32 га, що знаходиться в межах кварталів 180, 195 Комишнянського лісництва Філії «Миргородське лісове господарство» ДП «Ліси України», знаходиться у користуванні лісогосподарського підприємства, на сьогодні це ДП «Ліси України», тобто була сформована за рахунок земельної ділянки лісогосподарського призначення, переданої в постійне користування ДП «Миргородське лісове господарство».
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 червня 2025 року позовну заяву Філії «Миргородське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Миргородської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння - задоволено.
Скасовано у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5323288200:00:001:0033 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо зазначеної земельної ділянки.
Витребувано на користь ДП «Ліси України» земельну ділянку з кадастровим номером 5323288200:00:001:0033, яка знаходиться в межах кварталів 180, 195 Комишнянського лісництва філії «Миргородське лісове господарство» ДП «Ліси України», площею 32 га, що належить Миргородській міській раді на підставі наказу, серія та номер: 35-ОТГ, виданий 10.12.2020, видавник: Миргородська міська рада; акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, серія та номер: б/н, виданий 10.12.2020, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, Миргородська міська рада та перебуває у постійному користування ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50905506 від 31.01.2020.
Стягнуто з Миргородської міської ради на користь позивача Філії «Миргородське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» судовий збір в розмірі 1648,94 грн.
Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь позивача Філії «Миргородське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» судовий збір в розмірі 1648,94 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача Філії «Миргородське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» судовий збір в розмірі 1648,94 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно висновків ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» ВО «Укрдержліспроект» підтверджена приналежність земельної ділянки з кадастровим номером 5323288200:00:001:0033 до земель державного лісового фонду. Згідно матеріалів лісовпорядкування 2017, вищевказана земельна ділянка знаходиться в межах кварталів 180, 195 Комишнянського лісництва філії «Миргородське лісове господарство» ДП «Ліси України», площа перетину меж земельної ділянки з межами кварталів 180, 195 становить 32 га з загальної площі ділянки 32 га, тобто 100%. Звернення позивача до суду в даних спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання про повернення державі незаконно наданої у постійне користування земельної ділянки лісового фонду, яка на даний час вільна від забудови об'єктами нерухомості, на ній жодного разу не було посіяні сільськогосподарські культури, і таким чином не порушується баланс державних (суспільних) і приватних інтересів та відсутній факт надмірного втручання держави у спірні правовідносини. При цьому, прийняття Шахворостівською сільською радою Миргородського району рішення поза межами наданих їй повноважень призвело до проведення державної реєстрації ділянки за кадастровим номером 5323288200:00:001:0033 у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства. Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 5323288200:00:001:0033, яка перебуває на праві постійного користування у ОСОБА_2 , повністю входить до земель, переданих Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України», використовується для ведення лісового господарства, зміна цільового призначення з земель лісогосподарського на фермерське призначення у визначений законодавством спосіб не відбулася, жодних погоджень на вилучення постійний користувач земельної ділянки не надавав, тому наявні правові підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було належним чином встановлено та оцінено відсутність доказів виникнення права постійного користування земельною ділянкою у позивача (або його правопопередника) до набрання чинності Земельним кодексом України 2002. Зазначає, що позивач, посилаючись на матеріали лісовпорядкування 2007, 2008, 2017, 2018 років, не надав жодного належного та допустимого доказу (наприклад, державного акту на право постійного користування землею, рішення відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування), який би підтверджував надання йому або його правопопереднику спірної земельної ділянки у постійне користування до 01.01.2002. Крім того, вважає, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права щодо набуття земельною ділянкою статусу земель комунальної власності. Так, суд першої інстанції не врахував, або неналежним чином оцінив наслідки набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 року, зокрема, щодо розмежування земель державної та комунальної власності. Крім того вважає, що задовольняючи позов про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), суд першої інстанції не дотримався ключових умов застосування такого способу захисту, передбачених статтями 387, 388 ЦК України. При цьому, суд першої інстанції покладався на матеріали лісовпорядкування, які не є правовстановлюючими документами, та не витребував та не оцінив первинні документи, які б могли підтвердити виникнення права постійного користування (наприклад, рішення про відведення землі, державні акти).
В апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь позивача судового збору у розмірі 1648,94 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог щодо Головного управління Держегеокадастру у Полтавській області.
Апеляційна скарга мотивована тим, що предметом даного позову є спір, що виник між позивачем та відповідачами: Миргородською міською радою як власником спірної земельної ділянки та ОСОБА_2 як правокористувачем спірною ділянкою з приводу порушенням цивільних прав позивача шляхом створення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. Зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області є неналежним відповідачем у справі, оскільки, як вбачається із позовної заяви, позивачем не зазначено жодної обставини, яка б вказувала, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області порушує його права щодо скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав з одночасним припиненням права власності на підставі запису про державну реєстрацію права власності, яке є предметом спору. Таким чином, вважає, що при ухвалені рішення судом неправильно розподілено судові витрати та безпідставно стягнуто судовий збір з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.
У відзиві на апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області ДП «Ліси України» просить залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 ДП «Ліси України» просить залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
У судове засідання апеляційного суду не з'явилися відповідачі Миргородська міська ради, ОСОБА_2 , вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 07.10.2025 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронну вигляді у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (т.2 а.с. 202-), які були доставлені до електронних кабінетів. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 07.10.2025 (про призначення справи до апеляційного розгляду) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. 16.10.2025 через систему "Електронний суд" відповідачі Миргородська міська рада та ОСОБА_2 направили заяви про розгляд справи без їх участі. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що у постійному користуванні ДП «Ліси України» перебувають землі державного лісового фонду, зокрема квартал 180 та 195 Комишнянського лісництва філії «Миргородське лісове господарство» ДП «Ліси України».
28.03.2024 у ході моніторингу стану використання земель державного лісового фонду було виявлено, що частина земельної ділянки лісового фонду в межах кварталів 180, 195 Комишнянського лісництва філії «Миргородське лісове господарство» ДП «Ліси України» поза волею власника - держави, оскільки Кабінетом Міністрів України не приймалося рішення про вилучення зазначеної земельної ділянки з постійного користування ДП «Ліси України», без згоди постійного лісокористувача, вибула у чуже незаконне володіння та зареєстрована з кадастровим номером 5323288200:00:001:0033.
09.04.2024 отримавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна номер інформаційної довідки 373432356 від 09.04.2024 стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5323288200:00:001:0033, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5323288200:00:001:0033 знаходиться у власності Миргородської Міської ради на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56368016 від 29.01.2021, документи подані для державної реєстрації; наказ серія та номер: 35-ОТГ, виданий 10.12.2020, видавник Миргородська міська рада, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства та перебуває на праві постійного користування у громадянина ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50905506 від 31.01.2020 (т.1 а.с. 54).
Згідно даних інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 08.06.2024, дата державної реєстрації права власності на земельну ділянку (в державному реєстрі прав) з кадастровим номером 5323288200:00:001:0033 зареєстровано за Миргородською міською радою 27.01.2021; відомості про суб'єкта речового права на земельну ділянку, а саме дата державної реєстрації (в державному реєстрі прав) права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5323288200:00:001:0033 ОСОБА_2 - 29.01.2020 (т.1 а.с. 52).
Водночас ДП «Xapкiвcька державна лісовпорядна експедиція» «Укрдержліспроект» листом від 28.03.2024 №184 підтвердила приналежність земельної ділянки 5323288200:00:001:0033 до земель державного лісового фонду, зазначивши, що згідно з матеріалами лісовпорядкування 2017, земельна ділянка з кадастровим номером 5323288200:00:001:0033, знаходиться в межах кварталів 180, 195 Комишнянського лісництва філії «Миргородське лісове господарство» ДП «Ліси України», площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 5323288200:00:001:0033 з межами кварталів 180, 195 Комишнянського лісництва філії «Миргородське лісове господарство» ДП «Ліси України» становить 32 га з загальної площі ділянки 32 га (т.1 а.с. 48-49).
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, який було викладено у постановах від 13.11.2019 у справі №361/6826/16 та від 06.07.2022 у справі № 372/1688/17, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО «Укрдержліспроект» як єдиним на території України суб'єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об'єднання володіє інформацією про лісовпорядкування. Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, що викладені у постановах від 24.12.2014 у справі №6-212цс14 та від 27.01.2015 у справі №21-570а14, саме планово - картографічні матеріали є належними правовстановлюючими документами на право постійного користування і є основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами. Вказані висновки також застосовано і у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі №911/3685/17.
Враховуючи викладене, право постійного користування позивачем даною земельною ділянкою підтверджується відповідними планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, що підтверджується також наступним.
Відповідно до плану лісонасаджень Комишнянського лісництва ДП «Миргородський лісгосп», лісовпорядкування 2007, зазначена вище земельна ділянка, площею 32 га, знаходиться в межах кварталів 180, 195 Комишнянського лісництва ДП «Миргородський лісгосп» (т.1 а.с. 50).
Згідно проекту організації та ведення лісового господарства ДП «Миргородський лісгосп» Комишнянське лісництво, таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків, 2008, по кварталах 180, 195 Комишнянського лісництва ДП «Миргородський лісгосп», на земельній ділянці обліковуються незімкнуті лісові культури, сіножать, просіка квартальна (т.1 а.с. 59-61).
У 2017 було проведено актуалізацію матеріалів лісовпорядкування.
Згідно проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Миргородський лісгосп» Комишнянське лісництво, таксаційний опис, поквартальні підсумки розподілу земель лісогосподарського призначення за категоріями, 2018, по кварталах 180, 195 Комишнянського лісництва ДП «Миргородський лісгосп», на земельній ділянці обліковуються лісові культури, рілля, просіка квартальна.
28.10.2022 згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 917 «Про припинення державного підприємства «Миргородське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» вирішено припинити державне підприємство «Миргородське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00992697) шляхом реорганізації, а саме - приєднання до ДП «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034).
Згідно п. 8 зазначеного наказу, визначено, що ДП «Ліси України» є правонаступником майна, прав та обов'язків державного підприємства «Миргородське лісове господарство».
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 04.01.2023 року № 19 затверджено передавальний акт державного підприємства «Миргородське лісове господарство», відповідно до якого все наявне в державного підприємства «Миргородське лісове господарство» майно, права та обов'язки були передані ДП «Ліси України» (т.1 а.с. 53).
Одночасно, наказом ДП «Ліси України» № 204 від 04.01.2023 року майно, права та обов'язки, які передані за вищезазначеним передавальним актом, закріплені за філією «Миргородське лісове господарство» ДП «Ліси України» (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 45123957).
ДП «Ліси України» є правонаступником майна, прав та обов'язків державного підприємства «Миргородське лісове господарство».
Пунктом 138 Порядку здійснення лісовпорядкування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2023 № 112, передбачено, що у разі зміни постійного лісокористувача чи власника лісів ведення лісового господарства може здійснюватися на основі розроблених для попереднього постійного лісокористувача чи власника лісів матеріалів лісовпорядкування.
Таким чином, згідно матеріалів лісовпорядкування, земельна ділянка площею 32 га, що знаходиться в межах кварталів 180, 195 Комишнянського лісництва Філії «Миргородське лісове господарство» ДП «Ліси України», знаходиться у користуванні лісогосподарського підприємства, на сьогодні це ДП «Ліси України.
Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства з врахуванням наступного.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
У статті 2 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон України «Про фермерське господарство».
Відповідно до частини першої статті 5, частини першої статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство»).
Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.
Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Водночас відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.
Зі змісту положень статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» випливає, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.
З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
Фермерські господарства створюються для вироблення товарної сільськогосподарської продукції, здійснення її переробки та реалізації з метою отримання прибутку.
Згідно зі статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, відповідно до статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» і статті 42 ГК України фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.
Тобто земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи: отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю - як передумова створення фермерського господарства; створення фермерського господарства, унаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.
Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого у межах легітимної процедури створення фермерського господарства.
Хоча, як зазначалося, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб'єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб'єкту земельної ділянки. Отже, у процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов'язком є створення фермерського господарства, яке і буде користувачем цієї землі.
Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, можна зробити висновок, що de jure отримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однак de facto він діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства.
У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб'єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб'єкта господарювання.
Ураховуючи викладене, спори щодо користування землями, призначеними для фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №615/1008/20, від 20.08.2025 у справі №491/1007/21.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції всупереч вказаним нормам закону не звернув уваги на те, що у цій справі спір виник між ДП «Ліси України»(центральним органом виконавчої влади) та фізичною особою ОСОБА_2 з приводу отримання у користування земельної ділянки для створення і ведення фермерського господарства, тому цей спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Крім цього, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що позивачем у справі є Філії «Миргородське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Представник позивача Синенко О.М. зауважила, що Філія не є юридичною особою, проте позовну заяву підписав керівник Філії, який наділений повноваженнями підписувати позовні заяви від імені ДП «Ліси України».
Згідно п. 4 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Згідно ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення правил юрисдикції загальних судів.
Оскільки суд першої інстанції не встановив правової природи спірних правовідносин, які виникли між сторонами, у зв'язку з чим порушив норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення предметної юрисдикції справи та помилково розглянув її в порядку цивільного судочинства, рішення суду підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
З огляду на мотиви цієї постанови, суд апеляційної інстанції не аналізує доводи апеляційних скарг.
В частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат (повернення сплаченого при подачі апеляційної скарги судового збору), то апеляційний суд звертає увагу учасників справи на висновки Великої Палати Верховного Суду з питання розподілу судових витрат у разі закриття провадження у справі, викладені у постанові №760/30077/19 від 22.05.2024 року.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.4, 377 ч.2, 255 ч. 1 п.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційні скарги ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області - задовольнити частково.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 червня 2025 року- скасувати.
Провадження у справі за позовом Філії «Миргородське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Миргородської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння - закрити.
Повідомити Філію «Миргородське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», що розгляд позовних вимог до Миргородської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння віднесений до юрисдикції господарського суду.
Роз'яснити Філії «Миргородське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Полтавського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Полтавської області.
Попередити Філію «Миргородське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про те, що у разі неподання заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією, після закінчення строку на її подання, матеріали справи будуть повернуті до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 20 жовтня 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов