Справа № 161/20948/25 Провадження №11-сс/802/575/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
22 жовтня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
слідчого - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
захисника підозрюваного - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу ОСОБА_8 ,
Слідчий СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_11 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання мотивує тим, що СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030580002579 від 11.10.2025 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 350, ч. 2 ст. 345 КК України, щодо яких 12.10.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 жовтня 2025 року в задоволенні клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 - відмовлено.
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , одруженого, на утриманні якого перебуває два сина віком 19 та 16 років, а також мати пенсійного віку, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , у військовому званні «головний сержант» раніше не судимого в порядку ст. 89 КК України, запобіжний захід у виді домашнього арешту на строк 2 (два) місяці, у межах строку досудового розслідування, тобто до 11 грудня 2025 року включно.
Заборонено підозрюваному ОСОБА_8 залишати місце свого проживання - АДРЕСА_1 , в період з 23:00 год. до 06:00 год., окрім часу оголошення на території області повітряної тривоги для переходу у спеціально обладнане приміщення (укриття).
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 КПК України негайно звільнено підозрюваного ОСОБА_8 з-під варти та зобов'язано невідкладно прибути до місця свого проживання.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на підозрюваного ОСОБА_8 обов'язки: прибувати на виклик до слідчих, прокурорів, визначених у даному провадженні, а також до суду у попередньо визначений та погоджений час на протязі терміну розслідування та судового розгляду кримінального провадження, а в разі неможливості з'явитись через поважні причини - завчасно повідомити про це зазначену (их) посадову (их) особу (осіб); повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування із потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області свій паспорт для виїзду за кордон або інші документи, що дають право на виїзд з України (в разі наявності).
Таке своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що хоча слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри та ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, однак не надано доказів і об'єктивно не доведено про недостатність застосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання доведеному ризику. А тому, слідчий суддя враховуючи, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання у с. Колодежі, Луцького району, Волинської області, підозрюється у вчиненні нетяжких злочинів, одружений, на його утриманні перебувають двоє синів ОСОБА_12 , віком 19 років та ОСОБА_13 , віком 16 років, а також матір віком 72 роки ОСОБА_14 , позитивно характеризується за місцем проживання, з 2015 року брав участь в АТО, на початку війни повернувся з-за кордону, щоб добровільно стати на захист країни, є учасником бойових дій, нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» 17.02.2016, почесним нагрудним знаком «Золотий хрест» від 12.09.2023, відзнакою міністра оброни України «За зразкову службу» від 09.11.2023, прийшов до висновку про доцільність та можливість застосування запобіжного заходу, визначеного ст. 176 КПК України, зокрема у виді домашнього арешту, заборонивши залишати місце його проживання - АДРЕСА_1 , в період з 23:00 год. до 06:00 год. щоденно, окрім часу оголошення на території області повітряної тривоги для переходу у спеціально обладнане приміщення (укриття), з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням прокурор подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, просить його скасувати та постановити нове, яким застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строків досудового розслідування, тобто до 11.12.2025 року, без визначення розміру застави. Вказує про те, що слідчим суддею не обґрунтовано, яким чином застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту зможе запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України. Зазначає і про те, що суд першої інстанції, при визначенні міри запобіжного заходу, не врахував всі обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 . Вважає, що судом не взято до уваги наведені стороною обвинувачення доводи, не оцінено у сукупності усі обставини, які відповідно до положень КПК України повинні враховуватись при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, міркування прокурора та слідчого, які апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, підозрюваного та його захисника, які її заперечили та просили залишити без задоволення, апеляційний суд приходить до наступного висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
За положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання таким спробам як: переховування від органів досудового розслідування або суду; знищення, сховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінальне правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На думку апеляційного суду, зазначені вимоги закону при розгляді клопотання про засосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 слідчим суддею дотримані в повній мірі.
Статтею ст.183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 176 - 178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватись лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатись ухилятись від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Судом встановлено, що СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12025030580002579 від 11.10.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 345, ч.2 ст. 350 КК України.
У вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 345, ч.2 ст. 350 КК України обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 якому 12.10.2025 року було повідомлено про підозру у вчиненні цих кримінальних правопорушень. Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінальних правопорушень стверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами.
При цьому, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що при розгляді в суді першої інстанції клопотання про застосування запобіжного заходу, стороною обвинувачення не доведено того, що застосований до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не забезпечить запобіганню доведеному в ході розгляду провадження ризику, передбаченому у ст.177 КПК України, а саме, того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Апеляційний суд вважає, що слідчим суддею правильно враховано те, що з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також для запобігання такому ризику, як переховування від органів досудового розслідування та суду, повністю забезпечить такий запобіжний захід, як домашній арешт.
Твердження сторони обвинувачення щодо необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою для запобігання ризикам, вказаним у ч.1 ст.177 КПК України, належним чином не мотивовані. Клопотання не містить належних обґрунтувань, а матеріали провадження будь-яких доказів, які давали б суду підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, а також, що більш м'який запобіжний захід не зможе дієво запобігти вказаним у клопотанні ризикам.
Вищевказані доводи прокурора, а також інші, які викладені в апеляційній скарзі на думку апеляційного суду, є нічим іншим як недоведеними припущеннями щодо можливої процесуальної поведінки підозрюваного.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що слідчий суддя врахувавши усі обставини справи у їх сукупності, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в застосуванні ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, ані слідчим, ані прокурором не надано доказів і об'єктивно не доведено про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання доведеному ризику, зазначеному у п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
А тому, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про доцільність та можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, зокрема - домашнього арешту, є правильним та достатньою мірою, яка буде гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Будь-яких порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає, а тому дане судове рішення є законним та обґрунтованим.
Таким чином, апеляційна скарга прокурора підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення, - без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 жовтня 2025 року, якою в задоволенні клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 - відмовлено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту на строк 2 (два) місяці, у межах строку досудового розслідування, тобто до 11 грудня 2025 року включно, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді