Справа № 761/44195/25
Провадження № 1-кс/761/28131/2025
21 жовтня 2025 року
слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Велика Круча Пирятинського району Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, в межах кримінального провадження №12025110000000635 від 23.07.2025 року, -
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, в межах кримінального провадження №12025110000000635 від 23.07.2025 року.
В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що відділом розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025110000000635 від 23.07.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
23.07.2025 року ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України у зв'язку з вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
24.07.2025 року ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, обґрунтовується зібраними під час досудового розслідування доказами.
Постановою заступника керівника Київської обласної прокуратури від 16.09.2025 року строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, а саме до 24.10.2025 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.09.2025 року підозрюваному ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24.10.2025 включно.
Так, слідчий зауважує, що метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 , покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжувати вчиняти тотожні або інші кримінальні правопорушення.
Таким чином, на думку органу досудового розслідування, відносно підозрюваного ОСОБА_5 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного та можуть перешкодити розслідуванню кримінального провадження.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив задовольнити на підставі наведених у ньому доводів, зауваживши, що обґрунтованість підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а також передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики не зменшились та продовжують існувати. Крім того, більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та можуть перешкодити розслідуванню кримінального провадження.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував щодо клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні думку захисника підтримав.
Слідчий суддя, заслухавши думки учасників процесу, дослідивши клопотання, долучені до нього матеріали, приходить до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що 23.07.2025 року ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України у зв'язку з вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
24.07.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.10.2025 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025110000000635 від 23.07.2025 року до шести місяців, тобто до 24.01.2026 включно.
Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 7 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, згідно якої ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики ЄСПЛ, про що прямо вказує ч. 5 ст. 9 КПК України.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав осіб.
Не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.
З урахуванням письмових доказів, що додані до клопотання та детально досліджені, здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, слідчий суддя, приходить до висновку, що повідомлена ОСОБА_5 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, не може вважатись не обґрунтованою, а докази, надані органом досудового розслідування, є, на даний час, досить вагомими, щоб свідчити про причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, що йому інкримінується.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що на стадії досудового розслідування кримінального провадження останній не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.
Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень і правильності кваліфікації його дій є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
Водночас, обов'язковою умовою для продовження запобіжного заходу має бути доведеність сукупності обставин, визначених ч. 1 ст. 194 КПК України, яка вимагає від прокурора довести не лише наявність обґрунтованої підозри, а надати докази на підтвердження підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, на які посилається слідчий у клопотанні та обґрунтувати недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у клопотанні.
Суд оцінює наявність ризику можливості переховування підозрюваного ОСОБА_5 як цілком ймовірний, з огляду на додані до клопотання слідчого матеріали, при цьому враховуючи також тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, що може спонукати до вчинення спроби ухилитися.
Ризик переховування від правосуддя обумовлюється можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого санкцією ч. 3 ст. 286-1 КК України покарання.
Враховуючи вищевикладене, а також дані про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.
Встановлюючи ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Тобто, ризик незаконного впливу існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Слідчий суддя враховує, що покази свідків, у вказаному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_5 як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю, в тому числі і дистанційно, через інших осіб, впливати на свідків, з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Між тим, слідчий суддя вважає доведеним наявність ризику знищення, приховання та спотворення речей чи документів, що мають значення для кримінального провадження, оскільки досудове розслідування триває, наразі здійснюються заходи з метою встановлення всіх обставин кримінального правопорушення. Крім того, підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити дії, спрямованні на знищення речей та документів, що є доказами по кримінальному провадженню.
При цьому, слідчий суддя враховує те, що досудове розслідування триває, здійснюються заходи з метою встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.
Слідчий суддя зазначає, що кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Оскільки слідчим суддею встановлено ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наявність яких підтверджена достатніми доказами, слідчий суддя вважає, що стосовно ОСОБА_5 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який дозволить забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків у цьому провадженні.
Слідчий суддя вважає доведеним прокурором те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, оскільки на даному етапі особисте зобов'язання, особиста порука чи домашній арешт не є достатніми для гарантування поведінки підозрюваного, виходячи із встановлених судом ризиків та тяжкості кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Так, слідчим суддею враховано обставини, спосіб вчинення кримінального правопорушення та характеризуючі дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 .
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про можливість визначення застави у вигляді 50 (п'ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 151 400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень 00 копійок, оскільки визначення застави саме в такому розмірі буде пропорційно помірною для підозрюваного та може гарантувати належну процесуальну поведінку останнього та виконання ним покладених на нього обов'язків, також враховуючи вагомість ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, необхідно покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за їх першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Керуючись ст. 177, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 309 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів.
Строк дії ухвали про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 визначити до 19 грудня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави у вигляді 50 (п'ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 151 400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень 00 копійок, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, яка може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцем) надепозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві для внесення застави (отримувач - ТУ ДСА України в місті Києві, ЄДРПОУ 26268059, МФО 820172, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089, призначення платежу: застава за… (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали… (назва суду) від… (дата ухвали) по справі № …, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
Покласти на підозрюваного, у випадку внесення застави обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за їх першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити строк дії обов'язків, визначених для підозрюваного ОСОБА_5 , в межах терміну досудового розслідування, однак не більше 2 (двох) місяців з моменту внесення застави в розмірі, визначеному судом.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_7