СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/6509/25
ун. № 759/23743/25
22 жовтня 2025 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , розглянувши клопотання захисника ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_5 , про зміну запобіжного заходу, -
До слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання захисника ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_5 , в якому він просить змінити ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло в нічний період доби, оскільки підозра пред'явлена ОСОБА_5 не обґрунтована, так само як і ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні захисник, думку якого підтримала підозрювана, підтримали клопотання та просили його задовольнити з підстав зазначених в ньому, посилаючись на те, що на утриманні підозрюваної є малолітня дитина, та в даний час вона є вагітною. Просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в будь-який час доби.
Прокурор в судовому засіданні з приводу зміни запобіжного заходу заперечував.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши клопотання з додатками суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024110000000159 від 01.03.2024.
У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 05.09.2025 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 03 листопада 2025 року включно. Крім того, ОСОБА_5 визначено заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Згідно ст. 201 КПК України підозрюваний до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу.
Метою запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканість, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом (пп. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Клопотання захисника підозрюваного про зміну запобіжного заходу не містить будь-яких даних щодо зміни обставин підозри чи раніше встановлених ризиків, що могло би слугувати підставою для зміни та застосування підозрюваного ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Повідомлена ОСОБА_5 підозра обґрунтована матеріалами, здобутими слідством в ході досудового розслідування. Будь-яких доказів щодо зміни обставин підозри слідчому судді не надано.
При вирішенні питання щодо можливості зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Разом з цим, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, слідчий суддя вважає, що обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, відповідає конкретним підставам і меті запобіжного заходу, обґрунтованій підозрі, характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваній, а також покаранню, що може бути призначене підозрюваній в разі визнання її винуватою.
Доводи захисника підозрюваної суд вважає непереконливими і необґрунтованими, оскільки стороною захисту не доведено належними та допустимими доказами зміни всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, зменшення або зникнення ризиків, які обумовлювали обрання запобіжного заходу.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваної ОСОБА_5 , а тому в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 194, 201, 309 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_5 , про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1