Справа № 758/7424/24
Провадження
21 жовтня 2025 року Подільський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Войтенко Т.В., за участі секретаря судового засідання Крупини Ю.А., представника відповідача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , про поворот виконання заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
29.08.2025 ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , звернувся до Подільського районного суду м. Києва із заявою про поворот виконання заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів
Заява мотивована тим, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 29.07.2024 у справі №758/7424/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів позовні стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
13.09.2024 р. за заявою ОСОБА_3 на підставі виконавчого листа №758/7424/24 від 10.09.2024 р. Подільським ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_2
24.09.2024 р. в рамках даного виконавчого провадження державним виконавцем Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Луценко А.С. було постановлено дві постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, одна з яких була скерована для виконання до ГУ ПФУ у м. Києві, а інша до ВЧ НОМЕР_1 , де відповідач проходить військову службу.
На виконання вказаних вище постанов про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, в рамках вказаного виконавчого провадження, з відповідача було стягнуто суму коштів у розмірі 139 614,79 грн., що підтверджуємо Довідкою ГУ ПФУ у м. Києві від 16.05.2025 р. № 2600-0203-8/88982, Довідкою № 91 від 15.05.2025 р. та Листом ГУ ПФУ у м. Києві №2600-0505-5/195210 від 08.10.2024 р.
Втім, ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року вказане заочне рішення було скасовано, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 10 березня 2025 року № 758/7424/24 позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів було залишено без розгляду.
Посилаючись на те, шо в межах виконавчого провадження з ОСОБА_2 безпідставно було стягнуто 139 614,79 грн., заявник звернувся до суду з даною заявою, у якій просить в порядку повороту виконання рішення Подільського районного суду міста Києва № 758/7424/24 від 29 липня 2024 року стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошові кошти в розмірі 139 614,79 грн.
Зазначає, що його випадок зі стягненням аліментів є винятковим, адже позивачка при зверненні до суду надала недостовірні відомості.
Так, звертаючись до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою від 11.06.2024 р. про стягнення з відповідача аліментів, позивачка в обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що «З моменту припинення фактичного сумісного життя через відсутність взаєморозуміння, втрату почуттів та поваги один до одного та наявність суперечностей між моїми інтересами та боржника, а також спільної дитини,- боржник не бере участі у вихованні та не дає жодних коштів або іншої допомоги на утримання дитини. … З відповідачем згоди щодо утримання дитини не досягнуто. ОСОБА_2 ухиляється від утримання дитини, його виховання, не піклується про здоров'я дитини, його фізичний, духовний розвиток…».
Дані обґрунтування позовних вимог є неправдивими відомостями позивачки, які призвели до постановлення скасованого згодом заочного рішення Подільського районного суду міста Києва у справі № 758/7424/24 від 29 липня 2024 року, на виконання якого з відповідача було стягнуто кошти в сумі 139 614,79 грн.
Розрив відносин з позивачкою ніяк не вплинув на міцні і гармонійні відносини між відповідачем і його сином ОСОБА_5 . Відповідач відповідально відносився і відноситься до свого батьківства, приймає активну участь у вихованні сина ОСОБА_6 та в його матеріальному забезпеченні.
На підтвердження даних обставин, до матеріалів справи було надано наступні документальні докази:
-Довідку про розмір нарахованого грошового забезпечення, інших виплат та суми утриманих та перерахованих аліментів по рапорту ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 245 від 10.10.2024 р., яка підтверджує, що із грошового забезпечення відповідача, за його ініціативою 1/4 частка його доходу щомісячно, починаючи з січня 2013 року по липень 2021 року відраховувалась у вигляді аліментів на користь позивачки.
- Довідку Головного управління ПФУ в м. Києві № 2600-0203-8/194557 від 07.10.2024 р., яка підтверджує, що на підставі заяви ОСОБА_2 про добровільну сплату аліментів від 13.09.2021 р. №673 на користь ОСОБА_7 проводиться стягнення аліментів на утримання дитини ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 25% щомісячно, починаючи з 01.09.2021 р. по даний час.
У заяві заявник вказує, що відповідач ніколи не відмовляв позивачці і в додаткових витратах на дитину, зокрема, безвідмовно надає кошти на відпочинок дитини, тренажерний зал та інші потреби ОСОБА_6 , надав готівкові кошти позивачці на придбання меблів у кімнату сина, при зустрічі з сином дає йому кошти на дрібні витрати, інколи невеличкі суми перераховує синові на картку. Окрім того, відповідачем відкрито банківський рахунок, на якому він накопичує кошти для майбутнього навчання сина
Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_2 сплачував аліменти на користь ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини його доходів на підставі рапорту із грошового забезпечення та на підставі заяви з його пенсії, тоді як судовим рішенням стягнуто аліменти за той же період, фактично повторно, що призвело до переплати на суму 139 614,79 грн., ОСОБА_2 просив допустити поворот виконання рішення про стягнення аліментів, яке скасоване.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.09.2025 року заяву по поворот виконання передано головуючій судді Войтенко Т.В.
13.10.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_3 - адвоката Новікова О.П. надійшли Заперечення на клопотання (заяву), в яких він зазначив, що вважає дану заяву необґрунтованою та такою, яка не підлягає до задоволення відповідно до наступного. ОСОБА_3 скористалась своїм правом та подала заяву про залишення позовної заяви без розгляду, що було задоволено ухвалою суду від 10 березня 2025 року. Одночасно вона звернулася до суду в порядку наказного провадження, і судом було видано судовий наказ про стягнення аліментів з ОСОБА_2 в іншій справі. Рішення ОСОБА_3 подати заяву про залишення позовної заяви без розгляду після скасування заочного рішення було тактично виправданим та юридично обґрунтованим кроком, спрямованим на якнайшвидше відновлення стабільного фінансування дитини. Скасування заочного рішення означало повернення справи на стадію розгляду по суті. Натомість, звернення із заявою про видачу судового наказу є спрощеною та прискореною процедурою, прямо передбаченою статтею 161 ЦПК України для безспірних вимог про стягнення аліментів. Отже, ОСОБА_3 обрала найбільш ефективний та швидкий спосіб захисту інтересів дитини, що повністю відповідає завданням цивільного судочинства.
Заперечуючи проти задоволення заяви, представник ОСОБА_3 зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 445 ЦПК України, у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.
Метою цієї норми є захист інтересів дитини та забезпечення стабільності її матеріального утримання. Заявник намагається обґрунтувати свою вимогу єдиним можливим винятком, стверджуючи, що твердження у позовній заяві щодо його неучасті в утриманні дитини є «неправдивими відомостями». Однак, таке твердження є голослівним та не підтвердженим жодними доказами. Заявник не надав суду жодного доказу, який би свідчив про мій умисел на обман суду. Його незгода з моїми твердженнями у позовній заяві не є доказом їх «завідомої неправдивості».
Більше того, сам факт видачі судом нового судового наказу про стягнення аліментів підтверджує, що обов'язок Заявника утримувати дитину є чинним та визнаним судом, що спростовує його закиди щодо безпідставності моїх вимог. Заявник намагається використати саме цей виняток, стверджуючи, що твердження ОСОБА_3 у первісній позовній заяві про те, що він «не бере участі у вихованні та не дає жодних коштів» є неправдивими відомостями. Термін «завідомо» передбачає наявність прямого умислу в особи на введення суду в оману. Тягар доказування обставин, на які посилається сторона, відповідно до статті 81 ЦПК України, покладається на неї. Саме ОСОБА_2 зобов'язаний надати суду переконливі та належні докази того, що ОСОБА_3 діяла недобросовісно та з умислом. Позовна заява - це виклад позиції позивача, яка підлягає доказуванню в ході змагального процесу. Відповідач мав процесуальну можливість спростувати ці твердження, подавши відзив та докази. Намагання постфактум назвати ці твердження «завідомо неправдивими» лише тому, що відповідач з ними не згоден, є спробою перекласти відповідальність за власну процесуальну пасивність на позивача.
Факт того, що після скасування заочного рішення та залишення позову без розгляду, суд в іншій справі видав судовий наказ про стягнення аліментів, є доказом того, що обов'язок з утримання дитини у ОСОБА_2 існує і є юридично визнаним. Це прямо спростовує його натяк на те, що первісна вимога була повністю сфабрикованою.
Відповідно до Сімейного кодексу України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Усі кошти, стягнуті на підставі скасованого заочного рішення, були в повному обсязі витрачені на забезпечення потреб сина сторін ОСОБА_6 : харчування, одяг, навчання, медичне обслуговування та розвиток. Повернення цих коштів означатиме їх фактичне вилучення у дитини, що прямо суперечить її найкращим інтересам та принципам сімейного законодавства України.
Посилаючись на те, що дії ОСОБА_2 розцінюються ОСОБА_3 як зловживання процесуальними правами, на підставі ст. 445 ЦПК України представник ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про поворот виконання заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 29.07.2024 р.
13.10.2025 до суду надійшло клопотання від представника ОСОБА_3 - адвоката Новікова О.П. про долучення доказів по справі, а саме: копії судового наказу про стягнення аліментів, виданого 28.03.2025 р. Святошинським районним судом м. Києва про стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини доходів ОСОБА_2 , копії постанови від 11.04.2025 про відкриття виконавчого провадження на підставі судового наказу.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 вимоги заяви підтримала, просила її задовольнити. Стверджувала, що долученими до заяви довідками про відрахування доводиться той факт, що за рішенням, яке згодом було скасоване, відбулося стягнення аліментів. При цьому, впродовж останніх 10 років ОСОБА_2 добровільно здійснював платежі на користь ОСОБА_3 у тому ж розмірі - 1/4 частина його доходів. Фактично позивачка отримувала аліменти у цьому ж розмірі - 1/4 частина доходів ОСОБА_2 , однак паралельно звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів у такому ж розмірі, стверджуючи про те, що не отримує допомоги на утримання сина. Цим самим ввела суд в оману, адже інакше суд не стягнув би аліменти у такому розмірі знаючи, що аліменти сплачуються добровільно та на утриманні ОСОБА_2 перебуває ще 2 дітей.
При цьому, аліменти стягнуто судовим рішенням з 13.06.2024, виконавче провадження відкрите 13.09.2024, а закінчене 24.01.2025. За період червень-жовтень 2024 стягнуто з пенсії 24138,05 грн.; листопад 2024 - лютий 2025 - 19 310,44 грн. з пенсії; жовтень 2024-січень 2025 - 96 166,30 грн. із зарплати.
Судовий наказ про стягнення аліментів видано 28.03.2025 р. Святошинським районним судом м. Києва про стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини доходів ОСОБА_2 , виконавче провадження відкрите на підставі судового наказу 11.04.2025. На даний час є необхідність переглядати судовий наказ за нововиявленими обставинами, адже суд не врахував існування ще 2 дітей у платника аліментів.
Зазначила, що ОСОБА_3 веде недоброчесну поведінку, намагаючись стягнути аліменти на сина, тоді як ОСОБА_2 і так за власною заявою здійснює відрахування з пенсії та зарплати. Посилаючись на те, що ОСОБА_3 надала суду завідомо неправдиві відомості, просила допустити поворот виконання рішення суду про стягнення аліментів.
Інші учасники провадження не з'явилися, однак відповідно до положень п.10 ст.444 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду заяви.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 29 липня 2024 року заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів було задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави 1211,20 грн. судового збору.
Не погоджуючись з даним рішенням, 20.11.2024 від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про перегляд даного заочного рішення з посиланням на те, що суд не врахував обставин, які мають істотне значення для справи: він не був повідомлений про розгляд справи, адже проживає в Вишгородському районі Київської області в селі Козаровичі, про що була обізнана позивачка, однак приховала дану обставину від суду; ОСОБА_3 приховала від суду інформацію, що у новому шлюбі ОСОБА_2 має 2 дітей; приховала від суду, що отримує аліменти у розмірі 1/4 частина його доходів на підставі його заяви та рапорту про відрахування аліментів з його пенсії та грошового утримання.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2024 року заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 липня 2024 року було скасоване та справу призначено до повторного розгляду у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 10.03.2025 позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 було залишено без розгляду.
28.03.2025 р. Святошинським районним судом м. Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини його доходів.
На підставі заочного рішення, яким аліменти стягнуто з 13 червня 2024 р., 13.09.2024 було відкрите виконавче провадження НОМЕР_3, в межах якого з ОСОБА_2 стягнуто 139614.79 грн. аліментів, зокрема, за період червень-жовтень 2024 стягнуто з пенсії 24138,05 грн.; листопад 2024 - лютий 2025 - 19 310,44 грн. з пенсії; жовтень 2024-січень 2025 - 96 166,30 грн. із зарплати.
24.01.2025 виконавче провадження НОМЕР_3 було закінчене у зв'язку з скасуванням заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 липня 2024 року.
11.04.2025 було відкрите виконавче провадження НОМЕР_4 про стягнення аліментів за судовим наказом Святошинського районного суду м. Києва від 28.03.2025, згідно якого аліменти стогуються з 26.03.2025.
ОСОБА_2 , посилаючись на безпідставність стягнення з нього аліментів у межах виконавчого провадження, відкритого на підставі вже скасованого заочного рішення, звернувся до суду з даною заявою про поворот виконання рішення та повернення йому 139614.79 грн. виплачених аліментів.
Відповідно до частин 3,5,9 статті 444 ЦПК України суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю;4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин 1-3 цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Отже, поворот виконання - це повернення позивачем відповідачеві всього одержаного ним за скасованим чи зміненим рішенням суду. Таким чином, правом звернення із заявою про поворот виконання рішення наділений лише відповідач, оскільки по суті поворот виконання спрямований на відновлення саме його прав.
Рішенням Конституційного Суду України від 02.11.2011 року у справі №1-25/2011 роз'яснено, що інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
За змістомст.444 ЦПК України поворот виконання рішення можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасоване судове рішення, але умови, що позивач отримав від відповідача в порядку виконання рішення майно чи гроші. Виняток становлять лише випадки, передбаченіст.445 ЦПК України.
Так, відповідно до частини 2 статті 445ЦПК України у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.
З аналізу вищенаведених правових норм слідує, що інститут повороту виконання судових рішень не є абсолютним та має певні обмеження, а саме під час звернення до суду з заявою про поворот виконання рішення про стягнення аліментів окремим предметом доказування є ухвалення судом рішенням на підставі підроблених документів або на підставі завідомо неправдивих відомостях позивача.
У даній справі заочне рішення ухвалено на підставі відомостей про наявність у сторін спільної дитини, яка проживає з матір'ю. На момент ухвалення заочного рішення суд не володів відомостями про наявність інших дітей у платника аліментів, окрім сина, на утримання якого стягувалися аліменти, що могло вплинути на розмір стягуваних аліментів.
Сама по собі та обставина, що батько дитини добровільно сплачував аліменти на користь ОСОБА_3 , не позбавляло права ОСОБА_3 звертатися до суду з позовом про стягнення аліментів судовим рішенням.
Ст. 180 СК України передбачає, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Отже, у конкретній справі суд не може констатувати, що існують виняткові випадки для допущення повороту виконання рішення суду про стягнення аліментів: аліменти стягнуто на дитину, дитина проживає з матір'ю, відповідач є батьком дитини, тобто є платником аліментів. З приводу даних обставин позивачка надала правдиві відомості, а відтак, підстав стверджувати, що суду було надано завідомо неправдиві відомості, немає.
Крім того, заява відповідача про поворот виконання рішення також не містять будь-яких доказів чи відомостей, які подавались позивачем і надалі були визнані завідомо неправдивими чи підробленими.
В разі, якщо у зв'язку з добровільною сплатою аліментів та паралельним стягненням аліментів за певний період у платника аліментів наявна переплата, вирішення питання про її повернення здійснюється в межах виконавчого провадження, а не шляхом допущення повороту виконання рішення суду.
Враховуючи викладене та положення ст. 445 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повороту виконання рішення суду, а тому заява про поворот виконання рішення суду задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.13,81,260-261,444- 445 ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 про поворот виконання заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 29 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Т. В. Войтенко