22.10.2025 Справа № 756/5181/25
Справа № 756/5181/25
№ 1-кп/756/1318/25
22 жовтня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду № 6 в місті Києві Оболонського районного суду міста Києва обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 30.01.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105050000091 стосовно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у місті Києві, громадянин України, офіційно не працевлаштований, здобув середню освіту, не одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- вироком Оболонського районного суду міста Києва від 01.02.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України, призначено покарання у виді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік,
- обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, -
1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
1.1. Встановлено, що ОСОБА_6 раніше був засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України. Так, 29 січня 2025 року приблизно о 13 годині 20 хвилин ОСОБА_6 перебував за адресою: м. Київ, проспект Рокосовського, буд. 3-А, де знайшов на землі паперовий згорток з речовиною рослинного походження.
У подальшому, піднявши із землі зазначений паперовий згорток, ОСОБА_6 поклав його до правої кишені кофти синього кольору, в яку був одягнений, тим самим незаконно безоплатно придбав та почав зберігати вищевказаний наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, для власного вживання без мети збуту.
Цього ж дня, приблизно о 13 годині 30 хвилин перебуваючи за адресою: м. Київ, пр-т Рокосовського, 3-В, ОСОБА_6 зупинено працівниками поліції та на запитання останніх щодо наявності у нього речей, обіг яких обмежений або заборонений на території України, повідомив, що у правій кишені кофти знаходиться паперовий згорток з речовиною рослинного походження, яку він незаконно зберігав для власного вживання без мети збуту. У подальшому, у присутності двох понятих, ОСОБА_6 добровільно надав для огляду та подальшого вилучення наркотичний засіб.
Встановлено, що вилучений в ході слідчої дії паперовий згорток з речовиною рослинного походження, містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс. Загальна маса канабісу складає 7,64 г., що відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України №188 від 01.08.2000 року «Про затвердження таблиць, невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що знаходяться в незаконному обігу» становить більш, ніж невеликий розмір.
Канабіс, згідно зі Списком № 1 «Наркотичні засоби та рослини, обіг яких обмежено» в Таблиці ІІ «Переліку наркотичний засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770 є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.
1.2. Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у незаконному придбанні, зберіганні наркотичного засобу, без мети збуту, вчиненого протягом року після засудження за цією статтею, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
2. Позиції сторін захисту та обвинувачення.
2.1. Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні вказала, що достеменно встановлено, що інкримінований ОСОБА_6 , злочин за ч. 2 ст. 309 КК України вчинено останнім, тому просила суд визнати ОСОБА_6 винуватим та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік, із застосуванням ст. 71,72 КК України остаточне покарання призначити у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік та 1 (один) місяць.
2.2. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, визнав повністю, не оспорював викладені в обвинувальному акті дату, місце, час та події, щиро розкаявся. Зазначив, що 29 січня 2025 року перебував за адресою: м. Київ, проспект Рокосовського, буд. 3-А, де знайшов на землі паперовий згорток з речовиною рослинного походження та почав зберігати його для власного вживання без мети збуту. Просив призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі. Вказав, що має мати пенсіонерку, яка хворіє та звернув увагу суду, що працює не офіційно на ПП «Босель» і планує офіційно туди працевлаштуватись.
2.3. Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що його підзахисний розкаявся, визнав обставини, викладені в обвинувальному акті. Крім цього, просив врахувати, що вироком Оболонського районного суду міста Києва від 01.02.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України ОСОБА_4 призначено покарання у виді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19.02.2025 обвинувачений звільнений від відбування покарання після закінчення іспитового строку. Зазначив, що обвинувачений на його думку не судимий, заперечував проти застосування положень ст. 71 КК України, оскільки ОСОБА_4 звільнений від покарання ухвалою суду. Просив призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Зауважив, що обвинувачений став на шлях виправлення і працевлаштувався неофіційно, разом з цим, повідомив що будь-які підтверджуючі документи відсутні. Просив визначити випробувальний термін строком на 2 (два) роки.
3. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
3.1. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті. Беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження (надані показання обвинуваченого), і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
3.2. Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що він себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
3.3. Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, а саме незаконного придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, вчиненого протягом року після засудження за цією статтею.
4. Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання
4.1. Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
4.2. У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому каявся, засудив свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченим та його щире каяття не пов'язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину у справі. Бо сам обвинувачений просив суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором у судовому засіданні. Наведені відомості є достатніми, аби вважати дії обвинуваченого, як каяття (щирий жаль з приводу вчинення кримінального правопорушення), а отже є підставою для врахування таких дій як обставину, що пом'якшує покарання.
4.3. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
5. Мотиви призначення покарання .
5.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, яке виконує виправну функцію, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з метою визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
5.2. У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 вчинив нетяжкий злочин, винуватість у вчиненні якого визнав, надавши суду чіткі та послідовні показання, при цьому у вчиненому розкаявся. Згідно з наданими стороною обвинувачення доказами обвинувачений на обліках в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра на цей час не перебуває, за місцем проживання скарг на останнього не надходило. Разом з цим, суд також враховує, що інкриміноване обвинуваченому діяння останній вчинив в період іспитового строку, призначеного попереднім вироком суду, яким він засуджений за вчинення аналогічного кримінального правопорушення та звільнений від покарання ухвалою суду від 19.02.2025, яка набрала законної сили.
Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорій нетяжких злочинів, відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільну небезпечність. Також суд бере до уваги відомості про особу обвинуваченого, який раніше судимий, офіційно не працевлаштований, має загальну середню освіту, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не одружений. Суд враховує наслідки вчинення злочину, зокрема, що матеріальна шкода діями обвинуваченого не завдана.
Суд також бере до уваги і наведену в розділі 4 обставину, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
5.3. Суд враховує те, що ОСОБА_6 вчинив нове кримінальне правопорушення у період іспитового строку, визначеного йому вироком Оболонського районного суду м. Києва від 01.02.2024, яким суд призначив йому покарання у виді 1 року обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнив від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік. Разом з цим, за поданням Оболонського РВ філії ДУ «Центру пробації» у м. Києві та Київської області, постановлено ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 19.02.2025 про звільнення від відбування покарання у зв'язку з закінченням іспитового строку, призначеного вироком Оболонського районного суду м. Києва від 01.02.2024. Наведена ухвала набрала законної сили.
Суд відхиляє доводи прокурора про необхідність призначення покарання із застосуванням ст. 71 КК України за сукупністю вироків з огляду на таке.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України № 18 від 10 грудня 2004 р., № 8 від 12 червня 2009 р. та № 11 від 6 листопада 2009 р.) якщо про вчинення під час іспитового строку нового злочину стало відомо після винесення постанови про звільнення засудженого від покарання (ч. 1 ст. 78 КК) (2341-14), суд, який розглядає справу про новий злочин, вправі призначити покарання за сукупністю вироків лише за умови скасування цієї постанови в установленому порядку.
З огляду на наведене вище, зважаючи на те, що ОСОБА_6 вчинив злочин 29 січня 2025 року, тобто до закінчення іспитового строку, кримінальне провадження розпочато 30 січня 2025 року (дата внесення до ЄРДР), на підставі ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 19 лютого 2025 року ОСОБА_6 звільнений від призначеного покарання вироком Оболонського районного суду міста Києва від 01 лютого 2024 року, у зв'язку із закінченням іспитового строку, яка набрала законної сили 27 лютого 2025 року, в судовому засіданні прокурор підтвердив, що наведена ухвала не оскаржувалась та за нововиявленими обставинами не переглядалась, суд, який розглядає справу про новий злочин, не вправі призначити покарання за сукупністю вироків.
5.4. Щодо наявності судимості у ОСОБА_6 суд зазначає таке.
Частина 1 ст. 88 КК України передбачає, що особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 78 КК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, звільняється судом від призначеного йому покарання.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Оболонського районного суду м. Києва від 01.02.2024 ОСОБА_6 був засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік. Іспитовий строк у обвинуваченого за цим вироком спливав 31 січня 2025 року.
У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_6 обвинувачується у незаконному придбанні, зберігання наркотичного засобу без мети збуту, що було вчинено ним 29 січня 2025 року, тобто у період іспитового строку за попереднім вироком, що свідчить про існування у ОСОБА_6 на момент вчинення нового кримінального правопорушення судимості за попереднім вироком.
Таким чином, на час незаконного придбання, зберігання наркотичного засобу без мети збуту, вчиненого ОСОБА_6 29.01.2025р. відповідно до ч. 1 ст. 88, п. 1 ч. 1 ст. 89 КК України останній мав судимість за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а тому і відповідно у його діях наявна ознака повторності за ч. 2 ст. 309 КК України.
Для кваліфікації кримінального правопорушення наявність чи відсутність ознаки повторності необхідно встановлювати, виходячи з тих обставин, які існували на час вчинення кримінального правопорушення, а не на час ухвалення вироку.
5.5. При цьому в судовому засіданні при дослідженні особи обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статей 69, 69-1, 75 КК України, не встановлено. Оскільки, як убачається з наданих матеріалів та встановлених у судовому засіданні обставин, судом не встановлено кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Крім того, обвинувачений вже був засуджений до покарання у виді обмеження волі від якого був звільнений з іспитовим строком на 1 рік, а отже учинив нове кримінальне правопорушення під час дії іспитового строку, що свідчить про те, що ОСОБА_6 на шлях виправлення не став, обставин, які б свідчили про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання судом не встановлено, що виключає повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням.
5.6. Отже, суд доходить висновку що відповідно до вимог ст. 50 КК України, виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень. У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік у межах найнижчої межі за такий вид покарання, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_6 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
6.1. З огляду на те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
6.2. Процесуальні витрати: за проведення експертизи СЕ-19/111-25/6615-НЗПРАП від 05.02.2025 у розмірі 2 387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) гривень 70 (сімдесят) копійок слід стягнути з ОСОБА_6 , на користь держави.
6.3. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
6.4. Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:
- наркотичний засіб, обіг, якого обмежено - канабіс, масою 7,64 г., який знаходиться у спец. пакеті № 3013359 у кімнаті зберігання речових доказів Оболонського УП ГУНП в м. Києві, слід знищити.
6.5. Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
6.6. Цивільний позов у межах даного кримінального провадження не заявлено.
6.7. Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395, 615 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
Запобіжний захід ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили не обирати.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обчислювати з моменту фактичного виконання вироку - затримання
Процесуальні витрати на проведення експертизи:
№ СЕ-19/111-25/6615-НЗПРАП від 05.02.2025 у розмірі 2 387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) гривень 70 (сімдесят) копійок, відповідно до ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_6 на користь держави.
Речовий докази у кримінальному провадженні:
- наркотичний засіб, обіг, якого обмежено -канабіс, масою 7,64 г., який знаходиться у спец.пакеті № 3013359 у кімнаті зберігання речових доказів Оболонського УП ГУНП в м. Києві - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з моменту проголошення
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті 22 жовтня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1