Справа №:755/7950/22
Провадження №: 1-кп/755/739/25
"16" жовтня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання захисника ОСОБА_3 про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022100000000630 від 24.08.2022 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_3 ,
законного представника ОСОБА_6 ,
особи, відносно якої ставиться питання про застосування заходів медичного характеру, ОСОБА_4 ,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022100000000630 від 24.08.2022 року, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК України.
Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. 8 Садова, будинок 70, у невстановлений час, але не пізніше 14.07.2022 року, незаконно придбав з метою збуту у невстановленої особи наркотичні засоби та психотропну речовину у особливо великих розмірах, а саме особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - героїн, масою 281.999 г, особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - смолу канабісу, масою 252.05 г; наркотичний засіб, обіг якого обмежено - кокаїн, масою 76.029 г; особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - МДМА (3,4- метилендіоксиметамфетамін), в пігулках масою МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін) - 83.04 г; в речовинах масою МДМА (3,4- метилендіоксиметамфетамін) - 59.039 г; особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, масою в перерахунку на висушену речовину 5.73 г, та почав незаконно зберігати їх за адресою свого проживання, а саме: АДРЕСА_2 , з метою їх подальшого збуту, які 14.07.2022 року у період часу з 14 години 10 хвилин по 18 годину 18 хвилин були вилучені працівниками поліції під час проведення обшуку.
Крім того, у невстановленому місці та у невстановлений час, але не пізніше 14.07.2022 року, ОСОБА_4 незаконно, у порушення вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України, від 21.08.1998 р. № 622, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 576 від 12.10.1992, без спеціального дозволу органів Національної поліції, придбав у невстановленої особи вогнепальну зброю, а саме: придатні до стрільби, пістолет разом із двома магазинами та стволом, що належить до короткоствольної нарізної вогнепальної зброї, та є пістолетом зразка 1930-33 р.р. конструкції Токарева НОМЕР_2, калібру 7.62x25 мм., виготовлений в 1943 році, а також придатні до стрільби бойові припаси до нарізної вогнепальної зброї, а саме: 32 бойових пістолетних патрони з маркуванням «*38*51», зразка 1930 року, калібру 7.62x22 мм., що спорядженні кулями «П» зі свинцевим осердям та придатні до проведення пострілів; 16 патронів із маркуванням «GEGO.223 Rem», «S&B 13 5.56x45», «РРU.223 REM», «RWS.223 REM», що виготовлені саморобним способом по типу пістолетних патронів калібру 7.62x25 мм, шляхом спорядження перероблених гільз калібру .223 REM промислового виробництва порохом, капсулями та оболонковими кулями; 57 патронів з маркуванням «539 87», що є бойовими проміжними патронами, калібру 7,62х39R, що споряджені оболонковими кулями зі сталевим осердям; 2 патрони з маркуванням «7,62x39 21 14», що є мисливськими проміжними патронами, калібру 7,62x39 мм, що споряджені оболонковими кулями зі свинцевим осердям; 60 патронів з маркуванням «188 89», що є бойовими гвинтівковими патронами, калібру 7,62х54R, що споряджені оболонковими кулями зі сталевим осердям, які ОСОБА_4 без передбаченого законом дозволу зберігав за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_2 , та які 14.07.2022 року у період часу з 14 години 10 хвилин по 18 годину 18 хвилин були вилучені працівниками поліції під час обшуку.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.02.2025 року призначено амбулаторну судово-психіатричну експертизу відносно ОСОБА_4 .
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 92 від 10.04.2025 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час скоєння інкримінованих йому дій (липень 2022 року) страждав на психічний розлад-легкий депресивний епізод на фоні вживання ПАР (F 32.0/F19.25 за МКХ-10). ОСОБА_4 під час скоєння інкримінованих йому дій міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 на даний час страждає на розлади особистості та поведінки, обумовлені органічним ураженням головного мозку (наслідки перенесених ЧМТ, гіпотиреоз, вживання ПАР) з псевдогалюцинаторним синдромом, за МКХ-10 F07.84/F19.52. ОСОБА_4 на даний час не здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення; 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.
Суд же відповідно до ст. 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, а ч. 1 ст. 337 КПК України передбачає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
Тобто обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
У той же час, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 503 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.
Відповідно до ч. 4 ст. 503 КПК України примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.
Крім того, згідно з положеннями ст. 513 КПК України, під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання:
1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;
2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;
3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;
4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;
5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Так, допитаний в судовому засіданні, ОСОБА_4 показав, що у 2022 році він перебував у Франції, в цей час, з його дозволу, знайомий на ім'я ОСОБА_7 перевіз свої речі до його будинку, проте інший знайомий на ім'я ОСОБА_8 , який в цей час також проживав у вказаному будинку, повідомив, що ОСОБА_7 залишив у будинку предмети, ззовні схожі на наркотичні засоби, після чого він ( ОСОБА_4 ) попросив ОСОБА_8 зв'язатися з адвокатом і проконсультуватися щодо вирішення вказаної ситуації. У подальшому, приблизно через місяць він ( ОСОБА_4 ) повернувся в Україну та виявив у себе вдома вказані наркотичні засоби та пістолет, який також належав ОСОБА_7 , до поліції він не звернувся, проте сховав указані наркотичні засоби та пістолет до сейфу. Під час проведення обшуку добровільно повідомив працівникам поліції про вказані заборонені речі, які були вилучені працівниками поліції, проте зазначив, що наркотичні засоби та зброя йому не належать.
Допитаний в судовому засіданні, свідок ОСОБА_9 показав, що він разом зі ОСОБА_10 були залучені працівниками поліції в якості понятих під час проведення обшуку на території Русанівських садів у м. Києві, зокрема спочатку були присутні під час обшуку автомобіля «Peugeot», потім житлового будинку. Вказані дії відбувались за участі ОСОБА_4 , який добровільно повідомив працівникам поліції, що зберігає заборонені речі у себе вдома, де в подальшому було вилучено наркотичні засоби, зброю та набої до неї.
Допитаний в судовому засіданні, свідок ОСОБА_10 показав, що він разом з ОСОБА_9 були залучені працівниками поліції в якості понятих під час проведення обшуку автомобіля «Peugeot», яким керував ОСОБА_4 , з якого жодних заборонених речей не було вилучено, потім були присутні під час обшуку житлового будинку за місцем проживання ОСОБА_4 , який добровільно повідомив працівникам поліції, що зберігає заборонені речі у себе вдома, де в подальшому було вилучено наркотичні засоби та зброю.
Допитаний в судовому засіданні, свідок ОСОБА_11 показав, що він, працюючи у службі таксі перевозив раніше не знайомого військовослужбовця до приватного будинку на Русанівських садах у м. Києві, який в ході поїздки повідомив йому, що може надати контакти особи, в якої можна придбати наркотичні засоби, а саме героїн, про що він ( ОСОБА_11 ) в подальшому повідомив свого знайомого працівника поліції ОСОБА_12 .
Допитаний в судовому засіданні, свідок ОСОБА_13 показав, що він приблизно 20 років знайомий з ОСОБА_4 та перебуває з ним у дружніх відносинах. Йому відомо, що ОСОБА_4 проживає у приватному будинку на Русанівських садах у м. Києві, проте інколи проживає у Франції. Також може повідомити, що у них із ОСОБА_4 є спільний знайомий ОСОБА_14 , який приблизно у січні 2022 року проживав у нього ( ОСОБА_13 ) в квартирі, проте він попросив переїхати ОСОБА_15 , оскільки той зловживав алкоголем, а саме рекомендував йому переїхати до ОСОБА_4 , після чого ОСОБА_14 перевіз свої речі до будинку ОСОБА_4 на Русанівських садах. Він ( ОСОБА_13 ) допускає, що у речах ОСОБА_15 , які зберігалися в будинку ОСОБА_4 , могли бути заборонені речі, зокрема зброя та наркотичні засоби, оскільки ОСОБА_14 вживав наркотичні засоби та пропонував йому ( ОСОБА_13 ) їх придбати.
Допитана в судовому засіданні, свідок ОСОБА_16 показала, що вона товаришує з ОСОБА_4 та може повідомити, що він не вживав наркотичних засобів, окрім того багато разів була в нього вдома, проте жодних наркотичних засобів чи зброї вона не бачила. Крім того, пояснила, що 13.03.2021 року за допомогою мобільного телефону вела переписку з ОСОБА_4 щодо придбання амортизаторів для мотоциклу, які продаються лише у Франції.
Допитана в судовому засіданні, свідок ОСОБА_17 показала, що приблизно два роки товаришує з ОСОБА_4 , часто зустрічається з ним на громадських заходах. Щодо переписки 08.07.2021 року з ОСОБА_4 мобільним телефоном пояснила, що хотіла придбати у нього скляних лебедів, яких планувала використати у якості реквізиту для свого фільму. Крім того, зазначила, що не вживає наркотичні засоби, водночас про зберігання ОСОБА_4 зброї та наркотичних засобів їй нічого не відомо.
Допитаний в судовому засіданні, свідок ОСОБА_18 показав, що він приблизно п'ять років знайомий з ОСОБА_4 та перебуває з ним у дружніх відносинах. Щодо переписки з ОСОБА_4 повідомив, що просив ОСОБА_4 придбати йому два білих відбивача світла, які використовував у своїй роботі, оскільки до повномасштабної війни був театральним режисером. Крім того, зазначив, що наркотичні засоби не вживає, про зберігання наркотичних засобів ОСОБА_4 йому нічого не відомо.
Допитаний в судовому засіданні, свідок ОСОБА_19 показав, що захисник ОСОБА_20 попросив його проконсультувати його клієнта - ОСОБА_4 , який на той час перебував за кордоном. Він погодився та в ході спілкування з ОСОБА_4 той повідомив, що у нього є знайомий на ім'я ОСОБА_7 , який зберігав свої речі в його будинку, в той час коли сам ОСОБА_4 перебував за кордоном, окрім ОСОБА_7 в будинку проживав ще один чоловік на ім'я ОСОБА_8 , зателефонувавши якому, він ( ОСОБА_19 ) дізнався, що у речах, які належали ОСОБА_7 , ОСОБА_8 випадково знайшов пістолет і наркотичні засоби, після чого зателефонував ОСОБА_4 , який повідомив, що йому не було відомо про вказані речі. Після чого, він ( ОСОБА_19 ), на прохання ОСОБА_8 , зустрівся з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , які пояснили вказану ситуацію, на що він ( ОСОБА_19 ) рекомендував звернутися до правоохоронних органів, після чого вони подзвонили ОСОБА_4 , який наказав ОСОБА_7 забрати заборонені речі з його будинку, на що той ( ОСОБА_7 ) попрохав надати час, проте коли ОСОБА_4 повернувся в Україну, ОСОБА_7 так і не забрав свої речі. Про подальші події свідку не відомо, оскільки надалі консультаціями займався адвокат Штомпель.
Також у судовому засіданні були дослідженні наступні докази:
- протокол обшуку автомобіля «Peugeot 5008», д.н. НОМЕР_1 від 14.07.2022 року;
- протокол обшуку за адресою: АДРЕСА_2 від 14.07.2022 року;
- протокол обшуку за адресою: АДРЕСА_3 від 14.07.2022 року;
- протокол огляду мобільного телефону марки «Redmi 9Т» від 20.07.2022 року;
- висновок експерта № СЕ-19/111-22/27475-НЗПРАП віл 21.07.2022 року;
- висновок експерта № СЕ-19/111-22/27478-НЗПРАП віл 20.07.2022 року;
- висновок експерта № СЕ-19/111-22/27474-НЗПРАП віл 22.07.2022 року;
- висновок експерта № СЕ-19/111-22/27471-НЗПРАП від 19.07.2022 року;
- висновок експерта № СЕ-19/111-22/27468-НЗПРАП від 15.07.2022 року;
- висновок експерта № СЕ-19/111-22/27476-НЗПРАП від 20.07.2022 року;
- протокол огляду речових доказів (грошових коштів) від 29.07.2022 року;
- висновок експерта № СЕ-19/111-22/28392-БЛ від 01.08.2022 року;
- висновок експерта №СЕ-19/111-22/28396-БЛ від 05.08.2022 року;
Отже, дослідивши, оцінивши та перевіривши зібрані у кримінальному провадженні докази, з точки зору належності, допустимості, достовірності а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до наступних висновків.
Враховуючи викладене, суд, допитавши ОСОБА_4 , свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, прийшов до висновку про те, що були вчинені кримінальні правопорушення. Ці кримінальні правопорушення були вчинені ОСОБА_4 .
У той же час, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 92 від 10.04.2025 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час скоєння інкримінованих йому дій (липень 2022 року) страждав на психічний розлад-легкий депресивний епізод на фоні вживання ПАР (F 32.0/F19.25 за МКХ-10). ОСОБА_4 під час скоєння інкримінованих йому дій міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 на даний час страждає на розлади особистості та поведінки, обумовлені органічним ураженням головного мозку (наслідки перенесених ЧМТ, гіпотиреоз, вживання ПАР) з псевдогалюцинаторним синдромом, за МКХ-10 F07.84/F19.52. ОСОБА_4 на даний час не здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Отже, суд вважає встановленим те, що ОСОБА_4 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення в стані осудності, але захворів на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання, а тому відносно нього слід застосувати примусові заходи медичного характеру.
Згідно ч. 3 ст. 19 КК України, не підлягає покаранню особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання така особа може підлягати покаранню.
Згідно ст. 92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
У силу ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
Згідно із ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе та інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КК України, надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.
Враховуючи характер і тяжкість захворювання, тяжкість вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності ОСОБА_4 для себе або інших осіб, а також з урахуванням висновків судово-психіатричного експерта, суд вважає необхідним застосувати відносно нього примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Разом із тим, під час судового розгляду не було встановлено, що на даний час ОСОБА_4 , враховуючи його психічний стан та ступінь суспільної небезпечності, потребує застосування такого виду примусових заходів медичного характеру як госпіталізація до психіатричного закладу, про застосування якого клопоче захисник у своєму клопотанні.
Отже, враховуючи всі обставини, що були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про необхідність частково задовольнити клопотання захисника та застосувати до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Що стосується речових доказів, то суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 515 КПК України, у разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу або в неї настав тимчасовий розлад психічної діяльності чи інший хворобливий стан психіки, які позбавляли її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, суд на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів своєю ухвалою припиняє застосування примусових заходів медичного характеру. Постановлення ухвали суду про припинення застосування примусових заходів медичного характеру є підставою для проведення досудового розслідування чи судового провадження.
Отже, враховуючи те, що у разі видужання ОСОБА_4 , який після вчинення кримінального правопорушення захворів на психічну хворобу, яка позбавляє його на даний час можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, суд на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів своєю ухвалою може припинити застосування примусових заходів медичного характеру, що є підставою для продовження судового провадження відносно ОСОБА_4 , тому суд прийшов до висновку про недоцільність на даній стадії кримінального провадження вирішення питання щодо подальшої долі речових доказів.
Що стосується процесуальних витрат, то відповідно до ст. 124 КПК України, процесуальні витрати стягуються з обвинуваченого у разі ухвалення обвинувального вироку, тому, враховуючи те, що відносно ОСОБА_4 застосовані примусові заходи медичного характеру, процесуальні витрати у вказаному кримінальному провадженні стягненню з ОСОБА_4 не підлягають.
Цивільний позов не заявлено.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 19, 92-94 КК України, ст. ст. 512-513 КПК України, суд -
Клопотання захисника ОСОБА_3 про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду від 29.07.2022 року та ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду від 21.07.2022 року, скасувати.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня її оголошення через Дніпровський районний суд міста Києва.
Суддя: