Справа № 752/10398/25
Провадження №: 2/752/6251/25
22 жовтня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Митрофанової А.О.,
при секретарі судового засідання Костюк В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної у місті Києві Державної адміністрації про визначення місця проживання дитини з матір'ю,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної у місті Києві Державної адміністрації про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю.
Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 04 лютого 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Піщанського районного управління юстиції Вінницької області було зареєстровано шлюб (актовий запис №4).
09 жовтня 2016 року у шлюбі між позивачем та відповідачем народився син - ОСОБА_3 , про що в книзі записів громадянського стану про народження 18 жовтня 2016 року було зроблено відповідний запис № 1374.
У зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з березня 2022 року, після повномасштабного вторгнення росії в Україну та по сьогоднішній день проживають в Чеській Республіці. Наразі ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_4 проживають в безпечному та комфортному для дитини місці за кордоном, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором оренди. Протягом тривалого часу, фактично до початку 2024 року, всі витрати на утримання дитини несла тільки позивачка, оскільки відповідач наголошував на відсутності коштів, хоча на той момент офіційно був працевлаштований у Національній поліції України і мав стабільний високий дохід. З 2024 року відповідач почав перераховувати на банківський рахунок позивачки кошти на утримання дитини, проте не на щомісячній основі та в меншому розмірі, ніж було попередньо погоджено сторонами.
ОСОБА_1 дбає про свого сина, а син любить і поважає маму. У матері та сина є тісний психо-емоційний зв?язок. З народження ОСОБА_4 , мати належно піклувалась та продовжує піклуватися про нього та його добробут. ОСОБА_5 офіційно працевлаштована та має стабільний дохід, за рахунок якого утримує свого сина ОСОБА_4 . ОСОБА_1 є доцентом кафедри теорії і практики перекладу з англійської мови Київського національного лінгвістичного університету. Попри складні умови війни вона продовжує працювати з-за кордону з студентам в онлайн форматі, надаючи їм необхідні консультації, підтримку, сприяючи їх академічному розвитку.
Відповідно до наданої характеристики із Київського національного лінгвістичного університету від 20 лютого 2025 року ОСОБА_1 виступає рецензентом кандидатських дисертацій, що свідчить про високий рівень її наукової компетентності та визнання серед колег. Її професійна діяльність вирізняється відданістю викладацькій справі, відповідальністю та прагненням до підвищення якості вищої освіти в Україні. Завдяки своїй енергійності, компетентності та любові до своєї професії, вона надихає студентів і колег на нові досягнення, сприяючи розвитку української науки та перекладознавства.
Також з вересня 2022 року ОСОБА_1 є науково-педагогічним працівником кафедри мов і літератури факультету гуманітарних студій, Карлів університет (Прага, Чехія). Спиртними напоями позивач не зловживає, наркотичні засоби не вживає, психічних розладів немає, на обліку у нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Син, ОСОБА_3 , постійно проживає із матір?ю та відвідує навчальний заклад у Чеській Республіці. ОСОБА_6 вчиться із великою наснагою до нових знань, проявляє високий інтерес до навчання з усіх предметів, на уроках дуже активний.
Хлопчик відкритий, доброзичливий, товариський, упевнений в собі, досить спокійний.
Відповідно до характеристики дитини від 14 березня 2025 року ОСОБА_7 завжди приходить до школи вчасно, добре підготовлений і забезпечений всім необхідним, успішно засвоює навчальний матеріал, виявляє зацікавленість у предметах та досяг значного прогресу у вивченні мови, доброзичливий, має хороші стосунки з однокласниками.
Мати ОСОБА_5 забезпечує дитину усім необхідним: одягом, їжею, іграшками, шкільною канцелярією, оплачує розваги, відпочинок тощо; проводить з дитиною практично весь свій вільний час, забезпечує всесторонній гармонійний розвиток сина в безпечному та спокійному для нього середовищі. Всі свої сили мати спрямовує на забезпечення належного рівня життя дитини, займається загальним розвитком, піклується про нього, завжди готова допомогти та підтримати у нових починаннях. Натомість з батьком в дитини емоційно напружені відносини. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має власний телефон. На даний момент у дитини триває навчальний процес, під час якого, що було обговорено з батьком, дитина може користуватись телефоном виключно на вихідних. Зазначені правила дозволяють дитині краще концентруватись на навчанні, не відволікаючись на телефон. На вихідних, коли телефон знаходився в дитини, позивач постійно спілкувався з дитиною з урахування бажання та настрою останньої. Після однієї із останніх таких розмов дитина була настільки пригніченою, що мати була вимушена звернутись за допомогою до психолога, щоб привести емоційний стан дитини до стабільного, про що зазначено нижче. На даний момент робота дитини з психологом досі триває. Так, у жовтні 2024 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Ініціатором звернення був саме відповідач, оскільки він звернувся із позовом до суду. Позивачка намагалась делікатно обговорити з сином те, що вона більше не проживатиме з відповідачем. Під час телефонної розмови дитина запитала в батька чи це правда, однак він наголошував на тому, що це тимчасово, батьки знову житимуть разом та зазначив, що винуватцем у розлученні є мати, оскільки вона підписала документ про розлучення, що не відповідало дійсності. Відповідач сказав сину, щоб він не вірив матері. Після цієї розмови дитина знову перебувала в пригніченому стані протягом тривалого часу. У січні 2025 року позивачка повідомила сина про те, що батько перебуває в Празі та він може з ним зустрітись. Однак ОСОБА_6 протягом наступних днів не виявив бажання побачитися з батьком. У понеділок 06 січня 2025 року відповідач очікував дитину після уроків біля його навчального закладу та почав скаржитись йому, що мати, начебто, забороняє їм бачитись та він зробить все, щоб син жив з ним. Позивачка з цього приводу зробила зауваження відповідачеві та повідомила, що введення в оману сина та маніпулювання його емоціями є неприпустимим. Відповідач у свою чергу в присутності дитини почав погрожувати позивачці, що він влаштує й "веселе життя" Після від?їзду відповідача спілкування з дитиною продовжилось, в основному, по вихідних днях. Під час однієї з розмов відповідач переконував сина, що батьки розлучились не по-справжньому та він скоро проживатиме з ним, а також наголосив, що якби мати не підписала у відповідь документ про розлучення, тоді вони жили б разом. Після цієї розмови дитина почала вдарятись головою об шафу, не могла стримати біль та розпач від отриманої інформації. Позивачці тривалий час не вдавалось заспокоїти дитину, відтак було прийнято рішення про звернення до психолога.
Враховуючи вищевикладене, вважає, що з метою дотримання якнайкращих інтересів малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно визначити його місце проживання разом з матір?ю ОСОБА_1 .
З урахуванням зазначеного, позивачка звернулася до суду з вказаним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2025 для розгляду цивільної справи №752/10398/25 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 травня 2025 рокувідкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
25.08.2025 на адресу суду від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення щодо позовних вимог, в яких зазначено, що позивачем не доведено наявності спору щодо визначення місця проживання дитини, який би підлягав судовому захисту, батько дитини не заперчує факт проживання дитини з матір'ю.
З урахуванням викладеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
30.09.2025 року від Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації надійшов письмовий висновок від 12.09.2025 №100-13173 про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір'ю.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 серпня 2025 року, занесеної до протоколу судового засідання, закрито підготовче засідання, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні.
Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явились, представник позивача адвокат Дубчак Л.С. подала до суду заяву про розгляд справи у відсутність позивача та представника, позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні, просила також стягнути витрати позивача на професійну правничу допомогу.
Відповідач та представник відповідача у судове засідання не з'явились, представник відповідача адвокат Карпенко М.М. подала до суду заяву про розгляд справи у відсутність відповідача та представника, проти позовних вимог заперечувала у повному обсязі та просила суд відмовити у їх задоволенні.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору за викликом у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, направили клопотання про розгляд справи у відсутність представника.
У відповідності до вимог частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно приписів пункту 1 частини третьої статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на викладене, суд уважав за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи, що не з'явились.
Заслухавши пояснення з'явившихся учасників справи та їх представників, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що з 04 лютого 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Під час шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про народження № 1374 від 18 жовтня 2016 року, про що свідчить копія свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , видане 18 жовтня 2016 року Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2024 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірваний.
Дитина, після розірвання шлюбу залишилась проживати з матір'ю, дана обставина сторонами не заперечувалась.
З березня 2022 року ОСОБА_3 проживає з матір'ю в Чеській Республіці за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором оренди від 4 березня 2022 року, який наявний в матеріалах справи.
ОСОБА_1 є доцентом кафедри теорії і практики перекладу з англійської мови Київського національного лінгвістичного університету.
Відповідно до наданої характеристики із Київського національного лінгвістичного університету від 20 лютого 2025 року ОСОБА_1 виступає рецензентом кандидатських дисертацій, що свідчить про високий рівень її наукової компетентності та визнання серед колег. Її професійна діяльність вирізняється відданістю викладацькій справі, відповідальністю та прагненням до підвищення якості вищої освіти в Україні. Завдяки своїй енергійності, компетентності та любові до своєї професії, вона надихає студентів і колег на нові досягнення, сприяючи розвитку української науки та перекладознавства.
З вересня 2022 року ОСОБА_1 є науково-педагогічним працівником кафедри мов і літератури факультету гуманітарних студій, Карлів університет (Прага, Чехія).
ОСОБА_3 відвідує у Празі Чеської Республіки навчений заклад, про що свідчить лист магістра ОСОБА_8 від 14 березня 2025 року.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», до кримінальної відповідальності не притягувалась, незнятої чи непогашеної судимості не має, у розшуку не перебуває.
Згідно висновку Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 12.09.2025 №100-13173, мати, ОСОБА_1 , разом з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 . У зв?язку з повномасштабним вторгненням рф в Україну з березня 2022 року по сьогоднішній день проживають в Чеській Республіці за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору оренди квартири від 04.03.2022 року. ОСОБА_1 є доцентом кафедри теорії і практики перекладу з англійської мови Київського національного лінгвістичного університету. Продовжує працювати з-за кордону зі студентами в онлайн форматі, надаючи їм необхідні консультації, підтримку, сприяючи їх академічному розвитку. Також, з вересня 2022 року ОСОБА_1 є науково-педагогічним працівником кафедри мов і літератури факультету гуманітарних студій, Карлів університет (Прага, Чехія). Відповідно до наданої характеристики із Київського національного лінгвістичного університету від 20.02.2025, ОСОБА_1 є автором понад 50 наукових праць у вітчизняних та закордонних виданнях, активно бере участь у наукових конференціях, воркшопах, стажуваннях та міжнародних проектах. Її професійна діяльність вирізняється відданістю викладацькій справі, відповідальністю та прагненням до підвищення якості вищої освіти в Україні. Завдяки своїй енергійності, компетентності та любові до своєї професії, вона надихає студентів і колег на нові досягнення, сприяючи розвитку української науки та перекладознавства. ОСОБА_1 надала копію свідоцтва від 24.10.2022 про визнання її
вищої іноземної освіти та кваліфікації в Чеській Республіці. Також ОСОБА_5 надала витяг про те, що до кримінальної відповідальності не притягалась, незнятої чи непогашеної судимості не має. Малолітній ОСОБА_3 , 2016 р.н., навчається у 2 класі, відвідує танцювальну студію, басейн, флубол і уроки етики. Згідно з довідкою зі школи від 14.03.2025, виданою магістром Яною уерніговою, ОСОБА_7 навчається в класі вже другий рік. Він завжди приходить до школи вчасно, добре підготовлений і забезпечений всім необхідним. Успішно засвоює навчальний матеріал, виявляє зацікавленість у предметах та досяг значного прогресу у вивченні мови. Доброзичливий, має хороші стосунки з однокласниками. Співпраця з родиною на високому рівні. Матір, ОСОБА_1 , також долучила до матеріалів справи психологічний висновок від 03.03.2025, складений психологом ОСОБА_9 щодо психологічного стану дитини та особливостей дитячо-батьківських відносин. Батько, ОСОБА_2 , зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
27.02.2025 року за вищевказаною адресою працівником Служби проведено обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_3 та з?ясовано, що житло складається з однієї кімнати. Батько проживає один. Займає кімнату на підставі ордеру на право заняття житлового приміщення у сімейному гуртожитку для тимчасового проживання, виданого на підставі рішення ЖБК ГУМВС України в м. Києві від 26.01.2015 № 1 та договору № 173 від 08.08.2013 про право користування жилою площею та споживання комунальних послуг в гуртожитку. В приміщенні чисто та охайно, наявна побутова техніка та меблі. Умови для проживання дитини створено, проте дитина в помешканні не проживає. Відповідно до інформації Голосіївського районного в місті Києві центру соціальних служб від 06.03.2025 № 100/06/25-337, фахівцями Центру 27.02.2025 року здійснено візит за адресою проживання батька та складено акт оцінки потреб сім?ї/особи. Зі спостережень фахівців Центру, ОСОБА_2 здатний задовольняти потреби малолітньої дитини, його батьківський потенціал
належний. ОСОБА_2 працював в поліції. Наразі має інвалідність
ІІ групи, отримує пенсію та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій. ОСОБА_2 , відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 19.12.2023 та військового квитка, не придатний до військової служби та виключений з військового обліку. Батько надав також підтверджуючі документи, з яких вбачається, що на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.
В той же час батько надав до суду та Служби у справах дітей та сім?ї
Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації письмові пояснення, в яких просить позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення, оскільки дитина фактично проживає з матір?ю і права матері не порушуються та не оспорюються, а отже відсутній предмет спору. Малолітній ОСОБА_3 , 2016 р.н., більше трьох років проживає разом з матір?ю, ОСОБА_1 за межами України.
В умовах військової агресії рф проти України пріоритетом є захист життя
та здоров?я дітей. Матір?ю створено належні умови для виховання та розвитку дитини.
Реалізацію права дитини на належне харчування, лікування, освіту та матеріальне забезпечення здебільшого здійснює мати. Дитина проживає разом з матір?ю в комфортному для себе середовищі зі сталим оточенням. Зміна місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , 2016 р.н. та адаптація в іншому середовищі може бути для нього травматичною та такою, що може призвести до порушення прав дитини. Таким чином, зміна місця проживання не відповідає найкращим інтересам дитини. Водночас визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє права дитини на спілкування з іншим із батьків. Враховуючи викладене, Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація (орган опіки та піклування) вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір'ю.
Частиною третьою статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Відповідно до положень ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Також суд враховує вимоги ст. 51 Конституції України, згідно якої кожному із подружжя гарантуються рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї, а також частину шосту статті 7 СК України, відповідно до якої рівність прав і обов'язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» («Sommerfeld v. Germany») від 08 липня 2003 року, «Цаунеггер проти Німеччини» («Zaunegger v. Germany») від 03 грудня 2009 року).
Відповідно до положень ч.1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Частинами четвертою та п'ятою ст. 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, §54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до положень частини першої статті 3, частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27.02.1991, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
Зазначених висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, в якій вона відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов'язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Суд також враховує висновок Верховного Суду, відображений у постанові від 15.01.2020 по справі №148/1555/17, за яким рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин справи, а вже тільки потім права батьків. Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов'язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
Суд враховує обставини життя батька, матері, дитини, наявність житла у кожного з батьків, де створено належні умови для проживання дітей, наявність стабільного доходу та постійного місця роботи, позитивні характеристики обох сторін, відсутність відомостей про психічні захворювання, наркотичну залежність та вважає, що кожен із батьків здатен забезпечити належні умови проживання та виховання дитини, забезпечити реалізацію їх прав на охорону здоров'я, здобуття освіти відповідно до віку дитину та її розвиток.
Суд також враховує наявність тривалого конфлікту між позивачкою та відповідачем, спричиненого розірванням стосунків між ними, який негативно впливає на психічний стан дитини, спричиняє дитині додаткове психологічне навантаження, пов'язане, з неможливістю спілкування з двома батьками одночасно.
Суд при вирішенні цього спору має враховувати в першу чергу інтереси самої дитини і діяти так, щоб забезпечити їй найкращі інтереси з урахуванням віку, її поглядів, індивідуальності, збереження сімейного оточення і підтримання відносин, піклування, захисту і безпеки дитини, вразливого положення тощо.
Враховуючи викладене, беручи до уваги малолітній вік, а також те, що дитина тривалий час проживає з матір'ю у звичних для нею умовах в безпечному місці, з урахуванням військової агресії російської федерації проти України, більше прив'язаний до матері, ніж до батька, ставлення матері до виконання своїх батьківських обов'язків, відсутність обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з матір'ю, проживання батька окремо, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності, приходить до висновку про можливість визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір'ю.
При цьому суд враховує висновок Органу опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 12.09.2025 №100-13173, який вважав за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір'ю, оскільки це відповідає найкращим інтересам дитини.
Щодо посилання відповідача на відсутність спору між батьками дитини про місце її проживання суд зазначає наступне.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати інтереси батьків.
Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об'єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суд насамперед має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах (зокрема, постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).
Суд вважає, що в цій справі наявний спір між батьками з приводу визначення місця проживання дитини, оскільки відсутність спору характеризується тим, що між сторонами не залишається неврегульованих питань, а тому задоволення матеріально-правової вимоги позивача за такої ситуації є недоцільним та таким, що не призведе до виникнення бажаних позивачем наслідків, які вже досягнуті сторонами з урахуванням їх домовленості між собою.
Натомість саме по собі пред'явлення матір'ю позову про визначення місця проживання дитини з матір'ю, а також пред'явлення батьком позову у справі № 752/3010/25 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення участі батька у спілкуванні з дитиною дає підстави для висновку, що між сторонами наявні неврегульовані питання щодо визначення місця проживання дитини.
Відповідач наполягав, що не заперечує проти проживання дитини разом з позивачкою.
Суд наголошує на тому, що надання органом опіки та піклування висновку про доцільність визначення місця проживання дитини з матір'ю не свідчить про те, що між сторонами відсутній спір.
Відсутність заперечень з боку відповідача щодо проживання дитини разом із позивачем не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20).
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 235, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної у місті Києві Державної адміністрації про визначення місця проживання дитини з матір'ю - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 22.10.2025.
Суддя А.О. Митрофанова