Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/6007/25
Номер провадження2/711/2786/25
23 жовтня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судових засідань Овезової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг,
01 липня 2025 року ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси із вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за абонентське обслуговування (ТЕ) та МЗК, що сукупно складає 10 221,36 грн та заборгованість за інфляційну складову боргу, три відсотки річних і судові витрати (вхідний №26254/25, а.с.2-5).
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку АДРЕСА_1 здійснює ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ».
Також позивач у позові зазначає, що квартира АДРЕСА_2 від'єднана від системи централізованого опалення та теплопостачання. Плата нараховується за абонентське обслуговування та місця загального користування (МЗК).
Згідно п.14 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» №830 від 21.08.2019, передбачено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу, затвердженої наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 р. № 315.
Типові договори приєднання на надання відповідних послуг згідно постанов Кабінету Міністрів України №830 та 1182 опубліковані на офіційному веб-сайті позивача за посиланням: https://khimvolokno.com.ua/dogovir-na-poslugu.
Фактом приєднання споживачів до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачами будь-яких дій, які свідчать про їх бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка на надання послуги, факт отримання послуги.
З огляду на викладене, позивач робить висновок, що з відповідачами укладено договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом акцепту публічної оферти відповідно до ст.642 ЦК України.
Відповідачі своєчасно, з січня 2013 року, не вносили плату за отримані послуги з абонентського обслуговування (ТЕ) та за місця загального користування (далі - МЗК), заборгованість за якими, станом на 01.04.2025, складає 10 221 грн 36 коп, що підтверджується листом-розрахунком по ОР №31299060.
З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги з абонентського обслуговування (ТЕ) та МЗК, що сукупно складає 10221 грн 36 коп.
Також позивач у позовній заяві просить суд стягнути солідарно з відповідачів інфляційну складову боргу, що відповідно до розрахунку становить 972,02 грн, та 3% річних з простроченої суми, що відповідно до розрахунку становить 268,14 грн. Означені позовні вимоги обгрунтовує положеннями ч.2 ст.625 ЦК України. Крім того позивач просить стягнути з відповідачів, сплачений розмір судового збору.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 липня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 08 год 40 хв 18 серпня 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси (а.с.30-31).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.08.2025 розгляд цивільної справи №711/6007/25 був відкладений до 08 год 40 хв 23 жовтня 2025 року.
Представники позивача Вітер Н.С. та/або ОСОБА_3 та/або ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, причин не прибуття у судове засідання суду не повідомили, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» безпосередньо позивача, що була отримана цим учасником справи 04.09.2025 о 10 год 32 хв 50 сек (а.с.45 зворот)
Водночас представник позивача за довіреністю Гребенюк О.В., 14.08.2025 через підсистему «Електронний суд», подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримала повністю, проти винесення заочного рішення не заперечувала (вхідний №32448/25 від 14.08.2025, а.с.37-38).
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання 23 жовтня 2025 року о 08 год 40 хв повторно не з'явилися, про причини неявки не повідомили, хоча про місце, день і час розгляду справи були повідомлені належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без їх участі до суду не подали, відзиву до суду не направили (ч.8 ст.178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).
У зв'язку з цим 23 жовтня 2025 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки справа розглядалась у відсутність всіх учасників справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» на підставі ліцензії №374 від 30.11.2012, що видана Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (а.с.18), та рішень Черкаської міської ради «Про забезпечення населення гарячим водопостачанням та центральним опаленням державним підприємством «Черкаська ТЕЦ» № 520 від 24.05.2000 (а.с.13-14), «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси» № 1480 від 31.10.2007 (а.с.15), забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у місті Черкаси.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.05.2018 судом встановлено, що основним видом економічної діяльності Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» є виробництво електроенергії (а.с.16).
На підставі витягу з Положення про Відокремлений підрозділ «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» (далі - Положення) суд встановив, що Відокремлений підрозділ «Черкаська ТЕЦ» заснований на приватній власності ПрАТ «Черкаське хімволокно» (а.с.19). Крім того, відповідно до п.2.6 Положення, суд встановив, що Відокремлений підрозділ має право бути позивачем, відповідачем та третьою особою в судових органах, від імені засновника вступати у встановлені законом правовідносини з іншими юридичними та фізичними особами.
Із листа-розрахунку по ОР №431299060 суд встановив, що надання послуг з абонентського обслуговування (ТЕ) та МЗК до квартири АДРЕСА_2 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (а.с.6-7).
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, відповіді Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №8814/12791-01-10 від 05.05.2025, за адресою: квартира АДРЕСА_2 , за якою рахується заборгованість перед позивачем, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані, починаючи відповідно з 14.09.2018 та 22.11.1995 і дотепер (а.с.10-11).
Вказаний юридичний факт також підтверджується і довідками Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №13517/19790-01-10 та 13610/19804-01-10 від 03 та 04.07.2025, що витребувані судом (а.с. 28-29).
Таким чином, з досліджених у судовому засідання матеріалів справи, суд встановив, що відповідачі є споживачами послуг з абонентського обслуговування (ТЕ) та місць загального користування (МЗК), що їм надає Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ».
З листа-розрахунку по ОР №31299060 суд встановив, що за період з січня 2013 року до березня 2025 року включно відповідачі мають заборгованість перед Відокремленим підрозділом «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно», за надані їм послуги з абонентського обслуговування (ТЕ) та місць загального користування (МЗК) у загальному розмірі 10 157 грн 94 коп, оскільки оплата послуг відповідачами проводилась періодично та не у повному обсязі. Також із означеного засобу доказування суд встановив, борг відповідачів по внесках складає 63,42 грн.
Крім того з розрахунків 3% річних та інфляційних втрат по о/р № НОМЕР_1 суд встановив, що позивачем нараховано відповідачам, за період з грудня 2013 до листопада 2021, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, що складає 972,02 грн (а.с.9), та інфляційні втрати за період з грудня 2013 року до грудня 2021 року, що становить 268,14 грн (а.с.8).
Також, в судовому засіданні встановлено, що договір про надання житлово-комунальних послуг між сторонами не укладався, однак, не укладення договору не виключає можливість стягнення з відповідача на користь позивача вартості фактично отриманих послуг і не може бути підставою для звільнення споживача (відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) від оплати таких послуг.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 15.03.2018 в справі №401/710/15-ц.
Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» №2119-VIII від 22.06.2017 передбачено, що витрати оператора (їх складових частин) відшкодовується споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування за умови укладення індивідуальних договорів та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом і Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно ч.6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» №2633-IV від 02.06.2005, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Таким чином, споживачі, за умови отримання ними відповідних послуг, несуть обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії.
Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 (далі - Правила №830), визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
Відповідно до п.14 Правил № 830, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. №315 (далі - Методика розподілу).
Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) (п.38 Правил №830).
У підпункті 13 пункту 45 Правил №830 зазначено, що у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Таким чином, об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку як житлових, так і нежитлових. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.
У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року в справі №311/3489/18 (провадження №61-22793св19) зроблено правовий висновок, що незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії.
Такий правовий висновок Верховного Суду ґрунтується на тому, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною.
З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» здійснює нарахування за послуги з теплопостачання місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та не здійснює додаткових нарахувань, а виставляє нарахування за ту частку теплової енергії, яка надійшла до будинку та в середині була витрачена на опалення місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» №417-VIII від 14.05.2015 визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного обладнання) житлового будинку і є його невід'ємною частиною. Таким чином, всі співвласники будинку (власники квартир), в тому числі і власники квартир з індивідуальним опаленням, повинні брати участь у загальних витратах на опалення будинку пропорційно займаній площі житла.
Згідно з п.11 ч.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Такі витрати підлягають відшкодуванню за рахунок плати за абонентське обслуговування всіма співвласниками багатоквартирних будинків, незалежно від того, чи підключено їхнє приміщення до систем теплопостачання виконавця комунальної послуги. Розмір плати за абонентське обслуговування встановлено відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами».
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Як встановлено судом, квартира АДРЕСА_2 , право проживання в якій мають відповідачі, від'єднана від системи централізованого опалення (теплопостачання), тому ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» нараховується плата за абонентське обслуговування внутрішньобудинкових систем та опалення місць загального користування.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які, станом на момент виникнення заборгованості, були і продовжують бути зареєстрованими, станом на день розгляду справи, за адресою: АДРЕСА_3 , мали право на проживання у цьому об'єкті нерухомості, були споживачами комунальних послуг, що надаються позивачем до вказаної квартири, проте своєчасно та у повному обсязі не вносили плату за абонентське обслуговування (ТЕ) та опалення місць загального користування (МЗК), тому, згідно з розрахунком ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» мають сплатити заборгованість по оплаті означених послуг в розмірі 10 157,94 грн (а.с.6-7).
Вказаний розрахунок є зрозумілим, чітким та об'єктивним, а тому суд вважає його належним та допустимим доказом існування заборгованості відповідачів перед позивачем у розмірі, що заявлений до стягнення.
Проте суд, визначаючи заборгованість за надані послуги з абонентського обслуговування (ТЕ) та опалення місць загального користування (МЗК), що підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача, звертає увагу учасників справи, що право проживати у квартирі АДРЕСА_2 у відповідача ОСОБА_1 виникло лише 14.09.2018, тобто з часу реєстрації ним місця проживання в означеному житловому приміщенні (а.с.10).
Водночас позивачем, всупереч положенням ч.1 ст.81 ЦПК України, не надано суду доказів про те, що відповідач ОСОБА_1 мав право проживати в означеній вище квартирі, починаючи з січня 2013 року, тобто з часу, з якого позивач здійснює нарахування вартості комунальних послуг з абонентського обслуговування (ТЕ) та опалення місць загального користування (МЗК).
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 боргу за житлово-комунальні послуги, що виник у період часу з січня 2013 року до серпня 2018 року включно, є такими, що недоведені належними і допустимими доказами, а відповідно у їх задоволенні слід відмовити.
Водночас позовна вимога про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за послуги з абонентського обслуговування (ТЕ) та опалення місць загального користування (МЗК), за період з вересня 2018 року (з моменту набуття права проживання у квартирі АДРЕСА_2 ) і до 01.04.2025, підлягає до задоволення в сумі 8 629,31 грн (10 221,36 грн (сальдо заборгованості станом на 31.03.2025) - 1528,63 грн (сальдо станом на 31.08.2018) - 63,42 грн (заборгованість за внесками, що починається нарахуванням з березня 2020 року).
З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги, за період з січня 2013 року до 01.04.2025 підлягає задоволенню частково, а саме стягненню з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягнення боргу за послуги з абонентського обслуговування (ТЕ) та опалення місць загального користування (МЗК), за період з вересня 2018 року до 01 квітня 2025 року, в сумі 8 629,31грн. Водночас різниця у сумі заборгованості за означені комунальні послуги в сумі 1528,63 грн, що виникла станом на 01.09.2018, підлягає стягненню лише з відповідача ОСОБА_2 , яка мала право проживання у відповідній квартирі, починаючи з 22.11.1995.
Водночас суд звертає увагу учасників цивільного процесу на той факт, що відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті комунальних послуг, що виникла у період з січня 2013 року (вересня 2018 року для відповідача ОСОБА_1 ) до березня 2025 року включно, а також своїх контррозрахунків заборгованості за цей період часу, або ж доказів про повне погашення заборгованості, що утворилася у зв'язку з неналежним виконанням ними зобов'язань з оплати за отримані послуги. Крім того, відповідачами не доведено наявності розбіжності між здійсненими сплатами та тими сплатами, що відображені позивачем у листі-розрахунку по ОР №31299060 за спірний період у часі. Також у матеріалах справи відсутні докази, що позивач неналежно надавав послуги, або відповідачі відмовилися від отримання вказаних послуг в означений вище період в часі.
Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України відповідачами не надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті вартості за послуги абонентського обслуговування (ТЕ) та опалення місць загального користування (МЗК), а також своїх контррозрахунків заборгованості, або ж доказів про повне погашення заборгованості, що виникла в зв'язку з неналежним виконанням ними зобов'язань з оплати вартості абонентського обслуговування (ТЕ) та МЗК.
Що стосується стягнення з відповідачів заборгованості зі сплати внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії та постачання гарячої води, що згідно листа-розрахунку по ОР №31299060 (а.с.6-7) складає 63,42 грн, то суд зазначає про таке.
Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як встановлено судом предметом позову ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» з вимогами до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як відповідачів є лише заборгованість за послуги з абонентського обслуговування (ТЕ) та опалення місць загального користування (МЗК), що підтверджується п.2 прохальної частини позовної заяви (а.с.4 зворот). Також судом встановлено, що згідно листа-розрахунку по ОР №31299060 сума заборгованості відповідачів перед позивачем за надання відповідних комунальних послуг, станом на 01.04.2025, складає 10221,36 грн, що узгоджується як з ціною позову, так і сумою боргу, яку позивач просить суд стягнути з відповідачів шляхом ухвалення судового рішення.
Проте, як встановлено судом, сума боргу, розмір якої міститься в листі-розрахунку по ОР №31299060, складається не тільки із заборгованості за послуги з абонентського обслуговування (ТЕ) та опалення місць загального користування (МЗК), що сукупно становить 10 157,94 грн, а також із заборгованості по сплаті внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії та постачання гарячої води, що становить 63,42 грн (а.с.6-7).
У зв'язку з тим, що позивачем не заявлена позовна вимога про стягнення з відповідачів заборгованості по сплаті внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії та постачання гарячої води, водночас означена заборгованість включена позивачем до розміру боргу за послуги з абонентського обслуговування (ТЕ) та опалення місць загального користування (МЗК), тому суд, керуючись ч.1 ст.13 ЦПК України, дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачів сукупно заборгованості за відповідні комунальні послуги в сумі 10 157,94 грн, тобто без урахування розміру боргу по сплаті внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії та постачання гарячої води, що становить 63,42 грн.
Щодо позовної вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання, то суд зазначає про таке.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем надано розрахунок інфляційних втрат в сумі 972,02 грн та 3% річних в сумі 268,14 грн у зв'язку з простроченням відповідачем оплати житлово-комунальних послуг.
Суд перевірив означені розрахунки на предмет їх відповідності положенням ч.2 ст.625 ЦК України та встановив, що позивачем вони виконані у відповідності до означеної норми матеріального права, а також з врахуванням суми боргу відповідачів за надані послуги. Водночас матеріали справи не містять будь-яких контррозрахунків відповідачів щодо помилковості або неправильності їх проведення позивачем.
Проте позовна вимога про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, за період з вересня 2018 року (з моменту набуття права проживання у квартирі АДРЕСА_2 ) і до 31.12.2021, підлягає до задоволення в сумі 80,41 грн (268,14 грн (сукупний розмір 3% річних станом на 31.01.2022) - 187,73 грн (розмір 3% річних за період до вересня 2018 року).
З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення солідарно з відповідачів 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання підлягає задоволенню частково, а саме: солідарному стягненню з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, за період з вересня 2018 року до грудня 2021 року, в сумі 80,41 грн. Водночас різниця у сумі 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 187,73 грн, що нараховані за період до вересня 2018 року, підлягає стягненню лише з відповідача ОСОБА_2 , яка мала право проживання у відповідній квартирі, починаючи з 22.11.1995.
Позовна вимога про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання, за період з вересня 2018 року (з моменту набуття права проживання у квартирі АДРЕСА_2 ) і до 31.12.2021, підлягає до задоволення в сумі 196,18 грн (972,02 грн (сукупний розмір інфляційних втрат станом на січень 2022 року) - 775,84 грн (розмір інфляційних втрат за період до вересня 2018 року).
З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення солідарно з відповідачів інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання підлягає задоволенню частково, а саме: солідарному стягненню з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання, за період з вересня 2018 року до листопада 2021 року, в сумі 196,18 грн. Водночас різниця у сумі інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 775,84 грн, що нарахована за період до вересня 2018 року, підлягає стягненню лише з відповідача ОСОБА_2 , яка мала право проживання у відповідній квартирі, починаючи з 22.11.1995.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідачів 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання є частково обгрунтованою, а тому такою, що підлягає до часткового задоволення.
Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Із дослідженої платіжної інструкції №608 від 20.06.2025 (а.с.1) судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн, які, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягали стягненню з відповідачів на користь позивача у рівних частках.
Водночас з матеріалів справи судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідачів заборгованість у загальному розмірі 11461,52 грн, проте судом позовні вимоги ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» задоволено частково, в розмірі 11 398,10 грн, що складає 99,45% від ціни позову (11 398,10 грн / 11 461,52 грн), тому з відповідачів на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 011,35 грн, тобто 99,95% від розміру сплаченого позивачем судового збору (3028 х 0,9945), в рівних частках, тобто по 1505,68 грн.
Суд, ухвалюючи рішення про стягнення із відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 та/або відповідач ОСОБА_2 звільнені від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 509, 525, 526, 610, 625 ЦК України, ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, ч.8 ст.178, ст.247, 258, 264, 265, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за послуги з абонентського обслуговування (ТЕ) та за місця загального користування (МЗК), за період з 01 вересня 2018 року до 01 квітня 2025 року, в розмірі 8 629 (вісім тисяч шістсот двадцять дев'ять) гривень 31 (тридцять одна) копійка.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за послуги з абонентського обслуговування (ТЕ) та за місця загального користування (МЗК), за період з 01 січня 2013 року до 01 вересня 2018 року, в розмірі 1528 (одна тисяча п'ятсот двадцять вісім) гривень 63 (шістдесят три) копійки.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за інфляційну складову боргу в розмірі 196 (сто дев'яносто шість) гривень 18 (вісімнадцять) копійок та три відсотки річних у розмірі 80 (вісімдесят) гривень 41 (сорок одна) копійка, а всього 276 (двісті сімдесят шість) гривень 59 (п'ятдесят дев'ять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за інфляційну складову боргу в розмірі 775 (сімсот сімдесят п'ять) гривень 84 (вісімдесят чотири) копійки та три відсотки річних у розмірі 187 (сто вісімдесят сім) гривень 73 (сімдесят три) копійки, а всього 963 (дев'ятсот шістдесят три) гривні 57 (п'ятдесят сім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» в рівних частках судовий збір в сумі 3011 (три тисячі одинадцять) гривень 35 (тридцять п'ять) копійок, тобто з кожного по 1505 (одна тисяча п'ятсот п'ять) гривень 68 (шістдесят вісім) копійок.
У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне заочне рішення складене 23 жовтня 2025 року.
Сторони у справі:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», код ЄДРПУО: 00204033: місцезнаходження: м. Черкаси, проспект Хіміків, 76
Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідомий, місце проживання: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: невідомий, місце проживання: АДРЕСА_3 .
Головуючий: О. В. Петренко