Справа № 645/6090/25
Провадження № 1-кп/645/506/25
23 жовтня 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м.Харкова у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025220000000224 від 27.02.2025 року відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,-
У провадження Немишлянського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025220000000224 від 27.02.2025 року, по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111КК України.
Судовий розгляд призначено ухвалою суду від 11.09.2025 року.
Під час досудового розслідування до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м.Харкова від 16.07.2025 року був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, який продовжений ухвалою Немишлянського районного суду м.Харкова до 09.11.2025 року
Прокурор у судовому засіданні 23.10.2025 року заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 без визначення застави та зазначала про існування ризиків, які були враховані слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 проти продовження строку тримання під вартою заперечували, просили змінити запобіжний захід на більш м'який або визначити суму застави. Наголошували на не підтвердження ризиків і наявність у обвинуваченого позитивної характеристики та міцних соціальних зв'язків.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду щодо заявлених клопотань, приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного на домашній арешт задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, колегія суддів враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Статтею 177 КПК встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.
На переконання суду, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Встановлено, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо ризику, передбаченого у п.1.ч. 1 ст. 177 КПК України - ризик, який дає достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Даний ризик на сьогодні має місце, оскільки ймовірна можливість переховування ОСОБА_6 від суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, передбачає покарання у виді позбавлення волі на значний строк або довічне позбавлення волі.
Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищує ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
ОСОБА_6 усвідомлюючи реальність та невідворотність покарання, а також те, що у разі засудження за вчинення інкримінованих злочинів судом може бути призначено їй покарання у вигляді довічного позбавлення волі, розуміючи неможливість на даний час повного контролю кордонів та території України в умовах збройної агресії російської федерації проти України, при застосуванні менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може переховуватись від суду.
Щодо ризику, передбаченого у п.3.ч. 1 ст. 177 КПК України - ризик, який дає достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вплинути свідків.
Перевіряючи наявність даного ризику, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідок допитувався на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Суд вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту та після безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
Щодо ризику, передбаченого у п. 5.ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується особа, то суд вважає, що звинувачення про набуття ОСОБА_6 зв'язків з представниками іноземної держави - країни-агресора РФ та передача останнім відомостей, які несуть шкоду національній безпеці України, дає підстави вважати про ймовірну негативну налаштованість обвинуваченого до військовослужбовців Збройних сил України та співробітників правоохоронних органів, які забезпечують національну безпеку України, що свідчить про можливість обвинуваченого продовжити вчинення кримінального правопорушення та вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України.
Під час вирішення клопотання судом вивчена можливість застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів. Однак, враховуючи існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України та оцінюючи характер та обставини справи, зокрема, і тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, суд на сьогодні не вважає можливим застосувати інші запобіжні заходи.
Окрім того, тримання особи під вартою є виправданим, якщо конкретні обставини дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими обставинами є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, можливість ухилитися від явки до суду.
Даних про стан здоров'я, що унеможливлює перебування обвинуваченого в умовах ізоляції від суспільства суду не надано.
Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин, менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Таким чином, колегія суддів вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 днів.
Колегія суддів, відповідно до положень абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, суспільну небезпечність інкримінованого діяння, не визначає у даному кримінальному провадженні розмір застави.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 201, 331, 372 КПК України, колегія суддів, -
У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на шістдесят днів - до 21.12.2025 року.
Встановити строк дії ухвали - до 21.12.2025 року включно.
Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - у той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Повний текст ухвали проголошено 23.10.2025 року.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3