Суддя Баронін Д. Б.
Справа № 644/5858/25
Провадження № 2/644/3581/25
23 жовтня 2025 р. м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова в складі головуючого судді Бароніна Д.Б., за участю секретаря Кузьміної Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Харківської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
1. Позиції сторін, процесуальні дії
1.1. ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Харківської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він постійно проживає і зареєстрований з 05.07.1995 у квартирі АДРЕСА_1 . Дана квартира належала його матері - ОСОБА_3 на підставі ордеру №47620 серії А. Основним наймачем була його матір, ця квартира видавалась для заселення 2-х осіб - ОСОБА_3 та позивача ОСОБА_1 .
Після смерті матері позивача і по сьогоднішній день основним наймачем квартири залишився позивач. Вищевказана квартира не приватизована та належить до комунальної форми власності. Окрім позивача в даній квартирі зареєстрована ще відповідачка, його донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Приблизно з 2014 року, коли відповідачці стало 12 років, вона виїхала за кордон. З того часу і по теперішній час в квартирі відповідачка не проживає, житлом не користується, комунальні послуги не сплачує, ніякої участі в утриманні квартири у належному стані не приймає, будь-яких особистих речей чи іншого майна, яке належало б їй, в квартирі не залишилось. Позивачу відомо, що його донька виїхала на територію Польщі і перебуває там і зараз.
Позивач вказує, що реєстрація відповідачки у спірній квартирі є формальною, вона остаточно за власним бажанням залишила помешкання, самостійно визначила собі інше постійне місце проживання та не бажає користуватися данною квартирою.
1.2. Представник третьої особи - Харківської міської ради, надав до суду письмові пояснення, в яких вказав, що позивачем не підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами факт не проживання відповідача протягом встановленого Законом строку у квартирі. Немає доказів, які б спростовували поважні причини відсутності відповідача у спірній квартирі, зокрема щодо визнання ОСОБА_2 непрацездатною особою, знаходження її в установі соціальної допомоги чи перебування у місцях обмеження чи позбавлення волі, а також не надано інформації щодо місця роботи або навчання, відомостей щодо перешкоджання доступу в спірну квартиру, служби в лавах Збройних сил України тощо. Також позивач не наводить обставин, відповідно до яких відповідач перешкоджає йому у здійсненні права на вільне користування зазначеною квартирою.
1.3. У судовому засіданні позивач присутній не був, надав письмову заяву, в якій підтримав заявлені вимоги та просив розглядати справу без його участі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про причину неявки суд не повідомила, про день, час та місце слухання справи повідомлялася належним чином. Заяви про розгляд справи без її участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідачки також не надходило.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.
1.4. Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування такихумов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Позивач не заперечував проти заочного розгляду справи за відсутності відповідачки. У зв'язку з наведеним, суд вважав за можливе слухати справу за відсутністю відповідачки, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього, про що було постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.
2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин
2.1. Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 27.06.2025, яка сформована на підставі відомостей Реєстру територіальної громади м. Харкова, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з актом про не проживання особи за місцем реєстрації від 28.06.2025, складеним представником власника будинку ОСОБА_4 за ініціативою власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 в присутності свідків, мешканців даного будинку, а саме - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , громадянка ОСОБА_2 , 2003 року народження, зареєстрована за вищевказаною адресою, але фактично не проживає, починаючи з 2014 року та по теперішній час.
2.2. Відповідно до інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України у відповідь на ухвалу про витребування доказів від 01.07.2025, громадянка України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснила виїзд з України у пункті пропуску Харків 13.12.2021 у напрямку Харків-Гданськ. Відомостей про її повернення на територію України не відображено.
3. Релевантні джерела права
3.1. Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі ст. 71 ЖК України громадянин може бути визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням, якщо більше 6 місяців не проживає без поважних причин в спірній квартирі.
Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно з приписами статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Згідно з частиною четвертою статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством
Відповідно до частини другої статті 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
3.2. Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється:
1) за заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), поданою у паперовій формі такою особою, її законним представником або представником;
2) за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 вищевказаного Закону орган реєстрації вносить зміни до реєстру територіальної громади на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
4. Оцінка доказів та аргументів сторін
4.1. Спірна квартира за твердженням позивача перебуває у комунальній власності Харківської міської ради. Доказів на спростування цієї обставини до суду надано не було.
Враховуючи вищенаведені письмові докази судом встановлено, що відповідачка за місцем реєстрації не проживає щонайменше з 13.12.2021 без поважних причин, тобто більше шести місяців. Позивач, який окрім відповідачки є єдиним зареєстрованим мешканцем квартири, стверджує, що відповідачка не виконує обов'язки по утриманню житлового приміщення, оплаті комунальних послуг.
Позивач в силу вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» не може самостійно зняти відповідачу з реєстрації в квартирі, оскільки він не є представником відповідачки або власником спірної квартири.
4.2. Стосовно тверджень представника Харківської міської ради про те, що позивачем не підтверджено доказами факт не проживання відповідача протягом встановленого Законом строку у квартирі, суд зазначає, що наявність доказу відсутності відповідачки на території України з 13.12.2021 є достатнім доказом підтвердження непроживання її в квартирі з цього часу.
Щодо відсутності доказів, які б спростовували поважні причини відсутності відповідача у спірній квартирі, суд зазначає, що тягар доказування поважності причин відсутності у житловому приміщенні понад 6 місяців лежить на відповідачці. Відповідачка не надала доказів, що вона є непрацездатною особою, перебуває у місцях обмеження чи позбавлення волі, що їй перешкоджають в доступі у спірну квартиру, що вона служить в лавах Збройних сил України тощо.
Суд вважає, що позивач навів обставин, відповідно до яких наявність реєстрації місця проживання відповідачки перешкоджає йому у здійсненні права на вільне користування зазначеною квартирою. Зокрема, наявність реєстрації відповідачки у квартирі впливає на права позивача щодо оплати комунальних послуг у відповідності до тієї кількості мешканців, які фактично користуються квартирою.
4.3. У зв'язку із цим суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги стосовно визнання відповідачки такою, що втратила право користування квартирою, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
5. Розподіл судових витрат, вирішення інших процесуальних питань
5.1. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією від 25.06.2025 про сплату судового збору в сумі 1211,20 грн. Проте, позивач не просив стягувати судові витрати з відповідачки, а тому суд вважає розумним та справедливим не стягувати такі витрати з відповідачки.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 354, 355 ЦПК України суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем або третьою особою шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Денис БАРОНІН