Слобідський районний суд міста Харкова
Номер провадження № 1-кп/641/509/2025 Справа № 642/1755/17
22 жовтня 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Слобідського районного суду міста Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до ЄРДР за № 12017220510000149 від 15.01.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194, ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України,
В провадженні Слобідського районного суду міста Харкова знаходиться вказане кримінальне провадження.
Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 04.09.2025 року запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без зміни - у вигляді тримання під вартою, та продовжено строк цього запобіжного заходу до 02.11.2025 року.
В підготовчому судовому засіданні прокурор Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 . В обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні низки умисних (в тому числі корисливих особливо тяжких) кримінальних правопорушень-злочинів, а також кримінального правопорушення-злочину проти громадської безпеки, за які законом передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. На теперішній час наявні ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків і таким чином, перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про можливість запобігання цим ризикам лише шляхом продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.
Захисник ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні, проти клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечувала, та пояснила, що обвинувачений тривалий час утримується під вартою, а ризики на які посилається прокурор у наданому до суду клопотанні є необґрунтованими. Також просила змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 , на більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме на цілодобовий домашній арешт за місцем реєстрації обвинуваченого.
Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні проти клопотання прокурора заперечував, та пояснив, що тривалий час знаходиться під вартою, не має змоги побачити своїх діте та батьків, які тяжко хворіють. Враховуючи зазначені обставини просив суд змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Колегія суддів, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження в рамках заявленого клопотання, приходить до наступного висновку.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Дослідивши матеріали кримінального провадження в рамках заявленого клопотання, колегія суддів приходить до висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави необхідно продовжити.
Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для продовження обраного запобіжного заходу, суд виходить з того, що ОСОБА_7 має на утриманні двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий; декілька разів відбував покарання у виді тривалого позбавлення волі; обвинувачується у вчиненні злочинів, найтяжчий з яких, відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким умисним злочином проти життя та здоров'я особи, санкція якого передбачає покарання у виді довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
ОСОБА_7 достовірно розуміє суть злочинів та передбачену за їх скоєння кримінальну відповідальність, а отримавши копії окремих матеріалів кримінального провадження та усвідомивши перелік можливих свідків, яким відомо про вчинення злочинів, має реальну можливість впливати на останніх.
Суд, також приймає до уваги, що покази свідків у даному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_7 , як обвинуваченого, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений можливістю, впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Той факт, що у разі засудження за вчинення даних кримінальних правопорушень, ОСОБА_7 , як основне покарання, судом може бути призначене покарання у виді позбавленні волі на тривалий термін або довічне позбавлення волі, може свідчити про неналежну процесуальну поведінку останнього у майбутньому, чим останній буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Колегія суддів погоджується із доводами прокурора про те, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_7 був неодноразово засуджений за вчинення умисних корисливих тяжких кримінальних правопорушень.
Судом враховано обставини на які посилався захисник та обвинувачений, як на підставу зміни запобіжного заходу на більш м'який, однак, встановлені обставини у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження дають підстави колегії суддів дійти висновку про існування таких ризиків, що обвинувачений може: переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників цього кримінального провадження, та свідків, можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, а також зважаючи на те, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, які були встановлені судом при обранні міри запобіжного заходу до суду не надано, колегія суддів вважає, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого його слід утримувати під вартою, оскільки ризики, на які посилається прокурор, є обґрунтованими
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Колегія суддів, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, суспільну небезпечність інкримінованих діянь, приходить до висновку, що відсутні підстави для визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні.
Разом з тим, виходячи з принципів, закріплених в ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, суд, продовжуючи ОСОБА_7 раніше обраний запобіжний захід, вважає за необхідне періодично, але не рідше, ніж раз на два місяці переглядати питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Керуючись ст. ст. 314-316, 369 КПК України, суд -
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 про зміну раніше обраного запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_5 про продовження раніше обраного запобіжного заходу - задовольнити.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без зміни - у вигляді тримання під вартою, продовживши строк цього запобіжного заходу до 20 грудня 2025 року.
Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Ухвала в частині вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Головуючий-суддя- ОСОБА_1
Судді:
ОСОБА_2
ОСОБА_3