Справа №: 398/4485/24
провадження №: 2/398/441/25
Іменем України
"25" вересня 2025 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Дубровської Н.М.
за участю секретаря судового засідання - Тараненко А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрія в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Брандальский Дмитро Сергійович про захист прав споживачів та стягнення безпідставно отриманих коштів,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «ВердиктКапітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Брандальский Дмитро Сергійович про захист прав споживачів та стягнення безпідставно отриманих коштів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог послався на те, що 05.10.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновой Оленою Миколаївною вчинено виконавчий напис за реєстровим номером № 10829 про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості в розмірі 20941,00 грн. Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.05.2024 року виконавчий напис нотаріуса визнана таким, що не підлягає виконанню. За час існування виконавчого напису третьою особою приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Бершадським С.М. було утримано на користь відповідача грошові кошти в розмірі 22152,90 гривень. На думку позивача , відповідач безпідставно отримав грошові кошти.
Ухвалою судді від 03.09.2024 відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, копія якої була направлена сторонам та відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю, заявлені позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. В матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності представника, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
21.02.2025 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» направлено на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що в своїй позовній заяві позивач покликається на те, що рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.05.2024р. у справі 398/775/24 визнано виконавчий напис, вчинений 05.10.2021р. № 10829 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., таким, що не підлягає виконанню по стягненню із позивача на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором.
На виконання вказаного виконавчого напису, приватним виконавцем було відкрите виконавче провадження та стягнуто із позивача кошти на погашення заборгованості. В зв'язку із цим, позивач просить стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» на його користь стягнуті кошти за виконавчим провадженням в розмірі 22 152,90 грн. Позивач, в своїй позовній заяві, правовою підставою для звернення до суду зазначає ч. 1 статті 1212 ЦК України. Проте представник відповідача вважає, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню вказана норма матеріального права.
Так, відповідно до ч. 1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Загальна умова частини першої ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Як вбачається із матеріалів справи, правовою підставою для стягнення з боржника коштів, є кредитний договір і наявність у позичальника заборгованості за вказаним кредитним договором.
Кредитний договір є достатньою правовою підставою для отримання кредитором ТОВ «Вердикт Капітал» з позивача коштів в рахунок сплати заборгованості за ним. Оскільки, позивач має заборгованість за кредитним договором та зобов'язаний її сплатити стягувачу.
Також, варто звернути увагу, що відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України лише у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню в силу норм чинного законодавства не є підставою для повернення боржнику стягнутих за його підставі коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Позивачем не взято до уваги те, що виконавчий збір та витрати виконавчого провадження сплачуються першочергово. Позивачем не взято до уваги те, що виконавчий збір та витрати виконавчого провадження сплачуються першочергово. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 42 ЗУ «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Все вищезазначене свідчить, що позивачем зроблені хибні висновки, та не враховано витрати по виконавчому збору (ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження») та витрати виконавчого провадження, які не були стягнуті та перераховані на адресу стягувача. Більше того, контроль над виконанням виконавчого документа здійснюється приватним виконавцем, кошти надходять на депозитний рахунок, а тому, лише відомості приватного виконавця можуть бути підтвердженням дійсної суми стягнення із позивача, які позивачем не долучені до позовної заяви.
У позовній заяві, позивачем не зазначено розподілу сум, які були перераховані стягувачу, які є витратами виконавчого провадження, а які винагородою приватного виконавця. Адже, сума яка відраховується із боржника не повністю перераховується стягувачу. оскільки ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає визначення та стягнення із боржника витрат на ведення виконавчих дій, а також стягнення основної винагороди приватного виконавця. Залишок коштів, які після стягнення витрат приватного виконавця, перераховуються лише тоді стягувачу.Тому, загальна сума, яку вказує у своїй позовній заяві позивач не була перерахована в повному обсязі стягувачу - ТОВ «Вердикт Капітал». Позивач не долучає до позовної заяви документів безпосередньо від приватного виконавця, на підтвердження своєї вимоги про стягнення на його користь коштів, що були стягнуті за виконавчим написом нотаріуса.
Більше того, на рахунок ТОВ «Вердикт Капітал» від приватного виконавця, в якості стягнення заборгованості із позивача за виконавчим провадженням, поступили кошти в загальній сумі 19684,47 грн., що підтверджується відповідною довідкою, яку долучено до відзиву, а не 22 152,90 грн., як вказує позивач і прагне стягнути. Тому, та сума, яку просить позивач стягнути із ТОВ «Вердикт Капітал» в розмірі 22 152,90 грн. не підлягає задоволенню, оскільки, в такому разі, суд стягне кошти, які стягувач не отримував, а буде змушений без будь-якої правової підстави повернути позивачу.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов до наступного висновку.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.
Судом встановлено, що 05.10.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною вчинено виконавчий напис №10829 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором №3045925558-64707 від 11.04.2021 в загальному розмірі 20941,00 грн, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс», правонаступником якого є ТОВ «»Вердикт Капітал».
Із вказаного виконавчого напису вбачається, що при вчиненні нотаріальної дії нотаріус керувався статтею 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. Виконавчий напис набрав чинності з дня його вчинення, тобто з 05.10.2021.
Приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Бершадським С.М. постановою від 05.11.2021 було відкрито виконавче провадження № 67396389 з примусового виконання виконавчого напису №10829 від 05.10.2021, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М.., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 20941,00 гривень.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.05.2024 року, позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Бершадський Сергій Миколайович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №10829 від 05.10.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором №3045925558-64707 від 11.04.2021 в розмірі 20941,00 гривень. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (04053, м. Київ, вул. Кудрявий Узвіз, буд. 5-Б, ЄДРПОУ 36799749) на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Постановою Приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Брандальським Д.С. від 24.07.2024 року закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого напису №10829 виданого 05.10.2021 року, на підставі рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.05.2024 року.
Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За правовою природою конструкція зобов'язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов'язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов'язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов'язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.
Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Про виникнення зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов'язань з повернення безпідставного збагачення.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів у сумі, що стягнені з позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, отримані відповідачем кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.
Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.
Факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів. При цьому обставини наявності або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за таким кредитним договором можуть бути предметом окремого судового розгляду.
Указана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21).
Таким чином, суд приймає до уваги надані відповідачем копії письмових доказів про сплату у межах виконавчого провадження коштів у сумі 19684,47 грн., які, відповідно до зазначеного, підлягають поверненню позивачу враховуючи факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, що є підставою для повернення коштів.
Згідно частини 1-3 статті 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору.
Керуючись статями 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Брандальский Дмитро Сергійович про захист прав споживачів та стягнення безпідставно отриманих коштів - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (04053, м. Київ, вул.. Кудрявський Узвіз, 5-Б, ЄДРПОУ 36799749) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошові кошти в розмірі 19684 (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 47 коп., як безпідставно набуті грошові кошти.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (04053, м. Київ, вул.. Кудрявський Узвіз, 5-Б, ЄДРПОУ 36799749) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 30.09.2025 року.
Суддя: Дубровська Н.М.